5. Державне регулювання посередницької діяльності.

Посередницька діяльність на ринку фінансових послуг практично в усіх країнах здійснюється на основі державних ліцензій. Введення режиму ліцензування в даному випадку є встановленням режиму монополії на здійснення ряду важливих посередницьких функцій. Оскільки ринок фінансових послуг займає важливе місце в економіці, а також більшою мірою залежить від довіри з боку великої кількості його учасників, держава пред'являє вищі вимоги до тих суб'єктів підприємницької діяльності (та їх службовців), які здійснюють на цьому ринку посередницьку діяльність.

Посередники на ринку фінансових послуг відіграють особливу роль, від їх поведінки в більшості залежить ефективність ринкового взаємозв'язку, його успіх та динамічність. Посередники в біль­шості випадків виконують волю інвестора і емітентів та захищають їх інтереси.

Здійснення державного контролю за посередниками на ринку фінансових послуг є одним з головних елементів регулювання ринкових відносин. Звичайно такий контроль здійснюють фахівці, які уповноважені на це органами виконавчої влади. Завданнями таких органів є: захист інтересів інвесторів і публічних інтересів; забезпечення цілісності ринкових взаємовідносин; забезпечення реалізації законодавчих актів, регулюючих ринок ринок фінансових послуг; вживання заходів для підтримки порядку на ринку фінансових послуг і ряд інших.

6. Завдання та напрямки діяльності Державної комісії по регулюванню ринку фінансових послуг.

7. Завдання та роль саморегулюючих організацій на ринку фінансових послуг.

Як показує світовий досвід, фінансовий ринок ефективно розвивається тоді, коли враховується принцип оптимальності державного регулювання: держава регулює діяльність учасників ринку лише у випадках, коли це абсолютно необхідно, в інших же випадках вона делегує частину своїх повноважень професійним учасникам ринку, які об'єднуються у саморегулюючі організації (СРО).

В Україні, наприклад, саморегулюючі організації ринку цінних паперів здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та Положення про саморегулюючу організацію ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 11.11.97 № 45, інших зако­нодавчих та нормативних актів.

Відповідно до ст. 1 названого Закону саморегулююча орга­нізація - це добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку і створюється з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів. Професійні учасники ринку цінних паперів об'єднуються у СРО за видами професійної діяльності. Кожний учасник ринку може входити до складу кількох СРО згідно з функціями, які він виконує відповідно до дозволів, або бути учасником однієї саморегулюючої організації.

На сьогодні в Україні зареєстровано Комісією і здійснюють свою діяльність 9 саморегулюючих організацій: , .

• Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (свідоцтво № 1 від 31.10.97) включає 265 членів.

• Асоціація «Позабіржова Фондова Торговельна Система» (свідоцтво № 2 від 31.10.97) включає 263 члени.

• Українська Асоціація інвестиційного Бізнесу (свідоцтво № З від 31.10.97) включає 91 члена.

• Асоціація «Південноукраїнська торговельно-інформаційна система» (свідоцтво № 4 від 31.12.97) включає 155 членів.

• АТ «Київська міжнародна фондова біржа» (свідоцтво № 5 від 28.05.98) включає 159 членів.

• ЗАТ «Українська фондова біржа» (свідоцтво № 6 від 11.06.98) включає 140 членів.

• Придніпровська фондова біржа (свідоцтво № 7 від 28.05.99) включає 30 членів.

• Донецька фондова біржа (свідоцтво № 8 від 28.05.99) включає 25 членів.

• Асоціація учасників фондового ринку України (свідоцтво № 9 від 28.05.99) включає 110 членів.

Література

Конституція України.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91.

Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96.

Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року. Закон України «Про банки та банківську діяль'ністйй1 від 1991 року.

Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-Х1І. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-Х1І. Закон України «Про страхування». - К.: Парламент, 1998. -37с.

І. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. - К.: Урожай, 1998. -813с.

