Принципи фінансового контролю на місцевому рівні

Назва принципу	Зміст принципу
Відповідальності перед громадою	Внаслідок виявлених порушень у фінансовій сфері органи місцевого самоврядування несуть політичну, моральну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.
Незалежності органів контролю	Органи фінансового контролю на місцевому рівні в своїй діяльності не повинні бути залежними від рішень органів, які підлягають контролю.
Безперервності	Контрольні заходи повинні здійснюватися постійно та безперервно.
Повноти	Фінансовим контролем повинна бути охоплена вся діяльність у сфері місцевих фінансів.
Поєднання зовнішнього та внутрішнього контролю	Фінансовий контроль повинен здійснюватися не тільки суб’єктами зовнішнього контролю, але й підрозділами самої організації.
Підзвітності	Органи фінансового контролю повинні бути підзвітні у своїй діяльності перед суспільством, органами представницької та виконавчої влади, а також перед органами вищого державного фінансового контролю.
Результативності	Фінансовий контроль повинен сприяти покращенню управління місцевими фінансами. Витрати на забезпечення контролю не повинні перевищувати ефект, що отриманий за результатами здійсненого контролю.
Професійності	Проведення контрольних заходів передбачає застосування специфічних прийомів та методів, які вимагають ґрунтовних знань та навиків. Володіють ними тільки професійно підготовлені спеціалісти.
Поєднання попереднього та наступного контролю.	Для досягнення високої ефективності фінансового контролю, він повинен здійснюватися як перед здійсненням фінансової операції, так і після неї.
Публічності та прозорості контролю	Діяльність контролюючих органів повинна бути відкритою для суспільства. Результати контрольних заходів мають своєчасно оприлюднюватися.

Поточний контроль здійснюється під час проведення фінансових операцій та є складовою системи оперативного фінансового управління. Здійснення поточного контролю на етапі касового виконання бюджету не забезпечує повною мірою його високу результативність. Адже під час оплати відбувається погашення раніше взятих зобов’язань, а не здійснення платежу може спричинити фінансові санкції для платника. В цьому випадку важко виправляти виявлені недоліки раніше взятих зобов’язань – високу вартість отримуваних товарів, робіт, послуг, незадовільний асортимент та ін. Тому ефективність поточного контролю підвищується, якщо його здійснювати на більш ранніх етапах – ще під час виникнення зобов’язань місцевого самоврядування, коли відбувається укладання угод, розміщення замовлень¹³³.

Суттєвим недоліком попереднього та поточного контролю є їх висока вартість. В разі, коли контрольні заходи передують вчиненим фінансовим порушенням, потрібно контролювати всю сукупність фінансових операцій. А це призводить до витрачання значних трудових та матеріальних ресурсів.

Наступний контроль проводиться після проведення фінансових операцій. Цей вид контролю, на відміну від інших, передбачає більш поглиблене дослідження фінансової діяльності об’єктів контролю. Основним призначенням наступного фінансового контролю є виявлення відхилень, які упущені при здійсненні попереднього на поточного контролю. Він обов’язково здійснюється у випадку отримання відомостей про можливі порушення в сфері місцевих фінансів для їх підтвердження або спростування. Крім того, наступний контроль може проводиться для підтвердження фінансової звітності, виявлення фактів незаконного та неефективного використання матеріальних ресурсів на місцевому рівні. Для цього передбачається детальне вивчення документальних та фактичних даних, порівняння їх із плановими фінансовими показниками.

Слід зауважити, що всі вищевказані види контролю тісно взаємопов’язані між собою. Результативність фінансового контролю на місцевому рівні в цілому залежить як від ефективності кожного з видів контролю, так і від оптимального розмежування сфер їх застосування.

Контрольними повноваженнями в сфері місцевих фінансів наділені різні державні та громадські інститути. Особливістю фінансового контролю на місцевому рівні є участь великої кількості суб’єктів, залежно від яких, його поділяють на контроль органів державного управління, органів влади АР Крим та місцевого самоврядування, відомчий, внутрішній та громадський контроль (рис. 7.16).

