Розвиток ігрових умінь:

• виявляє інтерес до сюжетно-рольової гри, радіє мож­ливості грати;

• зацікавлено ставиться до ігрового сюжету, його набли­женості до реального життя; може вносити новизну, доцільні зміни;

• уміє виконувати головні й другорядні ролі, командува­ти й підкорятися; передає основні особливості кожної ролі, добре її типізує та індивідуалізує;

• узгоджує виконання ролі з іншими учасниками гри;

• приймає ігрові правила, дотримується їх;

• уміло використовує в грі іграшки, атрибути, матеріали; проявляє винахідливість і дотепність;

• радіє спілкуванню з товаришами, охоче з ними грає.

Розвиток загальнонавчальних умінь:

• сформовані організаційні вміння та навички;

• володіє раціональними способами організації учбової діяльності;

• розвинуті загальнопізнавальні вміння: спостерігати, розмірковувати, запам'ятовувати, відтворювати мате­ріал, вносити в нього елементи новизни;

• володіє загальномовленнєвими вміннями та навичка­ми, культурою слухання й мовлення;

• наявні контрольно-оцінні вміння, володіє способами перевірки та самоперевірки, оцінювання якісно-кіль­кісних характеристик результату та вкладених в їх до­сягнення особистих зусиль.

283

Частина друга

ЧАСТИНА ДРУГА

УМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ БАЗОВОЇ ПРОГРАМИ

ІНТЕГРОВАНІСТЬ ТА ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ РОЗВИТКУ, ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ

Базова програма орієнтує на впровадження цивілізованої системи дошкільної освіти, центром і метою якої є розвиток компетентної особистості, здатної жити в правовому, демок­ратичному, гуманістичному суспільстві. Навчально-вихов­ний процес дошкільного закладу спрямовується на забезпе­чення балансу: прагнень дитини до самореалізації та само­збереження; її фондів "можу" (знань, умінь, навичок, здіб­ностей) і "хочу" (інтересів, бажань, планів, намірів, почут­тів); запрограмованого та спонтанного в бутті дошкільника; колективного та особистісного; проявів компетентності у різ­них сферах життєдіяльності ("Природа", "Культура", "Лю­ди", "Я Сам"); напрямів виховної діяльності (з фізичного, емоційно-ціннісного, соціально-морального, пізнавального, мовленнєвого, художньо-естетичного, креативного розвитку дошкільника); форм організації життєдіяльності (спеціально організованих дорослим занять та самостійної діяльності ді­тей); виховних та навчальних технологій; форм організації педагогічної роботи (групових та індивідуальних).

Організацію життєдіяльності дошкільника, навчально-виховний процес недоцільно жорстко програмувати та де­тально планувати. Плани навчально-виховної роботи, мають бути орієнтовними, містити загальні відомості щодо спря­мованості, змісту, форм та методів роботи з дітьми. Програ­ма передбачає право педагога вносити обґрунтовані корек-

284

Умови ефективної реалізації Базової програми

тиви у заздалегідь заплановану діяльність, збагачувати її елементами несподіваності, сюрпризності, варіативності. Це не суперечить доцільній та корисній для розвитку дитини підтримці дорослим стабільних компонентів її життєдіяль­ності, а лише доповнює їх.

У процесі виховання та навчання варто враховувати зорі-єнтованість Базової програми на оптимольність як на най­доцільніший принцип організації життєдіяльності дошкіль­ника та педагогічного процесу. Мінімальний розвивальний вплив може виявитися недостатнім для повноцінного роз­витку дитини, а максимальний — надмірним, навіть гальмі­вним для неї. Орієнтир у доборі педагогом адекватних засо­бів розвивального, виховного та навчального впливів на юну особистість — її вік та індивідуальний життєвий дос­від. Оптимальність у роботі з дітьми передбачає:

• опору на здоровий глузд, принцип доцільності;

• використання елементів інсайту;

• залучення дітей до дослідництва та експерименту­вання;

• спонукання дошкільнят до самооцінних та взаємооцін-них суджень;

• визнання права дитини на помилку, її самостійне ви­значення та виправлення;

• збереження дитячої субкультури з її специфікою, тери­торією, атрибутами, нормами співжиття;

• зв'язок з реальним сьогоденним життям;

• інтеграцію різного змісту та форм діяльності.

