III. Виконання місцевого бюджету

Ефективне виконання місцевого бюджету передбачає обов’язкове дотримання певних принципів:

• чіткого розмежування повноважень учасників процесу виконання бюджету та координації їхньої діяльності;

• відповідності прийнятих зобов’язань обсягам бюджетних асигнувань і кошторисних призначень;

• цільового, економного та ефективного використання бюджетних коштів;

• оцінки ефективності на основі моніторингу й аналізу показників виконання бюджету та їх співставлення з цілями місцевої бюджетної політики;

• своєчасного складання, повноти і достовірності звітності;

• безперервного внутрішнього і зовнішнього контролю.

Виконання місцевого бюджету – це забезпечення повної і своєчасної мобілізації надходжень місцевого бюджету, як в цілому, так і за кожним із джерел, а також своєчасного, повного, безперервного та цільового фінансування передбачених ним програм і заходів.

Процес виконання місцевих бюджетів вважають найважливішою стадією бюджетного процесу, оскільки стан виконання місцевих бюджетів має засвідчити:

• досягнення конкретних результатів бюджетної діяльності відповідно до визначених завдань;

• точність прогнозування показників доходів і видатків бюджету;

• ефективність роботи щодо мобілізації доходів до місцевих бюджетів;

• оптимальність прийнятих рішень щодо спрямування бюджетних ресурсів за напрямами діяльності органів місцевої влади;

• досягнення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування;

• рівень забезпечення соціальних потреб населення адміністративно-територіальної одиниці;

• ефективність використання запозичених ресурсів¹¹⁵.

Розглянемо зміст процедур, пов’язаних з виконанням місцевого бюджету (рис. 7.3). Ці процедури здійснюються протягом бюджетного періоду в певній послідовності – починаючи із затвердження розпису бюджету і закінчуючи оцінкою ефективності його виконання. У разі необхідності приймаються рішення про внесення змін до місцевого бюджету.

Рис. 7.3. Процес виконання місцевого бюджету.

Розпис місцевого бюджету затверджується керівником місцевого фінансового органу. В разі несвоєчасного прийняття бюджету затверджується тимчасовий розпис. Показники розпису повинні відповідати встановленим бюджетним призначенням. Порядок складання і виконання розписів відповідних місцевих бюджетів розробляються Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим і місцевими фінансовими органами згідно з Інструкцією про складання і виконання розпису Державного бюджету України, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 р. № 57 “Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету”.

Всі доходи місцевих бюджетів зараховуються на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори та інші обов’язкові платежі визнаються зарахованими до місцевого бюджету з моменту їх зарахування на рахунки, відкриті в територіальному органі казначейства. Після здійснення операцій щодо повернення надміру і помилково сплачених платежів, розмежування доходів між бюджетами та виконання міжбюджетних розрахунків органи казначейства перераховують бюджетні кошти на видаткові рахунки місцевих бюджетів, які також відкриті в системі казначейства.

Виконання місцевих бюджетів за видатками складається з таких стадій:

1. встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2. затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3. взяття бюджетних зобов'язань;

4. отримання товарів, робіт та послуг;

5. здійснення платежів;

6. використання товарів, робіт та послуг на виконання передбачених бюджетом програм.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду відповідного бюджету. Після затвердження змін до рішення про бюджет місцевий фінансовий орган (у разі, якщо його не створено – виконавчий орган місцевої ради) вносить зміни до розпису місцевого бюджету.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.