13. Визначні особистості телевізійного ефіру

Історія телебачення – це великою мірою історія його визначних особистостей. Це обумовлено самою природою телебачення, як мистецтва прямого екранного спілкування з індивідуалізованим телеглядачем. Людина на екрані є одним з найважливіших виражальних засобів телевізійного видовища, тим дієвим чинником, який драматургічно об´єднує будь-які інші виражальні засоби телебачення.

Слово, розвиток реальної людської думки, живі прояви емоційних станів є своєрідним змістовним та емоційним вектором, який веде за собою усю звукозорову систему екранного видовища, наповнює його глибоко індивідуальним і водночас узагальнюючим змістом.

Телебачення неможливо уявити без постійних яскравих ведучих, без сіюхвилинних проявів людських реакцій, без живого екранного спілкування. Такою є його комплексна природа, основою якої є Людина, як головний екранний фактор вияву єдності простору й часу.

Розвиток телебачення невід´ємний від блискучих майстрів подання телевізійних новин як французи Леон Зітрон та П´єр Лазарєв, американці Чент Хантлі, Джон Дейлі, Уолт Кронкайт, Девід Брінклі, Опра Уінфрі, англієць Тім Севастіан, росіянин Юрій Фокін. Його щотижнева «Естафета новин» була справжнім проривом у висвітленні новин, оскільки органічно виводила на екран природну атмосферу людського спілкування з відомими людьми.

Справжньою телевізійною «зіркою» був у 50-ті та 60-ті роки радянський літературознавець Іраклій Андронніков. Його розповіді з історії вітчизняної культури ставали справжньою мистецькою окрасою телевізійних програм.

Глибоку людяність, душевність внесла до скарбниці телевізійного розмовного жанру диктор ЦТ Валентина Леонтьєва. Її щирі зустрічі –розповіді про звичайних людей «Від усієї душі» викликали ще небачений на телебаченні емоційний відгук у глядача.

Класикою екранного спілкування стала багаторічна діяльність ведучих тележурналів: «Клуб кіноподорожей» – Володимира Шнейдерова, Генріка Сенкевича, Миколу Дроздова, «У світі тварин» – Олександра Згуріді та Василя Пєскова, «Кінопанорама» – Олексія Каплєра, Зіновія Гердта, Ельдара Рязанова, «Очевидне – неймовірне» – Сергія Капиці.

Видатними екранним репортером був Артем Боровик. Традиції його першокласних бойових репортажів напрочуд вдало підхопив репортер «Інтеру» Святослав Циголко.

Гідна подиву багаторічна діяльність Олександра Маслюкова у якості ведучого телевізійної гри «КВН» та численних екранних конкурсів.

Окрасою екрану були глибоко сучасні і психологічно достовірні ведучі Першого каналу Влад Листьєв та Володимир Молчанов. Їхні програми «Погляд» та «До і після опівночі» були справжніми «хітами» телепрограми, знайомлячи радянського глядача з напрочуд цікавими людьми, неординарним, сучасним аналітичним поглядом на події у світі.

У контексті цієї теми не можна не згадати загального улюбленця, ведучого «Поля чудес» Леоніда Якубовича, глибоко інтелектуальних Дмитра Діброва, Володимира Познера, Вальдіса Пельше, Дмитра Гордона, Ганну Безулик, В´ячеслава Піховшека та інших телевізійних ведучих, які надають телебаченню статус провідного засобу масової суспільної комунікації.

Безперечними брендами телебачення є і телевізійні диктори. Перерахувати усіх талановитих особистостей цієї професії неможливо.

Головне те, що повноцінна історія будь-якого телебачення неможлива і незрозуміла без урахування індивідуального стилю, екранного іміджу телевізійних ведучих і дикторів – справжніх облич будь-якого каналу.

Нині, коли на перший план телевізійного мовлення усе більше виходить його розважальна функція, особливе місце в організації та високохудожній організації програм усе більше відіграють екранні шоумени на кшталт Івана Урганта та Олександра Цекало, Юрія Горбунова та Оксани Марченко, Максима Галкіна та Дмитра Нагієва.

Телебачення – динамічний суспільний та творчий організм, який постійно знаходиться у пошуку нових екранних концепцій та рішень. Однак його історія демонструє, що будь-які шляхи подальшого розвитку телебачення неможливі без участі яскравих, динамічних, мислячих телевізійних ведучих, які є своєрідним містком між екраном та глядачем.