Частина перша

Художньо-естетичний розвиток

Упродовж означеного віку естетичне ставлення до навко­лишнього світу та самого себе стає свідомішим і активнішим. Дитина не лише сприймає красу, відгукується на неї, а й на­магається певною мірою сама її створювати — конструює з кольорових клаптиків одяг ляльці, доглядає за рослиною, прикрашає приміщення власноручним виробом тощо. Малюк не байдужий до проблем краси, взаємин з довкіллям, намага­ється будувати їх відповідно до моральних норм. У дитини формується здатність сприймати і відтворювати ритм малюн­ка та музичного твору; виникає інтонаційно-мелодійна орієн­тація, розвивається схильність до імпровізації; вдосконалю­ється просторова уява, закладаються передумови проектно-художнього мислення, розвивається почуття матеріалу.

Образотворча діяльність Вікові можливості

Маючи певний досвід у різних видах образотворчої ді­яльності, дитина повніше відображає в малюнку, ліпленні, аплікації, конструюванні предмети та явища навколишньої дійсності, активно й творчо виражає емоційне ставлення до них. її творчість приваблює наївністю образів, щирістю по­чуттів, яскравістю барв. Задуми стають стійкішими, урізно­манітнюється добір матеріалів та можливості їх використан­ня, зростає координація рухів. Дошкільник бере на себе роль "художника", "скульптора", "майстра", "конструктора" і відповідно мотивує вибір діяльності та матеріалів, передає характерні ознаки предметів (форму, пропорції, колір, фак­туру, величину). Вибіркове ставлення до різних видів обра­зотворчої діяльності засвідчує подальшу динаміку особис­тішого зростання дитини.

Ускладнюється композиція дитячих малюнків, аплікації, ліплення, конструювання. Дитина зображає предмети з бли­зької відстані та перспективно, виділяє головне, визначає місце дії, передає особливості зображених об'єктів колір­ною гамою, різноманітними формами, динамікою об'єднан­ня частин; вона відображає в малюнку характерні риси пер­сонажів (добрий, веселий, злий), виділяє в ліпленні, апліка-

230

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

ції та конструюванні реальне і казкове, типове та особливе, схоже на зразок й оригінальне, помічає недоліки у своїх ро­ботах, може естетично оцінити кінцевий результат своїх ху­дожніх зусиль.

Зросла самостійність, здатність до самоконтролю та са­морегуляції діяльності, дають дошкільникові змогу викону­вати завдання з образотворчої діяльності як індивідуально, так і групою (панно, фризи, декоративні й сюжетні роботи), їй стає дедалі цікавіше творити разом з однолітками, вико­нувати з ними складну й цікаву роботу, домовлятися про її зміст, визначати участь кожного в загальній композиції. Ви­користовуючи властивості різних матеріалів (щільність гуа­ші, прозорість акварелі, ніжність пастелі), дитина здатна створювати художній образ, передавати своє ставлення до колориту, виражати кольором настрій, емоції; знаходити ін­ші засоби виразності (лінію, форму, пляму). Завдяки цьому малюнок, будучи продуктом творчих зусиль, набуває оригі­нальності, неповторної індивідуальності.

Попередній досвід образотворчої діяльності, творчого конструювання та розвинені соціально-культурні потреби уможливлюють залучення дитини до декоративного дизай­ну, художнього оформлення побуту. "Дитячий" дизайн по­в'язується з декоративною діяльністю самої дитини, спря­мованої на благоустрій навколишнього предметно-просто­рового середовища. Дитина дедалі більше уваги приділяє об'єктам середовища, виділяє в ньому ті, що їй подобаються та не подобаються, помічає відмінність в їхньому забарвлен­ні, формі, фактурі, величині, пропорціях. У старшого до­шкільника зростає інтерес до рослин, мінералів, викорис­тання паперу, тканини, різноманітного підручного матеріа­лу, створенню з нього образних композицій.

Художні та сюжетно-рольові ігри спонукають дитину до створення гардеробу для ляльки, декорацій до спектаклів, розваг та святкових ранків. За поведінкою та одягом вона судить про вік, професію, смак, спосіб життя різних людей. Дитина не лише "обставляє" лялькові кімнати за призначен­ням (спальня, їдальня, кухня), а й спостерігаючи та оціню­ючи, переносить доступні їй принципи естетичної єдності в

231

Частина перша

особисту практику створення ляльково-ігрового інтер'єру. Дошкільник охоче бере участь у створенні багатопланових архітектурно-художніх композицій ("Пан Коцький", "Теле-сик", "Калиточка", "Мудра дівчина"), розрахованих на три­валий час, любить постійно щось змінювати в обстановці, добудовувати, домальовувати тощо. За допомоги дорослого він може поетапно реалізувати свій "проектний задум", за­хоплюватись як самим процесом творення, так і художнім результатом. Це сприяє збагаченню образотворчої діяльнос­ті дитини: поряд з використанням традиційних видів дорос­лий залучає її до виконання нових — архітектурно-худож­нього дизайну, моделювання одягу, аранжування та прикра­шання з різних матеріалів. Дошкільник помічає красу при­роди, оточення, вміло використовує художні твори, щоб пе­редати естетичне задоволення від побаченого.

Завдання розвитку

Розвивати спостережливість, уміння бачити характерні ес­тетичні ознаки навколишніх об'єктів, порівнювати їх. Озна­йомлювати з творами образотворчого мистецтва, розвивати здібності до образотворчої діяльності (почуття кольору, фор­ми, композиції), уяву та творчість. Формувати вміння, пов'я­зані з художньо-образним відображенням предметів і явищ у різних видах образотворчої діяльності; формувати особистіс-ну позицію при сприйнятті творів образотворчого мистецтва і в процесі творення. Вчити дитину створювати багатофігурні сюжетні композиції, розміщуючи предмети ближче та далі, самостійно знаходити прийоми зображення при інтеграції ви­дів образотворчої діяльності. Залучати до основ рукоділля. Вчити створювати оригінальні аранжування з природних та штучних матеріалів, опановувати ази вишивання. Заохочува­ти до дизайнерської діяльності з упорядкування та декоратив­ного оформленню інтер'єру (лялькового, дитячого, доросло­го), ігрового куточка кімнати.

Організація життєдіяльності

Дорослий створює сприятливі умови для розвитку основ художнього смаку старшого дошкільника, його чутливості до краси природи, предметного та соціального довкілля,

232

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

внутрішнього світу людини. Оскільки естетичне ставлення дитини до світу стає більш осмисленим та активнішим, вона здатна не лише сприймати красу навколишнього світу, а й певною мірою відтворювати її, доцільно розширювати прос­тір своєї образотворчої діяльності.

Надання можливості експериментувати з фарбами, різни­ми художніми матеріалами, комбінувати різні види образо­творчого мистецтва в одному творі, передавати настрій, емоції, рухи, створювати складні художні образи сприяє ін­тенсивному розвитку художніх здібностей, емоційній сприйнятливості як важливої особистішої якості.

У бесідах з дітьми дорослий привертає їхню увагу не ли­ше до основного змісту, а й до її емоційного забарвлення, формує особистісну позицію при сприйнятті творів образо­творчого мистецтва. Прилучаючи дитину до національної та світової культур, батьки і педагоги навчають її бачити, відчу­вати, милуватися та захоплюватися чарівним світом мистецт­ва, розвивають інтерес до українського народного мистецтва. Дбаючи про розвиток художніх здібностей, дорослий формує вміння створювати багатофігурні сюжетні композиції, розмі­щуючи їх на аркуші паперу ближче та далі; самостійно знахо­дити прийоми зображення при інтеграції видів образотворчої діяльності; залучає до основ рукоділля, вишивання, навчає створювати оригінальні роботи із штучних та природних ма­теріалів; сприяє вихованню стійкого інтересу до певних видів художньої діяльності, розвитку творчої спрямованості.

Батьки і педагоги продовжують ознайомлювати до­шкільника з різними видами та жанрами образотворчого мистецтва: живописом (пейзаж, портрет, натюрморт, каз­ковий, побутовий, анімалістичний), графікою, скульпту­рою, архітектурою та декоративно-прикладним мистецт­вом; навчають розрізняти їх за зображувально-виразними засобами; підсилюють емоційні враження від сприймання художнього образу відповідним музичним, поетичним су­проводом, казками, прислів'ями тощо; сприяють розумін­ню явищ навколишнього життя, ціннісного ставлення до них; розвивають чутливість до гармонії кольору та уяви, до виразності лінії, форми та об'єму.

233

Частина перша

Ознайомлення дитини з творами декоративно-приклад­ного мистецтва, з регіональними особливостями української орнаментальної (геометричної, рослинної, зооморфної) ви­шивки, кераміки, писанкарства, килимарства, ткацтва, роз­пису пробуджує її інтерес до національного мистецтва.

У ході декоративного малювання поглиблюються знання дошкільника про гаму кольорів та характер орнаментів сво­го регіону та інших областей України, про вишивку, україн­ську кераміку, петриківський розпис, писанкарство, кили­марство тощо; формуються вміння симетрично розташову­вати рослинні та геометричні елементи на формах різного формату (круг, квадрат, багатокутник, ромб, овал, смуга, розет); він навчається передавати образ предмета в різні способи, використовувати різні кольори та відтінки; вдоско­налюються технічні навички роботи олівцями (класти штри­хи в різних напрямках), акварельними фарбами; формують­ся просторові уявлення, вміння виділяти характерні ознаки предметів, речей; розвивається самооцінка, бажання оціню­вати малюнок однолітка, радіти успіху.

Через сюжетне малювання дитина навчається спостері­гати за різноманітними життєвими ситуаціями; залучається до малювання з натури, за уявою, з пам'яті, вчиться виразно передавати явища навколишної дійсності та сюжети казко­во-фантастичного характеру; розвивається асоціативне мис­лення дошкільника, здатність точніше передавати пропор­ції, емоційні характеристики рухів, міміки, вміння викону­вати багатопланові композиції на всьому просторі аркуша в перспективі (ознайомлення з лінією горизонту та перспекти­вою); формується здатність самостійно добирати, різні пенз­лі (широкі, круглі, плоскі, тонкі) та користуватися ними, ма­теріалами, інструментами; тонувати папір; створювати ра­зом зі своїми однолітками малюнки, композиції.

На заняттях з ліплення дитина ознайомлюється з особли­востями ліплення фігурного посуду, який має образ тварин (лев, баран, кіт, риба тощо); навчається створювати виразні образи з глини, пластиліну конструктивним, пластичним, комбінованим способами: витягувати, з'єднувати, згладжу­вати, прошкрябувати, робити рельєфні наліпи, ліпити склад-

234

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

ні за будовою предмети з натури, за уявою; розвиває вміння прикрашати вироби наліпленням тонких, вузьких смужок по прямій та хвилястих лініях на предметах ужитку; навчається ліпити посуд за мотивами національної української керамі­ки, створювати сюжетні композиції, використовувати при­родні та допоміжні матеріали для передачі настрою, харак­теру, виразності.

Займаючись аплікацією, дошкільник: закріплює вміння вирізувати різноманітні геометричні форми, складати з них візерунки у смузі, крузі, прямокутнику; наклеювати фігури одна на одну, добирати кольори та форми, створювати бага­токолірні композиції, заповнюючи весь простір аркуша; вдосконалює вміння передавати в аплікації виразність обра­зу способом обривання паперу, підкреслювати характер об­разів кольорами, різноманітними матеріалами (папір різної фактури, фольга, природні матеріали, тканина тощо), вико­нувати композиції разом з іншими, вдосконалюється техніка І та охайність наклеювання; дитина ознайомлюється з різни­ми способами виконання композицій за мотивами українсь­кої витинанки; вправляється в передачі характерних особли­востей українських національних орнаментів, відтворює об­рази з улюблених казок. Конструювання (індивідуальне, колективне, репродук­тивне, творче): стимулює бажання створювати конструкції, вправляє в умінні планувати та контролювати свої дії; спри­яє формуванню вміння об'єктивно оцінювати, наскільки до­сягнуте відповідає запланованому, використовувати різно­манітні матеріали (конструктори, папір, природний та під­ручний матеріали, тканину тощо), добирати їх з урахуван­ням кольору, фактури, форми, пластичності; розвиває прос­торові уявлення, вміння аналізувати умови функціонування конструкції, здатність встановлювати послідовність вико­нання конструктивних дій, сприяє зростанню пошукової ак­тивності (способів, варіантів, конструкторських рішень), конструювати за схемою.

