- •Початкові форми територіальних громад
- •Земства і земська реформа в Росії
- •Ради депутатів в радянській державі
- •Відродження місцевого самоврядування в незалежній Україні
- •Місцеве самоврядування у чинному законодавстві
- •Розвиток місцевого самоврядування
- •1.2. Основи теорії місцевих фінансів Початкові ідейні підвалини
- •Теорії місцевого самоврядування
- •Завдання держави і місцевого самоврядування
- •Формування теорії місцевих фінансів
- •Сучасні уявлення про суть місцевих фінансів
- •1.3. Функції та роль місцевих фінансів
- •1.4. Принципи організації місцевих фінансів та склад місцевих фінансових інститутів
- •1.5. Нормативно-правове регулювання місцевих фінансів
- •Основні нормативні документи, що регламентують місцеві фінанси
- •Розділ іі. Місцеві бюджети – визначальна ланка місцевих фінансів
- •2.1. Розвиток місцевих бюджетів України
- •Етапи розвитку місцевих бюджетів України
- •2.2. Місцеві бюджети в складі бюджетної системи
- •Доходи і видатки державного та місцевих бюджетів України 15
- •Видатки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України 17
- •Тенденції формування та склад доходної бази
- •Структура доходних джерел місцевих бюджетів України 18
- •Склад та структура податкових надходжень місцевих бюджетів України19
- •Склад і структура неподаткових надходжень місцевих бюджетів України20
- •2.4. Економічна природа та виникнення місцевого оподаткування
- •2.5. Склад місцевих податків і зборів в Україні
- •Податок з реклами
- •Комунальний податок
- •Збір за парковку автотранспорту
- •Ринковий збір
- •Збір за видачу ордера на квартиру
- •Курортний збір
- •Збір за участь у бігах на іподромі
- •Збір за виграш на бігах на іподромі
- •Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі
- •Збір за право використання місцевої символіки
- •Збір за право проведення кіно- і телезйомок
- •Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей
- •В Автономній Республіці Крим
- •Збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим
- •2.6. Практика місцевого оподаткування в Україні
- •Структура надходжень місцевих податків і зборів 23
- •Місцеві податки і збори в доходах бюджетів обласних центрів України у 2004 р. 24
- •Частка окремих місцевих податків і зборів в сукупних надходженнях від місцевого оподаткування у 2004 р. 25
- •2.7. Проблеми реформування місцевого оподаткування
- •Ііі. Фінансові ресурси місцевого самоврядування
- •3.1. Суть фінансової незалежності місцевого самоврядування та проблеми її зміцнення
- •Власні і закріплені доходи бюджетів обласних центрів України у 2003 р. 28
- •3.2. Склад фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування
- •Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування
- •3.4. Місцеві позики та їх розвиток в Україні
- •Порівняння характерних рис місцевих запозичень
- •3.4. Історичний досвід місцевих запозичень
- •3.5. Малий бізнес і його вплив на формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування
- •Кількість фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності (спд) та сплачені ними податки у 2003 році 45
- •Розподіл надходжень від податків на малий бізнес між бюджетами і державними соціальними фондами України в 2001-2004 рр.
- •Іv. Цільові фонди місцевого самоврядування
- •4.1. Нормативно-правова база функціонування позабюджетних фондів місцевого самоврядування в Україні та її розвиток.
- •Хронологія нормативних документів, які регламентують утворення позабюджетних фондів місцевого самоврядування
- •4.2. Досвід формування валютних фондів місцевих рад
- •4.3. Особливості сучасної практики створення цільових фондів органів місцевого самоврядування в Україні
- •Частка цільових фондів в сукупних доходах місцевих бюджетів, %
- •Питома вага цільових фондів у складі доходів місцевих бюджетів України у 2004 р.