Рис. 7.16. Класифікація фінансового контролю на місцевому рівні за суб’єктами контролю.

Фінансовий контроль органів державного управління – це контроль з боку органів центральної влади, який може бути застосований щодо будь-якого об’єкту контролю, і спрямований на забезпечення виконання законодавства та дотримання інтересів держави в сфері місцевих фінансів. В даний час органи державного управління відіграють визначальну роль в забезпеченні фінансового контролю на місцевому рівні (рис. 7.17). Це зумовлено, по-перше, нерозвиненістю на місцевому рівні інших видів фінансового контролю; по-друге, тим, що переважна частина фінансових ресурсів місцевого самоврядування направляється на виконання делегованих повноважень.

Провідне місце серед органів державного управління, які наділені контрольними повноваженнями у сфері місцевих фінансів належить спеціалізованому органу державного фінансового контролю Державній контрольно-ревізійній службі України. Цей фінансовий орган здійснює наступний фінансовий контроль.

Державна контрольна служба уповноважена здійснювати ревізії та перевірки, як у сфері місцевих бюджетів, так і в комунальному секторі. Основними завданнями Державної контрольно-ревізійної служби в сфері місцевих фінансів є:

• контроль за законним, цільовим і ефективним використанням коштів місцевих бюджетів, інших фінансових і матеріальних ресурсів органів місцевого самоврядування;

Рис. 7.17. Повноваження органів державного управління в сфері фінансового контролю на місцевому рівні.

• контроль за збереженням та використанням комунального майна;

• контроль стану та достовірності бухгалтерського обліку і звітності в органах місцевого самоврядування, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з місцевих бюджетів;

• розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень;

• проведення системного аналізу обставин і причин, які сприяють вчиненню фінансових порушень та заходів для їх запобігання.

Протягом 2004 року органами Державної контрольно-ревізійної служби було проведено 20,9 тис. ревізій та перевірок 15,3 тис. установ, підприємств та організацій комунальної власності. В результаті контрольних заходів встановлено низький рівень фінансової дисципліни в місцевих фінансах. Фінансові порушення виявлено на переважній більшості об’єктів, що перевірялися (77,8 %). Загальна сума виявлених відхилень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів місцевого самоврядування становила 50,1 млн. грн.¹³⁴

Таке становище зумовлене певними об’єктивними чинниками. В умовах гострої нестачі коштів для вирішення нагальних проблем органи місцевого самоврядування отримуються значні обсяги міжбюджетних трансфертів у формі субвенцій, які вимагають цільового використання. Окремі органи місцевої влади використовують субвенції на цілі, які не передбачені нормативними документами. Крім того, встановлення фактів нецільового використання бюджетних коштів відбувається в умовах застосування чинної економічної класифікації видатків, яка містить 47 різних кодів, що ускладнює вірне їх застосування при здійсненні витрат. До об’єктивних чинників можна віднести також обмежені можливості бухгалтерських і фінансових служб місцевого самоврядування отримати кваліфіковану методичну допомогу. Наявність значної кількості порушень, які виявляються в ході ревізій і перевірок, свідчить також про недосконалість попереднього та поточного фінансового контролю.

Фінансовим порушенням певною мірою сприяє відсутність розмежування управлінських повноважень у фінансовій сфері, яка чітко спостерігається на рівні сільських рад. В умовах, коли один орган затверджує, виконує бюджет та схвалює звіт про його виконання, існує великий ризик зловживань у цій сфері. Хоч обсяг таких зловживань обмежується незначними фінансовими можливостями сільських бюджетів, інколи фіксуються досить значні за обсягом фінансові порушення.