. Закон України «Про збори на обов'язкове пенсійне стра­хування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР.

:. Закон України «Про збори на обов'язкове соціальне стра­хування.» від 26.06.97 р. № 402 - ВР.

. Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск об­лігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463.

Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п. Постанова КМУ «Про випуск в обіг приватизаційних май­нових сертифікатів» від 25.11.92 № 655. Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України // Постанова правління НБУ від 30.12.97 № 466.

Наказ НБУ «Про затвердження Положення «Про порядок видачі сертифікатів в установах Ощадного банку України та компанії «Оранта» від 11.08.95 № 83. Інструкція з організації емісійно-касової роботи в установах банків України (Із змін, та допов. від 31.05.95 р. та від 30.12.96 р., реєстрац. номер 411, від 12.05.97 р. реєстрац. номер 440) Затв. Нац. банком України від 7.07.94. - К.: Б.в., 1997.-212с.

19. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. - 1998. - № 10. - С. 49.

20. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. -1998.-№ 1.-С. 37-42.

25. Антонюк О:А. Прогнозування стану фінансового ринку на основі експертних оцінок // Фінанси України. - 1998. -№8.-С. 123-127.

37. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: КООт-ва «Знання», 1998.-371 с.

38. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи. // Банківська справа. - 1997. -№6.-С. 14-22.

39. Базилевич В., Волосовим С. Заощадження та їх страховий захист у структурі інвестування економіки // Банківська справа. - 1997. - № 6. - С. 54 - 58.

40. Барановський О.І. Фінансова безпека держави // Фінанси У країни. -1996. - № 11.-С. І9-24.

41. Банковское дело для малого бизнеса // Финансовые услуги. - 1998.-№ 1.-С. 63-67.

42. Белая Н. «Коридор свободы» в инвестиционной деятельности // иізнес-информ. - 1997. - № 4. - С. 28 - 29.

46. Бойко О. Як ефективно залучити кошти? // Вісник НБУ. -1999.-№ 7.-С. 24-26.

49. Вітлінський В., Пернарівський О. Визначення рейтингу банку всередині вибірки // Вісник НБУ. - 1999. - № 2. -С.61-62.

50. Вісник кредитних спілок: Інформаційній бюлетень На­ціональної асоціації кредитних спілок України. - К.,1996. -С.ЗО.

51. Войтов В. Українські фондові індекси: перші кроки // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1999. - № І

54. Васюренко О.В. Менеджмент кредитних операцій у комерційних банках / Харк. держ. екон. ун-т. - X.: РВП «Оригінал», 1998.-71 с.

55. Вісник НБУ. -1999. -№3-4. - с. 31-41,35-48.

56. Внукова Н. Старый новый факторинг: сущность, принципы организации, типы й виды // Финансовые услуги. - 1997. - № 3. - С.52 - 55., № 4 - 5. С.64 - 66.

57. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / Колектив авт.: Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М. / Під ред. Савлука М.1. - К.: Вид-во «Лібра», 1998. - 342 с.

59. Гапонюк М.А., Малько В.1. Передумови та перспективи розвитку екологічного страхування в Україні. // Фінанси України. - 1997. - № 7. - С.90 - 99.

60. Галицкий Й. Статистическая оценка вероятности разорения в классической модели риска //Финансовые услуги. - 1997. - № 3. - С.20 - 22.

63. Горицкая Н. Зкономический кризис в Украине: основные признаки, сущность й особенности // Фондовый рынок. -1999. ~№2. -С.36-41.

64. Гойко Л.М. Организация финансового рынка, - К.: Будівельник, 1996, - 300 с.

65. Гетьман В. Валютний та фондовий ринки України. Тенденції після грошової реформи // Економіст. - 1997. -№2. -С.66-69.

66. Гладких Д. Грошові доходи населення як фактор ринку кредитних ресурсів // Вісник НБУ. - 1999. -№ 4. - С. 17 - 19.

