0. Учасники бюджетного процесу на місцевому рівні та їх повноваження

В бюджетному процесі на місцевому рівні беруть участь суб’єкти, кожен з яких наділений певними правами і обов’язками – учасники бюджет­ного процесу. Всі вони діють виключно в межах своїх повноважень і несуть відповідальність за їх виконання згідно з чинним законодавством.

Учасники бюджетного процесу – це органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

Бюджетні повноваження – права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

До складу учасників бюджетного процесу на місцевому рівні можна віднести тих, що беруть безпосередню участь у його проведенні, і тих, які здійснюють правову регламентацію бюджетної діяльності шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів в межах своєї компетенції. До числа останніх належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, а також інші органи, які виконують нормотворчу діяльність у галузі бюджету відповідно та на виконання положень Бюджетного кодексу України.

В системі учасників бюджетного процесу на місцевому рівні, залежно від ролі, місця, функцій та характеру їх діяльності, можна виділити такі основні групи учасників:

• органи, які наділені повноваженнями щодо нормативно-правового врегулювання бюджетного процесу;

• органи, які визначають бюджетні пріоритети та місцеву бюджетну політику;

• органи, які здійснюють контроль та оперативне управління бюджетним процесом;

• розпорядники та одержувачі бюджетних коштів;

• органи, які здійснюють регулювання грошово-кредитної діяльності та місцевих запозичень.

Склад системи органів, які є учасниками бюджетного процесу на місцевому рівні, демонструє рис. 7.4.

До групи суб’єктів, які наділені повноваженнями щодо нормативно-правового врегулювання бюджетного процесу на місцевому рівні, належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України і Державне казначейство України. Ці органи, за винятком територіальних підрозділів казначейства, не беруть безпосередньої участі у здійсненні бюджетної діяльності на локальному рівні, однак здатні її регламентувати, затверджуючи обов’язкові до застосування нормативні акти.

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні у сфері правової регламентації бюджетного процесу, що здійснюється на місцевому рівні, наділена такими повноваженнями:

• розглядає та вносить пропозиції до положень про взаємовідносини між державним і місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді, що містяться у поданому Кабінетом Міністрів України проекті Основних напрямків бюджетної політики; приймає постанову про схвалення даного проекту або взяття його до відома;

• щороку розглядає проект та приймає закон про Державний бюджет України, вносить зміни і доповнення до нього. В окремому розділі цього закону встановлюється перелік джерел доходів загального і спеціального фондів місцевих бюджетів, а також містяться положення, які регламентують взаємовідносини державного бюджету з місцевими та визначають особливості здійснення видатків на місцевому рівні в наступному бюджетному періоді;

Рис. 7.4. Учасники бюджетного процесу на місцевому рівні.

• одночасно з ухваленням закону про Державний бюджет України затверджує показники обсягів міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами на наступний бюджетний рік;

• приймає інші законодавчі акти з питань бюджету, вносить зміни до бюджетного законодавства;

• проводить експертизу законопроектів на предмет їх можливого впливу на дохідну та видаткову частини бюджетів;

• здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу.

Президент України як глава держави підписує закон про Державний бюджет України, а також інші закони, положення яких регламентують здійснення бюджетного процесу або окремих його процедур на місцевому рівні. В разі незгоди з прийнятим Верховною Радою України законом Президент накладає вето та повертає закон на повторний розгляд.

До повноважень Кабінету Міністрів України належать:

• подання на розгляд Верховної Ради України проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Проект повинен містити:

• обґрунтування і розрахунки питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України;

• пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:

• взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;

• коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

• змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

• захищених статей видатків бюджету;

• складання проекту закону про Державний бюджет України;

• визначення механізму здійснення запозичень до місцевих бюджетів;

• затвердження формули розподілу міжбюджетних трансфертів і порядку їх перерахування;

• встановлення порядку здійснення видатків місцевими бюджетами за рахунок субвенцій із державного бюджету;

• розробка та прийняття нормативних актів з метою правової регламентації тих сфер і ланок бюджетних відносин, які не врегульовані Бюджетним кодексом та законами України.