¹³⁵

Державна контрольно-ревізійна служба по відношенню до місцевого самоврядування здійснює зовнішній фінансовий контроль. Працівники служби не залежать у своїй діяльності від рішень місцевої влади. Це позначається на заходах, які вживають працівники цієї служби за наслідками ревізій та перевірок. Так, в 2004 році за наслідками ревізій та перевірок установ, підприємств та організацій комунальної власності матеріали до правоохоронних органів передавалися в 1,9 разів частіше, ніж загальнодержавної власності. До адміністративної відповідальності притягнуто в 3,1 рази більша кількість осіб, які представляють установи, підприємства та організації комунальної власності, ніж загальнодержавної власності¹³⁶.

Новим напрямом діяльності Державної контрольно-ревізійної служби є аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетної установи – це форма контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності. Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі в забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, комунального майна, складанні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.

Крім цього напряму аудиту, розпочата робота по запровадженню аудиту ефективності виконання бюджетних програм – форми контролю, що спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм.

Міжнародна практика розподілу повноважень у сфері фінансового контролю на місцевому рівні свідчить про те, що контроль органів центральної влади повинен бути зорієнтований, перш за все, на забезпечення законності діяльності. Аудит ефективності відповідно до цих принципів належить до пріоритетів внутрішнього контролю, який організовують органи місцевого самоврядування. Однак, незважаючи на це, покладення на Державну контрольно-ревізійну службу повноважень щодо здійснення аудиту ефективності видатків можна вважати виправданим. Це обумовлено тим, що фінансовий контроль з боку органів місцевого самоврядування є нерозвиненим, крім того, в них відсутні спеціальні структурні підрозділи, які могли б виконувати цю функцію.

Важлива роль у здійсненні фінансового контролю на місцевому рівні належить місцевим державним адміністраціям. Ці органи державного управління наділені повноваженням здійснювати наступний контроль за відповідністю бюджетному законодавству України показників місцевих бюджетів нижчого рівня. Крім того, місцеві державні адміністрації забезпечують складання, виконання та складання звітності про виконання місцевих бюджетів відповідного рівня. Це надає їм право здійснювати всі види контролю на цих етапах бюджетного процесу (рис. 7.18).

Рис. 7.18. Повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері бюджетного контролю на місцевому рівні.

На відміну від центрального рівня, де закон про державний бюджет фактично не є об’єктом контролю і не може бути скасованим, затверджені радами рішення про місцеві бюджети піддаються контролю з боку місцевих державних адміністрацій. Наступного дня після їх підписання ці рішення повинні бути надіслані до місцевої державної адміністрації вищого рівня. Обласні та міські державні адміністрації в містах Києві та Севастополі уповноважені здійснювати контроль відповідно над районними і міськими (міст обласного значення) бюджетами та районними бюджетами в містах загальнодержавного значення. Районні державні адміністрації наділені контрольними повноваженнями стосовно міських (міст районного значення), сільських, селищних та їх об’єднань бюджетів.

Органи виконавчої влади наділені правами призупиняти дію ухваленого місцевою радою рішення про бюджет в разі порушення вимог Бюджетного кодексу та закону про державний бюджет щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень. Так, Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня прийняття рішення про обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя призупиняти його дію з одночасним зверненням до суду. Такими ж повноваженнями наділені голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо районних, міських (міст обласного значення), районних у містах Києві та Севастополі бюджетів в разі виявлення фактів порушення законодавства при їх затвердженні. Подібним чином голови районних державних адміністрацій забезпечують контроль за законністю рішень про міські (міст районного значення), селищні та сільські бюджети.

Реалізуючи виконавчу владу на місцевому рівні, ці органи державного управління наділені широкими управлінськими повноваженнями. Крім контрольних повноважень у бюджетній сфері, місцеві державні адміністрації мають право здійснювати контроль у комунальному секторі. Об’єктами такого контролю є стан комунального майна, об’єктів комунальної інфраструктури, використання земель, та ін.