Доцільно час від часу створювати проблемні ситуації зад­ля вправляння дитини в аналізі та створенні одного й того са­мого образу в різних ситуаціях, у різні способи; поєднувати

235

Частина перша

конструювання з іншими видами діяльності (грою-драматиза-цією, малюванням, створенням казок та оповідань тощо).

Показники ефективної організації буття дитини: емоцій­но відгукується на красу природи, предметного світу, одягу, оформлення приміщень; сприймає й емоційно реагує на ху­дожній образ та засоби виразності у творах образотворчого мистецтва різних видів і жанрів; створює самостійно інди­відуальні художні образи в різних видах образотворчого мистецтва; проявляє інтерес до декоративного мистецтва, дизайну; моделює колористичні гами та композиції творів; передає сюжетну композицію за допомогою різних варіан­тів (фризову, багатопланову, лінійну) з елементами перспек­тиви; інтегрує різні види образотворчої діяльності в індиві­дуальній та колективній роботах (малювання, ліплення, ап­лікація, конструювання, художня праця); володіє технічни­ми навичками й уміннями для її реалізації; має досвід ху­дожнього рукоділля з різних матеріалів; проявляє індивіду­альну творчість у художній діяльності та може брати участь у колективних художньо-декоративних роботах; проявляє інтерес до художніх творів; дістає насолоду від милування красою творів живопису, графіки, скульптури; уміє дати ес­тетичну оцінку власним творам і творам однолітків.

Збагаченню естетичних вражень дошкільника, розширен­ню його художнього досвіду, вихованню художнього смаку сприяє відвідання з ним музеїв образотворчого мистецтва. Вводячи дитину в особливу атмосферу музею, дорослий від­криває перед ним експонати унікальної художньої цінності, разом з ним милується красою образів живопису, графіки, скульптури, викликає та підтримує почуття радості, насолоди з приводу причетності, споглядання, наближення до творів.

Музична діяльність

Вікові молсливості

Старший дошкільник уже має досить багатий життєвий і музичний досвід та захоплено слухає музику; емоційно яскра­во реагує на неї, визначає загальний характер, настрій музич­ного твору, орієнтується не на один, а на два чи кілька засо­бів музичної виразності (темп і тембр; темп і динаміку; темп,

236

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

тембр і динаміку водночас). У значної більшості дітей з'явля­ється інтонаційно-мелодична орієнтація на музичне сприй­няття, зростає здатність індивідуально інтерпретувати музи­ку, виникають позамузичні образи та асоціації. Сприйняття музичного образу стає адекватнішим, розвиваються музичні здібності. Дитина диференціює різні жанри музичного мисте­цтва — інструментальну і вокальну музику, марш, пісню, та­нець, український танець, вальс, польку тощо.

Продовжують розвиватися голосові зв'язки, формуватися співочий апарат гортані, голос набуває нових можливостей, чистішим стає голосове інтонування мелодії. Більшість ді­тей відтворюють загальний напрям руху мелодії, а дехто з них чисто інтонує її окремі відрізки. Поліпшується артику­ляція, зміцнюється і подовжується дихання. Ці вікові особ­ливості уможливлюють виразне виконання нескладних пі­сень у зручній для дошкільника теситурі.

Дитина має різнобічний досвід музичної виразності руху: чує і може передати рухами в музиці не лише її загальний на­стрій, а й темп, динаміку, яскравий ритмічний малюнок, фор­му; відгукується на мелодію відповідними рухами всього ті­ла, вдається до музично-рухової імпровізації, створюють тан­цювальні композиції, виконує складний танець. Дошкільник S оволодіває основними видами рухів (крок, біг, стрибки), його рухи стають більш координованими, ритмічними, виразними, хоча ще недостатньо легкі, пружні, спритні.

Формується здатність відтворювати, добирати мелодію на слух, прилаштовуватися до неї голосом, що дає можли­вість яскраво проявити себе в елементарному музикуванні. На основі діяльності підбору мелодії на слух триває форму­вання дитячої інструментальної творчості, більшість дітей проходить мелодичний етап становлення імпровізації.

Дошкільник виконує ролі різної складності, запам'ятовує певний обсяг тексту, вивчає свою роль та роль партнера, ви­являє творчу ініціативу, критичність тощо. Він охоче від­творює рухи та дії, притаманні знайомим людям різного ві­ку, статі, професії; наслідує тварин; передає жестами і мімі­кою людські емоції (співчуття, переляк, задоволення, сум тощо); охоче виступає режисером нескладної інсценівки, на

237

Частина перша

власний розсуд використовує ігри та матеріали, імітує рухи та стани, коригує дії однолітків, передає колорит українсь­ких народних казок та творів інших жанрів, інтонує знайомі мелодії. Вокальні можливості дитини ще невеликі, проте достатні для організації музичних ігор-драматизацій, групо­вого і сольного співів.

Завдання розвитку

Надавати дитині можливість слухати досконалі за фор­мою, доступні для розуміння сольні та хорові твори. Підтри­мувати бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження; розвивати музичні здібності; спонукати самостійно визначати настрій, характер музично­го твору та засоби музичної виразності; вчити слухати і ди­ференціювати тембри провідних інструментів симфонічного оркестру (скрипкових, духових, ударних); розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору.

Виховувати бажання й уміння втілювати в творчому русі настрій, характер і процес розвитку музичного образу; су­проводжувати слухання наспівуванням, рухами, імпровізу­вати; "малювати" різні мелодії відповідним кольором, дина­мікою лінії, композиційною побудовою; складати про почу­ті мелодії казки віршики, коротенькі оповідання; використо­вувати знайомі мелодії в іграх-драматизаціях.

Удосконалювати артикуляцію голосних та приголосних, сприяти перенесенню у спів сформованих способів їхньої вимови. Використовувати вправи для вокального апарата, що сприяють формуванню резонансних відчуттів у співі; обережно розвивати співочий голос дитини відповідно до його діапазону; формувати основні співочі вміння.

Конкретизувати і закріплювати поняття "жанр" ("марш", "пісня", "танець" /"полька", "вальс", "народний танець"/); сприяти становленню музично-рухової імпровізації в сюжет­них етюдах; навчати музикального і виразного виконання різних видів основних і танцювальних рухів; удосконалюва­ти техніку виконання танцювальних рухів. Ознайомлювати з танцями різних жанрів та народів, використовувати "мову рухів" як основу їх осмисленого і виразного виконання.

238

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Вчити дитину цінувати свою рухову вправність та вправ­ність інших людей, помірковано ставитися до недоцільних надмірних витрат рухової енергії. Підтримувати позитивний настрій від спілкування та злагоджених танцювальних рухів з однолітками.

Учити передавати на ударних дитячих музичних інстру­ментах характер музики; мелодію, акомпонувати; створюва­ти оркестри та ансамблі дитячих музичних інструментів, за­кріплювати навички спільної гри, розвивати почуття ансамб­лю. Час від часу залучати до диригування оркестром дитя­чих музичних інструментів. У процесі гри на дитячих музи­чних інструментах розвивати творчу активність, уяву і фан-Ітазію дошкільника. Викликати естетичну насолоду від зву­чання різних музичних інструментів, радість від власної спроможності та відчуття своєї єдності з однолітками. У музичних іграх-драматизаціях формувати уміння від­творювати характерні відносини осіб, ролі яких виконують­ся; удосконалювати інтонаційну виразність діалогічного мовлення, вміння зачекати, допомогти, підтримати партне-ра-однолітка; сприяти формуванню вміння передавати засо­бами музичної гри-драматизації колорит українських народ­них казок; орієнтуватися в особливостях персонажів гри й знаходити для них відповідні пантомімічні, мімічні та інто­наційні характеристики; спонукати до самостійного приду­мування та розігрування казок і подій реального життя (під акомпанемент дорослого); підтримувати бажання та розви­вати вміння створювати та добирати атрибутику для відтво­рення художніх образів.

ОрганЬація життєдіяльності

Батьки і педагоги виважено ставляться до вибору дити­ною бажаних для прослуховування музичних творів, пропо­нують її увазі не лише легку, ритмічну дорослу музику, а й класичну та дитячу. Вони вправляють дошкільника у визна­ченні жанру музичного твору, називанні інструмента, на якому він виконується; відгадувати п'єси, включені до му­зичної вікторини. Варто широко використовувати музику в аудіо- та відеозаписах; організовувати перегляд доступних

239

Частина перша

дітям за змістом оперних і балетних вистав, відвідування концертів, музеїв. Важливо навчати дитину розрізняти "му­зику природи" — співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну му­зику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне та відмінне.

У різних сферах життєдіяльності дорослий використовує високохудожню музику, з яскравими образами, різними настроями, під яку можна по-різному відтворювати ходьбу, біг, стрибки, рухи рук тощо. Доцільно використовувати му­зично-рухову імпровізацію в сюжетних етюдах задля стиму­лювання індивідуальних творчих проявів дитини. Створю­вати умови для вправляння дошкільника в умінні вільно і природно рухатися під музику в присутності інших людей, переживати при цьому радісні почуття.

В умовах сім'ї та освітнього закладу дорослий розвиває вокальні дані дошкільника, його музичні та акторські здіб­ності — навчає стежити за поставою, дивитися в очі слуха­чам; не напружувати міміку, супроводжувати спів рухами і жестами, що відповідають жанру, характеру музики. Батьки і педагоги вправляють дитину в умінні співати дзвінко, лег­ка, правильно інтонувати мелодію без викрикувань. Особ­ливої уваги потребує артикуляційний апарат дитини: треба її вчити вільно тримати нижню щелепу, активно діяти губа­ми, не напружувати гортань, цінувати й берегти свій співо­чий голос. Викликати в дошкільника піднесене, радісне са­мопочуття під час співу, вчити сприйнятливості до емоцій­ної реакції на нього слухачів. Залучати дитину до спільних з дорослим, однолітками співів; привертати увагу до відмін­ностей голосових можливостей різних людей. Сприяти ви­никненню бажання придумувати нескладні мелодії.

У ході музикування на різних дитячих інструментах до­рослий разом з дитиною шукає варіанти оркестрування того чи іншого твору, зіставляють його з оригіналом; заохочує ініціативу й творчі прояви дитини в імпровізації й підборі мелодій на слух; розширює уявлення про жанри та характер музичних творів, виважено добирає музичний матеріал, включає в нього невеликі, проте виразні та яскраві мелодії,

240

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

знаходить оптимальні для різних дітей способи понуки їх до виконання музичних п'єс. Показниками створення розви-вального музичного середовища є: бажання дошкільника грати на різних дитячих інструментах, здатність диференці­ювати правильне та неправильне звукоутворення; самостій­но добирає інструменти, виділяти і відтворювати ритмічний малюнок п'єси; підбирати на слух нескладні мелодії, вико-. нувати музичний твір в ансамблі та оркестрі, визначати його форму, імпровізувати, самостійно диригувати оркестром чи ансамблем дитячих музичних інструментів, радіти спільній з однолітками музичній діяльності.

З метою розвитку в дошкільника вміння виконувати під музику різні ролі, дорослі організовують музичні ігри-дра-матизації, добирають для кожної відповідні засоби виразнос­ті; навчають "входити" в несхожі за характером ролі, дифе­ренціювати їх за морально-етичними особливостями, склад­ністю, наближеністю до реалій сучасного життя тощо. До­цільно, щоб рольова палітра передбачала інтеграцію різних видів мистецтва — включала не лише рухи, а й слово, спів, гру на дитячих музичних інструментах, малювання тощо. Дорослий заохочує творчість дитини, підтримує її ініціати­ви, схвалює вдале виконання ролі, відмічає наявність - від­сутність імпровізації. Він залишає дошкільникові право на помилку, не дорікає за неї, підтримує бажання продовжува­ти гру-драматизацію, допомагає зрозуміти помилку та при­чини її виникнення, висловлює довіру його можливостям.

