36. Інші організаційно-правові форми суб’єктів підприємницької діяльності.

Організаційно-правова форма — це форма юридичної особи — суб'єкта підприємництва, що характеризує специфіку його створення, майнового статусу, характеру його прав і прав засновників (учасників) на майно, та особливості їхньої відповідальності за зобов'язаннями суб'єкта.

Кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та ін­шої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соці­альних та інших потреб на засадах самоврядування.

Основні види кооперативів встановлюються Законом «Про кооперацію», згідно зі ст. 6 якого відповідно до завдань та ха­рактеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової тру­дової участі з метою одержання прибутку. Виробничі коопера­тиви можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівсльно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприєм­ницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 2 ст. 95 ГК).

Обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для на­дання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Об­слуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обся­гах, шо не перевищують 20% загального обороту кооперативу. Споживчий кооператив (споживче товариство) — коопера­тив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, вироб­ництва продукції та надання інших послуг з метою задоволен­ня споживчих потреб його членів.

Ознаки кооперативів

І. Кооператив є юридичною особою. Стаття 6 Закону «Про кооперацію» прямо підкреслює наявність у кооперативі самос­тійного балансу, поточного та інших рахунків в установах бан­ків,.печатки зі своїм найменуванням — атрибутів, притаманних будь-якій юридичній особі.

Кооператив утворюється фізичними та (або) юридични­ми особами. Як випливає з наведених више визначень видів кооперативів, участь фізичних осіб можлива у будь-якому з них. Що стосується юридичних осіб, можливість їх участі в кооперативах є обмеженою. Так, вони не мають права бутичленами виробничого кооперативу, зважаючи на передбаченуЗаконом «Про кооперацію» обов'язкову трудову участь чле­нів виробничого кооперативу (шо є притаманним, звичайно,лише фізичним особам) у його діяльності. Проте у виробни­чих таінших видах кооперативів мають право брати участь асоційовані члени — фізичні чи юридичні особи, які визна­ють статут кооперативу, внесли пайовий внесок і користу­ються правом дорадчого голосу в кооперативі (ст. 14 Закону«Про кооперацію»). Це не суперечить положенням ст. 163ЦК, яка передбачає можливість участі «у діяльності виробни­чого кооперативу на засадах членства також інших осіб». Засновники кооперативу з метою його створення доб­ровільно об'єднуються на основі членства. Згідно зі ст. 10 Закону «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажан­ ня брати участь у його діяльності, юридичні особи України та іноземних держав, шо діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених ста­тутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користу­ ються правом ухвального голосу. Чисельність членів коопе­ративу не може бути меншою, ніж три особи (ч. 5 ст. 7 За­кону).

Кооператив утворюється для ведення спільної господар­ської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів.

Мета створення — задоволення інтересів членів кооперати­вів — є основною ознакою, шо відрізняє кооперативи від ін­ших організаційно-правових форм юридичних осіб колектив­ної форми власності. Шляхом створення виробничого коопе­ративу громадяни реалізують свої права на працю та на здій­снення підприємницької діяльності, результатами якої є отри­мання прибутку, обслуговуючого — задовольняють свої потре­би у послугах певного виду, споживчого — забезпечують себе товарами, результатами виконаних робіт, наданих послуг. Ко­оператив не має на меті насичення ринку товарами, роботами, послугами (хоча це і не виключається). Він створюється і діє для своїх членів.

Кооператив діє на засадах самоврядування. Термін «са­моврядування» стосовно кооперативу означає право та реальну здатність його членів самостійно вирішувати питання діяль­ності кооперативу в межах законодавства України та статуту кооперативу.

Кооператив діє на основі статуту, який с основним пра­вовим документом, шо регулює його діяльність. Незважаючи на те, що кооператив створюється кількома членами, необхід­ності підписання установчого договору між ними законодавс­твом не передбачено.