Міністерство фінансів України наділене такими повноваженнями:

• затверджує єдину бюджетну класифікацію та вносить зміни до неї;

• визначає вартісну величину впливу законопроектів на дохідну та видаткову частини бюджетів, готує й подає Комітету Верховної Ради з питань бюджету експертні висновки й пропозиції щодо доцільності їх прийняття і термінів набрання ними чинності;

• складає і допрацьовує проект закону про державний бюджет, подає його на розгляд Кабінету Міністрів України;

• виносить на розгляд Уряду пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин між державним бюджетом і місцевими бюджетами;

• доводить до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад:

• інформацію про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період;

• типові форми бюджетних запитів;

• розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів;

• пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення);

• координує діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів;

• здійснює методичне керівництво у сфері бюджетного фінансування;

• визначає порядок отримання у фінансово-кредитних установах короткотермінових позик для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бюджетів;

• погоджує визначені Державним казначейством України єдині правила бухгалтерського обліку фінансових операцій, активів і фінансових зобов’язань, а також єдині форми звітності про виконання місцевих бюджетів;

• здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу;

• встановлює форму та порядок складання протоколу про бюджетне правопорушення.

Державне казначейство України здійснює правову регламентацію бюджетного процесу, що відбувається на місцевому рівні, з питань бухгалтерського обліку та звітності про виконання бюджетів, а саме:

• визначає єдині правила бухгалтерського обліку фінансових активів і зобов’язань та виконання місцевих бюджетів;

• встановлює єдині форми звітності про виконання місцевих бюджетів та визначає порядок їх складання.

До групи органів, які визначають бюджетні пріоритети та бюджетну політику на місцевому рівні належать Верховна Рада Автономної Республіки Крим, а також місцеві ради різних рівнів як представницькі органи місцевого самоврядування. Ці органи затверджують рішення про місцеві бюджети, зміни до них, розглядають і затверджують звіти про виконання бюджетів. Крім того, саме ради визначають основні цілі, завдання та напрями місцевої бюджетної політики з урахуванням пріоритетних потреб територіальних громад. Тому важливим чинником підвищення ефективності виконання бюджетних повноважень цих органів є поглиблення їх співпраці з місцевим населенням та спрямування зусиль на покращення прозорості бюджетного процесу.

До бюджетних повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим належать:

• визначення основних цілей, завдань і напрямів бюджетної політики в Автономній Республіці Крим;

• розгляд проекту та затвердження рішення про бюджет АРК, внесення змін до нього;

• оприлюднення рішень про бюджет АРК;

• встановлення і скасування податків та інших обов’язкових платежів до бюджету АРК, а також пільг їх платникам відповідно до законів України про оподаткування;

• ухвалення рішень про здійснення внутрішніх запозичень до бюджету АРК;

• прийняття рішень щодо отримання короткотермінових позичок у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають у процесі виконання бюджету;

• затвердження показників та особливостей порядку перерахування міжбюджетних трансфертів між бюджетом АРК та іншими місцевими бюджетами Автономної Республіки Крим;

• розгляд, затвердження або прийняття іншого рішення щодо звіту про виконання бюджету АРК;

• оприлюднення періодичних звітів про виконання бюджету АРК;

• щорічне публічне представлення звіту про виконання бюджету АРК.

Представницькі органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські, районні та обласні ради наділені такими бюджетними повноваженнями:

• до компетенції сільських, селищних та міських рад належить:

• визначення основних цілей, завдань і напрямів місцевої бюджетної політики;

• розгляд проекту та затвердження рішення про відповідний місцевий бюджет, внесення змін до нього і контроль за його виконанням;

• встановлення і скасування місцевих податків і зборів, механізму їх справляння, порядку сплати та ставок в межах граничних розмірів згідно з законами України про оподаткування;

• надання пільг щодо сплати податків та інших обов’язкових платежів до місцевого бюджету у випадках і в межах, передбачених законами України про оподаткування;

• прийняття рішень про отримання короткотермінових позичок у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають у процесі виконання місцевого бюджету;

• розгляд, затвердження або прийняття іншого рішення щодо звіту про виконання місцевого бюджету;

  • міські ради, крім вище вказаних повноважень, також здійснюють:

• оприлюднення рішень про міський бюджет та періодичних звітів про його виконання;

• щорічне публічне представлення звіту про виконання міського бюджету.