Художня література

Вікові можливості

Дитина володіє такими вміннями та навичками: у процесі сприймання та художньої комунікації — емо­ційно сприймає літературні та фольклорні твори різних жан­рів в єдності змісту та художньої форми; розуміє зміст, ідею твору, основну сюжетну лінію казки чи оповідання, визна­чає головних персонажів; знаходить у тексті засоби вираз­ності (порівняння, епітети, метафори, гіперболи, фразеоло­гізми), добирає до них синоніми; розуміє та відтворює об­разність вірша в художній бесіді; розуміє та пояснює зміст

241

Частина перша

гумористичних творів, прислів'їв, приказок і доречно вико­ристовує їх у відповідних життєвих ситуаціях; відгадує об­разні, метафоричні загадки; бере активну участь у бесіді за змістом художнього твору, висловлює свої враження, пере­живання; передає своє ставлення до персонажів на основі аналізу їхніх вчинків, формулює оцінно-етичні судження, співвідносить поведінку літературних персонажів з реальни­ми подіями; зіставляє два художні твори, близькі за змістом, темою, ідеєю, знаходить спільне та відмінне;

у виконавчій діяльності: володіє засобами передачі обра­зів у різних видах художньої діяльності; інтонаційно пере­дає різноманітні почуття, відтворює у мовленні образні ви­словлювання з художнього тексту; бере участь у розігруван­ні щедрівок, колядок, закличок, сюжетно-рольових іграх за мотивами літературних творів, знає тексти народних ігор; скоромовок, чистомовок;

у мовленнєвотворчій діяльності: використовує різні засо­би художньої виразності у власній словесній творчості; складає невеличкі розповіді, казкові історії за змістом ско­ромовок, прислів'їв, створює на основі засвоєного зразка власні загадки різних типів (описові, порівняльні, метафо­ричні), лічилки, утішки, колисанки, заклички; придумує ін­шу, несхожу кінцівку літературного твору, доповнює текст казки, оповідання різними варіантами пригод, додатковими епізодами.

Дитина має уявлення про структуру книжки, види кни­жок (словники, довідкова література, художні твори, підруч­ники), історію створення книжки. Вона систематизує влас­ний літературний досвід, знає багато творів та об'єднує їх за жанрами й тематикою.

Завдання розвитку

Залучати дітей до високохудожньої літератури, збагачу­вати запас літературних художніх вражень. Розвивати ви­разне літературне мовлення; навчати емоційно та виразно передавати зміст невеликих прозових текстів, читати напа­м'ять короткі вірші, брати участь в іграх-драматизаціях за сюжетом літературних і фольклорних творів. Формувати

242

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

уявлення про типові персонажі та сюжетно-тематичні оди­ниці літературних творів (зокрема, казок), способи їх твор­чого використання. Розвивати творчу уяву, вправляти в ін­терпретації різних літературних образів, виходячи із засвоє­них моральних правил та норм. Сприяти становленню уяв­лення про динаміку розвитку сюжета, художнього образу, його багатогранність. Підтримувати схильність дитини до визначення своїх літературних уподобань. Прищеплювати ставлення до книжки як до твору естетичної та духовної культури; спонукати до створення рукописних книжок.

ОрганЬація життєдіяльності

Дорослий забезпечує сприятливі умови для становлення й розвитку в дошкільника елементарного літературного смаку, збалансовує спеціально організовану та самостійну діяльності, спрямовані на збагачення досвіду дитини з ху­дожньої літератури. Показниками ефективної організації життєдіяльності дошкільника є його компетентність щодо художньої літератури: розвинене художньо-естетичне сприймання літературного твору в єдності змісту та худож­ньої форми, що виявляється у здатності відчувати образну мову поезії, казки, у розумінні теми, ідеї та змісту твору; поетичний слух, що виявляється у здатності відчувати ви­разні засоби художнього мовлення, певною мірою їх усві­домлювати, насолоджуватися художнім словом; літерату­рна обізнаність — знає багато літературних та фольклор­них творів (народні та авторські казки, оповідання, вірші), має уявлення про їхні жанрові, композиційні, мовленнєві особливості, про творчість письменників та поетів укра­їнської класичної, сучасної та світової літератури; активна участь у художній комунікації: підтримує бесіду про зміст, ідею, героїв твору, висловлює свої враження, пере­живання, формулює оцінно-етичні судження, розповідає відомі казки, оповідання; зацікавлене ставлення до мов-леннєвотворчої діяльності як організованої, так і ініціатив­ної, що реалізується в різних формах; шанобливе ставлен­ня до художньої літератури, бажання передати свої почут­тя в образному слові.

243

Частина перша

Театралізована діяльність Вікові можливості

Старший дошкільник володіє такими вміннями й навичка­ми: у сприйманні театрального видовища — розуміє зміст дійства вистави, театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музи­ки, танцю, співу; співпереживає героям сюжету, підказує, як їм поводитися у скрутних ситуаціях; оцінює свої вчинки та вчинки ровесників, порівнюючи з вчинками персонажів вистави; наслідує позитивних героїв вистави; впізнає в силу­етах і тінях характерні образи персонажів, оцінює героїв (хитрий, жадібний, нерозумний, довірливий); в ігровій діяль­ності — відображає характерні особливості образу театраль­них персонажів; своєчасно долучається до групової драмати­зації фрагментів твору; ініціює організацію ігор у "театр"; у сценічній діяльності — бере активну участь у підготовці теа­тралізованих ігор; творчо перевтілюється в образи персона­жів, розігрує сюжети, виразно та з гумором виконує ролі; вносить творчі фрагменти у гру за казкою; виготовляє деко­рації, атрибути, костюми; ініціює організацію ігор-драматиза-цій, театралізованих ігор, заохочуючи однолітків до розігру­вання сюжетів літературних творів, казок.

Дитина орієнтується у варіативності театрів (пальчико-вий, настільний, драматичний, театр іграшок, тіньовий те­атр, ляльковий театр, театр на фланелеграфі, театр бі-ба-бо, театр картинок), розуміє особливості та відмінності між ними; театральну термінологію (три блоки: актори — актор, трупа, режисер, костюмер, гример, художник, гляда­чі, успіх, оплески; вистава — сюжет, сценарій, прем'єра, частина, антракт, фінал; театр — афіша, каса, квиток, за­ла, куліси, дзвінок, завіса, балкон, декорації). Вона усві­домлює колективний характер дієтворення у підготовці те­атральної вистави, важливість орієнтації на партнера по іг­ровій взаємодії. Дитина свідомо ставиться до засвоєння знань про театр як вираження життєвих ситуацій в актор­ській грі; має уявлення про різні види театру, їхні особли­вості, призначення.

244

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Завдання розвитку

Виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення до­шкільника до підготовки, проведення та оцінки театралі­зованої діяльності, виконання учасниками своїх ролей, налагодження зв'язків з партнерами. Вдосконалювати вміння характеризувати персонажів гри, знаходити для них відповідні міміку, інтонацію, пантоміму. Формувати виразне та дикційно чисте сценічне мовлення; заохочува­ти бажання підтримати партнера, допомогти йому, добро­зичливо з ним спілкуватися, вступати у діалог, ставити себе на його місце; розвивати вміння використовувати в грі предмети-замінники, уявні предмети, входити в образ, спонукати перебувати в ньому до кінця театралізованого дійства. Стимулювати прагнення дитини самореалізува-тися, самоствердитися.

Організація життєдіяльності

Життя дошкільника слід наситити характерною для віку різноманітною, цікавою художньою діяльністю. Важливо гармонійно поєднувати різні форми організації життєдіяль­ності: запропоновані дорослим та ініційовані самою дити­ною. До комплексу вмінь, що засвідчують її компетент­ність у сфері театралізованої діяльності, входять такі з них: уміння складати сюжети на наочній, словесній основі та самостійно; розробляти сценарії за віршованим текстом та на основі комбінувати сюжети; самостійно розігрувати зміст забавлянок, українських народних пісень; використо­вувати малі жанри фольклору в сюжетно-рольових іграх; самостійно показувати виставу театру іграшок, картонаж­ного, тіньового за знайомими сюжетами літературних тво­рів; влаштовувати сюжетно-рольову гру "Театр"; організо­вувати самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драмати-зації, театралізовані ігри за сюжетами добре знайомих ху­дожніх творів; брати участь в інсценуванні знайомих ка­зок; виготовляти разом з дорослим атрибути, костюми, де­корації; проявляти себе емоційним та естетично чутливим глядачем; ідентифікувати почуття і вчинки персонажів з власними діями; виявляти особистісну позицію в процесі

245

Частина перша

перевтілення у сценічний образ, запам'ятовувати сюжетну послідовність, своєчасно включатися в дію, використову­вати музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів літературних жанрів.

Креативний розвиток Вікові можливості

Зрослі можливості дошкільника поводитися самостійно, його практична вмілість, багатий життєвий досвід, здат­ність спостерігати, зіставляти, розмірковувати, уявляти сприяють становленню інтересу до проблем практичного та теоретичного плану, знаходженню способів їх розв'я­зання. Спілкуючись з природою, освоюючи рукотворний світ, налагоджуючи спілкування з різними людьми, спосте­рігаючи за собою, старший дошкільник охоче бере на себе роль дослідника, відкривача та створювача нового, експе­риментатора, раціоналізатора, фантазера, вигадника. У різ­них видах та умовах діяльності дошкільник прагне відійти від жорсткої регламентації, унормованості, зразка, шабло­на, намагається запропонувати доступні вікові форми творчої активності, ініціювати самостійні рішення. Дити­на дедалі частіше помічає нове, відмінне від знайомого, починає усвідомлювати, що досліджувати та експеримен­тувати цікаво, весело, корисно, хоча й не завжди безпечно. З допомогою дорослого старший дошкільник навчається здорового ризику, поєднаного з виваженістю, обережніс­тю, чуттям межі безпечної поведінки. Якщо дорослий за допомогою своїх оцінних суджень зводить на вищий ща­бель такі параметри практичної та розумової діяльності, як оригінальність, гнучкість, самостійність, дитина орієнту­ється на них як на соціально схвалювані, бажані, виявляє більшу, ніж раніше, сміливість, допитливість, кмітливість.

Володіння особистим життєвим досвідом, відкритість но­вому, інтерес до виконання незнайомих завдань, налаштова-ність на успіх, перетворювальна активність — такі перед­умови розвитку в старшому дошкільному віці креативності як базової якості особистості.

246

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Завдання розвитку

Збагачувати практичний і теоретичний досвід дитини; надавати їй можливість самовизначатися, виявляти творчу ініціативу, здійснювати самостійні вибори, приймати рішен­ня, варіювати зміст та форму виконання завдання; заохочу­вати до досліджень та експериментувань; виховувати потре­бу в нових враженнях; підтримувати намагання робити по-своєму, відходити від заданого шаблона, зразка, стандарту; схвалювати спроби діяти самостійно, конструктивно, на рів­ні здорової міри ризику, виявляти допитливість, сміливість, гнучкість, визначеність позиції; створювати сприятливі умо­ви для становлення креативності як базової якості особистос­ті старшого дошкільника, привертати до неї увагу дитини.

ОрганЬація життєдіяльності

У сім'ї та в дошкільному закладі дорослі заохочують, схвалюють спроби дитини проявляти оригінальність, гнуч­кість мислення, продукувати незвичні відповіді та рішення, бачити нові можливості у відомому, виробляти самостійні ідеї, висувати гіпотези, робити припущення, намагатися практично апробувати та реалізувати свої ідеї. Вони розши­рюють ступені свободи старшого дошкільника, заохочують його до свідомої та відповідальної поведінки під час пошу­кової активності, надають право (під їхнім контролем) на життєво доцільну міру ризику, можливість експериментува­ти, сприяють дослідництву, спонукають розмірковувати, сперечатися, наводити докази, обґрунтовувати свої думки, спиратися на власний досвід, відстоювати істину. Розвива­ють здатність загострено сприймати недоліки, прогалини, дисгармонію, нестачу елементів цілого; уміння бачити труд­нощі у розв'язанні складних проблем та готовність їх дола­ти; прагнення до досконалості; впевненість у собі, вміння себе підтримати, філософське ставлення до неуспіху та по­разки. Доцільно учити старшого дошкільника спокійно пе­реносити стан невизначеності, чекання бажаного; відстою­вати свою думку за умови дефіциту інформації; привертати кйого увагу до незвичного в природі, предметах, соціумі, власному "Я"; розширювати коло інтересів. У разі потреби 247

Частина перша

гальмувати прояви суперницьких тенденцій, хворобливого бажання виділитися серед інших, поводитися занадто рези-ковано. За допомогою позитивних оцінок дорослий зводить вимогу зробити "по-своєму" на вищий щабель виконавства.

Батьки і педагоги підтримують готовність дитини розв'я­зувати проблеми власними силами, підходити до них з різ­них сторін; вправляють в умінні швидко переходити від одного способу розв'язання до іншого; виховують почуття гумору, інтерес до парадоксів; культивують самокритич­ність, здатність посміятися із себе; схвалюють бажання за­питувати, формулювати чіткі запитання.