Організуючи життєдіяльність та освіту дошкільника, пе­дагогові слід поступово звільнятися від звички сприймати знання та вміння як основну мету виховання і навчання, більше орієнтуватися на пріоритет розвитку особистості, формування дитячого світогляду, елементарної системи цінностей, характеру, культури поведінки, моральних по­чуттів; зміцнення нервової системи; догляд за душевним станом вихованця. Програма передбачає повернення пер­винного значення слову заняття, тобто займатися з дити­ною цікавою та корисною для її розвитку справою.

Частина друга

ЕКОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРІОРИТЕТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Згідно з Базовою програмою пріоритетом педагогічної діяльності має стати екологія особистості дошкільника. Ви­хователі покликані захищати дитину від впливу стресогєн-них чинників: шумів, надмірних навантажень, інтенсивних за фізичними та нервовими витратами випробувань, неспра­ведливих оцінок, принижень гідності, покарань (у тому чис­лі фізичних), дидактогеній (негативних наслідків педагогіч­них помилок).

Особистісно орієнтований підхід, декларований Базовою програмою, передбачає більше "олюднення", гуманізацію процесів виховання та навчання, підпорядкування їх інтере­сам дитини, орієнтування на розкриття та розвиток її при­родних сутнісних сил. Педагогам варто приділяти більше уваги ставленню вихованця до довкілля та самого себе, ана­лізу мотивів його поведінки. Важливо знати не лише те, чо­му він поводиться добре чи погано, а й те, що спричиняє та­ку поведінку, яким цінностям дитина надає перевагу, від яких відмовляється, і чому.

Корисно змістити акценти з аналізу типового для біль­шості дітей певного віку на пошук індивідуального, особли­вого, неповторного. Це розширить уявлення дорослого про ймовірні прояви дошкільником типової - випадкової, пра­вильної - помилкової, моральної - неморальної, нормальної - деформованої, адекватної - неадекватної поведінки; допо­може усвідомити складність, суперечливість, невичерпність, плинність процесу розвитку людського в дитині, а, отже, уникнути формалізму в оцінці міри її вихованості.

Особистісно орієнтована модель дошкільної освіти пе­редбачає:

• увагу дорослого до глибинних, сутнісних проявів ди­тини, її мотиваційної сфери;

• визнання пріоритету морально-духовного розвитку;

• формування в дошкільника елементарної життєвої перспективи, свідомого ставлення до свого минулого, теперішнього та ймовірного майбутнього;

Умови ефективної реалізації Базової програми

• формування реалістичної картини світу — панорамної і часткової та образу "Я";

• розвиток індивідуального яситтєвого досвіду як важ­ ливої умови особистісного зростання;

• забезпечення дитині психологічного комфорту, емо­ ційного благополуччя, відчуття рівноваги, позитивно­ го самопочуття;

• розширення простору "Я" (виховання почуття самовар- тісності; розвиток потреби в позитивній свободі, вільно­ му волевиявленні; формування прагнення до високого вектора віддачі, віри в здійснення накресленого, внут­ рішньої відповідальності перед собою та іншими);

• вироблення оптимістичної гіпотези розвитку кожної дитини;

• урахування у виховній роботі індивідуальних особли­ востей дитини — її статевих відмінностей, типу вищої

нервової системи, вроджених відмінностей (право-,

ліворукі, близнюки тощо).

Важливо розуміти: засвоєння дитиною знань (у тому чис­лі моральних), опанування нею різних видів діяльності ще не засвідчують, власне, розвиток її особистості, хоча й важ­ливі для нього. Основні показники — елементарні форми самовизначення (уміння бути самою собою, прагнення реа-иізувати свої природні здібності, намагання знайти домірне місце серед інших, налагодити гармонійні відносини з інши­ми, приймати самостійні рішення, визначати пріоритети, по­кладати на себе відповідальність за когось/щось, чинити опір несприятливим впливам, відстоювати власну гідність).