67. Гумен І. Становлення ринку міжбанківських кредитів в Україні // Вісник НБУ. - 1999. -№ 6. -С.58 -61.

72. Грек Г., Рыжикова Е. Валютное регулирование: Консультации, бухгалтер, учет, норматив, база: Метод, пособие. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 1997. - 188 с.

78. Долан Е. Дж. Деньги, банковское дело й денежно-кредитная политика: Пер.с англ. Под ред. В. Лукашевича, М. Ярцева. - С.ПБ., 1994. - С.70 - 189.

79. Депозитарная деятельность на фондовом рынке (опыт ОАО «Межрегиональный фондовый союз»): Информ.-справ. изд. / Н.П. Швецов, Ю.И. Шаповал, Ю.А. Буша, А.А. Константинов. -- К.: Вісник фондового ринку, 1998.-223с,

83. Джон Неллис. Новая оценка приватизации в странах с переходной экономикой // Фондовый рынок. - 1999. -№22.-С.23-25.

85. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги й фондовые ринки. - М.: ЮНИТИ, 1995.-С.178.

86. Жуков Е.Ф. Деньги, кредит, банки. -М.: ЮНИТИ, 1999.- 478с.

88. Заруба А.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: КОО т-ва «Знання», 1998.-С.319.

90. Ефимова М.Р. Мельник С.Л. Рейтинги кредитных организаций: их роль и проблема развития. // Финансы и кредит. - 1999. - № 4. - С.64 - 69.

95. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. - К.: Вища школа, 1994. - 360 с.

96. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. -К.: Юрінком Інтер, 1998. - С.7.

102. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи та моделі: Навчальний посібник. -К.: Знання, 1997.- 184с.

106. Кострижевский Д.Б. Нормативная база, регулирующая украинский фондовый рынок: современное состояние и перспективы развития //Фондовый рынок. - 1999. -№ 5. -С.13-15.

109. Куценко Ю.Ю., Шепель Д.О. Проблеми використання векселів на ринку України. - К.: Б.в., 1998. - 59 с.

115. Крилова В.В. Регіональні інтереси іноземних інвесторів // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1998. -№3.-С.36-43.

118. Кошовій Д. Муніципальні облігації перестають бути однією з безподаткових фінансових схем // Галицькі контракти. - 1998. - № 7. - С.29 - ЗО.

119. Клапків М.С. З історії зародження національного стра­хового ринку // Фінанси України. - 1998. - № 1. - С.81 - 94.

120. Кульчицька Р.Б., Щибиволок 3.1. Еволюція ощадної справи в радянський період // Фінанси України. - 1998. № І.-с. 99- 107.

121. Кузьмович О.В. Виникнення і формування банківської системи на Буковині // Фінанси України. - 1998. - № 1. -С. 108-115.

123. Ларіонова Л. Місцеві податки і збори як підвалини податкової системи держави //Фінанси України. - 1996. -№5. -С.63-72.

124. Луцишин З.О. Міжнародні валютно-фінансові відносини: практична філософія і реалії української економіки. -Тернопіль:, 1997. - 449 с.

125. Лінніков В., Мізецька О. Становлення ринку цінних паперів в Україні // Банківська справа. - 1997. - № 3. -С.35-46.

126. Лукач Р.В. Одесский регион. Состояние зкономики й перспективы развития рынка ценных бумаг // Фондовый рынок. - 1999. - № 22. - С.5 - 8.

127. Лазебник Л.Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Фінанси України.- 1997.-№ 4.

128. Леоненко М.М., Мішура Ю.С., Пархоменко В.М., Ядренко М.Й. Теоретико-ймовірнісні та статистичні методи в економетриці та фінансовій математиці. - К.: Інформтехніка, 1995.

129

130. Махмудов А. Фондовый рынок й оптимизация инвестиционного климата // Фондовый рынок. - 1999. - № і4. -С.18-22.