Розвитку креативності дошкільника сприятиме вико­нання завдань: об'єднати - роз'єднати, дібрати синоніми

• антоніми, винайти нові способи розв'язання, висунути якомога більше ідей, при цьому високо оцінюється здат­ність до жартів та каламбурів, аргументувати щось, зігра­ти несхожі ролі, "прорецензувати" власну роботу, уявити себе об'єктом природи (предметом) або чарівником; за­вершити розпочаті речення, розповісти про найприємніші

• найнеприємніші враження, додати комусь/чомусь фан­тастичних властивостей, придумати нову тварину, зміни­ти звичні взаємини між персонажами казки, вдатися до метафор, матеріалізувати свої думки, знайти головне і другорядне тощо.

Важливо допомогти дошкільникові збалансувати творчу уяву зі здатністю використовувати її у реальному житті. При цьому слід пам'ятати: надмірна мрійливість дитини, її зануреність у власні фантазії, відрив від реалій сьогодення можуть призвести до замкненості, небажання розв'язувати проблеми.

Звернення дорослого із запитаннями: "А ти як вважа­єш?", "Чого тут не вистачає?", "Що можна припустити?" тощо привертають увагу дитини до труднощів, які існують, спонукають з'ясовувати їхні причини, висувати прості гі­потези, варіювати пошуки, виявляти гнучкість у доборі способів розв'язання життєвих проблем, прагнути до досконалого виконання завдань, виявляти впевненість у собі, вдаватися до гумору, виявляти увагу до власного "Я".

248

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Діти краще переносять ситуації невизначеності, здатні збе­рігати свою думку за умов дефіциту інформації, можуть відстояти свою позицію у суперечках, ініціюють самостій­ні варіанти розв'язання проблеми, охочі до різних пригод та екскурсій, прагнуть виділитися, готові змагатися з інши­ми, як правило, енергійні, схильні до самоствердження та реалізації своїх здібностей.

Загальні показники компетентності Провідна діяльність

У віці 5-6 (7) років показниками оптимальної моделі розвитку сюжетно-рольової гри як провідної діяльності є: перехід від малих угруповань до більших; зростання ста­лості дитячого об'єднання; становлення та розвиток режи­серської гри; поява планомірно спланованого й розгорну­того сюжету; перехід від відображення у грі особистого до відображень подій суспільного життя; становлення спіль­ної гри; уміння дитини передбачити, завбачати, уникати непорозумінь, відносно гармонійно виходити з конфлікту; здатність передавати у ролі не лише узагальнений характер людей, їхню діяльність, події, а й типізувати, індивідуалі­зувати їх; зміщення акцентів гри з процесу на результат, прагнення якісно виконувати роль; використання в грі предметів-замінників; перехід від зображення зовнішнього боку життєвих явищ до передачі їхньої суті; поява особис­тих планів розгортання гри, визначення її перспектив та уточнювальних ігрових дій; посилення й зміна ролі органі­заторів гри; подолання суперечності між придумуванням дитиною сюжету та можливістю його реалізувати; поява сюжетів та ігрових дій, пов'язаних з навчальною діяльніс­тю, з шкільним майбутнім.

Поряд із сюжетно-рольовою грою як провідною діяльніс­тю дедалі більшого значення набувають інші види творчої гри — конструкторсько-будівельні, ігри-драматизації, інсце­нівки, театралізації, ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності, ігри з правилами (рухливі, з елементами

249

Частина перша

спорту, дидактичні, пізнавальні, хороводні, українські народні, найпростіші інтелектуальні ігри — загадки, крос­ворди, танграми, анаграми, ребуси, криптограми, шахи, шашки, комп'ютерні ігри тощо). Це сприяє набуттю прак­тичних навичок, вправлянню в цілепокладанні, плануванні дій, доланні труднощів, вироблення вміння оцінювати про­дукт своїх зусиль. Домірна представленість у бутті дитини шостого-сьомого років життя доступних віку форм творчих ігор, їхній зв'язок з реаліями сучасності та сферами життєді­яльності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам" — запо­рука повноцінного становлення компетентної особистості на етапі старшого дошкільного віку.

Важливий показник особистішої компетентності стар­шого дошкільника — зріла форма спілкування. Дитині зама­ло спільної з дорослим пізнавальної діяльності та його доб­розичливої уваги. Вона прагне особистішої взаємодії з людь­ми, що навколо, до взаєморозуміння та співпереживання. Дедалі більшого значення для дитини набуває ставлення до неї авторитетних дорослих та однолітків, оцінки ними її чес­нот і вад, особистості в цілому, визнання ними її цінності. Якщо дорослий обмежує свої функції організацією лише ді­лової взаємодії, не приділяючи належної уваги особистішій формі спілкування з дитиною, це негативно позначається на змісті та динаміці її особистісного зростання.

У старшому дошкільному віці більшого, ніж у попередні вікові періоди, значення набуває навчання — організова­ний та регламентований дорослим процес оволодіння ди­тиною системою наукових знань про природу, культуру, людей, власне "Я". Поряд з грою, працею, художньою ді­яльністю та спілкуванням навчання є діяльністю, яка, за умови її оптимальної організації, просуває процес форму­вання компетентної особистості. Оптимальною моделлю організації навчальної діяльності вважається така, що сприяє: розвитку її загальнонавчальних умінь і навичок (організаційних, загальнопізнавальних, конструкторсь­ких, мовленнєвих, контрольно-оцінних); збагаченню наукових знань про довкілля та саму себе; створенню умов для самореалізації особистості, розвитку її творчих

250

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

здібностей, здійснення вільного вибору та прийняття самостійного рішення; включенню рухливості як специ­фічної для дошкільного віку умови повноцінного буття; реалізації індивідуальних та диференційованих підходів; будується на сучасних особистісно орієнтованих освітніх технологіях.

Форми активності за сферами життєдіяльності

Показниками розвитку компетентної особистості в стар­шому дошкільному віці є прояви фізичної, соціально-мо­ральної, емоційно-ціннісної, пізнавальної, мовленнєвої, ху-Шдожньо-естетичної, творчої активності у сферах життєдіяль­ності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам". Сфера життєдіяльності "ПРИРОДА "

Форми активності	Показники прояву
	М'язово-рухова
	Рухи дитини набувають більшої інтенсивності, швид-
	кості, цілеспрямованості; у хлопчика вищі показники
	швидкісно-силових вправ, у дівчинки — вправ з рівно-
	ваги, стрибків на скакалці; дитина залюбки ходить бо-
	соніж по траві, калюжах, вологому піску; бігає, стри-
	бає, підкидає і ловить м'яч, повзає, лазить, утримує
	рівновагу, виконує загальнорозвивальні вправи, грає у
	рухливі та спортивні ігри; катається на ковзанах, роли-
	ках, велосипеді, ходить на лижах, плаває довільним
	способом, бере участь у піших переходах; щодня вико-
	нує гімнастику; орієнтується в ознаках статевої належ-
Фізична	ності, показниках здоров'я і хвороби, свідомо дотриму-
	ється правил безпечної поведінки в природі.
	Предметно-практична
	Охоче і самостійно доглядає за мешканцями куточка
	природи, городу, квітника; помічає різні стани рослин і
	тварин; сіє насіння овочів, квітів, зернових; висаджує
	розсаду, розмножує в різні способи кімнатні рослини;
	раціонально використовує воду, електроенергію, теп-
	ло; дотримується чистоти навколо себе; діє уміло,
	вправно, впевнено; фіксує стани погоди, знаходить
	аналогічні народні прикмети; для спостережень за об'-
	єктами природи, їх зображення користується різним
	приладдям, обладнанням.

Форми активності	Показники прояву
	Дотримується правил природокористування, активно
	вимагає цього від однолітків та дорослих; орієнтується
	у причинах забруднення грунту, повітря (спалювання
Соціально-моральна	трави, листя, бур'янів, вихлопні гази від транспорту,
	засмічування); помічає зміни у стані рослин та поведі-
	нці тварин у зв'язку з нестачею світла, води, тепла, їжі,
	догляду; усвідомлює, що право на життя мають усі
	тварини природного довкілля; дбає про збереження
	рослин і тварин, доглядає та охороняє їх.
	Радіє спілкуванню з природним довкіллям, захоплю-
	ється ним у різні пори року, за різного стану погоди;
	жваво реагує на сезонні зміни, зміни в погоді, природі,
	у поведінці та зовнішньому вигляді тварин; має свої
Емоційно-ціннісна	улюблені місця у найближчому та віддаленому при­родному довкіллі; прихильно ставиться до тих, хто до-
	глядає за рослинами і тваринами, негативно до руйнів-
	ників, засмічувачів, невдячних споживачів природи;
	співчуває рослинам і тваринам, які потерпають, прагне
	їм допомогти; дивується, захоплюється враженнями
	від зоряного неба, Сонця, Місяця.
	Загальна
	Розрізняє стани і якості повітря, води, грунту; усві-
	домлює хід і послідовність сезонних змін у природно-
	му довкіллі; встановлює зв'язок між змінами темпе-
	ратури повітря, станом води, грунту, рослин, поведін-
	кою тварин, сільськогосподарською працею людей;
	має уявлення про взаємозалежності в природі; знає
	найпоширеніші культурні та дикорослі рослини своєї
	місцевості, свійських та диких тварин; знаходить
	спільне і відмінне у зовнішніх ознаках, будові, догля-
Пізнавальна	ді, місці в природі та в житті людини; розрізняє ви-
	димі на темному небосхилі компоненти Космосу; впі-
	знає відомі планети та зорі на площинних зображен-
	нях; цікавиться інформацією про професії людей, які
	охороняють природу (фермер, лісівник, садівник) або
	зображують її (художник, графік, пейзажист, аніміст,
	дизайнер ландшафтів).
	Логіко-математична
	Порівнює та класифікує об'єкти природи за різними
	ознаками; лічить рослини і тварин у межах 10, скла-
	дає і розв'язує логіко-математичні задачі про них;

Форми активності	Показники прояву
	вимірює відстань метром, довжину — сантиметровою
	лінійкою, об'єм — літром, масу — кілограмом; вимі-
	рює сипкі та рідкі природні речовини; орієнтується у
	визначенні днів, тижнів, місяців, року; встановлює
	одночасно два якісні відношення між упорядковани-
	ми природними об'єктами чи їх сукупностями; орієн-
	тується на аркуші паперу, зображуючи природне
	довкілля; читає прості схеми; вживає різноманітні ви-
	рази, що означають віддаленість, напрям, положення
	об'єкта в просторі, час (учора, сьогодні, завтра, доба,
	тиждень, місяць, рік).
	Називає основні стани та якості повітря; може елемен-
	тарно пояснити залежність стану води від зміни темпе-
	ратури; здатна коротко розповісти про те, як вода потра-
	пляє до людських осель і витікає звідти; передає словом
	свої враження від різних природних явищ: складає вір-
Мовленнєва	ші, оповідання, казки про рослини і тварин; вживає в
	мовленні узагальнювальні поняття, якими позначають
	групи рослин і тварин; знає характерні ознаки найпоши-
	реніших тварин своєї місцевості; називає видимі на тем-
	ному небосхилі компоненти Космосу, передає свої вра-
	ження від споглядань Сонця, Місяця, зір у розповідях.
	Охоче спостерігає за рослинами, тваринами, явищами
	природи, милується ними, порівнює, радіє різним ко-
Художньо-естетична	льорам, формам, природним композиціям; виділяє в
	природному довкіллі гарне, дивне, незвичне, утаємни-
	чене, реальне, казкове, чарівне тощо; активно передає
	свої враження від спілкування з природою у художньо-
	мовленнєвій, образотворчій діяльності.
	Спілкуючись з природою, проявляє схильність до ана-
	лізу причин виникнення явищ, установлення взаємоза-
	лежностей між різними об'єктами природного довкіл-
	ля; розмірковує з приводу нового, незрозумілого, див-
	ного, яке лякає; намагається обережно дослідити його,
Творча	запитує в дорослого про правомірність своїх дій; з доз­волу дорослого експериментує з природними об'єкта-
	ми, робить самостійні відкриття, збагачується цікавою
	інформацією про рослини, тварин, явища та стани при-
	роди; проявляє вигадку та раціоналізаторство у догляді
	за рослинами й тваринами; фантазує, вдається до твор-
	чої уяви у своїх розповідях про Космос.