Колективне сільськогосподарське підприємство

Колективне сільськогосподарське підприємство — добровіль­не об'єднання громадин у самостійне підприємство для спіль­ного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів, шо діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Характеристика колективного сільськогосподарського підпри­ємства

КСП є добровільним об'єднанням громадян. Членами КСП можуть бути лише фізичні, а отже, не можуть бути юридичні особи. Громадяни — члени КСП об'єднуються «у самостійне підприємство». КСП є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку зі сво­їм найменуванням — «самостійним», повноправним суб'єктом господарювання на ринку.

КСП створюється для спільного виробництва сільсько­господарської продукції та товарів. У формі КСП втілюється спільна праця його членів. Крім того, це положення опосередковано вказує на обов'язковість трудової участі членів КСП в його діяльності.

Положення, шо КСП здійснює «спільне виробництво сіль­ськогосподарської продукції і товарів», не означає обмеження його діяльності лише виробництвом. КСП самостійно визна­чає напрями сільськогосподарського виробництва, його струк­туру і обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продук­цією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, шо не супе­речить законодавству України; має право кооперуватися з промисловими підприємствами та установами при переробці

сільськогосподарської продукції, виготовленні промислових та інших товарів, розширенні сфери соціально-культурного, ко­мунально-побутового обслуговування сільського населення, підготовці і перепідготовці кадрів; бере участь у приватизації переробних, агросервісних та інших державних підприємств; користується іншими повноваженнями, наданими йому зако­нодавством.

4. КСП діє на засадах підприємництва та самоврядування. Це означає, що КСП є суб'єктом підприємницької діяльності, підлягає державній реєстрації, на нього поширюються всі інші положення законодавства стосовно підприємницької діяльнос­ті, «засади» (принципи — див. ст. 44 ГК) тощо.

Самоврядування н КСП забезпечується на основі права чле­нів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його ді­яльності, виборності та підзвітності виконавчо-розпорядчих органів, обов'язковості рішень, прийнятих більшістю членів підприємства. Вищим органом самоврядування КСП є загальні збори ЙО­ГО членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження за­гальних зборів (зборів уповноважених) і правління визнача­ються статутом підприємства.

5. КСП діє на основі статуту.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяль­ності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фер­мерського господарства, відповідно до закону.

Характеристика фермерського господарства

1. Фермерське господарство є формою підприємницької ді­яльності громадян. Цс означає, шо засновниками фермерсько­го господарства, а також його членами мають браво бути лише фізичні особи.

Па відміну від законодавства, що регулює діяльність (КСП), Закон «Про фермерське господарство» чітко розрізняє засновників та членів господарства. Так, за змістом ст. 5 За-

кону засновником фермерського господарства може бути кож­ний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного ві­ку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, літи, які до-сягли І4-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єднали­ся для спільного ведення фермерського господарства, визна­ють і дотримуються положень статуту фермерського госпо­дарства (ст. З Закону).

Останнє суттєво відрізняє фермерське господарство від схо­жої правової конструкції КСП. Фермерське господарство може бути створене лише родичами або членами сім'ї (ч. 2 ст. 1 За­кону), в той час як КСП — будь-якими фізичними особами не­залежно віл наявності у них кронних (родинних) відносин.

Фермерське господарство с юридичною особою із прита­манними їй ознаками — наявність майна, самостійність діяль­ності, ведення бухгалтерського обліку і подання звітності, на­ явність печатки із своїм найменуванням і адресою, необхід­ність відкриття поточних та вкладних (депозитних) рахунків в установах банків, право розпоряджатися власними коштами тощо.

Фермерське господарство створюється громадянами, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. На відмі­ну від КСП, законодавство, що регулює діяльність фермер­ських господарств, не містить традиційних положень щодо йо­го права на здійснення «будь-якої діяльності, не забороненої законом». Усі положення Закону «Про фермерське господарс­тво» спрямовані на підкреслення його спеціалізації — роботу в галузі сільського господарства.

Метою діяльності фермерського господарства є отриман­ня прибутку, що підкреслює підприємницький характер його діяльності.

Для здійснення господарської діяльності громадянам —засновникам фермерського господарства надаються земельні ділянки. Лише після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладання договору орендиземельної ділянки та його державної реєстрації засновники фермерського господарства можуть подавати документи длядержавної реєстрації (ст. 8 Закону).

Фермерське господарство діє на основі статуту.