131. Матвеєва Т. Проблеми росту. // Фінансова консультація. -1998.-№ 17(56)-С.43-48.

132. Мочерний С.В.Основи економічних знань. - К.: Феміна, -1995.-320с.

133. Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків: Підручник / Наук, редакція пер. С.Панчишина: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - 963 с.

134. Мартинюк Ж.М. Формування ресурсів комерційними банками України // Фінанси України. - 1997. - № 10. -С.32.

135. Макиевская Е. Актуальные вопросы последних зтапов сертификатной приватизации // Фондовый рынок. -1999. -№ 6.- С. 12 -14

136. Мельник В.А. Ринок цінних паперів / довідник для керівника підприємства/- К.: Либідь. - 1998. -487 с.

137. Мусіна Л.О. Зовнішня допомога у розвитку малого та середнього бізнесу в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні, - 1998. - № 3. - С.67 - 69.

138. Мозговий О.М. Фондовий ринок України // Фінанси України. - 1996. - № 5. - С.42 - 56.

139. Международный страховой рынок языком цифр // Финансовые услуги. - 1997. - № 3. - С.42.

140. Махмудов А. Специальные зкономические зоны как инструент привлечения ивестиций // Фондовый рынок. -1999.-№11.-С.26-28.

141. Макконел Кемпбелл Р., Брю Стенли Л. Экономикс: принципи, проблемы и политика: В 2-х томах.: Пер. с англ. - 11-ое изд. - М.: Республика, 1992.

142. Михайлов К. Інвестиційна діяльність в Україні // Економіст. - № 2. - 1998. - С.42 - 43.

143.

144. Мельник О. Вплив банківської системи на інвестиційний ринок//Економіка, фінанси, право.- 1998.-№ 8.-С.5-7.

145. Мартинюк Ж.М. Формування ресурсів комерційними банками України // Фінанси України. - 1997. - № 10. -С.32-36.

146. Мельникова І. Маркетингові аспекти формування депо­зитної бази комерційного банку // Банківська справа. -1999.-№3.-С.40-41.

147. Мельник О.О. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України.-1998. -№8. -С.61 -68.

148. Малий І. Іноземні інвестиції: Зарубіж. досвід стиму­лювання. Шляхи залучення в економіку України. - К.: НДФІ, 1999.-45с.

149. Миркин Я.М. Ценные бумаги й фондовый рынок. - М: Финансы й статистика, 1995. - С.67 - 73.

150. Мозговий О.М. Фондовий ринок України. // Фінанси України. - 1996. № 5. - С.42.

151. Мозговий О.М. Чирков В.Г. Облігації: надійність та надія // Фінанси України. - 1996, - № 11.- С.80- 90.

152. Мендрул О.Г., Шевчук І.А. Ринок цінних паперів: Нав­чальний посібник / Київ. нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 1998.-150с.

153. Науменко В. Ринок цінних паперів під впливом макро-економічних негараздів // Вісник НБУ. - 1999. - № 2. -С.46-47.

154. Назарчук М.И. Донецкая фондовая биржа «в свете» проблем украинского фондового рынка // Фондовый рынок. - 1999. - № 2. - С. 11 - 13.

155. Назырова В., Повелица Е., Яхновская Н. Существует, но не процветает: рынок недвижимости Харькова // Бизнес-информ. - 1997. - № 4, - С.47 - 46.

156. Нормативне забезпечення діяльності торговців цінними паперами в Україні. - К.: Міжнар. центр приватизації, інвестицій та менеджменту, 1998. -215с.

157. Недвижимость личного пользования: классификация и методы оценки / Маркус Я.И., Охтень О.И., Крумелис Ю.В., Тимошенко М.Н. / Под ред. О.И Охтеня. - К.: Агентство недвижимости «Янус», 1998. - 150 с.

158. Науменко В. Спроба оцінити надійність // Вісник НБУ. -1998.-№4.-С.35-38.