Сфера життєдіяльності "КУЛЬТУРА"

Форми активності	Показники прояву
	М'язово-рухова
	Фізично витривала; координує рухи різних м'язових
	груп; розвинені відповідно до віку фізичні якості (сила,
	гнучкість, спритність, швидкість, окомір); рухи легкі,
	узгоджені, чіткі, впевнені, використовує доцільно; до-
	тримується правил безпечної поведінки у замкненому
	просторі (залі, кімнаті, на ігровому майданчику); само-
	стійно визначає необхідність провітрювання примі-
	щення, його прибирання, утримання в чистоті; усві-
	домлює необхідність займатися фізкультурою, загарту-
	ванням, вести здоровий спосіб життя; правильно вико-
	ристовує знайоме спортивне знаряддя та атрибути; орі-
	єнтується в припустимій мірі інтенсивності, швидкості
	руху в обмеженому та відкритому просторах.
	Предметно-практична
	Використовує за призначенням знайомі предмети по-
	буту та вжитку, основні засоби зв'язку, знаряддя, при-
	лади, матеріали, іграшки, атрибуги, речі, саморобки;
Фізична	проявляє самостійність, елементарну практичну умі-
	лість, вправність; орієнтується у "своєму - чужому",
	"безпечному - небезпечному"; розробляє та пропонує
	одноліткам продуктивні й цікаві сюжети, вміло вико-
	ристовує в грі предмети-замінники; здатна з допомо-
	гою дорослого та самостійно організовувати спільну з
	однолітками діяльність, налагоджувати взаємини, уни-
	кати або з найменшими втратами виходити з конфлікт-
	ної ситуації; має елементарні трудові та художні вмін-
	ня; проявляє наполегливість, регулює свою предметно-
	практичну діяльність, проявляє самовладання; володіє
	різними способами художньо-трудових дій: малює, ви-
	різає, ліпить, плете, в'яже, наклеює, оформляє компози-
	ції, робить витинанки тощо; створює предметно-плас-
	тичні образи: макетує, моделює технічні й будівельні
	конструкції простої форми (міський та сільський пей-
	зажі); використовує план роботи; розмічає за шабло-
	ном, трафаретом, з'єднує деталі клеєм, пластиліном,
	гайками, гвинтиками; має уявлення про поліграфічний
	дизайн, рекламне мистецтво тощо.
Соціально-моральна	Використовуючи в діяльності предмети, речі, знаряддя,
	матеріали, ігрові атрибути, індивідуальні вироби, твори
	мистецтва, орієнтується на правила культуродоцільної

Форми активності	Показники прояву
	поведінки; шанує власну працю та працю інших людей:
	бережно ставиться до вирощеного, виготовленого, ство-
	реного; раціонально використовує матеріали; організо-
	вано поводиться, конструктивно діє, кладе на місце зна-
	ряддя праці та ігрові атрибути; не проходить повз злама-
	ні, деформовані, непридатні для використання речі, на-
	магається їх полагодити, зробити привабливішими; ви-
	готовляє вироби для інших, дарує, пропонує варіанти
	раціонального використання, прагне підняти настрій
	рідним і близьким; бере участь у суспільно значущій
	діяльності, готова до самопокладання відповідальності.
	Має постійні інтереси, надає перевагу певним видам
	діяльності, заняттям, ігровим ролям, формам активнос-
	ті; виділяє улюблені місця перебування, предмети,
	речі, іграшки, знаряддя, матеріали; намагається відсто-
	яти своє право на власний вибір; виявляє внутрішню
	позицію щодо предметного довкілля: орієнтується в
	ньому; радіє своїм успіхам, засмучується низькими
Емоційно-ціннісна	якісно-кількісними показниками кінцевого продукту; цінує і може більш-менш об'єктивно висловитися з приводу власної старанності, самостійності, вмілості,
	винахідливості; протягом певного часу охоче займаєть-
	ся самостійною продуктивною та художньою діяльніс-
	тю; орієнтується в тому, що вміє робити краще, а що
	— гірше, що споживає, а що може створити власними
	руками; у виборі ігрових ролей, сюжетів керується мо-
	ральними цінностями; дістає задоволення від худож-
	нього слова, малювання, музикування, драматизації.
	Загальна
	Знає походження більшості предметів, може пояснити
	їх призначення; знає про існування різних виробництв;
	може виробити прогностичну оцінку майбутнього ре-
	зультату; знає властивості різних матеріалів, правила
	безпечного користування приладдям та інструментами;
Пізнавальна	орієнтується у критеріях високого досягнення, знає, що
	показником продуктивності праці є якість та кількість
	зробленого, вкладені виконавцем зусилля; диференці-
	ює інтер'єри міської квартири та сільської оселі; розу-
	міє роль житла у житті людини та важливість підтрим-
	ки в ньому порядку та затишку; має уявлення про те,
	що кожна людина є користувачем та творцем пред-
	метів; розуміє і здатна пояснити відмінність гри від

Форми	Показники прояву
активності
	інших видів діяльності, усвідомлює доцільність дотри-
	мання правил; знає варіативні можливості використан-
	ня різних іграшок; має уявлення про особливості обра-
	зотворчого, музичного, театрального та літературного
	мистецтва, розуміє їх відмінності; обізнана з найкра-
	щими їх зразками; розуміє доцільність їх використання
	у повсякденному житті; уміє елементарно аналізувати
	різні твори мистецтва, художні образи, характеризува-
	ти засоби художньої виразності; проявляє інтерес до
	інформації про художньо-декоративне та прикладне
	мистецтво, до професій, пов'язаних з раціоналізаторст-
	вом, винахідництвом (художник-дизайнер, інженер-
	конструктор, промисловий дизайнер).
	Логіко-математична
	Визначає в довкіллі форму предметів, виділяє їхні ос-
	новні ознаки, порівнює між собою, класифікує, оперує
	з їх множинами, здійснює серіацію за величиною, роз-
	ташуванням, віддаленістю; усвідомлює принцип збере-
	ження кількості незалежно від форми, величини пред-
	метів, відстані між ними, просторового розміщення;
	вміє вимірювати предмети за допомогою умовних та
	загальноприйнятих мір; упорядковує ряд з 10 предме-
	тів та встановлює відношення між ними; добре орієн-
	тується в просторі, часі; вживає вирази, що означають
	положення предмета в просторі, його віддаленість від
	себе та напрям; має уявлення про співвідношення оди-
	ниць часу, визначає час за допомогою годинника (з точ-
	ністю до півгодини); вміє користуватися календарем.
	Мовлення чітке, виразне, логічне. Вербально означає
	багато вжиткових предметів, пояснює їх призначення;
	оперує назвами різних засобів технічного зв'язку, най-
	важливіших виробництв; може назвати основні види
	образотворчого мистецтва та його основні жанри; знає
	деякі твори з класичної, народної, вітчизняної та світо-
Мовленнєва	вої музичної спадщини, прізвища окремих композито-
	рів; оперує назвами різних музичних та літературних
	жанрів; у розмовному мовленні передає свої враження
	про предмети, речі, ігрові атрибути, твори мистецтва,
	вислуховує інші точки зору; в своєму мовленні вико-
	ристовує різні типи речень, частини мови; має достат-
	ній лексичний запас, збагачений епітетами, порівнян-
	нями, синонімами, антонімами.

Форми активності	Показники прояву
	Зацікавлено ставиться до предметного середовища, зна-
	ходить у ньому тотожне - схоже - відмінне; проявляє
	спостережливість, сприйнятливість до кольорів, форм,
	звуків предметного довкілля; виділяє в ньому оригіналь-
	не, дивне, бридке тощо; виявляє естетичне ставлення до
Художньо-	життя; передає свої враження від рукотворного світу різ-
	ними видами мистецької діяльності — образотворчої,
	музичної, театральної, літературної; володіє необхідни-
	ми технічними прийомами для передачі своїх почуттів у
	малюнку, ліпленні, аплікації, танцях, співах, музикуван-
	ні, грі-драматизації, словотворенні; поєднує в художній
	діяльності елементи різних видів мистецтва; виявляє
	свої художні пріоритети, жанрові уподобання.
	Виокремлює з предметного довкілля нове, незвичне,
	незрозуміле; задовольняючи свій інтерес, вдається до
	практичних та розумових дій, спрямованих на розв'я-
■	зання проблеми; цілеспрямовано обстежує, варіює, до-
	сліджує, експериментує; наполегливо шукає рішення,
Творча	обходиться власними силами; виявляє смак до процесу
	долання труднощів; обачно ризикує; відчуває задово-
	лення від процесу та результатів творення; ніколи не
	задовольняється репродукуванням готового, відтворен-
	ням знайомого; характеризується створювальною ак-
	тивністю, схильна до творчої ініціативи.

Сфера життєдіяльності "ЛЮДИ"

Форми активності	Показники прояву
	М'язово-рухова
	Свідомо ставиться до здоров'я значущих дорослих;
	обирає еталони для наслідування; вдається до експери-
	ментування, аналізує результати виконання різними
	людьми фізичних вправ, досягнень, порівнює їх між
	собою; в іграх з однолітками показує себе вмілою,
Фізична	вправною, спритною, фізично витривалою, сильною,
	сміливою; робить іншим зауваження за недотримання
	правил безпечної поведінки та здорового способу жит-
	тя; позитивно ставиться до спільної рухової діяльності,
	об'єднань за інтересами, пов'язаними з фізичним роз-
	витком; допомагає іншим виконувати правила гри,
	фізичні вправи, загартувальні процедури.

Форми	Показники прояву
активності
	Предметно-практична
	Ініціює сама та позитивно відгукується на ініціативу
	інших щодо налагодження та підтримки доброзичли-
	вих взаємин, організації спільної діяльності; адекватно
	реагує на звернення рідних, близьких, знайомих та чу-
	жих дорослих; доцільно вчиняє, якщо загубилася в не-
	знайомому місці та потребує допомоги чужих людей;
	соціально прийнятно поводиться з людьми різної спо-
	рідненості, віку, статевої належності, соціальних ро-
	лей, прихильності; володіє навичками мовленнєвої ко-
	мунікації, невербальними засобами спілкування, під-
	тримки конструктивного діалогу; вчиняє відповідно до
	своєї статево рольової позиції, стандартів "жіночності"
	або "маскулинності"; позитивно ставиться до пред-
	ставників обох статей; вміє товаришувати, поводиться
	як відданий та справедливий друг; зображує контур та
	силует людини, конструює та моделює іграшковий
	одяг, приміряє макети одягу на силуетах-макетах; во-
	лодіє навичками побутової праці — прибирання жит-
	ла, приготування їжі, сервірування столу (розміщення
	посуду, використання серветок, складання їх "трикут-
	ником", "дудочкою", "кишенькою", "конусом"), пран-
	ня, прасування, догляду за одягом, взуттям, білизною,
	меблями); орієнтується у видах одягу (повсякденного,
	святкового, робочого).
	У взаєминах з людьми дотримується моральних норм і
	правил; вчиняє морально не лише під впливом та конт-
	ролем дорослого, а й з власної ініціативи; самостійно
	контролює себе; не завжди розраховує тільки на схва-
	лення та заохочення; у спільній з однолітками діяль-
	ності прагне бути справедливою, відповідальною, обо-
	в'язковою, толерантною; намагається досягти високих
Соціально-моральна	стандартів якості в спільному продукті праці; форму-
	лює оцінку вчинків та взаємин людей, орієнтуючись
	на моральні стандарти; володіє етичними еталонами
	поведінки і спільної з іншими діяльності: вміє пропо-
	нувати, надавати і приймати допомогу, турбуватися,
	стримувати свою агресивність, визнавати чесноти ін-
	ших, виходити з конфліктної ситуації, поступатися,
	виявляти гнучкість, послідовність; у спілкуванні з до-
рослими та однолітками поводиться справедливо; ке-
рується совістю як внутрішньою етичною інстанцією.