• ухвалення рішень про здійснення внутрішніх або зовнішніх запозичень до міського бюджету;

• затвердження показників та особливостей порядку перерахування міжбюджетних трансфертів між міським бюджетом і бюджетами районів міста, сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань (здійснюється міськими радами міст республіканського Автономної республіки Крим та обласного значення);

  • до компетенції районних та обласних рад належить:

• визначення основних цілей, завдань і напрямів бюджетної політики та спільних бюджетних пріоритетів для територіальних громад адміністративного району (області);

• розгляд проекту та затвердження рішення про районний (обласний) бюджет, внесення змін до нього і контроль за його виконанням;

• оприлюднення рішень про районний (обласний) бюджет;

• встановлення показників та положень міжбюджетних відносин: районна рада затверджує обсяги та особливості порядку перерахування міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом і бюджетами сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань; обласна – між обласним бюджетом і бюджетами районів та міст обласного значення;

• надання пільг щодо сплати до бюджету податків та інших обов’язкових платежів у випадках і в межах, передбачених законами України про оподаткування;

• прийняття рішень про отримання короткотермінових позичок у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають у процесі виконання районного (обласного) бюджету;

• розгляд, затвердження або прийняття іншого рішення щодо звіту про виконання районного (обласного) бюджету;

• оприлюднення періодичних звітів про виконання районного (обласного) бюджет;

• щорічне публічне представлення звіту про виконання районного (обласного) бюджету.

Між суб’єктами, які належать до групи органів, що здійснюють оперативне управління бюджетним процесом, повноваження розподілені наступним чином.

Виконавчі органи місцевого самоврядування та місцеві органи державної виконавчої влади – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені), місцеві державні адміністрації – забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів:

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим – бюджету Автономної Республіки Крим;

• обласні та районні державні адміністрації – обласних і районних бюджетів;

• Київська та Севастопольська міські державні адміністрації – Київського та Севастопольського міського бюджетів;

• районні державні адміністрації районів у містах Києві та Севастополі – бюджетів районів у цих містах;

• виконавчі органи місцевих рад або міські, селищні чи сільські голови – відповідних бюджетів місцевого самоврядування.

Забезпечення виконання місцевого бюджету полягає у створенні необхідних умов та інфраструктури, а також розподілі повноважень, крім тих, які визначені бюджетним законодавством, між учасниками бюджетного процесу. Віднесення цієї функції до компетенції виконавчих органів передбачає, що саме вони несуть основну відповідальність за результати виконання бюджету.

Крім того, вказані виконавчі органи наділені такими бюджетними повноваженнями:

• забезпечують складання та подають на розгляд рад проекти рішень про відповідні місцеві бюджети;

• отримують короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання бюджетів;

• здійснюють запозичення до місцевих бюджетів;

• надають гарантії щодо виконання боргових зобов’язань суб’єктами в межах повноважень, встановлених рішенням про місцевий бюджет (Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів АРК та міські ради в особі керівників їх виконавчих органів);

• приймають рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету та звітують перед радами про їх використання;

• забезпечують здійснення контролю за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, бюджетних розписів та кошторисів бюджетних установ;

• подають до відповідних рад квартальні та річний звіти про виконання місцевого бюджету.

Місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських рад, крім зазначених вище функцій, зобов’язані здійснювати також такі:

• публікувати інформацію про відповідні місцеві бюджети, в тому числі рішення про бюджети та періодичні звіти про їх виконання;

• брати участь у публічному представленні звіту про виконання місцевого бюджету.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських (міст районного значення) рад уповноважені виконувати також всі функції, які відповідно до чинного бюджетного законодавства мають здійснювати місцеві фінансові органи, у разі, якщо останні не створені.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та місцеві фінансові органи складають і подають на розгляд відповідного виконавчого органу місцевої ради або місцевого органу державної виконавчої влади розрахунки до проекту місцевого бюджету; здійснюють бюджетне планування і прогнозування, загальну організацію та управління виконанням місцевого бюджету; координують діяльність учасників бюджетного процесу на місцевому рівні з питань виконання бюджету.

Територіальні органи Державного казначейства України здійснюють казначейське обслуговування місцевих бюджетів за функціями, визначеними статтею 48 Бюджетного кодексу України, а саме:

• операції з коштами місцевих бюджетів;

• розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

• контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів;

• бухгалтерський обліку та складання звітності про виконання місцевих бюджетів.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Перелік органів, за якими закріплено повноваження щодо контролю за справлянням до бюджетів обов’язкових платежів у розрізі окремих видів доходів щороку починаючи з 2004 року закріплюється законом про Державний бюджет України.