159. Науменко В. Знайдіть свій банк // Вісник НБУ. - 1998. -№7.-С.16-17.

160. Новиков М.М. Введение в систему национальных счетов. -М.: Вьішейшая школа, - 1995, -110с.

161. Науменко В. Прогноз справа техніки // Вісник НБУ. -1998.-№4.-С.51 -54.

166. Отченаш К. Аналіз впливу фінансової кризи на діяль­ність портфельних інвесторів в Україні. // Статистика України.- 1999.-№3.-С.45-53.

167. Оскольський В.В. Фондовий ринок України. -- К.: Либідь, 1994.-С.35-44.

168. Оскольський В.В. Ринок цінних паперів України; проб­леми функціонування і розвитку.- К-, 1996. -С.21 - 23.

171. Панченко Є., Нємой О. Модель функціонування регіональної мережі комерційного банку в Україні // Вісник НБУ. - 1999. № 1. - С.60 - 62.

175. Проект міжнародної фінансової корпорації з пиватизації землі та реорганізації КСП / За матеріалами прес-служби клубу «Ринкові реформи»/ // Фондовый рынок. - 1999. -№ 14.-С.44-46.

176. Первые шаги обновленного отечественного страхового рынка. // Финансовые услуги. -1997.-№3.-С.23-24.

179. Парсяк В., Трофимишин П. Суднобудівні підприємства та комерційні банки: шляхи зближення // Економіст. -1998.-№2.-С.38-40.

181. Пухтинський М. Актуальні проблеми муніципальної реформи в Україні // Економічний часопис. - 1998. № 1. -С.22-26.

182. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: 36. наук. пр. / Під ред.: А.О. Єпіфанов. - Суми: Слобожанщина: Ініціатива, 1999. -266 с.

185. Переводной й простой вексель: практика применения: Справ, изд. / Ю.М. Лысенков, А.И. Рымарук, В.П. Ляшко, С.Ю. Фомичева. - К.: Логос, 1998. - 355 с.

186. Петруня Ю.Є. Непрофесійні суб'єкти ринку акцій України. - К.: КОО т-ва «Знання», 1999. - 262 с.

188. Попов В.М., Романишин В.О. Ринок цінних паперів у відтворювальному процесі перехідної економіки // Фінанси України. - 1998. - № 8. - С.118 - 122.

194. Романченко Е.В. К вопросу о вексельних оговорках (на примере «знергетических» векселей) // Фондовый рынок. -1999. -№2.-С.26-28.

196. Русалова О. Застосування похідних фінансових інструментів в управлінні ресурсами комерційних банків // Вісник НБУ. - 1998.-№ 4. - С.60-61.

201. Руденко В.Б. Перспективи портфельних інвестицій в Україні. Методологічний аспект // Фондовий рьінок. -1999. -№ 12.-С.18-22.

204. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. - К.: КНЕУ, 1998. - с. 518.

205. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник / Під ред. проф. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1993.-С.71 -93.

206. Сорока О. Вихід України на міжнародні ринки облігацій: проблеми і перспективи // Банківська справа. -1997. -№ 6.-С.23-26.

208. Содана ГАК. «Национальная сеть аукционных бумаг» // Фондовый рынок. - 1999. - № 2. - С.2.

211. Солодкий Р.И. Защита прав акционеров дело рук самих акционеров // Фондовый рынок. - 1999. - № 12. - С. 14 - 15.

214. Селецьких І., Яковлєв В. Робота банків з векселями у ПФТС // Вісник НБУ. - 1999. - № 2. - С.52 - 54.

215. Солодкий Р.І. Розвиток реєстраторського сегменту національної депозитарної системи України // Фондовый рынок. - 1999. - № 22. - С.2 - 4.

216. Сологуб О.П. Формування капіталу та його викорис­тання по регіонах України // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1998. - № 3. - С.3О - 32.