- •V. Планування і порядок фінансування видатків місцевих бюджетів
- •5.1. Теоретичні основи формування видаткової частини місцевих бюджетів
- •Переваги та недоліки забезпечення суспільних послуг за рахунок місцевих бюджетів
- •5.2. Застосування нормативних підходів у бюджетному плануванні
- •5.4. Зміст програмно-цільового методу бюджетного планування
- •Стратегічне планування
- •Формування програм
- •Складання бюджету
- •5.5. Виконання місцевих бюджетів за видатками
- •Основні принципи виконання видаткової частини місцевих бюджетів
- •Характеристика процедур державних закупівель75
- •Vі. Міжбюджетні відносини, їх складові
- •6.1. Зміст міжбюджетних відносин та особливості їх організації
- •6.2. Сутність і стан фінансового вирівнювання
- •Середній рівень доходів та видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного населення
- •Видатки бюджетів обласних центрів України
- •6.3. Бюджетне регулювання, його цілі та методи
- •Мета бюджетного регулювання та шляхи її досягнення
- •Державний бюджет України
- •Бюджет Автономної Республіки Крим
- •Методи бюджетного регулювання
- •Нормативи відрахувань
- •Єдині групові індивідуальні
- •Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків в доходи місцевих бюджетів України
- •6.4. Бюджетні трансферти та їх види
- •Міжбюджетні трансферти в складі видатків
- •6.5. Алгоритм визначення розмірів дотацій вирівнювання
- •Визначення обсягів дотацій вирівнювання
- •Розрахунок обсягу доходів (кошика доходів) загального фонду місцевого бюджету, що враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів
- •Розрахунок показника обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів, що враховується для визначення показників міжбюджетних трансфертів
- •Розрахунок показника обсягу видатків на утримання органів управління
- •Коригувальні коефіцієнти для міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення на 2006 рік
- •Коригувальні коефіцієнти для бюджетів районів на 2006 рік
- •Розрахунок показника обсягу видатків на охорону здоров'я
- •Коефіцієнти відносної вартості витрат на надання медичних послуг залежно від статевої та вікової структури населення
- •Розрахунок показника обсягу видатків на освіту
- •Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення
- •Розрахунок показника обсягу видатків на культуру і мистецтво
- •Розрахунок показника обсягу видатків на фізичну культуру і спорт
- •Розрахунок показника обсягу видатків на інші заходи
- •6.6. Реформування міжбюджетних відносин в Україні
- •VII. Управління фінансами і фінансовий контроль на місцевому рівні.
- •7.1. Зміст та стадії бюджетного процесу на місцевому рівні
- •I. Складання проекту місцевого бюджету
- •II. Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет
- •III. Виконання місцевого бюджету
- •IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення щодо нього
- •Учасники бюджетного процесу на місцевому рівні та їх повноваження
- •7.3. Місцеві фінансові органи, їх завдання, повноваження, функції
- •7.4. Казначейська система обслуговування місцевих бюджетів
- •Функції “контролера”
- •Функції “менеджера”
- •Дебіторська і кредиторська заборгованість бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів України у 2001-2005 роках123
- •Відмови в оплаті видатків бюджетних установ, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів у 2003-2005 роках 126
- •7.5. Фінансовий контроль на місцевому рівні
- •Принципи фінансового контролю на місцевому рівні
- •Vііі. Фінансове забезпечення підприємств комунальної власності
- •8.1. Місцеве господарство і місцеві фінанси
- •Доходи від об’єктів комунальної власності у сукупних доходах місцевих бюджетів України 140
- •Податок на прибуток комунальних підприємств у доходах бюджетів обласних центрів України 141
- •Видатки місцевих бюджетів за економічною
- •8.2. Функціонування та фінансова діяльність підприємств комунальної форми власності
- •8.3. Сучасні проблеми розвитку комунального сектора
- •Іх. Фінанси житлово-комунального господарства
- •9.1. Склад житлово-комунального господарства та особливості організації фінансів
- •9.2. Специфіка фінансової діяльності підприємств комунального обслуговування
- •9.3. Фінансова діяльність підприємств житлового господарства
- •Оціночна таблиця для визначення фізичного зносу будівель і вартості ремонтних робіт щодо його усунення175
- •Класифікація житлових будівель за капітальністю, строки їх служби та норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення
- •Оціночна шкала для визначення рівня морального зносу житлових будівель і приміщень177
- •Рекомендовані нормативи витрат на ремонт житлових будівель (в % від їх балансової вартості)179
- •9.4. Фінансова діяльність транспортних підприємств
- •Динаміка показників діяльності міського електротранспорту України198
- •9.5. Необхідність та зміст реформи житлово-комунального господарства в Україні
- •1. Формування нормативно-правової бази функціонування житлово-комунального господарства:
- •Забезпечення фінансової стабілізації галузі:
- •Інституційні перетворення в галузі:
- •10.4. Зарубіжний досвід місцевих позабюджетних фондів та перспективи його застосування в Україні
- •10.5. Фінансове вирівнювання в зарубіжних країнах
- •10.6. Місцеві позики за кордоном
- •Місцеві запозичення в країнах Європейського Союзу, % ввп215
- •Застосування обмеження на обсяг коштів на обслуговування місцевого боргу220
Vііі. Фінансове забезпечення підприємств комунальної власності
8.1. Місцеве господарство і місцеві фінанси
Абсолютні розміри місцевих бюджетів, їх стан і збалансованість безпосередньо залежать від результатів функціонування господарського комплексу кожної адміністративно-територіальної одиниці, адже основним джерелом доходів є податки, які сплачують суб’єкти господарської діяльності, що діють на території місцевого самоврядування. Крім податкових надходжень, до місцевих бюджетів поступають неподаткові доходи: від власності та підприємницької діяльності, від некомерційного та побічного продажу. Значна частина даних надходжень формується за рахунок використання, здачі в оренду або продажу майна, на яке розповсюджується право комунальної власності.