Основним завданням Міністерства фінансів України є забезпечення проведення єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики держави. Для виконання цих стратегічних завдань, воно наділене певними контрольними повноваженнями. Незважаючи на те, що Міністерство фінансів реалізовує контрольні функції здебільшого у сфері державних фінансів, частина їх перебуває в площині місцевих фінансів. Щодо місцевих бюджетів, фінансові органи мають право здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній із стадій бюджетного процесу.

Місцеві фінансові органи організовують складання проектів місцевих бюджетів. Контрольна діяльність цих органів спрямовується, перш за все, на перевірку поданих головними розпорядниками коштів бюджетних запитів. За її результатами вони формують висновки про доцільність включення бюджетних запитів до проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідної місцевої держадміністрації.

На стадії виконання місцевих бюджетів місцеві фінансові органи здійснюють контроль за відповідністю бюджетного розпису показникам затвердженого місцевого бюджету.

Організовуючи виконання місцевих бюджетів, фінансові органи контролюють дохідну, так і видаткову його частини. Здійснюючи моніторинг доходів, вони повинні своєчасно виявляти відхилення фактичних надходжень від запланованих та вживати відповідних заходів. Якщо за результатами квартального звіту виявиться, що загальний фонд бюджету не доотримує більше ніж 15 % надходжень, фінансовий орган повинен підготувати зміни до бюджету, які передбачатимуть адекватне зменшення видаткової частини бюджету.

Місцеві фінансові органи здійснюють попередній та поточний контроль при розподілі коштів місцевого бюджету між головними розпорядниками бюджетних коштів. В даному разі метою контролю є забезпечення відповідності виділених коштів затвердженому розпису бюджету. Крім того, фінансові органи можуть з’ясовувати питання законності, ефективності, раціональності бюджетних видатків. Фахівці фінансових органів можуть залучатися до проведення ревізій та перевірок установ, підприємств, організацій, які отримують кошти з місцевих бюджетів.

Місцеві фінансові органи приймають участь у підготовці звіту про виконання місцевого бюджету. Для цього вони аналізують звітні дані, отримані від органів Державного казначейства, виявляють відхилення та неточності, і вживають заходи щодо їх усунення.

Із запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів, зявилися нові суб’єкти фінансового контролю на місцевому рівні – територіальні органи Державного казначейства України. Свої контрольні повноваження ці органи здійснюють на етапі виконання місцевих бюджетів та складання звітності про їх виконання, переважно у вигляді поточного контролю.

Органи казначейства під час виконання дохідної частини місцевих бюджетів контролюють вірність зарахування надходжень, правильність застосування нормативів розмежування доходів, які встановлені Бюджетним кодексом, законом про державний бюджет і рішеннями рад про місцеві бюджети. Казначейство контролює перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам на предмет відповідності запланованим обсягам.

Контрольна діяльність територіальних органів казначейства на етапі виконання видаткової частини місцевого бюджету розпочинається під час реєстрації кошторисів бюджетних установ та інших планових документів. Вони перевіряються на предмет відповідності показникам витягів з розпису місцевого бюджету. Метою даного контролю є недопущення відхилень обсягів основних фінансових документів розпорядників та одержувачів бюджетних коштів від показників, які передбачені у видатковій частині бюджету. Це дає змогу попередити перевищення видатків над затвердженими бюджетними призначеннями.

Казначейська модель обслуговування місцевих бюджетів передбачає здійснення контролю за відповідністю зобов’язань, які беруть розпорядники бюджетних коштів, показникам кошторисів. Необхідність такого контролю зумовлена певними об’єктивними чинниками. В умовах наявності у бюджетних установ повноважень на укладання угод та водночас неможливість застосування матеріальної відповідальності за їх невиконання (неможливо продати майно школи або оголосити її банкрутом), виникають ризики перекладання непогашених зобов’язань на бюджет. Тому зазначений вид контролю має вагоме значення. Однак слід відмітити, що механізми контролю зобов’язань розпорядників коштів, які нині застосовуються, далеко не досконалі. З одного боку, вони суттєво ускладнюють процес здійснення видатків, з іншого – допускають можливість взяття зобов’язань в обсягах, які перевищують бюджетні асигнування. Відтак, очевидною є необхідність радикального реформування порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів місцевих бюджетів.