Форми активності	Показники прояву
	Проявляє інтерес до людей — їхньої зовнішності,
	діяльності, професії, способу життя, взаємин; хоче
	спілкуватися з приємними для неї людьми; домагаєть-
	ся визнання своїх чеснот і досягнень авторитетними дорослими; поважає, любить, цінує своїх батьків, ро-
Емоційно-ціннісна	дичів, педагогів, товаришів; має свої пріоритети, надає перевагу певним людям; може обгрунтувати відмову у прихильності, довірі, повазі стосовно окремих людей; цінує чесноти інших, визнає їх, рахується з ними у
	спільній діяльності; не принижує гідності товаришів, намагається обходитися без образливих слів та агре-
	сивних дій щодо них; помічає і бере до уваги фізичний
	та психічний стани дорослих та однолітків, поводиться відповідно; береже й цінує прихильне ставлення до
	себе дорослих та однолітків; утримується від ревно­щів, суперництва, жадібності.
	Загальна
	Знає особливості своїх рідних та близьких, усвідомлює
	сенс родинних взаємин; орієнтується в своєму родово­ді, знає місце проживання та рід занять найближчих
	родичів; розрізняє права та обов'язки різних членів ро­дини, розуміє корисність об'єднання їхніх зусиль для
	спільної діяльності; знає про життєву мудрість най­старших членів родини, розуміє їхнє значення для бла-
	гополуччя родини, орієнтується у сімейних традиціях;
	розрізняє людей різного віку за зовнішністю, поведін­кою, способом життя, специфічними атрибутами; знає,
ПЬнавальна	чим різняться стосунки зі старшими, з однолітками та молодшими за себе; розрізняє характерні особливості представників різних статевих груп, має уявлення про основні ознаки чоловіка - жінки, дівчинки - хлопчика,
	може назвати спільне та відмінне в їхній зовнішності,
	інтересах, діяльності; розуміє, кого називають другом і недругом; диференціює тих, хто ставиться до неї бай-
	дуже або неприязно; знає основні державні символи,
	характерні ознаки українців; розуміє, що в світі жи-
	вуть люди різних національностей, зовнішності, куль-
	тури; усвідомлює, що людей цінують за їхні моральні якості; цікавиться професіями, які потребують уміння спілкуватися з людьми (учитель, продавець, лікар то­що) або зображати людей (художник-портретист, письменник, скульптор, модельєр, актор).

Форми активності	Показники прояву
	Логіко-математична
	Порівнює рідних, знайомих та чужих за сукупністю
	ознак; складає та розв'язує логіко-математичні задачі,
	основними дійовими особами яких є люди; вимірює
	кількість, довжину, ширину, висоту, масу, об'єм, час;
	орієнтується в місці проживання найближчих родичів;
	вживає в оповіданнях про свою родину, близьких, зна-
	йомих та чужих кількісні та порядкові числівники, назви
	днів, місяців, пір року тощо; робить з приводу членів
	своєї родини, педагогів та товаришів певні припущення,
	висуває гіпотези; виявляє інтерес до сприймання та за-
	пам'ятовування математичних понять, отримує задово-
	лення від логіко-математичної діяльності та схвалення її
	батьками і педагогами; здійснює найпростіші усні обчи-
	слення, пов'язані із соціальним середовищем; уточнюю-
	чи інформацію, що стосується людей, записує знайомі
	цифри, знаки, схеми, малюнки; прагне знайти свій шлях
	розв'язання арифметичної чи логічної задачі, розмірко-
	вує, доводить правильність свого міркування, самостій-
	но виводить нове знання із засвоєного.
	Називає членів родини, їхні імена, по батькові, прізви-
	ща, вік, місце проживання, рід занять; може розповісти
	про свою сім'ю, родину; використовує пряме та непря-
	ме мовлення; добирає слова, що виражають обстою-
	вання, обгрунтування, пояснення, згоду, заперечення,
	культурну відмову; вміє коректно звернутися по допо-
Мовленнєва	могу до незнайомих людей, формулює своє прохання чітко і голосно, використовує невербальні засоби ви-
	разності; оперує словами, за допомогою яких позначає
	людей різної спорідненості, віку, статевої належності,
	соціальних ролей, професій, міри прихильності; нази-
	ває своїх товаришів, може їх схарактеризувати, виділи-
	ти чесноти і вади, розповісти про них; помічає помил-
	ки в мовленні інших.
	Естетично ставиться до людського довкілля; сприймає
	красу зовнішнього вигляду людей, їх убрання, зачіски,
	прикрас; має уявлення про добро і зло як внутрішні
Художньо-	спонуки, що впливають на красу зовнішньої поведінки
естетична	людини; за допомогою кольорів, ліній, форм, компози-
	ції, ритму, мелодій, ігрових дій, драматичних дійств,
	літературних сюжетів передає враження про людей, їх-
	ні взаємини та діяльність; орієнтується в тому, як спів-

Форми активності	Показники прояву
	відносяться колір та характер мелодії з настроєм лю-
	дини, її фізичним та психічним станами; намагається
	зробити взаємини з однолітками та дорослими гарни-
	ми, такими, що відповідають етичним нормам; відтво-
	рює свої почуття до рідних, близьких, товаришів у ма-
	люнку, музикуванні, іграх-драматизаціях, придумуван-
	ні віршів, казок, оповідань, створенні рукописних кни-
	жок тощо.
	Помічає зміни в зовнішності, настроях, ставленні до
	природи, людей, предметів, самих себе, рідних та близь-
	ких; зіставляє знайомі прояви поведінки дорослих та
	однолітків з незнайомими, встановлює зв'язки і залеж-
	ності, аналізує, робить елементарні умовисновки, фор-
	мулює найпростіші узагальнення; робить рідних та
	близьких предметом цілеспрямованого спостереження,
	зосереджується на них протягом певного часу, відкри-
	ває завдяки цьому нове, невідоме раніше, розширює
Творча	свої уявлення про них; виступає у стосунках з дорос-
	лими та однолітками дослідником: варіює свою пове-
	дінку, висловлювання, стиль діяльності; співвідносить
	їх з відповідними реакціями людей, що навколо, уста-
	новлює певні закономірності, збагачує особистий
	досвід; прагне визначити межу соціально прийнятної,
	схвалюваної поведінки і такої, що засуджується; нама-
	гається розширити ступені своєї свободи в ході спілку-
	вання з різними членами родини та авторитетними ін-
	шими; радіє своїм відкриттям; освоює правилодоціль-
і	ну поведінку.

Сфера життєдіяльності "Я САМ"

Форми активності	Показники прояву
	М'язово-рухова
	Опікується станом свого здоров'я, дотримується здо-
	рового способу життя, культури харчування, загарту-
	вання, гігієни тіла та праці; у разі захворювання пово-
Фізична	диться адекватно: допомагає собі, сприяє нормально-
	му функціонуванню організму; спритно виконує ос-
	новні рухи, загальнорозвивальні вправи, грає в рухли-
	ві ігри; елементарно володіє своїм тілом, регулює свій
	стан, повідомляє дорослого про дискомфорт; має

Форми	Показники прояву
активності
	навички дослідження власного тіла, спокійно ставить-
	ся до своєї статевої належності; дотримується правил
	безпечної поведінки; розумно розпоряджається своєю
	силою, виявляє активність без агресивності.
	Предметно-практична
	Усвідомлює свою практичну вмілість, уміння грати,
	конструювати, малювати, танцювати, музикувати, спі-
	вати, ліпити, прибирати, доглядати, прати, сервірувати
	стіл, прикрашати, вишивати, плести, виконувати тру-
	дові доручення тощо; формулює задум, прогнозує
	майбутній результат предметно-практичної діяльності,
	долає труднощі на шляху до мети; проявляє самостій-
	ність, цілеспрямованість, наполегливість; самостійно
	об'єктивно оцінює продукти своєї праці, орієнтується
	на їхні якісно-кількісні показники, на вкладені зусил-
	ля; ініціює готовність виправити помилки, внести ко-
	рективи у продукт праці, в разі необхідності, переро-
	бити його; володіє навичками конструктивної, продук-
	тивної, безпечної поведінки в найближчому та відда-
	леному предметному довкіллі; вміє вправно й безпеч-
	но поводитися з простим знаряддям, матеріалами, ат-
	рибутами; може без зовнішніх спонукань організувати
	себе, зосереджено працювати, прибрати за собою; на-
	магається бути працелюбною.
	Спокійно входить у нові умови життя, орієнтується в
	них, пристосовується і впливає на них; може самоор-
	ганізуватися, прийняти рішення, здійснити самостій-
	ний вибір, самостійно себе зайняти на тривалий час,
	надати чомусь перевагу, покласти на себе відповідаль-
	ність за когось/щось; володіє комунікативними вмін-
	нями: ініціює контакти, відповідає на ініціативу ін-
	ших, обмінюється інформацією, вислуховує, не пере-
Соціально-	биває, бере інших до уваги, налагоджує взаємодію, до-
моральна	рожить взаєминами; адекватно поводиться з рідними,
	знайомими, чужими; керується не лише особистими, а
	й груповими інтересами; посідає в групі однолітків
	відповідне місце, прагне бути авторитетною в їхніх
	очах; проявляє тактовність у конфліктній ситуації, на-
	магається порозумітися; не демонструє своє "Я", галь-
	мує егоїстичні прояви, зіставляє свою позицію з пози-
	цією іншого; здатна до правилотворчої поведінки,
	утримується від агресивних та руйнівних дій, володіє

Форми активності	Показники прояву
	навичками дипломатичної поведінки; визнає свої по-
	милки, вибачається, здатна до самоконтролю та само-
	регуляції; поводиться справедливо, вчиняє совісно.
	Позитивно ставиться до себе: приймає, орієнтується
	у власних чеснотах і вадах, усвідомлює свою значу-
	щість для рідних і близьких, поважає себе, ставиться
	до себе із симпатією, впевнена в своїх можливостях;
	радіє своїй фізичній вправності, відчуває м'язове за-
	доволення від вправності рухів; позитивно ставиться
	до своєї зовнішності, не комплексує з приводу фізич-
	них вад; приймає свою статеву належність, пишаєть-
	ся своїми перевагами; охоче доглядає за своїм тілом,
	зовнішністю; проявляє інтерес до свого внутрішньо-
Емоційно-	го життя, робить спроби мотивувати власні вчинки,
ціннісна	пояснити свою поведінку; схильна до елементарного
	самовладання, може утриматися від небажаного; вва-
	жає неприпустимим заподіяння шкоди собі або ін-
	шим; сприйнятлива, спостережлива, уважна, само-
	критична, відповідальна, безкорислива, вдячна; здат-
	на до елементарної рефлексії; передбачає результати
	своєї праці та ймовірні наслідки своєї поведінки; гід-
	но поводиться в ситуаціях виграшу — програшу, успі-
	ху *- неуспіху; відстоює свої права, виконує елемен-
	тарні обов'язки; має уявлення про себе минулу - те-
	перішню - ймовірну майбутню.
	Загальна
	Знає призначення основних частин свого тіла, орієнту-
	ється в будові деяких органів, систем організму та орга-
	нів чуттів; усвідомлює, що протягом життя вона пере-
	твориться на юнака (дівчину), дорослу, стару людину;
	знає про вплив на здоров'я харчування, гігієнічних про-
	цедур, загартування, здорового способу життя, звичок,
	рухової активності, саморегуляції; диференціює свої
Пізнавальна	особливості як представника певної статі; знає, як пово-
	дитися з незнайомими предметами та речовинами; має
	уявлення про існування свого внутрішнього світу, про
	роль розуму, почуттів та волі в розвитку; здійснює еле-
	ментарні мислительні дії, виділяє головне та другоряд-
	не; орієнтується у проявах основних емоцій; має думку
	про себе; розуміє, що власне ім'я вказує на її індивідуа-
	льність, статеву та національну належність; має суджен-
	ня про свої досягнення, якості, вчинки; розуміє, чого хо-

