- •Тема 1. Суть і зміст ринку фінансових послуг як фінансового посередництва
- •1. Особливості послуг на фінансовому ринку:
- •2. Фінансовий ринок як сфера надання фінансових послуг.
- •3. Загальне поняття фінансового посередництва.
- •4. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
- •5. Небанківські фінансово-кредитні інститути.
- •6. Фінасове посередництво у вигляді контрактних фінансових інститутів.
- •Тема 2. Фінансові послуги на грошовому ринку
- •2. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- •3. Операції з інструментами грошового ринку.
- •4. Державні фінансові інститути на грошовому ринку.
- •Тема 3. Фінансові послуги на валютному ринку
- •2. Операції на форвардному ринку:
- •3. Міжнародні розрахунки.
- •Тема 4. Фінансові послуги на ринку капіталів та кредитів
- •2. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень банками.
- •3. Факторингові операції.
- •4. Лізингові операції на ринку фінансових послуг.
- •5. Посередницькі послуги банків на фінансовому ринку.
- •Тема 5. Фінансові послуги на ринку цінних паперів
- •2. Особливості формування ринку акцій.
- •3. Корпоративні облігації на ринку цінних паперів.
- •4. Емісійна діяльність держави на фондовому ринку.
- •5. Характеристика державних облігацій.
- •6. Роль казначейських цінних паперів в управлінні державним бюджетом.
- •7. Похідні та інші види цінних паперів як інструменти ринку цінних паперів.
- •8. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів.
- •9. Формування курсової вартості цінних паперів.
- •10. Місце фондової біржі на ринку цінних паперів.
- •11. Біржові операції.
- •12. Біржові індекси.
- •Тема 6. Фінансові послуги з хеджування ризику
- •2. Особливості валютних ризиків та їх види.
- •3. Способи зниження впливу фінансового ризику.
- •4. Стратегія управління ризиком (страхування та хеджування).
- •Тема 7. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- •2. Стан розвитку інфраструктури фінансового ринку.
- •3. Інституційний елемент інфраструктури фінансового ринку.
- •4. Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •5. Реєстраторська діяльність на ринку цінних паперів.
- •6. Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів України.
- •7. Інфраструктура ринку державних та муніципальних боргових зобов'язань.
- •8. Інфраструктура страхового ринку.
- •9. Інфраструктура валютного ринку.
- •Тема 8. Державне регулювання ринку фінансових послуг
- •2. Місце і роль Національного банку України в системі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- •2. Державна політика на валютному ринку.
- •4. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів.
- •5. Державне регулювання посередницької діяльності.
- •6. Завдання та напрямки діяльності Державної комісії по регулюванню ринку фінансових послуг.
- •7. Завдання та роль саморегулюючих організацій на ринку фінансових послуг.
Тема 1. Суть і зміст ринку фінансових послуг як фінансового посередництва
Особливості послуг на фінансовому ринку:
а) сутність поняття „послуга”;
б) фінансові послуги в системі ринкових відносин.
Фінансовий ринок як сфера надання фінансових послуг.
Загальне поняття фінансового посередництва.
Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг.
Небанківські фінансово-кредитні інститути як фінансові посередники.
Фінансове посередництво у вигляді контрактних фінансових інститутів.
1. Особливості послуг на фінансовому ринку:
а) сутність поняття „послуга”.
У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов'язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування.
«Послуга» - багата гамма різних видів діяльності. Поняття «послуга» включає в себе комплекс різноманітних видів економічної діяльності людини. У західній науковій літературі існує багато його визначень, іноді взаємозаперечуючих, що відображає його складність і маловивченість.
Деякі спеціалісти вважають, що до послуг можна віднести все, що не пов'язане з видобуванням корисних копалин, промисловим і сільськогосподарським виробництвом. Саме так визначають послуги в західній статистиці національних рахунків. У ній послуги поділяються на споживчі (ресторани, готелі), соціальні (освіта, медична допомога), виробничі (інжиніринг, консультації, фінансові та кредитні послуги), розподільчі (торгівля, транспортні) [1].