Захист екології особистості дитини можливий за умо­ви, що:

• до неї ставляться як до самоцінної особистості;

• уміють поставити себе на місце дитини, відчути та зважити на її стан, настрій;

• сприяють прояву творчості, підтримують прагнення до позитивної свободи, конструктивної поведінки;

дитині надають можливість вільно проявляти свої ²⁸⁷

Частина друга

почуття, приймати самостійні рішення, проявляти свою волю, здійснювати вибори;

• висловлюють віру в її можливості;

• виховують внутрішню відповідальність перед собою та іншими людьми, совісну поведінку;

• розмовляють з нею про сенс людського життя.

Турбота про екологію юної особистості проявляється в увазі дорослого до її внутрішнього світу (переживань, ду­мок, прагнень, ідеалів, цінностей, мотивів тощо), до взає­мин із зовнішнім світом — природою, предметами культу­ри, людьми.

ПЕДАГОГІЧНА ЗРІЛІСТЬ

Реалізація на практиці гуманістичної парадигми дошкіль­ної освіти неможлива без педагогічної зрілості вихователя. Основними її складниками є професійна та особистісна зрі­лість педагога.

Професійна зрілість означає психолого-педагогічну під­готовленість педагога, його методологічну та методичну грамотність, педагогічну майстерність та практичний досвід роботи з дітьми дошкільного віку.

Психолого-педагогічна підготовленість передбачає:

• наявність відповідної освіти;

• психологічну та педагогічну грамотність (знання ос­нов сучасної педагогічної та вікової психології, до­шкільної педагогіки);

• орієнтування в сучасних тенденціях розвитку освіти взагалі, дошкільної зокрема;

• уміння організовувати педагогічну діяльність на нових засадах, створювати інноваційне середовище;

• знання правових основ і законодавчих актів у сфері до­шкільної освіти.

Методологічна та методична грамотність включає:

• знання методології гуманітарної парадигми дошкіль­ ної освіти;

288

Умови ефективно)'реалізації Базово)' програми

• розуміння та прийняття основ гуманістичного підхо­ду до дошкільної освіти;

• володіння основними методами гуманістичної педаго­гіки, вміння адекватно застосовувати їх;

• знання програмових завдань та методик виховання і навчання;

• відкритість інноваціям, здатність функціонувати як відкрита система, інтерес до нових освітніх проектів, уміння бачити переваги гуманістичного підходу;

• вміння добирати, варіювати, модифікувати (створю­вати) сучасні розвивальні, виховні та навчальні тех­нології, що відповідають конкретним завданням та умовам;

• уміння висувати та перевіряти гіпотези, аналізувати та інтерпретувати дані своїх спостережень за дити­ною, робити об'єктивні та обґрунтовані висновки.

Педагогічна майстерність включає:

• гуманітарні інтереси, цінності, ідеали;

• педагогічні здібності (гностичні — знання своїх влас­них особливостей та особливостей дитини; конструк­тивні — уміння планувати, проектувати, прогнозувати; організаторські — здатність налагоджувати, залучати, упорядковувати, дисциплінувати; комунікативні — уміння встановлювати, налагоджувати, гармонізувати взаємини та спільну діяльність; застосовувати словесні, мімічні та пантомімічні засоби; поєднувати ділове та особистісне спілкування; виявляти емпатію, увагу і по­вагу, слухати і чути, допомагати й підтримувати, адек­ватно виражати свою позицію, виявляти гнучкість);

• здатність переосмислювати традиційний педагогічний досвід, створювати інновації;

• турбота про якісну освіту, здатність реалізовувати інтегральний підхід у вихованні та навчанні, досягати високої продуктивності педагогічної діяльності;

• володіння сучасними розвивальними, виховними та навчальними технологіями, здатність "приміряти"

и .я,сіп» 289

Частина друга

кожну з них до конкретної життєвої ситуації, інди­відуального життєвого досвіду та особливостей вихованців;

• здатність розробляти індивідуальні способи реалізації інновацій, виявляти мобільність, урізноманітнювати форми й способи активізації педагогічного процесу.