Форми активності	Показники прояву
	че; орієнтується у власних вадах та чеснотах; елемен-
	тарно уявляє себе у часі; має уявлення про свої права та
	обов'язки, етичні еталони поведінки; усвідомлює своє
	місце серед інших; бере до уваги чужу точку зору; усві-
	домлює добро і зло, має уявлення про прояви своєї со-
	вісної — безсовісної поведінки.
	Л or іко-математич н а
	Може зіставити різні частини свого обличчя, тіла, одя-
	гу з різними геометричними фігурами (кругом, квад-
	ратом, прямокутником, трикутником, чотирикутни-
	ком, багатокутником, кубом, кулею, циліндром, кону-
	сом); передає цю схожість на рисунку, схемі; порівнює
	себе з іншими людьми за різними ознаками, групує їх;
	може скласти задачу про себе та свою сім'ю; вміє ви-
	міряти свій зріст, окружність голови та тіла сантимет-
	ром та умовною міркою; встановлює відношення між
	причинами та наслідками своїх вчинків; класифікує
	свої особливості, лічить кількість позитивних та нега-
	тивних, порівнює їх між собою; розповідаючи про се-
	бе, використовує назви днів, тижнів, місяців, року, по-
	ложень об'єктів у просторі, їх віддаленості від себе,
	напряму відносно себе, часу; вживає кількісні та по-
	рядкові числівники; активно користується годинником
	та календарем; уміє розмірковувати, самостійно діє,
	обґрунтовує свою думку, прагне відстояти її, співвід-
	носить з думкою авторитетної людини.
	Правильно називає частини свого тіла, деякі внутрішні
	органи та органи чуттів; передає словами свій фізич-
	ний та психічний стан; знає назви основних продуктів
	харчування, напоїв, гігієнічних засобів, основних па-
	раметрів здоров'я, найпоширеніших дитячих захворю-
	вань; може схарактеризувати свою рухову активність,
	прокоментувати власну фізичну спроможність, витри-
Мовленнєва	валість, загартованість; розповісти про себе як пред-
	ставника певної статі; передає словами життєві вра-
	ження про перебування в екстремальних умовах, не-
	безпечному довкіллі, в чужому оточенні; орієнтується
	у назвах основних емоцій, розповідає про ситуації, по-
	в'язані з ними; може розповісти про себе, вербалізує
	прагнення відстояти свою гідність; висловлює бажан-
	ня, називає власні чесноти і вади, розповідає про своє
	минуле - теперішнє - ймовірне майбутнє; може назва-

Форми	Показники прояву
активності
	ти свої права та обов'язки; вживає різні типи речень,
	частини мови, граматичні категорії; володіє українсь-
	кою розмовною мовою; може пояснити зміст слів "ав-
	торитет", "навмисно", "випадково", "совість", володіє
	монологічним та діалогічним мовленням, знає слова
	пояснення, виправдання, вибачення.
——————————	Помічає відмінності у своєму зовнішньому вигляді,
	вбранні у будні та в свята; із задоволенням розглядає
	себе у гарному одязі в дзеркалі, демонструє себе ін-
	шим; співвідносить свій зовнішній вигляд, внутрішні
	думки та переживання із вчинками; домагається висо-
Художньо-	ких стандартів якості в різних видах діяльності, радіє
естетична	гарно зробленому, засмучується з потворного, некра-
	сивого; передає враження про себе в малюнках, опові-
	даннях, віршах, пісеньках, іграх-драматизаціях; сфор-
	мований елементарний художній образ "Я"; володіє
	основами художнього смаку; сприйнятлива, чутлива
,	до позитивних оцінок "Я".
	Уміє спостерігати за собою, зосереджується на власно-
	му стані, думках, переживаннях, аналізує їх, вглядаєть-
	ся у своє зображення в дзеркалі, порівнює себе з одно-
	літками, цікавиться думкою дорослих про себе; обсте-
	жує своє обличчя, тіло; шукає відповідей у дорослого, в
	книжках, у фільмах про те, що залишилося для неї не-
Творча	зрозумілим у собі самій; варіює вирази обличчя, змінює
	жести, видозмінює тональність голосу, відкриває в собі
	різні "Я"; уявляє себе майбутню, вдається до вигадки,
	фантазування, апробації різних програм поведінки що-
	до рідних, близьких, товаришів, аналізує їх наслідки для
	інших та самої себе; експериментує з розширенням сту-
	пенів своєї свободи, простору "Я", з можливістю впли-
	вати на ближнє та далеке оточення.

Базові якості особистості Самостійність. У старшому дошкільному віці в дитини формується здатність діяти незалежно від допомоги та ке­рівництва дорослого, покладатися на власні сили, ініціюва­ти різні почини, виявляти елементарну критичність та само­критичність, спроможність відстояти у суперечці власну думку набуває характеру тенденції. Самостійність проявля-

265

Частина перша

ється у різних видах діяльності (грі, праці, спілкуванні, ху­дожній діяльності, учінні), сферах життєдіяльності ("Приро­да", "Культура", "Люди", "Я Сам"), формах активності (фі­зичній, соціально-моральній, емоційно-ціннісній, пізнаваль­ній, мовленнєвій, художньо-естетичній, креативній). Стар­ший дошкільник може відмовитися від допомоги, довести можливість обходитися своїми силами, пишається цим, че­кає від оточення схвалення готовності розв'язувати пробле­ми власними силами, усвідомлення значення самоактивнос-ті для продуктивної життєдіяльності, володіє загальною са­мооцінкою та реалістичним образом "Я". Формується само­стійність як базова якість особистості.

Працелюбність. Старший дошкільник усвідомлює, що природний стан здорової людини — дійова активність, а бездіяльність є показником неблагополуччя. Він охочий до роботи, соціально значущої праці, формується відповідаль­ність за якість кінцевого продукту індивідуальної та спіль­ної праці, може відмовитися від задоволення та розваги на користь виконання необхідного. Зростає здатність до ціле-утворення та прогностичних оцінок результату, стабілізу­ються наполегливість, уміння планувати свої дії, регуляція процесу трудової діяльності, спроможність мобілізовувати-ся на долання труднощів, досягнення поставленої мети. Ди­тина з власної ініціативи вносить корективи в зроблене, ви­правляє помилки, у разі потреби переробляє виріб. Вона на­магається вийти за межі мінімально обов'язкової норми, са-моствердитися через високі якісно-кількісні показники гото­вого продукту реалізувати свої здібності. Може самостійно себе обслужити, доглядає за своїми речами, одягом, знаряд­дям; охоче виконує нескладні доручення, має певне коло по­стійних обов'язків, орієнтується у професіях дорослих, вправно працює в природі. Вона не лише споживає, а й де­далі частіше сама творить, дістаючи задоволення від власної вмілості, вправності і високої працездатності. Формується працелюбність як базова якість особистості.

Людяність. Старший дошкільник знає моральні правила і норми поведінки в соціумі, звільняється від надмірної центрації на собі та власних проблемах, у нього розвиваєть-

266

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

ся відчуття своєї належності до дитячого товариства, фор­мується здатність дорожити взаєминами з іншими дітьми. Одноліток усе частіше стає предметом уваги дитини: вона вдивляється в нього, розмірковує з приводу нього, проявляє до нього певні почуття, порівнює із собою, виявляє турботу, готовність поділитися, допомогти, розповідає про нього до­рослим, відчуває дискомфорт, якщо не має можливості спіл­куватися з ним. У дошкільника з'являються товариші, ділові та особистісні взаємини з якими набувають дедалі більшої цінності. Дитина починає час від часу дивитися на себе очи­ма товаришів, навчається рахуватися з їхньою думкою, до­мовлятися, поступатися, культурно поводитися в суперечці, узгоджувати власну позицію з позицією однолітка, виявляти толерантність до нього, співрадіти та співчувати йому, захи­щати, не полишати в біді, дотримуватися даної обіцянки, проявляти доступні вікові надійність та відданість, поводи­тися щиро й доброзичливо, відстоювати його гідність, ста­вити себе на місце однолітка. Формується людяність як ба-чова якість особистості дошкільника.

Розсудливість. Старший дошкільник у своїх вчинках та діях дедалі частіше діє обдумано, виважено, поводиться по­мірковано; аналізує різні життєві обставини, розмірковує з приводу доцільності рішень та ймовірних наслідків, виробляє елементарні самостійні судження, пригадує схожі ситуації, вдається до асоціативних зв'язків, покладається на здоровий глузд, послідовно викладає свої думки, будує умовисновки, дотримуючись елементарних законів логіки; охоче обгово­рює з дорослими та однолітками різні проблеми та шляхи їх розв'язання, стримує імпульсивні поривання, уникає негатив­них емоцій, чітко висловлюється, виробляє елементарні при­пущення. Слово стає важливим засобом регуляції поведінки; з його допомогою дошкільник налаштовує себе на потрібний лад, обґрунтовує доцільність певних дій, формулює елемен­тарні висновки, ставить запитання, коли щось не розуміє, на­магається самостійно відповісти на них. Властива дітям попе­редніх вікових періодів емоційність поступово збалансову-ється внутрішньою розумовою роботою — дитина навчається планувати свої дії, виробляти елементарні прогностичні оцін-

267

Частина перша

ки їх результату, ретроспективно оцінювати процес власного просування до мети. Формується розсудливість як одна з ва­жливих базових якостей особистості.

Справедливість. Розвиваються здатність керуватися у взаємодії з іншими дітьми моральними правилами, вміння орієнтуватися на правду як на соціально схвалювану чесно­ту, спроможність не порушувати прав і не утискати свобод інших. Уміння керуватися в своїй діяльності не лише особис­тими інтересами, а й інтересами інших дітей, діяти певною мірою безсторонньо, відповідно до істини — важливий здо­буток кінця цього вікового періоду. Старший дошкільник стає справедливішим у розподілі ігрових ролей, іграшок, матеріалів, знарядь; намагається не бути егоїстичним. Усе більшого значення набувають такі риси, як чесність і прав­дивість у стосунках з дорослими та однолітками, дитина ус­відомлює, що нечесність і неправдивість засуджуються, дез­орієнтують у взаєминах, призводять до недовіри в стосун­ках, знижують статус у дитячому співтоваристві. Вона на­магається керуватися совістю як внутрішньою етичною ін­станцією, орієнтуватися на добро як на найвищу людську чесноту, прагне заслужити за це схвалення. Формується справедливість як базова якість особистості.

Самовладання. Зрослі можливості спонукають старшого дошкільника освоювати більш широкий життєвий простір — природний, предметний, соціальний. Незвичні ситуації, зіткнення з новим, невідомим, ставлять підвищені вимоги до його здатності контролювати власну поведінку, регулю­вати емоції, мобілізовуватися на долання труднощів, діяти конструктивно, поводитися раціонально, утримуватися від необачних дій, проявляти терплячість та витривалість. Ди­тина починає відчувати задоволення від випробування влас­ної волі: намагається братися за виконання складного, ризи­кувати, відмовляється від допомоги, свідомо йдучи на певні незручності, порівнює власну витривалість з витривалістю інших людей, домагається визнання значущими дорослими своїх зрослих можливостей володіти собою — рухами, дія­ми, переживаннями, думками, намірами, планами. Особли­вого значення набуває здатність утримуватися від сліз та

268

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

капризувань у разі неуспіху, програшу, зіткнення з трудно­щами. Дитина з розумінням сприймає пояснення дорослого, що кожна людина в житті періодично то виграє, то програє, намагається поводитися гідно в обох ситуаціях, виважено ставиться до труднощів, не виходить із себе під час змагань та різноманітних конкурсів. З допомогою дорослих старший дошкільник робить власну вольову поведінку предметом своєї уваги, аналізу, оцінки, самовдосконалення. В нього формується самовладання як базова якість особистості.

Самолюбність. У старшому дошкільному віці формуєть­ся певне ставлення до себе, що виникає на основі сприйнят­тя самого себе, самооцінки, здатності орієнтуватися у влас­них чеснотах і вадах, оцінок авторитетних дорослих та зна­чущих однолітків. Позитивне самоставлення проявляється в поведінці та діяльності дитини у формі самоповаги, симпа­тії, інтересу, самопідтримки, самодопомоги, самостверджен­ня, відстоювання власної гідності. Дошкільник використо­вує з цією метою різні механізми захисту власного "Я", що допомагають знизити тривогу, ціною викривлення реальності намагається уникнути різноманітних життєвих конфліктів. Дитина перебільшує власні досягнення, всіляко захищає се­бе від негативних оцінок, у разі нездатності протистояти їм, здатна до деструктивної поведінки, домагається уваги та прихильності дорослих і однолітків. Вона визначає свої ус­пішні та неуспішні дії, порівнює себе з іншими, спостерігає за собою, виробляє щодо себе елементарні судження, ро­бить узагальнені висновки та елементарні припущення. Ди­тина має свій ідеал, прагне до нього, усвідомлює своє місце серед інших, позбавляється від притаманної на попередніх етапах центрації на собі, навчається слухати себе, задоволь­няти власні потреби, реалізовувати свої здібності, чинити опір руйнівним впливам довкілля, негативно реагує на до­кучливість, набридання та образи однолітків. У неї форму­ється самолюбність як базова якість особистості.