Інститут комунальної власності як невід’ємний атрибут місцевих фінансів, почав формуватись в Україні у 1990 році. В Законі Української РСР від 7 грудня 1990 року “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування” до складу фінансово-економічної бази місцевого самоврядування, поряд з природними та фінансовими ресурсами, було включено місцеве господарство, комунальну та іншу власність, яка служить джерелом одержання доходів місцевого самоврядування і задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної території.
Даним законом було введено поняття місцевого господарства, підкреслювалось, що місцеве господарство забезпечує безпосереднє задоволення потреб населення і функціонування системи місцевого самоврядування. Склад місцевого господарства був окреслений наступним чином:
підприємства (об’єднання), організації, установи, об’єкти виробничої і соціальної інфраструктури, які є комунальною власністю відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
підприємства (об’єднання), організації, установи, що не належать до комунальної власності, діяльність яких пов’язана переважно з обслуговуванням населення і за згодою власника можуть бути включені до місцевого господарства;
об’єкти, створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їх добровільні внески, включені до місцевого господарства за згодою населення і органів місцевого самоврядування.
У законі від 7.12.1990 р. відзначалось, що основу місцевого господарства складає комунальна власність. Розпорядження і управління комунальною власністю від імені населення адміністративно-територіальних одиниць покладалось на місцеві ради та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування. До комунальної власності було включено майно, яке передавалось безоплатно Союзом РСР і Українською РСР, іншими суб’єктами і майно, що створювалось і купувалось місцевими радами за рахунок належних їм коштів.
Місцевим радам були надані широкі права у сфері розпоряджання і управління майном, яке належало до комунальної власності. Так, дозволялось передавати об’єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, продавати їх підприємствам (об’єднанням), організаціям, установам, окремим громадянам та об’єднанням громадян; перерозподіляти об’єкти комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власними підприємствами (об’єднаннями), організаціями, установами.
Легітимізація права комунальної власності була здійснена в Законі Української РСР “Про власність” від 7 лютого 1991 року. Проте комунальна власність була визнана як одна з форм державної власності. Суб’єктами права комунальної власності визначались адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад.
Закон “Про власність” визначив перелік об’єктів права комунальної власності наступними чином:
майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів;
кошти місцевих бюджетів;
державний житловий фонд, об’єкти житлово-комунального господарства;
майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, побутового обслуговування;
майно підприємств;
місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв’язку та інформації;
інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку території.
Практична реалізація закону “Про власність” розпочалась після прийняття 5 листопада 1991 року Кабінетом Міністрів України постанови “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”, в якій був затверджений перелік майна, що передавалось до комунальної власності областей, міст Києва та Севастополя. В межах областей подальший поділ майна між суб’єктами права комунальної власності покладався на відповідні органи місцевого самоврядування.
У постанові від 5.11.1991 р. був конкретизований перелік майна, що належить до комунальної власності. Так, до власності областей віднесено: промисловість будівельних матеріалів, місцеву і поліграфічну промисловість, зв’язок, агропромисловий комплекс, будівництво, житлове, водопровідно-каналізаційне, теплове, шляхове господарство, матеріально-технічне забезпечення, ремонтно-будівельні організації, багатогалузеві підприємства житлово-комунального господарства, міськелектротранспорт, комунальні автотранспортні підприємства, підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення, промисловість, готельне господарство, ритуальне обслуговування, зелене господарство, інші підприємства і організації, організації технічної інвентаризації, народну освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення, фізичну культуру і спорт, культуру, торгівлю, громадське харчування, побутове обслуговування, майно виконкомів місцевих рад.
26 березня 1992 року приймається Закон України “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, в якому питання комунальної власності і місцевого господарства були викладені в контексті закону “Про власність”.
У 1992 році виходить Закон України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”, який визначив організаційні і майнові відносини, пов’язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності. Так, закон від 10.04.1992 р. встановив, що об’єктами оренди можуть бути: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації (корпоратизації).
У вищезгаданому законі знайшли висвітлення і фінансові аспекти оренди: проведення оцінки орендованого майна; порядок визначення, розміри, строки внесення і використання орендної плати; порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань.
До прийняття у 1996 році Конституції України комунальна власність розглядалась як різновид державної власності. Конституція і ухвалений в розвиток її положень закон “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року по-новому визначили комунальну власність як власність територіальних громад.