220. Свистун Л. Інформаційне забезпечення побудови рейтингів у банківській діяльності: потреби споживачів та об'єк­тивність оцінок // Вісник НБУ. - 1999. - № 1. С.56 - 57.

222. Ткачук І.Г. Економічна самостійність регіону. - К.: Наукова думка, - 1994, - 220 с.

229. Услуги й их социально-зкономическая роль. - М.: Про­гресе, - 1967.-312с.

230. Уткин З.А. Новые финансовые инструменты рынка. -М.: Дебет-Кредит, 1997.

233. Феліцітас Мьоллерс. Прямі іноземні інвестиції в Україну -реальний життєвий досвід // Фондовый рынок. - 1999. -№6-С.ЗО-41.

234. Финансовые услуги: сущность, динамика развития, международный обмен // Финансовые услуги.- 1998. -№ 1.-С.З-10.

252. Черевко Г.И., Калитка Г.Б. Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки // Фінанси України. -1997.- №9.-С. 107-110.

257. Чирва Н.В., Лузік П.К. Державні цінні папери на фон­довому ринку // Фінанси України. - 1996. - № 7. - С.68 - 96.

258. Чалдаева Л.А. Сбережения й инвестиции //Финансы й кредит. - 1999. - № 1 (49). - С.2 - 11.

259. Човнюк Ю.В., Турчинов К.В. Концепция ценности информации для операций на фондовом рынке. // Фондовый рынок. -1999. - №31.-С.14-16.

260. Чаюн І. Комерційні банки на ринку цінних паперів України // Банківська справа. - 1999. - № 3.- С.35 - 36.

261. Чижов С. О некоторых исходных проблемах облигационного финансирования местных бюджетов. //Российский зкономический журнал. - 1997. -№ 2.

262. Чухно А.А. Капітал, кредит, процент, їх сутність та роль в економіці //Фінанси України. - 1997. - № 9. - С.5-19.

266. Яременко О. Институциональная трансформация зкономики УкраиньІ // Бизнес - информ. - 1997. - № 4. - С. 10 - 15.

267. Яковлева К. Краткая история сертификатной приватизации // Фондовый рынок. - 1999. - № 22. - С.21 - 22.

268. Ющенко В.А., Лисицький В.І. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - К.: Скарби, 1998. - 283 с.

269. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками: Навчальний посібник. - К.: КООт-ва «Знання», 1998.-443с.

1. Услуги в системе мировой торговли: Научно-аналитическнй обзор.- М.: ИНИОН РАН, 1990.- 64 с.

2. Класифікація видів діяльності. Офіційне видання.- Київ: Держстандарт України, 1996.- 250 с.

3. Диденко Н.И. Основы внешнеэкономической деятельности в Российской Федерации.- СПб.: Политехника, 1997.- 470 с.

4. Теоретичсская экономика. Политэкономия. Учебник для вузов / Под ред. Т.П. Журавлевой и Н.Н Мильчаковой/.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.- 485 с.

5. Словарь современной зкономической теории Макмиллана.- М.: Инфра-М, 1997.- 608 с.

6. Услуги в системе мировой торговли: Научно - аналитический обзор.- М : ИНИОН, 1990.- 64 с.

7. Международное предпринимательство: анализ зарубежного опыта /П.И. Хвойник, Ю.В. Аджубей, Н.Е Артемьев и др./- М : Наука, 1992.- 205 с.

8. Услуги и их социально-экономическая роль.- М.: Прогресс, 1967.- 312 с.

9. Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку / Пер. з англ./ - К.: Абрис, 1994.- 270 с.

10. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.03, №2664-111.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків

фінансових послуг

Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До Фінансових установ ^належать банки, ^фе^д^ш^і_сгг^л^<1/^_ ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;

2) кредитна установа^- фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;

3) фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент;

4) фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів;

5) ф_інансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

6) ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг,

інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів;

7) учасники ринків фінансових послуг - юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг;

8) істотна участь - пряме або опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння певною частиною статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;

9) саморегулівна організація - неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг. Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг можуть бути передбачені додаткові повноваження, які можуть делегуватися саморегулівним організаціям;

10) державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам;

11) професійна таємниця - матеріали, документи, інші відомості, якими користуються в процесі та у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків посадові особи державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, та особи, які залучаються до здійснення цих функцій, і які забороняється розголошувати у будь-якій формі до моменту прийняття рішення відповідним уповноваженим державним органом;

12) Уповноважений орган - спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

2. Інші терміни, які вживаються в цьому Законі, застосовуються у значенні законів України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

2. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

3. Положення цього Закону не поширюються на:

діяльність в Україні фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій;

діяльність Державного казначейства України та державних цільових фондів.

Законодавство про регулювання діяльності з надання

фінансових послуг

1. Відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

УМОВИ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Фінансові послуги

1. Фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ грошей;

9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг;

12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг

1. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

2. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

3^ Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

4. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.

При укладенні договору юридична або фізична особа мають право вимагати у суб'єкта підприємницької діяльності надання балансу або довідки про фінансове становище, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнес-план, якщо інше не передбачено законодавством України.

2. Підстави, порядок та правові наслідки припинення дії договорів про надання фінансових послуг визначаються цивільним законодавством, законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, а також укладеними відповідно до них договорами.

УМОВИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ

Умови початку діяльності

Г\ї Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до ідповідного державного реєстру фінансових установ.

2. У разі якилх^дпо^:іднд_д^__закдну надання певних^фінансових послуг потребує уг.танпаа мяспрддпнятйгнРНнд ТЯІЛ/ІУ ппгпуг пі/чиртгпд отримання відповідних ліцензій.

3. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:

1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;

2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

З^професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом могам.

Організаційні правила

1. Фінансові установи можуть створюватися у будь-якій організаційно-правовій формі, якщо закони з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та обмежень.

2. Закони України з питань регулювання діяльності господарських товариств та юридичних осіб інших організаційно-правових форм застосовуються до фінансових установ з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Об'єднання фінансових установ

1. Фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Правовий статус, види, порядок створення, правовий режим функціонування та припинення діяльності об'єднань визначається згідно із законами України.

2. Об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Мета державного регулювання ринків фінансових послуг

1. Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:

1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;

3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Форми державного регулювання ринків фінансових послуг

1. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

І) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з "надання фінансових послуг;

2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

3) нагляду за діяльністю фінансових установ;

4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Органи, які здійснюють державне регулювання ринків

фінансових послуг

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;

щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних - паперів та фондового ринку;

щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

2. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.

Співпраця та координація діяльності між органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг

1. Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган зобов'язані співпрацювати згідно з положеннями цього Закону.

2. Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків.

3. Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.

4. Голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа беруть участь у роботі інших органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли на них обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.

5. Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

ОРГАНІЗАЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ І ПОРЯДОК ДІЯЛЬНОСТІ

СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Організація діяльності Уповноваженого органу

1. Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом.

2. Уповноважений орган не може бути учасником фінансових ринків як емітент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках, крім передбаченої цим Законом.

3. Положення про Уповноважений орган за поданням Кабінету Міністрів України затверджується Президентом України.

4. Уповноважений орган є юридичною особою і має відокремлене майно, що є державною власністю.

5. Уповноважений орган складається з Голови, заступників Голови та не менше трьох членів Уповноваженого органу директорів департаментів (далі директори департаментів), яких призначає на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.

6. Структура центрального апарату Уповноваженого органу визначається Положенням про Уповноважений орган.

7. Уповноважений орган може створювати та ліквідовувати свої територіальні управління для здійснення своїх повноважень. Територіальні управління Уповноваженого органу не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення, що затверджується Уповноваженим органом.