Спостережливість. У старшому дошкільному віці пізнавальні процеси (сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява) стають усе довільнішими, внаслідок чого дитина може тривалий час концентруватися не лише на тому, що привер-

269

Частина перша

нуло її мимовільну увагу, а й свідомо зосереджуватися на когось/щось: розглядати, вдивлятися, порівнювати, аналізу­вати, пригадувати, розмірковувати з приводу побаченого, фантазувати з приводу нього, варіювати тощо. Це стосуєть­ся всіх сфер її життєдіяльності — об'єктів та явищ природи, предметів рукотворного світу, людей, що оточують, власно­го "Я" (зовнішності, поведінки, діяльності, внутрішнього життя). Спостереження як процес уважного вивчення, дослі­дження, винайдення чогось нового в знайомому та ознайом­лення з новим, незвичним стає важливою складовою життє­діяльності дошкільника, спеціально організованою діяльніс­тю, яка підпорядковується певному ритуалу, вимагає дотри­мання певних правил, супроводжується різноманітними пе­реживаннями. Старший дошкільник охоче бере участь в екс­курсіях, подорожах, мандрівках. В іграх охоче бере на себе роль мандрівника або екскурсовода, вдосконалюється умін­ня дивитися і бачити, слухати і чути, передавати нові вра­ження словом, кольором, рухами, тональністю голосу, мело­діями тощо. Формується спостережливість як базова якість особистості, що проявляється в умінні вдивлятися, відо­кремлювати головне від другорядного, керуватися новою ін­формацією в реальному житті.

Відповідальність. Дитина готова виконувати складні для неї соціально значущі завдання: ініціює відмову від гри на користь важливої для інших праці, виявляє ретельність й кмітливість, не ухиляється від розв'язання проблем, зверта­ється по допомогу, коли не може їх розв'язати, не полишає розпочату справу, а доводить її до кінця, дотримується пра-вилодоцільної поведінки, керується здоровим глуздом. Ди­ференціює права та обов'язки свої та інших людей — дітей та дорослих; усвідомлює значущість власної діяльності та поведінки для рідних і близьких, намагається дотримувати­ся свого слова, поводитися правдиво, прагне бути чесним перед своїм сумлінням. Дитина бере на себе обов'язки за ко­гось/щось, гідно їх виконувати, усвідомлювати їхню цін­ність, коли треба, відстоювати їх. Невиконання моральних обов'язків перед іншими викликає почуття провини, дис­комфорт, продукує муки сумління. Дитина навчається від-

270

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

повідати за свої дії, вчинки, вибори, рішення, їхні наслідки для оточення, успішні - неуспішні справи не лише перед ін­шими, а й перед собою. В неї починає формуватися совість як внутрішня етична інстанція, вона навчається поводитися відповідно до моральних норм не лише тоді, коли контро­лює дорослий. Зароджується відповідальність як базова якість особистості, важливий морально-етичний регулятор міжлюдських стосунків, стимулятор активної діяльності, за­порука продуктивного життя.

Креативність. Зростають можливості дитини діяти само­стійно, на власний розсуд, ініціативно, творчо, що познача­ється на її практичних діях, мисленні, почуттях, спілкуванні з оточенням, ставленні до самої себе. Вона проявляє вигадку й здоровий глузд на різних етапах діяльності — у виборі мети, доборі засобів її досягнення, способах долання труднощів, оцінці досягнень. Вона помічає суперечності, проявляє інте­рес до нового, незвичного, чудернацького, таємничого; сприйнятлива до нових ідей, не боїться проблемних ситуацій, охоче займається дослідництвом, експериментуванням, нама­гається розв'язувати непрості життєві задачі. Дитині подоба­ються ситуації незавершеності або відкритості, вона намага­ється уникати жорстко заданих, контрольованих дорослими, І позбавлених елементів здорового ризику ситуацій. Дедалі рідше виявляє конформність, менше залежить від тиску авто­ритету, частіше намагається діяти сама, розширює простір свого "Я", займається доступними віку дослідами, фантазує, варіює рішення, має свої таємниці. Старший дошкільник пи­шається власними оригінальними рішеннями, розумними знахідками, вдалими діями, конструктивними вчинками. Від­бувається становлення креативності як базової якості осо­бистості, що засвідчує потребу та вміння дошкільника творчо ставитися до різних сторін життя. ЗМІСТ ТА УМОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Зміст педагогічної діяльності зумовлюється новими зав­даннями, пов'язаними з необхідністю вийти за вузькі межі групової кімнати, наблизитися до реалій сучасного життя,

271

Частина перша

сформувати у дошкільників елементарну наукову картину світу (планомірну та ситуативну), сприяти розвитку дитячо­го світогляду, оптимістичного світосприйняття та світоба­чення, розкрити у доступній формі сенс людського життя, власного існування. Слід навчати дитину орієнтуватися в житті, виділяти основне і другорядне, безпечне - небезпеч­не, приємне - неприємне; оволодівати практичними навич­ками; знаходити своє домірне місце у соціальному довкіллі; реалізувати власні можливості, почуватися щасливою.

Оптимальна модель організації педагогічної діяльності передбачає зміщення акцентів з проблеми дидактичного за­безпечення навчального процесу та контролю за навчальни­ми досягненнями дошкільника на сприяння становленню його повноцінного особистісного буття, вміння компетент­но поводитися в різних сферах діяльності, виявляти гнуч­кість; не лише орієнтуватися, пристосовуватися до нових умов життя, а й конструктивно на них впливати; ціннісно ставитися до природи, предметів, людей, власного "Я". Ре­зультатом ефективно організованої педагогічної діяльності має бути активна за формою та моральна за змістом елемен­тарна життєва позиція "Яу Світ?'.

Педагогічна діяльність спрямовується на створення спри­ятливого простору для розгортання дошкільником свого ди­тячого буття — ініціативної, творчої поведінки у специ­фічних для віку видах діяльності (сюжетно-рольовій грі, продуктивній, самостійній художній діяльності, спілкуванні з дорослими та однолітками). Умовою її оптимізації — впровадження в практику особистісно орієнтованої моделі освіти, що передбачає: розширення можливостей компетент­ного прийняття дитиною власних рішень; здійснення само­стійних виборів, надання переваг, самопокладання відпові­дальності; вияв самоповаги, відстоювання власної гідності, можливість чинити опір несприятливим впливам зовнішньо­го середовища.

Оновленню змісту педагогічної діяльності сприятиме включення таких нових аспектів роботи, як: догляд за ду­шевним станом вихованців (ведення бесід про емоції, по­чуття, настрій людини); створення дитині психологічного

272

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

комфорту, який характеризується почуттям рівноваги, захи­щеності; статеве виховання (сприяння усвідомленню дити­ною своєї статевої належності, розрізненню нею "чоловічо­го" і "жіночого", оволодінню статеворольовою поведінкою, прищепленню статевої культури; відповіді на запитання, по­в'язані з народженням малюка, взаєминами представників різної статі тощо); формування базових якостей особистос­ті (вправляння дошкільника у проявах самостійності, пра­целюбності, людяності, самолюбності, спостережливості, відповідальності, розсудливості, справедливості, самовла­данні, креативності в різних умовах та сферах життєдіяль­ності); інтимізація життя (збільшення довірчих розмов з дитиною, обізнаність щодо її прагнень і проблем, дотриман­ня безпечної для її самопочуття дистанції, вживання під час спілкування щирих та заспокійливих слів, надання можли­вості усамітнитися тощо); формування системи цінностей (того, що дитина цінує, що її цікавить, приваблює, чому во­на надає перевагу, що мотивує її поведінку та вчинки); мо­рально-духовний розвиток, культивування совісності, як уміння вчиняти правильно й доцільно за відсутності заохо­чень та контролю дорослого.

Діяльність педагога спрямовується на формування в до­шкільників елементарної життєвої перспективи (уявлення про себе минулого - теперішнього - ймовірного майбутньо­го); збагачення уявлень про людське життя як історію змін зовнішності, характеру активності, видів діяльності, соці­альних ролей людини; виховання здатності диференціювати реальні й вигадані, приємні й неприємні, значущі й незначу­щі події життя, свідомо ставитися до нього. Важливо навча­ти дошкільника диференціювати свої (та інших людей) пра­ва та обов 'язки, орієнтуватися в їхній доцільності та специ­фіці; прищеплення навичок відповідального самовизначен­ня, готовності з власної ініціативи покладати на себе відпо­відальність за когось/щось, виконувати обіцянки, дотриму­ватися слова, відстоювати почуття власної гідності, поважа­ти права дорослих та однолітків, співвідносити власні мож­ливості з домаганнями, реально оцінювати свої досягнення та вкладені в них зусилля.

273

Частина перша

На особливу увагу потребує напрям виховання, пов'яза­ний з відкриттям для дитини факту існування "внутрішньо­го світу" людини: підтримкою інтересу дошкільника до сво­їх переживань, думок, намірів; вправлянням в умінні спо­стерігати за собою, відчувати зміни в настрої, думках, пла­нах, ставленнях; вихованням уміння пов'язувати внутрішній план дій із вчинками та діями. Збагачення уявлень про внут­рішнє життя людини сприяє становленню соціальної компе­тентності, набуттю вміння адекватно реагувати на різні жит­тєві події та поведінку людей, елементарно пояснювати при­чини тих чи інших вчинків дорослих та однолітків, толерант­но до них ставитися, ініціювати допомогу тим, хто її потре­бує, зважувати свої рішення, оновлювати погляди з ураху­ванням нових фактів, культурно сперечатися, не вживати образливих слів, не вдаватися до агресивної поведінки, не кепкувати з інших, розв'язувати проблеми ненасильницьки­ми методами, жити й діяти у "правовому полі".

Напередодні вступу до школи актуалізувати необхідність формування шкільної зрілості дітей шести (семи) років. Пе­дагог має збалансувати розумову, соціальну та емоційну зрі­лість вихованців; розвинути в них організаційні, загально-пізнавальні, конструктивні, мовленнєві та контрольно-оцін­ні вміння і навички; виховати позитивне ставлення до май­бутнього шкільного життя.

Основні показники ефективності педагогічної діяльності — емоційне благополуччя та прогресивний розвиток кожно­го вихованця.

274

Портрет дошкільника напередодні вступу до школи

і ПОРТРЕТ ДОШКІЛЬНИКА

НАПЕРЕДОДНІ ЙОГО ВСТУПУ ДО ШКОЛИ

У "портреті" представлено основні показники, що харак­теризують найістотніші сторони розвитку старшого до­шкільника, певною мірою засвідчують повноту й цілісність його розвитку — фізичного, психічного, соціального. Він має бути орієнтиром для всіх дорослих, причетних до роз­витку, виховання і навчання дітей. Через цілеспрямовані спостереження можна скласти загальне уявлення про те, на­скільки дитина оволоділа основними способами розумових дій, як розвинулися різні види діяльності, сформувалися ба­зові якості, зрілість різних форм активності, компетентність у сферах життєдіяльності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам".

Якщо в попередніх розділах Програми показники були систематизовані за віком та лініями розвитку, деталізовані, конкретизовані, то "портрет" — узагальнена схема, яка інтег­рує в собі головне, не потребуючи від дорослого проведення спеціальних діагностичних процедур (вони — парафія прак­тичного психолога і науковця). Призначення "портрета" — допомога педагогам дати уявлення про міру сбалансованос-ті всіх основних характеристик розвитку дитини.

Кожна з представлених у "портреті" характеристик міс­тить від 5 до 10 показників, суму яких можна вважати міні­мально достатньою для виведення узагальненого щодо особливостей розвитку вихованця судження. Методика об­числення проста: якщо показник проявляється повною мі­рою і, як правило, навпроти нього ставиться "плюс"; якщо частково й ситуативно — "півплюс"; якщо проявляється вкрай рідко, можна поставити "знак питання"; якщо конста­туємо повну відсутність прояву якогось з показників, стави­мо "мінус". Чим більше плюсів, тим ближче до ідеального портрета дошкільника.

275

Частина перша

Зауважимо: по-перше, досконалих людей не існує, тож сприйматимемо "портрет" як ідеальну, недосяжну, проте ба­жану модель, до якої прагнемо. Таким чином, більшість до­шкільників характеризуватимуться різним набором оцінок кожного з показників. Це не погано чи добре, а так, як є за даних обставин і умов життя. Отже, "портрет" має орієн­тувати педагога у сильних і слабких сторонах розвитку кож­ної дитини, доборі засобів оптимізації цього процесу, шля­хів індивідуальної роботи з нею. Оскільки "портрети" інди­відуальні, суб'єктивно забарвлені, не варто їх порівнювати між собою, виносити оцінки-вердикти, ранжувати дітей. Во­ни важливі для внутрішнього використання, не розраховані на оприлюднення, є для педагога підказкою, на що він не звернув належної уваги.