Контроль органів казначейства безпосередньо на етапі платежу (крім витрат, які здійснюються за рахунок власних надходжень) повинен забезпечити відповідність видатків умовам зареєстрованих зобов’язань і дотримання умов цільового призначення коштів, за рахунок яких вони здійснюються. При здійсненні видатків в частині власних надходжень бюджетних установ казначейський контроль повинен забезпечити їх відповідність напрямам, які передбачені затвердженим кошторисом.

Ще однією ділянкою контрольної діяльності органів казначейства є перевірка фінансової звітності розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів. В даному разі перевіряється: по-перше, відповідність даних звітності показникам бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів, який здійснюють органи казначейства; по-друге, наявність логічного взаємозв’язку між окремими елементами фінансової звітності клієнтів казначейства.

Діяльність органів Державної податкової служби України зорієнтована перш за все на забезпечення належного виконання дохідної частини бюджетів. Ці органи здійснюють наступний контроль. Об’єктами контролю виступають платники податків – юридичні (в тому числі бюджетні установи) та фізичні особи.

В сфері місцевих фінансів органи державної податкової служби виконують наступні функції:

• здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та інших обов’язкових платежів до місцевих бюджетів;

• ведуть облік податків та інших обов’язкових платежів, які зараховуються до місцевих бюджетів, забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків та платежів;

• контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків та інших платежів, а також перевіряють правильність визначення об’єктів оподаткування й обчислення податкових платежів;

• забезпечують застосування та своєчасне стягнення до місцевих бюджетів сум фінансових санкцій, передбачених чинним законодавством за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів;

• проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та інших обов’язкових платежів до місцевих бюджетів.

Крім того, об’єктами контролю органів Державної податкової служби виступають виконавчі комітети сільських та селищних рад. Вони перевіряються на предмет дотримання порядку прийняття і обліку податків, інших платежів, отриманих від платників податків готівкою, своєчасності та повноти їх перерахування до бюджету.

Незважаючи на те, що Рахунковій палаті відведено важливе місце в системі фінансово-економічного контролю, її повноваження на місцевому рівні є досить обмеженими. Відповідно до чинного законодавства, цей орган державного фінансового контролю наділений правами щодо здійснення контролю тільки щодо використання коштів державного бюджету. Тому Рахункова палата має право контролювати місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування лише у разі, якщо вони отримують, перераховують, витрачають кошти державного бюджету чи використовують або здійснюють управління об’єктами права державної власності.

Характеризуючи рівень організації фінансового контролю органів державного управління, можна зробити висновок, що, незважаючи на велику кількість суб’єктів контролю, не вдається забезпечити належну фінансову дисципліну. Така ситуація зумовлена насамперед тим, що чинна система фінансового контролю на місцевому рівні спрямована в основному на виявлення та фіксацію порушень, а не на їх попередження та профілактику.

Велике значення для успішного функціонування системи управління місцевими фінансами має розвинута системи контролю органів Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування. Завдяки цьому забезпечується дотримання інтересів територіальних громад у фінансовій сфері. Цілями фінансового контролю органів самоврядування є попередження та виявлення фактів відхилення від діючих правил, які встановлені, зокрема, й місцевою владою у сфері управління місцевими фінансами. Однак, слід зауважити, що цей вид контролю неоднаково розвинутий на різних рівнях місцевого самоврядування.

Найбільш розгалужена система фінансового контролю організована на рівні Автономної Республіки Крим. В республіці діє контроль як представницьких, так і виконавчих органів місцевої влади.

