6.9. Афективна поведінка

Афективна поведінка – специфічна форма вияву психічної активності людини, у якої внаслідок постійного незадоволення тих чи інших потреб виникають і стають достатньо усталеними тяжкі емоційні переживання та пов’язані з ними дії та вчинки.

Причиною розвитку афективної поведінки зростаючої особистості стають, зазвичай, істотні суперечності між рівнем домагань на визнання з боку оточуючих та ступенем задоволення цієї провідної суспільно значущої потреби. За таких обставин діти часто виявляють роздратування, підвищену образливість, дратівливість. Деякі вдаються до демонстрації своїх емоційних станів – голосного плачу, автоагресії, імітують стан відчаю (феномен так званої «афективної помпи»). Перманентний характер негативних переживань та пов’язані з ними зовнішні форми поведінки (надмірна рухливість, непосидючість, імпульсивність вчинків) призводить до того, що суттєві прояви афективної поведінки стають рисами характеру.

7. Профілактика і корекція адаптаційних порушень

7.1. Поняття «превентивне виховання»

Психолого-педагогічна наука вважає, що основним у педагогічній практиці має бути не корекція, а профілактика відхилень розвитку і поведінки учнів.

Превентивне виховання (лат. рraevento – попереджувальний, запобіжний, охоронний, захисний) – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування здорового способу життя, навичок відповідальної поведінки, протидії негативним впливам соціального оточення, профілактику асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.

Термін «превентивний» з’явився в освітньому просторі Україні у 1994 р. внаслідок започаткованої творчої співпраці з департаментом превентивної освіти ЮНЕСКО. Відтоді в Україні означені проблеми досліджуються більш інтенсивно згідно з Концепцією превентивного виховання дітей і молоді, затвердженою Президією АПН України у лютому 1998 р.

Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, виробленні стійкості індивіда до факторів ризику, негативних впливів соціального оточення.

Зміст превентивного виховання: профілактика девіантної поведінки неповнолітніх; формування здорового способу життя; соціально-правовий захист неповнолітніх.

Превентивне виховання розглядається у педагогічному, психологічному, соціальному та правовому аспектах і виконує діагностико-прогностичну, корекційно-реабілітаційну, освітньо-консультативну та інтегративно-просвітницьку.

Превентивне виховання здійснюється на трьох рівнях: а) раннє або первинне превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика); б) вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція); в) третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ресоціалізація).

7.2. Виховне середовище

Це середовище безпосереднього і опосередкованого впливу на дитину на мікрорівні; сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, що створює умови життєдіяльності особистості, передачі їй суспільно-історичного досвіду людства і національної культури, впливає на формування її фізичних, психічних і соціально-адаптивних можливостей, процес і повноту творчої самореалізації. Виховним середовищем можуть бути окремі взяті конкретні середовища, та їх сукупність як цілісна система взаємопов’язаних компонентів виховного впливу на особистість.

Виховне середовище характеризується виховним потенціалом, що розкривається через особливості оточуючого соціокультурного середовища, соціально-педагогічних умов і сукупність можливостей і засобів, які використовуються у вихованні дитини як особистості.