- •1. Першоджерела кінематографа
- •2. «Люмьєрівський» та «мельєсівський» напрямки у розвитку кінематографа
- •3. Новаторські досягнення кінематографістів «брайтонської школи»
- •4. Початок монополізації європейського кіно. Значення діяльності фірм «Пате» і «Гомон»
- •8. Голлівудська система «кінозірок» та її значення для розвитку кінематографа
- •10. Формування російського та українського кінематографа
- •11. Значення теоретичних і практичних розробок Льва Кулєшова в галузі кіномонтажу та акторської гри
- •12. Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і
- •13. Абель Ганс та Карл Дрейєр – режисери-новатори
- •14. Пошуки французького авангарду
- •15. Уроки німецького кіноекспресіонізму
- •16. Стандарти голлівудської кіноіндустрії
- •17. Голлівуд – пошуки нової екранної виразності
- •18. Провідні жанри радянського дозвукового кіномистецтва
- •19. Екранна гра Еміля Яннінгса як вище досягнення акторської гри у «німому» кіно.
- •20. Екранна документалістика як критерій художньої правди
- •1. «Зірки» кінематографа Марлен Дитріх, Грета Гарбо, Вівьєн Лі, Бетт Дейвіс. Головні спільні риси їх творчості
- •2. Провідні риси стилістики і виконавської майстерності у видатних досягненнях світового кіномистецтва 30-х років хх століття – фільмах ж. Ренуара «Велика ілюзія» та о. Уеллса «Громадянин Кейн»
- •3. Головні риси радянської кіноакторської школи 30-х років хх століття
- •4. Музична кінокомедія 30-х років та її уроки для сучасності
- •5. Напрям «поетичного реалізму» у французькому кіно
- •6. Визначальні ознаки школи італійського неореалізму. Фільм Вітторіо де Сіки «Викрадачі велосипедів»
- •7. Творчість Акіри Куросави – зв´язок двох культур
- •8. Альфред Хічкок – майстер саспенсу
- •9. Особливості стилю та виконавської майстерності кінематографістів французької «Нової хвилі»
- •10. Творчість ф. Фелліні та м. Антоніоні
- •11. Метафоричний кінематограф і. Бергмана, а. Вайди та
- •12. Особливості кіномови та акторської школи радянського кіно на прикладах фільмів «Летять журавлі», «Дев΄ять днів одного року», «Гамлет»
- •13. А. Тарковський та с. Герасимов – два полюси кінематографічної образності
- •14. Сучасна екранна мова. Від Анрі Кольпі до Боба Фосса. «Така довга відсутність», «Кабаре» та «Увесь цей джаз» як приклади сучаної кіномови
- •15. Визначальні етапи розвитку операторського мистецтва
- •1. Творчість о.П. Довженка та його внесок у розвиток українського і світового кіномистецтва
- •2. «Зірки» українського кіномистецтва дозвукового періоду.
- •3. І.П. Кавалеридзе – першовідкривач українського історичного кінематографа
- •4. Творчість і.А. Савченка та стилістика акторських образів у його фільмах
- •5. Акторські образи фільму л. Лукова «Велике життя»
- •6. Фільм м. Донського «Райдуга» та особливості екранного образу героїні, створеного н. Ужвій
- •7. Романтико-героїчний акторський кінематограф б. Барнета, в. Брауна, в. Івченка
- •8. Український поетичний кінематограф, його стилістика та визначні представники
- •9. Фільм с. Параджанова «Тіні забутих предків». Значення його естетики для подальшого розвитку українського кіно.
- •10. Акторська і режисерська творчість Івана Миколайчука та її значення для формування українського поетичного кіно
- •11. Фільми л. Бикова та особливості його акторської школи
- •12. Фільм в. Іванова «За двома зайцями» і традиції класичної української акторської творчості
- •13. Броніслав Брондуков – український Чаплін. Трагедія «маленької людини» у фільмі л. Осики «Камінний хрест»
- •14. Акторські образи сучасників у фільмах м. Хуцієва «Весна на Зарічній вулиці» та «Два Федори»
- •15. Творчість к. Муратової та особливості гри створених нею акторських ансамблів
- •16. Поетичний кінематограф ю. Іллєнка та його органічний зв´язок з народною творчістю (фільми «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою»)
- •17. Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженко – історичний шлях
- •18. Одеська кіностудія художніх фільмів
- •19. Українська студія хронікально-документальних фільмів
- •20. Київська кіностудія науково-популярних фільмів
- •1. Піонери винаходу телебачення.