Безпосередньо Верховна Рада Автономної Республіки Крим реалізує контрольні повноваження під час розгляду та затвердження нормативно-правових документів у фінансовій сфері. Для більш детального з’ясування певних питань Верховна Рада Автономної Республіки Крим може утворювати зі складу депутатів постійні і тимчасові комісії. Основними комісіями, які наділені контрольними повноваженнями в сфері місцевих фінансів, є комісія з питань бюджету та контрольна комісія з питань приватизації.

Для забезпечення контролю представницького органу влади автономії за використанням бюджетних коштів виконавчою владою республіки 17 березня 1999 р. утворено Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Основними функціями цього органу є здійснення контролю за використанням коштів бюджету АР Крим, контроль за утворенням та погашенням боргу АР Крим, регулярне інформування Верховної Ради АР Крим про виконання бюджету АР Крим і про результати проведених контрольних заходів, інші функції, які визначені нормативно-правовими документами.

В структурі виконавчих органів Автономної Республіки Крим повноваження з фінансового контролю реалізує Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим. Цей владний інститут наділений правами щодо здійснення контролю на всіх етапах бюджетного процесу. За дорученням Ради міністрів АР Крим, міністерство організовує складання та виконання бюджету АР Крим. Контрольні повноваження органу полягають у проведенні перевірок бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів на предмет відповідності пріоритетам бюджетної політики республіки. Крім того, на міністерство покладено функції щодо здійснення контролю при зарахуванні доходів бюджету та здійсненні видатків щодо їх відповідності затвердженому бюджету.

Наявність різних органів фінансового контролю на рівні АР Крим створює передумови для забезпечення законного та ефективного управління місцевими фінансами. Однак, наслідки ревізій та перевірок, які проводились органами Державної контрольно-ревізійної служби України за результатами перших трьох кварталів 2005 року, засвідчують незадовільний стан фінансової дисципліни в республіці. Так, суми виявлених фінансових порушень, що призвели до збитків в сфері місцевих фінансів, склали 10,4 млн. грн., що є другим показником серед усіх регіонів України (більше виявлено тільки в Одеській області – 14,4 млн. грн.)¹³⁷. Це свідчить про необхідність вдосконалення існуючих форм і методів контролю, а також розвитку інших видів фінансового контролю – внутрішнього та громадського.

Представницькі органи місцевого самоврядування здійснюють попередній та наступний контроль як в бюджетній сфері, так і в комунальному секторі (рис. 7.19). Попередній контроль застосовується, як правило, під час розгляду проекту місцевого бюджету. В даному разі його предметом є дохідна та видаткова частина бюджету. Вони перевіряються на предмет їх відповідності пріоритетам соціально-економічного розвитку території. Контрольні заходи можуть здійснюватися безпосередньо депутатами місцевих рад або утвореними комісіями, зокрема, з питань бюджету. Крім того, з метою більш детального з’ясування окремих питань депутати можуть об’єднуватися у тимчасові контрольні комісії.

Рис. 7.19. Сфера контрольних повноважень органів місцевого самоврядування.

Наступний контроль місцеві ради здійснюють на етапі виконання бюджету та розгляду звіту про його виконання. Контроль на стадії виконання місцевого бюджету з боку місцевих рад здебільшого не здійснюється. Однак в окремих випадках депутати можуть перевіряти діяльність виконавчих органів влади під час виконання бюджету на предмет дотримання бюджетних параметрів, які затверджені місцевою радою. Самі ж виконавчі органи місцевого самоврядування також наділені певними контрольними повноваженнями. Забезпечуючи виконання місцевих бюджетів, вони мають право вживати заходів щодо виявлення та усунення відхилень від встановлених правил зарахування та використання бюджетних коштів.