8. За рішенням Уповноваженого органу може створюватися Консультаційно-експертна рада, яка є постійно діючим на громадських засадах дорадчим органом, що бере участь в обговоренні проектів документів, які розробляються та/або розглядаються Уповноваженим органом. Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує Уповноважений орган.

9. Основною формою роботи Уповноваженого органу е засідання, які збираються за потребою, але не рідше одного разу на місяць. Порядок прийняття Уповноваженим органом рішень визначається у Положенні про Уповноважений орган.

Завдання Уповноваженого органу

Основними завданнями Уповноваженого органу є:

1) розробка стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;

2) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;

3) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;

4) узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення;

5) розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

6) координація діяльності з іншими державними органами;

7) запровадження міжнародне визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.

. Повноваження Уповноваженого органу

1. Уповноважений орган у межах своєї компетенції:

1) розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання;

2) здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ;

3) видає фінансовим установам у межах своєї компетенції та відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затверджує ліцензійні умови провадження "діяльності з надання фінансових послуг та порядок контролю за їх додержанням";

-? 4) встановлює обов'язкові нормативи достатності капіталу та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з фінансовими активами;

5) встановлює плату за реєстрацію документів та видачу ліцензій, надає інформацію за запитами юридичних осіб;

6) дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;

7) встановлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

8) здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг;

9) проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ;

10) у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення;

11) звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги;

12) надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів;

13) надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;

14) надсилає матеріали в органи Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень антимонопольного законодавства;

15) вимагає скликання зборів учасників фінансової установи;

16) здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг;

17) встановлює вимоги щодо програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаного з наданням фінансових послуг;

18) встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;

Напрями нагляду

1. Основними напрямами нагляду Уповноваженого органу є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо:

1) ліквідності;

2) капіталу та платоспроможності;

3) прибутковості;

4) якості активів та ризиковості операцій;

5) якості систем управління та управлінського персоналу;

6) додержання правил надання фінансових послуг.

2. Правила підготовки, надання та обробки даних щодо діяльності фінансових установ у розрізі напрямів нагляду встановлюються Уповноваженим органом.

Інспектування

1. Уповноважений орган має право здійснювати в межах своєї компетенції інспектування фінансових установ, а також їх споріднених та афілійованих осіб.

2. Періодичність інспектування встановлюється Уповноваженим органом залежно від типу фінансової установи.

3. Для проведення інспекції Уповноважений орган може залучати зовнішніх експертів, які мають відповідну кваліфікацію.

4. Уповноважений орган може досліджувати дані про клієнта фінансової установи тільки з метою виконання завдань нагляду.

5. Для проведення інспекції особа, яка наділена Уповноваженим органом повноваженнями здійснювати інспекцію за місцем знаходження юридичної особи, що перевіряється (далі - уповноважена особа), має право запрошувати посадових осіб цієї юридичної особи для надання пояснень та вимагати надання необхідної інформації та документів.

Співпраця з державними органами іноземних держав з питань нагляду за діяльністю фінансових установ та міжнародними організаціями

1. Уповноважений орган у межах своєї компетенції здійснює співробітництво з міжнародними організаціями, державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав з питань, віднесених до його компетенції.

2. Уповноважений орган має право в межах міжнародного співробітництва, зазначеного в частині першій цієї статті, на умовах взаємності надавати і отримувати інформацію з питань нагляду за фінансовими ринками і установами, яка не становить державної таємниці та не призводить до розголошення професійної таємниці.

3. Уповноважений орган має право в межах міжнародного співробітництва, зазначеного у частині першій цієї статті, надавати інформацію стосовно діяльності окремих фінансових установ у випадках і у порядку, встановлених у відповідних міжнародних договорах, учасником яких є Україна.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ Стаття. Обов'язковість ліцензування

1. Уповноважений орган у межах своєї компетенції видає^ ліцензії для здійснення^ фінансовими установами7"

1) страхової діяльності;

2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

41_дівдьності £ надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних'осіб.

12. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

179