- •2. Борис Грабовський – творець оригінальної системи телебачення
- •3. Володимир Зворикін – батько електронного телебачення
- •4. Хронологія розвитку техніки телебачення
- •5. Перші програми світового телебачення
- •6. Становлення масового телебачення сша
- •7. Система британського громадського телебачення
- •8. Телебачення Франції
- •9. Становлення масового радянського телебачення
- •10. Становлення українського телебачення
- •11. Структура українського телебачення
- •12. Становлення українського телевізійного кіно
- •13. Визначні особистості телевізійного ефіру
- •14. Система жанрів документального телебачення
- •15. Жанрові форми художнього телебачення
3. Новаторські досягнення кінематографістів «брайтонської школи»
1898 року у англійському курортному містечку Брайтон заснували невеличкі студії кілька початкуючих кінематографістів, а до того – фотографів, серед яких слід назвати Джорджа-Альберта Сміта, Джемса Вільямсона та Есме Коллінса. Прагнучи оволодіти мовою нового способу відображення життя, молоді люди почали активно шукати виражальні засоби екранного видовища.
Ще раніше – 1897 року, Дж. Сміт запатентував спосіб отримання подвійної експозиції і налагодив випуск невеликих фільмів з «привидами». Протягом трьох наступних років він зняв кілька коротких фільмів, у яких застосував зйомку через мікроскоп і телескоп, крупний і детальний план
(у «Маленькому лікарі», знятому 1900 року, то була кішка, яка п´є молоко; у фільмі того ж року «Бабусина лупа» – око, пташка та інші крупнопланові об´єкти, на які хлопчик дивиться через лупу; у фільмі 1901 року «Миша у школі образотворчого мистецтва» на крупному плані з норки виглядала мордочка мишки). У кількох фільмах Дж. Сміт також активно шукав можливості драматургічної реалізації кінотрюків (як, наприклад у «Злощасті Мері-Анни», де героїня через власну недбалість вилітала після вибуху плити через димохід).
Поєднання кадрів різної крупності в одному фільмі об′єктивно привело Дж. Сміта до винаходу монтажу кадрів, як засобу організації сюжету. Джемс Вільямсон, як і Дж. Сміт, швидко перейшов від хронікальних зйомок до ігрових. Він створив першу екранну погоню («Тримай злодія!»), першим почав розбивати драматургічну дію на окремі епізоди, фактично винайшов паралельний монтаж. У фільмі «Напад на місію» (1900),
який розповідав реальну історію про те, як англійські моряки у Китаї рятують місіонерів і дівчинку від нападу місцевих фанатиків, Д. Вільямсон уперше розробив прийом «рятування в останню мить» і акторську реконструкцію документальних подій. Цьому ж новатору кіно належить відкриття екранного руху « на камеру». Причому, екранний персонаж буквально поглинав об´єктив камери.
З «брайтонцями» пов′язаний і рішучий вихід ігрових зйомок з павільйонів на натуру. Адже, хоча перші люмьєрівські фільми були натурними, кінематографісти у всьому світі і до, і після «брайтонців» знімали ігрове кіно переважно у павільйонах.
«Брайтонська школа» кінематографістів стала визначним каталізатором пошуку виражальних можливостей нового мистецтва. Однак 1903 року ентузіазм і кошти новаторів закінчились, як і їхня активна кінематографічна діяльність.
Одним з тих, хто у цей же період продовжив у Великій Британії експериментальні пошуки кінематографічної мови, був режисер Сесіл Хепуорд. 1905 року він поставив 7-хвилинний фільм «Врятована Ровером». Динамічний сюжет, у якому розповідалось про те, як собака знайшла дівчинку, котру викрали шантажисти, було розкрито на екрані в адекватно динамічній формі – камера достатньо активно рухалась, епізоди змінювались відповідно обставинам переслідування, монтаж епізодів ставав усе більш осмисленим засобом організації сюжету.
І невипадково, що фільм користувався таким успіхом, що режисеру довелось спочатку відзняти фільм заново, оскільки його змонтований негатив через друк багатьох копій пошкодився, а потім відзняти ще сім серій «Врятованої Ровером».