Такий підхід звужує роль фінансових послуг у розвитку ринку. У 1997 році в Україні введено нову статистичну класифікацію видів економічної діяльності [2]. У цій класифікації виділена фінансова діяльність (код 65), що включає фінансове посередництво, грошове посередництво, фінансовий лізинг, страхування (код 66), допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування (код 67), яка представлена значною кількістю фінансових послуг.
У різних джерелах на сучасному етапі по-різному трактується поняття послуги, наприклад:
«Послуги - підприємницька діяльність, направлена на задоволення потреб інших осіб, за винятком діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин» [3].
«Послуга - такий вид корисної праці, при якій виробництво корисного ефекту співпадає з часом її споживання» [4].
В економічному тлумаченні під терміном „послуги” вважають функції або операції, на які є попит і, відповідно, ціна, що встановлюється на відповідному ринку [5]. Іноді послуги визначають як нематеріальні блага, однією із характерних рис яких є споживання на місці її надання.
Вважається, що виробництво послуг і їх споживання співпадають у часі та просторі, і в момент надання послуги її виробник та споживач вступає у безпосередній контакт [6]. Послуги, як правило, не можуть передаватись іншим особам, тобто система перепродажу є достатньо складною і вимагає певних витрат на юридичне та інше обслуговування.
У ринковій економіці послуги купуються на основі вільного вибору, вони стають об'єктом купівлі-продажу тобто є товаром, хоча досить специфічним і зокрема:
• їх виробництво та споживання частіше співпадають за місцем і часом;
• як частина сфери нематеріального виробництва беруть участь паралельно з продукцією матеріальної сфери в сукупному процесі суспільного виробництва [7].
Деякі автори вважають, що факт створення послуги можна відділити у часі від факту її продажу і факту використання, це дозволить продавати послуги ринковими методами [8].
б) фінансові послуги в системі ринкових відносин.
Послугами вважають певні функції, пов'язані безпосередньо або опосередковано із задоволенням суспільних потреб, але не спрямовані на виробництво товарів. Отже послуги можуть виконувати фінансові функції, пов'язані із задоволенням потреб суб'єктів ринку у виробництві та реалізації предмета їх діяльності.
Платність фінансових послуг обумовлена самим характером послуги, що є вільною та одночасно прихованою в товарі.
У світовому експорті послуг експерти ООН виділяють три їх основні групи:
• найбільш «видимі» (перевезення, іноземний туризм та ін.);
• надходження від «роялті»;
• інші послуги (брокерські, фінансові, управлінські, бухгалтерські, архітектурні, лізинг, професійні та ін.) [7].
Фінансові послуги мають комплексний характер, тому вони включені до третьої групи.
На частку послуг в світовій економіці припадає від 15 до 20 відсотків сукупного обсягу операцій з товарами і послугами на ринку [9].
Найбільш загальні відомості про роль послуг у національній економіці дають два основних показники: частка послуг в загальному обсязі зайнятих і частка обсягу наданих послуг у ВВП [6]. Такий показник, як зайнятість населення свідчить про збільшення частки послуг на ринку. Для досягнення найбільшого ефекту, в просуванні економіки шляхом ринкових перетворень, необхідно суттєво збільшити обсяги інвестування коштів у розвиток інститутів інфраструктури сфери послуг. Світова практика свідчить, що міжнародна торгівля послугами розвивається випереджаючими темпами порівняно з торгівлею товарами.
У міжнародному обміні послугами виділяють три групи послуг, організація яких відбувається переважно шляхом прямих іноземних інвестицій. Фінансові послуги входять у першу, найбільш вагому групу.
Для сфери послуг характерні різноманітні та нетрадиційні форми організації бізнесу. У сфері послуг активно взаємодіють промислові, торгові, фінансово-кредитні, страхові та інші суб”єкти ринку.
Значним стимулюючим фактором активної участі суб”єктів господарювання у сфері фінансових послуг є створення вертикально інтегрованої структури інституцій, що дозволяє скоротити витрати і посилити орієнтацію на споживача. Одночасно підвищується значення невиробничих видів послуг, пов'язаних із використанням висококваліфікованої праці, до яких належать фінансові послуги.