Чільне місце в системі органів стягнення належить органам державної податкової служби. Вони виконують такі функції:

• забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків, зборів та інших обов’язкових платежів; здійснюють контроль за їх справлянням і надходженням до бюджетів;

• ведуть облік надходжень місцевих бюджетів у розрізі окремих платників податків та кодів бюджетної класифікації;

• повідомляють платникам реквізити рахунків для зарахування платежів до місцевих бюджетів;

• формують та після погодження з відповідними фінансовими органами подають до органів казначейства висновки про повернення з місцевих бюджетів помилково або надміру зарахованих платежів;

• аналізують стан надходження до бюджетів податків та інших обов’язкових платежів, досліджують фактори, що впливають на обсяги їх поступлень;

• здійснюють прогнозування податкових надходжень;

• розробляють пропозиції щодо збільшення надходжень податків і обов’язкових платежів та зменшення втрат бюджетів;

• проводять звірку надходжень до місцевих бюджетів з органами державного казначейства;

• складають і щомісяця подають до місцевих фінансових органів звіти:

• про фактичні надходження податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів до бюджету;

• про податкову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат (в галузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерел доходів та форм власності).

Органи державної контрольно-ревізійної служби здійснюють фінансовий контроль та аудит фінансової і господарської діяльності бюджетних установ, контролюють витрачання коштів місцевих бюджетів. Контроль за використанням коштів бюджету Автономної Республіки Крим проводить також Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Крім того, функції щодо контролю за використанням цільових трансфертів, переданих до місцевих бюджетів з державного бюджету здійснює Рахункова палата України.

Безпосередню участь у використанні коштів місцевого бюджету з метою здійснення передбачених ним програм і заходів беруть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників та розпоряд­ників нижчого рівня.

Головні розпорядники коштів місцевого бюджету – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень безпосередньо рішенням про місцевий бюджет.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів можуть бути виключно:

- за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, – уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

- за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, – керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів рад.

Головні розпорядники бюджетних коштів мають такі повноваження:

• розробляють план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

• розробляють на підставі плану діяльності та подають місцевому фінансовому органу проект кошторису і бюджетні запити;

• отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження в рішенні про місцевий бюджет;

• доводять до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів відомості про обсяги асигнувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями;

• затверджують кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

• здійснюють внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

• одержують звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізують ефективність витрачання ними бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня – це розпорядники, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному вищестоящому розпоряднику або діяльність яких координується через нього. Вони поділяються на розпорядників коштів другого та третього ступенів.

Розпорядниками бюджетних коштів другого ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам третього ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Розпорядниками коштів третього ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Одержувачі коштів місцевого бюджету – це фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з місцевого бюджету з метою фінансової підтримки або в рамках виконання передбачених бюджетом програм виключно через розпорядників бюджетних коштів.

Кожен одержувач витрачає бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів, затвердженого розпорядником коштів, якому він підпорядковується.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

До складу групи органів, які здійснюють регулювання грошово-кредитної діяльності та місцевих запозичень входять Національний банк України та його територіальні органи, установи комерційних банків, а також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Національний банк України та його територіальні органи не беруть активної участі у бюджетному процесі, однак здійснюють чимало повноважень, реалізація яких дає змогу забезпечити належну організацію та проходження бюджетного процесу. До компетенції НБУ належить:

• забезпечення надійного функціонування банківської системи;

• складання Основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період;

• забезпечення роботи загальнонаціональної системи електронних міжбанківських переказів, її надійності та безпеки;

• організація, регламентація та участь у проведенні міжбанківських розрахунків;

• обслуговування єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України, на якому консолідуються ресурси всіх місцевих бюджетів;

• визначення порядку та організація проведення безготівкових розрахунків і операцій з готівковими коштами.