В Законі України від 21.05.1997 р. знайшли тлумачення окремі питання, що стосуються використання доходів від комунальної власності. Так, згідно статті 60 даного закону, доходи від відчуження об’єктів права комунальної власності повинні зараховуватись до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуватись на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Актуальною і важливою є вимога закону щодо ефективності майнових операцій, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об’єктами права комунальної власності вони не повинні послаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Питання передачі об’єктів з державної у комунальну власність і, зокрема, фінансові аспекти даних процесів були визначені у 1998 році разом із прийняттям Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” від 3 березня 1998 р. Даним законом обумовлені особливості передачі об’єктів соціальної інфраструктури і порядок фінансування видатків, пов’язаних з їх утриманням. Встановлено, що видатки місцевих бюджетів по їх утриманню і капітальному ремонту протягом року, в якому вони були передані, фінансуються: 1) з місцевих бюджетів за рахунок трансфертів, що надходитимуть з державного бюджету і 2) пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації. З наступного року після передачі таких об’єктів у комунальну власність, видатки, пов’язані з їх утриманням, фінансуються повністю за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Закон від 3.03.1998 р. встановив, що при визначенні нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів до місцевих бюджетів, повинні враховуватися видатки останніх по утриманню об’єктів соціальної інфраструктури.
16 січня 2003 р. були прийнято два важливих нормативних акта – Цивільний кодекс України та Гоподарський кодекс України, в яких правові питання фунціонування комунальної власності одержали подальший розвиток. Так, в статті 169 Цивільного кодексу відзначено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Вони можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановленому законодавством. Територіальні громади можуть також створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не передбачено законодавством.
Гоподарський кодекс України (ст. 24) визначив особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки, яке проводиться через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо субєктів господарювання, які належать до комунального сектора і здійснюють свою діяльність на основі права відання або права оперативного управління.
Правовий статус окремого субєкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління. Відносини органів управління між такими субєктами можуть здійснюватися на договірних засадах.
Субєктами господарювання комунального сектора економіки визнаються субєкти, які діють на основі лише комунальної власності, а також субєкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих субєктів. Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності субєктів господарювання, що належать до комунального сектора.
Субєкти
господарювання комунального сектора
економіки
це субєкти,
які діють на основі лише комунальної
власності, а також субєкти,
у статутному фонді яких частка комунальної
власності перевищує 50% чи становить
величину, яка забезпечує органам
місцевого самоврядування право
вирішального впливу на господарську
діяльність цих субєктів.
Отже, чинне законодавство України визнає право комунальної власності, визначає об’єкти та суб’єкти цього права, їх права, а також регламентує основні фінансові моменти функціонування об’єктів і субєктів права власності. Підприємства, що належать до комунальної власності, стали невід’ємним складовим елементом економічної системи держави, на початок 2005 р. їх кількість досягла 74252, що складає 7,6% усіх обєктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На підприємствах комунальної власності зосереджено 24,7% основних засобів.139
Більшість з об’єктів комунальної власності є неприбутковими підприємствами і утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Окрім передбачених законодавством податків та обов’язкових платежів, ніяких інших доходів підприємства комунальної власності, як правило, місцевим бюджетам не приносять.
У комунальній власності перебуває: житловий та нежитловий фонд та обєкти зовнішнього благоустрою (парки, сквери, дороги, скульптури, трамвайні колії, тролейбусна, водопровідна і каналізаційна мережа, електрична, газова, теплопровідна мережа).
У складі обєктів комунальної власності розрізняють:
обєкти, що фінансуються з місцевого бюджету (школи, позашкільні установи, лікарні, будинки культури, установи соціального захисту – територіальні центри, органи місцевого самоврядування);
інші обєкти.
Доходи від об’єктів комунальної власності згідно бюджетної класифікації в даний час включають:
податок на прибуток підприємств комунальної власності;
надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності територіальної громади;
кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;
плату за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності власності;
власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету.
У Бюджетному кодексі дані надходження віднесені до складу власних доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Податок на прибуток підприємств комунальної власності за своїм економічним значенням має виняткове значення у складі доходів від місцевого господарства. Це прямий податок, стягнення якого відповідає засадам оптимального оподаткування. Крім того податок на прибуток підприємств, які належать до комунальної власності, є зручним для використання його у місцевому оподаткуванні. Проте особливості господарювання та сучасний незадовільний фінансовий стан більшості комунальних підприємств показують, що відчутних доходів дані субєкти господарювання не приносять місцевому самоврядуванню. У 2004 р. надходження податку на прибуток комунальних підприємств складали лише 136,4 млн.грн. або 0,34% сукупних доходів місцевих бюджетів України (див. табл. 8.1).
Таблиця 8.1.