20.Види та правовий статус підприємців(загальні положення)

Суб'єкти цивільного права поділяються на дві групи. Перша - фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства). Друга - юридичні особи. Вони можуть бути українськими, іноземними та змішаними.  Юридичні особи засновуються і діють в межах певних організаційно-правових форм.

Фізичні особи (громадяни) можуть займатися підприємництвом шляхомо формлення індивідуальної підприємницької діяльності.

Для набуття статусу індивідуального підприємця громадянин повинен мати такі ознаками суб'єкта цивільного права:

. правоздатність (здатність мати цивільні права і нести обов'язки)

. цивільною дієздатністю (здатність своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх)

. мати ім'я

. мати місце проживання.

Особливості статусу індивідуального підприємця, що діє безутворення юридичної особи, у порівнянні з загальногромадянськоїправоздатністю громадянина полягає в наступному:

1) цей статус набувається з моменту державної реєстраціїгромадянина як індивідуальний підприємець. Громадянин,фактично займається підприємницькою діяльністю, але не пройшовреєстрації, не набуває статусу індивідуального підприємця.  Тому спори за участю таких громадян, підвідомчі НЕ арбітражномусуду, а суду загальної юрисдикції.

2) до підприємницької діяльності цих громадян відповіднозастосовуються правила ГК РФ, які регулюють діяльність юридичних осіб,що є комерційними організаціями, якщо інше не випливає із закону,актів Президента та Уряду РФ або істоти правовідносини

3) індивідуальний підприємець має право укладати трудові договори.  Особи, які працюють за трудовим договором, включаються до числа кредиторівіндивідуального підприємця.

4) майнові суперечки між індивідуальними підприємцями абоміж ними і юридичними особами підвідомчі арбітражному суду, алетільки пов'язані з підприємницькою діяльністю.

5) індивідуальний підприємець, який не в змозі задовольнитивимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням ним підприємницькоїдіяльності, може бути визнаний за рішенням суду неспроможним  (банкрутом).

6) вимоги кредиторів, у разі визнання індивідуальногопідприємця банкрутом, задовольняються за рахунок належного йому майна.

21. Підприємницька діяльність без створення юридичної особи.

Така підприємницька діяльність може здійснюватися на основі договорів про спільну діяльність або ж приватними підприємцями — фізичними особами (як громадянами України, так і громадянами інших країн, що не обмежені у правоздатності та/або дієздатності). Основними перевагами організації підприємницької діяльності без створення юридичної особи є відносна простота її заснування (зокрема, це стосується укладання договору для організації спільної діяльності юридичних осіб або проходження державної реєстрації для приватного підприємця), а також низький рівень накладних витрат, пов’язаних зі створенням такого суб’єкта господарювання. Крім того, для приватного підприємця існує можливість вибору режиму оподаткування — загальний режим оподаткування або один із альтернативних (сплата фіксованого податку придбанням торгового патенту або сплата єдиного податку). Основні недоліки організації підприємницької діяльності у формі приватного підприємця такі: суттєво обмежені можливості залучення додаткових фінансових ресурсів; приватний підприємець несе необмежену відповідальність за зобов’язаннями, які виникли в результаті його підприємницької діяльності.

Суб’єкти господарювання можуть фінансувати спільні інвестиційні проекти чи окремі операції на підставі договорів про спільну діяльність без створення нової юридичної особи. Підприємницька діяльність оформлена договором про спільну діяльність без створення юридичної особи, здійснюється: 1) контролюючим учасником (яким визнається сторона угоди, котра є учасником спільної діяльності і реалізує спільний контроль та управління цією діяльністю) та 2) інвестором спільної діяльності (яким визнається сторона угоди, котра є учасником спільної діяльності, але не здійснює спільного контролю за такою діяльністю). Відповідно, грошові та інші майнові внески учасників такого договору, а також майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності, є спільною власністю сторін, яка за своїм характером є частковою власністю.

Підприємницька діяльність, оформлена договором про спільну діяльність, передбачає повну відповідальність учасників договору за зобов’язаннями, що виникли в результаті такої спільної діяльності.

Учасниками договорів про спільну діяльність (договорів про кооперацію) можуть бути й іноземні інвестори. Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого (за його наявності) становить не менше 10 %. Підприємства, створені за участі іноземних інвестицій підлягають валютному регулюванню та оподаткуванню за правилами, установленими законодавством України.

Приватну підприємство - організація підприємницької діяльності у формі юридичної особи, що заснована на приватній власності окремого громадянина (у тому числі нерезидента) з правом найму робочої сили. У такому випадку фізична особа — засновник приватного підприємства є його повним власником (власником 100 % його власного капіталу), а також володіє правом на управління справами підприємства та отримання частки прибутку у вигляді дивідендів. У складі власників (засновників) приватного підприємства може бути лише одна фізична особа — інакше підприємство має бути реорганізоване в одне з підприємств колективної форми власності.

Для організації ж великого та зорієнтованого на тривалий період функціонування бізнесу придатна, як свідчить світова практика, корпоративна форма господарювання, основана на колективній формі власності, — господарські товариства.

Під акціонерним товариством розуміється таке господарське товариство, статутний капітал якого поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. АТ відповідає за зобов’язаннями усім належним йому майном, тоді як відповідальність учасників товариства обмежена розміром їх участі у статутному капіталі АТ. Створення АТ відбувається шляхом об’єднання майна засновників та учасників товариства, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи незалежно від їх юрисдикції (резиденти та нерезиденти).