Установи комерційних банків як учасники бюджетного процесу на місцевому рівні беруть участь у касовому виконанні місцевих бюджетів, а також є посередниками між платниками податків і територіальними органами державного казначейства при здійсненні розрахунків за бюджетними платежами. Вони виконують такі функції:

• приймають від платників готівкові кошти для здійснення розрахунків за податками, зборами та іншими обов’язковими платежами до місцевих бюджетів;

• забезпечують перерахування через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку України:

• сплачених платниками готівкою та в безготівковій формі податків та інших обов’язкових платежів на рахунки місцевих бюджетів, відкриті управліннях державного казначейства;

• за дорученням клієнтів банку платежів на рахунки для зарахування власних надходжень бюджетних установ, відкриті в територіальних органах державного казначейства;

• інших платежів, що підлягають перерахуванню на бюджетні рахунки, відкриті в органах казначейства;

• здійснюють готівкове обслуговування установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів;

• проводять виплату фізичним особам готівкою повернених з місцевих бюджетів органами казначейства сум надміру або помилково сплачених податків та інших обов’язкових платежів;

• відкривають за ініціативою органів місцевого самоврядування та здійснюють обслуговування депозитних рахунків місцевих бюджетів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державний контроль за здійсненням діяльності з випуску та обігу облігацій внутрішніх місцевих позик. Рішенням від 7 жовтня 2003 р. № 414 нею затверджено Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик. Комісія встановлює терміни і формат даних, що подаються до неї емітентами місцевих облігаційних позик – міськими радами та Верховною Радою Автономної Республіки Крим. У разі зміни істотних умов запозичень, що здійснюються до місцевих бюджетів шляхом випуску облігацій внутрішньої місцевої позики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює їх реєстрацію.

Суттєвою ознакою бюджетного процесу, що відбувається на місцевому рівні, є те, що він є продуктом спільної діяльності багатьох його учасників – місцевих рад та їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, фінансових органів та органів державного казначейства, банківських установ, органів стягнення та державної контрольно-ревізійної служби, розпорядників і одержувачів коштів тощо.

Це потребує чіткого розмежування повноважень учасників бюджетного процесу, належної координації їхньої діяльності та організації ефективної взаємодії між ними. Дії всіх учасників повинні бути добре узгодженими, аби не допустити дублювання окремих функцій або їх невиконання і забезпечити здійснення бюджетних процедур у найбільш оптимальний спосіб.

На жаль, як демонструє вітчизняна практика, повноваження учасників бюджетного процесу на місцевому рівні розмежовані недостатньо чітко. Найбільшою мірою це проявляється на стадії виконання бюджетів, де задіяна найбільша кількість суб’єктів, наділених бюджетними повноваженнями. Особливо відчутною ця проблема стала після запровадження в Україні механізму казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Власне, справа не в самій казначейській системі, створення якої є, безумовно, прогресивною ідеєю, а в тому, що поява нового учасника не була супроводжена чітким перерозподілом на законодавчому рівні функцій та відповідальності всіх органів, що беруть участь у процесі виконання місцевих бюджетів.

Важливість порушеної проблеми підтверджує той факт, що Міністерством фінансів України ще 29 жовтня 2001 року було затверджено наказ під № 482 “Про забезпечення запровадження з 1 січня 2002 року казначейського обслуговування місцевих бюджетів”, який передбачав необхідність розробки розпорядчого документа про розподіл повноважень між органами казначейства та фінансовими органами, а також порядку взаємодії між казначейськими, фінансовими та податковими органами. Проте, до цього часу такі правові акти не прийняті. Замість них центральними органами державної виконавчої влади введено в дію цілий ряд нормативних документів, які часто є неузгодженими між собою, по-своєму тлумачать положення Бюджетного кодексу України або суперечать закону “Про місцеве самоврядування в Україні”. Зусилля окремих учасників бюджетного процесу інколи спрямовані лише на розв’язання питань у межах своєї відомчої компетенції. Це породжує численні правові колізії, ускладнює бюджетний процес і вносить в нього елементи невизначеності та неузгодженості.

Зважаючи на те, що в бюджетному процесі на місцевому рівні беруть участь як органи самоврядування, так і місцеві й центральні органи державної виконавчої влади, оптимальним варіантом врегулювання взаємовідносин між ними є прийняття окремого закону. Однак, незважаючи на те, що рішення про розробку такого законодавчого акту схвалено більш ніж два роки тому Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 р. № 987-IV “Про Основні напрями бюджетної політики на 2004 рік”, до цього часу його так і не було затверджено. Тому сьогодні існує необхідність активізації законотворчої роботи, спрямованої як, зокрема, на прийняття вказаного нормативного акта, так і вдосконалення правового забезпечення бюджетного процесу на місцевому рівні в цілому.