Бочковський О.І. Вступ до націології

http://www.ukrstor.com/ukrstor/natiologia-zagolowok.html

УКРАЇНСЬКИЙ ТЕХНІЧНО-ГОСПОДАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ

UKRAINISCHES TECHNISCH-WIRTSCHAFTLICHES INSTITUT

О. І. Бочковський Вступ до націології

EINFUHRUNG IN DIE NATIOLOGIE UND SOZIOLOGIE

УТГІ

MUNCHEN — МЮНХЕН

1991 - 1992

 

ЗМІСТ

Передмова

І. Проблематика, завдання та початки науки про націю (націологію)

1. Національне пробудження й відродження Европи

2. Перші спроби національної ідеологи й території (Фіхте, Палацький)

3. Національне питання й наука

4. Наука про націю чи розподіл проблеми нації між окремими науками? (Ф. Й. Нойман, П. Сорокін, Р. Челлен, С. І. Папроцкі)

5. Деякі особливості нації, як об'єкту наукового досліду (Нарід і модерна нація. Термінологічний хаос. Складність істоти нації. Ед. Єллінек)

6. Чи є можлива й виправдана наука спеціяльна про націю? (Спеціялізація соціології. Соціологія й нація. Потреба й виправданість націології. Наука про релігію)

7. Преісторія й каменярі націології І. Г. Гердер. Німеччина. Австро-Угорщина. Італія. Італійська „трійця". Манчині та Маміяні. Польща. Каталонія. (Фр. Пі-й -Марґаль). Франція. Е. Ренан. Англія. Росія (Герцен, М. Бакунін). Україна й націологія (М. Драгоманів).

8. Війна й національна справа. Уряди й визвольна боротьба. Націографічна література. Об'єднання й конгреси поневолених народів. В. Вільсон.

9. Т. Ґ. Масарик і початки націології

10. Р. В. Сетон-Вотсон та його націологічні праці про Австро-Угорщину. (Огляд головних праць цього автора. Націологічне здемасковання Австрії)

11. Націологічна програма тижневика: „Нова Европа". Погляд цього часопису на справу українську та на Росію. Критика в ньому методів Мирової Конференції)

12. Поширення націологічних студій під час світової війни. Націологічна акція Німеччини. Зомбарт. Ф. Ноймана „Осередня Европа". Німецькі націонлогічні праці. Націологічні мотиви в німецьких антропогеографічних публікаціях. К. Реннер. Зразки французької, американської та англійської націологічної літератури

13. Шляхами розвитку націології після війни. Пробудження кольорового людства. Ревізіонізм. Німеччина. Журнали й публікації. Конгреси європейських національних меншостей. Австрія. Польща. Чехо-Словаччина. Франція. Англія. СССР. Російська еміграція й національне питання. (П. Мілюков). Евразійство. Італія. Жидівський Науковий Інститут. Націологія й еміграція. Каталонія й Україна. Каталонці. Українці. Українська еміграція й націологія.

14. Націологія та її архитектоніка. Нарід і нація. Етнологія й націологія. Архітектоніка націології. Потреба організації й координації націознавчих дослідів.

II. Складники й будова нації.

15. Етно- й націогенетика

16. Загальний огляд всесвітньої етногенези (Народотворення). Людина й суспільство. Розподіл соціо- й етногенези за континентами.

III. Суспільна структура нації

19. Підстави для розрізнювання етно- й націогенези

20. Вплив суспільної складні на формування й розвиток народу

21. Що таке нація?

IV. Елементи нації

22. Раса й нація

23. Нація й територія

24. Нація й мова

25. Нація і культура

26. Релігія та нація

27. Нація — як психоволюнтаристична спільнота

III. Етнополітика

28. Проблематика й завдання етнополітики

29. Нація і держава

30. Спроби синтези між державою й нацією

IV. Націософія

31. Проблематика націософії

32. Панрасизм і панконтиненталізм

33. Нація й людство

34. Націократія

Покажчик літератури

Inhalt

ПЕРЕДМОВА

Для уникнення непорозумінь мушу відразу ж на вступі зазначити, що ця праця не являє собою ані підручника, ані бодай систематичного курсу. Це тільки кілька нарисів, що мають своїм завданням з'язувати головні питання, зв'язані з проблемою нації, на підставі наукових досягнень у цій ділянці соціології. На жаль, не дивлячись на багату, особливо ж у післявоєнній добі, літературу з цього приводу, здебільшого, зрештою, політичного й публіцистичного характеру, саме з наукового боку, дуже актуальне питання про націю не все ще достатньо досліджене. Досі немає точної наукової дефініції поняття „нація" та визначення її істоти, як суспільного явища. Ми бачимо далі, що наукова дискусія з цього приводу доходить цілком до протилежних висловів і тверджень. Серед таких обставин писання підручника з метою популяризації націологічних дослідів я вважав недоцільним та з педагогічних мотивів неможливим. Також складання систематичного курсу націології, що належно з'ясовував би стан сучасних наукових дослідів над цим політично найспірнішим питанням післявоєнної доби, виходило б далеко поза межі поставлених Курсами українознавства завдань. Через це я рішив дати тільки оцей цикл окремих нарисів, що охоплюють комплекс головних питань, органічно зв'язаних з проблемою нації. Через це й названо цю працю: „Вступ до націології", що більш відповідає її змісту та характеру.

З літературних джерел, що будуть зазначені в окремих розділах цієї праці, як і з критичного покажчика загальної націологічної літератури, читач матиме змогу докладніше ознайомитися з питанням, що його спеціяльно цікавитимуть. Цей конспективний нарис націології маю намір ширше розвинути в спеціяльній монографії — „Модерна нація", що буде спробою обґрунтування націології, як самостійної науки про націю.

1934—1947

Автор