Формування теорії місцевих фінансів

Наука про місцеві фінанси веде свій початок з другої половини ХІХ століття, саме тоді відбувався процес остаточного оформлення місцевого самоврядування. Протягом ХІХ-ХХ століть розвиток поглядів на сутність місцевих фінансів, їх склад та принципи організації проходив від представлення їх як фінансового господарства територіальних одиниць (господарства місцевих спілок), сукупності умов для задоволення потреб місцевих самоврядних одиниць, матеріальних засобів місцевого самоврядування, доходів і видатків органів місцевого самоврядування і до системи економічних відносин. Еволюцію зарубіжної та вітчизняної фінансової думки на суть місцевих фінансів детально прослідкував В.І.Кравченко⁵.

Перші згадки про місцеві фінанси, об’єктивність їх існування, поряд із державними фінансами, можна зустріти у роботах таких коріфеїв економічної науки як Адам Сміт, Карл Штейн, Лоренц Штейн, Рудольф Гнейст, Карл Рау, Адольф Вагнер та інших. В своїх працях вони досліджували господарство територіальних громад, відзначали необхідність надання їм автономії, в тому числі у сфері фінансів. Окремим напрямком досліджень цих і багатьох інших вчених ХVІІІ-ХІХ століть було вивчення доходів і видатків місцевих спілок, місцевого оподаткування, його відповідності критеріям ефективного оподаткування.

В Росії процес формування теорії місцевих фінансів розпочався пізніше ніж в європейських країнах, а точніше після земської реформи 1864 р. Саме в цей час проходив процес остаточного організаційного оформлення інституту місцевого самоврядування – земств.

Перші дослідження сутності місцевих фінансів, бюджетів місцевих спілок, їх місця у державних і місцевих фінансах, принципів місцевого оподаткування з’явилися у другій половині ХІХ на початку ХХ століття, їх авторами були М.Курчинський, В.Лебедєв, А.Марков, І.Озеров, В.Твердохлєбов, Л.Ходскій, М.Цитович, І.Янжул та інші.

На початкових етапах існування радянської держави науковий інтерес до вказаної проблематики значно зріс у зв’язку з відновленням інституту місцевих фінансів. Багато вчених досліджували теоретичні засади та практику їх організації, до них належать Н.Белькович, Б.Веселовський, Є.Гловінський, С.Котляревський, Б.Кринська, Х.Лебідь-Юрчик, М.Леонтьєв, С.Лепський, М.Мітіліно, П.Озеров, М.Сірінов, І.Смірнов, М.Соболєв, Г.Тіктін, В.Целевич, Є.Яніцкій та інші.

В 1930-1940 роках були написані підручники і навчальні посібники, в яких проведено теоретичне обгрунтування суті і ролі місцевих фінансів, місцевих бюджетів, узагальнена практика їх функціонування за роки радянської влади. До таких видань належать “Місцеві фінанси СРСР” підготовлені колективом авторів під керівництвом професора Н.Ровінського (1933 р. і 1936 р.), “Місцевий бюджет” підготовлений бригадою авторів під керівництвом І.Смірнова (1936 р.), “Місцеві бюджети СРСР” В.Шаврина (1946 р.).

У 1960-1980-х роках особливої актуальності набули проблеми складання місцевих бюджетів і використання бюджетних коштів, вдосконалення бюджетного регулювання. Дані питання розглядались у працях багатьох вчених, зокрема А.Александрової, М.Васильєвої, Л.Величко, С.Вишнякова, В.Демченкова, А.Колеснікова, Р.Кудряшова, Г.Лалаєва, Г.Поляка, М.Ужвенко, Я.Хесіна, Б.Філімонова, Н.Ширкевич та інших авторів.

Проте протягом тривалого часу в економічній літературі розповсюдженою була точка зору щодо місцевих фінансів як категорії, притаманної капіталістичному господарству. Так, у Фінансово-кредитному словнику (редактори В.Ф.Гарбузов і Н.В.Гаретовский), виданому у Москві у 1984-1988 рр., відзначалося, що місцеві фінанси в розвинутих капіталістичних країнах і країнах, які розвиваються – це відносини, за допомогою яких місцеві органи управління мобілізують, розподіляють і використовують частину національного доходу відповідно до покладених на них функцій.

На початкових етапах існування радянської держави поняття місцевих фінансів широко застосовувалось як в економічній літературі, так і в законодавчих документах, на практиці.

Першим нормативним документом, яким були встановлені основи організації місцевих фінансів радянської Росії, стало Тимчасове Положення про місцеві фінанси 1923 р. (наступна редакція – у 1924 р.) В Положенні знайшли визначення такі питання, як склад місцевих бюджетів; права і обов’язки органів влади різних рівнів в питаннях місцевих фінансів; порядок місцевого оподаткування; механізм субсидування місцевих бюджетів із загальнодержавних коштів; порядок складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів.

В 1926 р. виходить нове Положення про місцеві фінанси, згідно якого місцеві фінанси визнавались складовою частиною єдиної фінансової системи країни. Положення визначало не тільки дохідну і видаткову частини місцевих бюджетів, але і механізм бюджетного регулювання. Було започатковано практику формування субвенційних фондів і фондів регулювання.

Проте на початку 1930 років відбувалося посилення централізованих засад в керівництві економікою, поступово звужувалася сфера функціонування місцевих фінансів, зростала залежність місцевих бюджетів (як головного місцевого фінансового інституту) від державного бюджету, зменшувалася питома вага місцевих доходів, незначними за розмірами залишалися місцеві податки і збори, які, власне, не відігравали суттєвої фіскальної ролі. Прийняття у 1938 р. рішення про включення місцевих бюджетів, а також бюджетів державного соціального страхування в єдиний державний бюджет стало логічним наслідком посилення процесу централізації державних фінансових ресурсів в країні. Даним рішенням перекреслювався весь попередній етап становлення інституту місцевих фінансів, започаткований в роки нової економічної політики 1920-х років.

Таким чином протягом 1930-1980-х років категорія місцевих фінансів поступово втратила своє значення і практично не використовувалася ні в економічній літературі, ні у законодавчих документах; у багатьох випадках місцеві фінанси ототожнювалися з місцевими бюджетами.

Відхід у 1980-х роках від командно-адміністративних методів керівництва та створення необхідних умов для розвитку ринкових засад зумовили проведення низки змін в економічному житті країни.

9 квітня 1990 р. приймається союзний закон «Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР», який створив необхідне підгрунтя для прийняття 5 грудня 1990 р. в Україні закону «Про бюджетну систему Української РСР» і 7 грудня 1990 р. закону «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування». Прийняття даних законів ознаменувало відродження в нашій державі інституту місцевого самоврядування, а отже і місцевих фінансів.