Заключним етапом фінансового контролю місцевої ради є розгляд звіту про виконання місцевого бюджету та ухвалення рішення щодо нього. Контрольні заходи дозволяють встановити відхилення підсумкових даних про виконання бюджету від затверджених місцевою радою норм. В разі виявлення фактів перевищення повноважень з управління бюджетними коштами органами виконавчої влади, а також випадків здійснення видатків понад обсяги затверджених бюджетних призначень та інших порушень місцева рада може звернутися до правоохоронних органів з проханням проведення ґрунтовної перевірки та притягнення винних до відповідальності.

Певна роль в системі фінансового контролю відводиться відомчому контролю. Необхідність його застосування на місцевому рівні зумовлена належністю установ, підприємств та організацій комунальної власності до різних галузей з особливою організацією фінансів. Відомчий контроль здійснюється контрольно-ревізійними службами міністерств та відомств в установах, підприємствах та організаціях, які належать до їх підпорядкування, і спрямовується на попередження та виявлення фактів відхилень у використанні фінансових та матеріальних ресурсів від встановлених правил.

Перевагою відомчого контролю є можливість використання специфічних прийомів та методів, які дозволяють виявляти характерні для певних галузей порушення. Так, контрольно-ревізійні служби Міністерства освіти та науки, Міністерства охорони здоров’я застосовують спеціальні методики проведення ревізій та перевірок в освітніх закладах, установах охорони здоров’я, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

З метою підвищення ролі місцевого самоврядування в соціально-економічних процесах регіонів, збільшення обсягу та покращення якості суспільних послуг, недостатньо тільки збільшувати фінансові ресурси місцевого самоврядування. Основну увагу необхідно приділяти ефективному використанню суспільних коштів, особливо завдяки покращенню діяльності установ, підприємств та організацій комунальної власності. Важливим інструментом місцевого самоврядування, що сприяє вирішенню цієї задачі є система внутрішнього контролю. Внутрішній контроль – це інструмент управління, що дає змогу керівництву органу державного сектора перевірити стан виконання покладених на нього завдань.

Система внутрішнього контролю на місцевому рівні повинна сприяти:

• досягненню належного рівня економії, ефективності і результативності в діяльності органу, відповідно до поставлених завдань;

• достовірності фінансової, статистичної й управлінської звітності;

• дотримання встановлених законодавством і керівництвом норм і правил;

• належного захисту активів від втрат¹³⁸.

Розвиток системи внутрішнього контролю дозволить заповнити прогалини в існуючій системі фінансового контролю на місцевому рівні, підвищити прозорість у діяльності установ та підприємств комунальної власності.

Функціонування фінансової системи країни в умовах демократії передбачає необхідність постійного всестороннього контролю з боку громадськості за процесами формування та використання суспільних фінансових ресурсів. Громадський контроль здійснюється громадянами країни та їх об’єднаннями і спрямовується на попередження та виявлення фактів не врахування інтересів громади в управлінні місцевими фінансами. Суб’єктами цього виду контролю можуть виступати безпосередньо самі громадяни, політичні партії, громадські організації, професійні спілки та інші громадські об’єднання.

Залежність органів місцевого самоврядування від підсумків виборів повинна сприяти залученню широких кіл громадськості до системи управління. Цьому повинно передувати збільшення прозорості в діяльності владних інститутів та врахування громадської думки при ухваленні фінансових рішень.

Тільки завдяки розвитку громадського контролю можна забезпечити виконання основної місії місцевих фінансів – задоволення колективних потреб територіальної громади. Жодні владні інститути неспроможні реалізувати інтереси суспільства так, як це роблять самі громадяни. Всі інші види контролю тією чи іншою мірою залежні від владних органів – контрольні заходи бюрократів спрямовуються на дослідження діяльності інших бюрократів. Особливо ця система вразлива на місцевому рівні, де спостерігається тісна залежність між особами, що представляють суб’єкт та об’єкт контролю – управлінська, фінансова, побутова, родинна. Розширення повноважень місцевого самоврядування в цих умовах, без суттєвого посилення громадського контролю, не забезпечить задоволення інтересів територіальної спільноти, а призведе до зміцнення фінансового становища осіб, наближених до влади.