Практичний досвід передбачає:

• наявність у дорослого практики взаємодії з дошкіль­никами, досвіду роботи в сфері освіти;

• володіння досвідом використання гуманістично спря­мованих методик виховання і навчання;

• наявність досвіду самостійної модернізації або ство­рення авторських програм, технологій виховання та навчання дошкільника.

Особистіша зрілість передбачає сформованість у вихо­вателя визначеної світоглядної позиції, педагогічної рефлек­сії (здатності аналізувати себе самого, співвідносити думку про себе з очікуваннями інших), потреби у самовдоскона­ленні. Особистісну зрілість педагога засвідчує його особис-тісна та соціальна компетентність.

Особистісна компетентність визначається комплексом особистісних якостей та вмінь, зокрема:

• інтелектуальних (креативності, евристичності, здат­ності виділяти головне й другорядне, встановлювати закономірності, аналізувати, порівнювати, узагальню­вати, бачити ситуацію з різних точок зору; розсудли­вості, виваженості);

• моральних (щирості, доброзичливості, чуйності, толе­рантності, відповідальності тощо);

• емоційних (врівноваженості, здатності стримувати ім­пульсивні емоції; позитивного самопочуття);

• вольових (наполегливості, самостійності, цілеспрямо­ваності, витриманості тощо);

• перцептивних (спостережливості, сприйнятливості, вміння відчувати стан іншого та адекватно на нього реагувати);

290

Умови ефективної реалізації' Базової програми

• контрольно-оцінних (схильності до обґрунтованих та оптимістичних оцінок; здатності використовувати конструктивні, захисні, регулювальні, спрямувальні та такі, що раціоналізують та мобілізують і заспокоюють судження).

Соціальна компетентність педагога означає сформова­ність таких умінь:

• уміння поважати дошкільника (ставитися до нього як до цінності; визнавати за ним право на помилку; бачи­ ти його чесноти й досягнення; приймати таким, яким він є; вірити в його можливості; визнавати право бути самим собою, поводитися самостійно, мати свою точку зору, власні таємниці, проявляти творчість; не прини­ жувати його гідності);

• уміння розуміти вихованця (орієнтуватися в його сильних і слабких сторонах, бачити сутнісне в ньому, мати уявлення про його натуру; відчувати його стан, настрій, прогнозувати ймовірну тактику поведінки; ви­користовувати інтуїцію; виявляти проникливість, чуй­ність, щирість);

• уміння допомагати і підтримувати дитину (не просто давати їй поради або щось вирішувати за неї, а сприя­ти повноцінній життєдіяльності, створювати атмосфе­ру безпеки й довіри, спиратися на її сильні сторони, не підкреслювати слабких, поступово ускладнювати завдання);

• уміння домовлятися, укладати з вихованцем угоду (за­побігати конфліктам та з найменшими емоційними ви­тратами розв'язувати їх, уникати загострень взаємин; підтримувати справедливі відносини; активно слухати дитину; сприяти рівноправним партнерським стосун­кам);

• уміння бути самим собою (зберігати свою індиві­дуальність, своєрідність; виявляти принциповість у си­туаціях тиску; не намагатися бути, "як усі", мати своє особистісне та професійне обличчя).

291

Частина друга

Як особистість і професіонал, педагог має бути відкри­тим інноваціям, жити свідомим життям, не пришвидшувати штучно темп розвитку дошкільника, бути для нього обере­гом, допомагати, а не ускладнювати його щоденне буття, поважати та брати до уваги об'єктивні закони психічного розвитку, орієнтуватися на норму як індивідуальну систему вимог і оцінок. Показниками ефективності педагогічної ді­яльності є конструктивність, послідовність, гнучкість, вива­женість, позитивна емоційна забарвленість та результатив­ність поведінки вихователя, бажання дитини відвідувати до­шкільний заклад.