- •1. Першоджерела кінематографа
- •2. «Люмьєрівський» та «мельєсівський» напрямки у розвитку кінематографа
- •3. Новаторські досягнення кінематографістів «брайтонської школи»
- •4. Початок монополізації європейського кіно. Значення діяльності фірм «Пате» і «Гомон»
- •8. Голлівудська система «кінозірок» та її значення для розвитку кінематографа
- •10. Формування російського та українського кінематографа
- •11. Значення теоретичних і практичних розробок Льва Кулєшова в галузі кіномонтажу та акторської гри
- •12. Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і
- •13. Абель Ганс та Карл Дрейєр – режисери-новатори
- •14. Пошуки французького авангарду
- •15. Уроки німецького кіноекспресіонізму
- •16. Стандарти голлівудської кіноіндустрії
- •17. Голлівуд – пошуки нової екранної виразності
- •18. Провідні жанри радянського дозвукового кіномистецтва
- •19. Екранна гра Еміля Яннінгса як вище досягнення акторської гри у «німому» кіно.
- •20. Екранна документалістика як критерій художньої правди
- •1. «Зірки» кінематографа Марлен Дитріх, Грета Гарбо, Вівьєн Лі, Бетт Дейвіс. Головні спільні риси їх творчості
- •2. Провідні риси стилістики і виконавської майстерності у видатних досягненнях світового кіномистецтва 30-х років хх століття – фільмах ж. Ренуара «Велика ілюзія» та о. Уеллса «Громадянин Кейн»
- •3. Головні риси радянської кіноакторської школи 30-х років хх століття
- •4. Музична кінокомедія 30-х років та її уроки для сучасності
- •5. Напрям «поетичного реалізму» у французькому кіно
- •6. Визначальні ознаки школи італійського неореалізму. Фільм Вітторіо де Сіки «Викрадачі велосипедів»
- •7. Творчість Акіри Куросави – зв´язок двох культур
- •8. Альфред Хічкок – майстер саспенсу
- •9. Особливості стилю та виконавської майстерності кінематографістів французької «Нової хвилі»
- •10. Творчість ф. Фелліні та м. Антоніоні
- •11. Метафоричний кінематограф і. Бергмана, а. Вайди та
- •12. Особливості кіномови та акторської школи радянського кіно на прикладах фільмів «Летять журавлі», «Дев΄ять днів одного року», «Гамлет»
- •13. А. Тарковський та с. Герасимов – два полюси кінематографічної образності
- •14. Сучасна екранна мова. Від Анрі Кольпі до Боба Фосса. «Така довга відсутність», «Кабаре» та «Увесь цей джаз» як приклади сучаної кіномови
- •15. Визначальні етапи розвитку операторського мистецтва
- •1. Творчість о.П. Довженка та його внесок у розвиток українського і світового кіномистецтва
- •2. «Зірки» українського кіномистецтва дозвукового періоду.
- •3. І.П. Кавалеридзе – першовідкривач українського історичного кінематографа
- •4. Творчість і.А. Савченка та стилістика акторських образів у його фільмах
- •5. Акторські образи фільму л. Лукова «Велике життя»
- •6. Фільм м. Донського «Райдуга» та особливості екранного образу героїні, створеного н. Ужвій
- •7. Романтико-героїчний акторський кінематограф б. Барнета, в. Брауна, в. Івченка
- •8. Український поетичний кінематограф, його стилістика та визначні представники
- •9. Фільм с. Параджанова «Тіні забутих предків». Значення його естетики для подальшого розвитку українського кіно.
- •10. Акторська і режисерська творчість Івана Миколайчука та її значення для формування українського поетичного кіно
- •11. Фільми л. Бикова та особливості його акторської школи
- •12. Фільм в. Іванова «За двома зайцями» і традиції класичної української акторської творчості
- •13. Броніслав Брондуков – український Чаплін. Трагедія «маленької людини» у фільмі л. Осики «Камінний хрест»
- •14. Акторські образи сучасників у фільмах м. Хуцієва «Весна на Зарічній вулиці» та «Два Федори»
- •15. Творчість к. Муратової та особливості гри створених нею акторських ансамблів
- •16. Поетичний кінематограф ю. Іллєнка та його органічний зв´язок з народною творчістю (фільми «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою»)
- •17. Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженко – історичний шлях
- •18. Одеська кіностудія художніх фільмів
- •19. Українська студія хронікально-документальних фільмів
- •20. Київська кіностудія науково-популярних фільмів
- •1. Піонери винаходу телебачення.
- •2. Борис Грабовський – творець оригінальної системи телебачення
- •3. Володимир Зворикін – батько електронного телебачення
- •4. Хронологія розвитку техніки телебачення
- •5. Перші програми світового телебачення
- •6. Становлення масового телебачення сша
- •7. Система британського громадського телебачення
- •8. Телебачення Франції
- •9. Становлення масового радянського телебачення
- •10. Становлення українського телебачення
- •11. Структура українського телебачення
- •12. Становлення українського телевізійного кіно
- •13. Визначні особистості телевізійного ефіру
- •14. Система жанрів документального телебачення
- •15. Жанрові форми художнього телебачення
8. Телебачення Франції
Телебачення Франції тривалий час було виключно державним і розглядалось різними урядами як засіб політичного впливу на глядачів. Ситуація почала змінюватись лише на початку 80-х. Внаслідок нескінченних процесів реорганізації, лібералізації, спеціалізації сучасне французьке телебачення являє сьогодні складну і розгалужену систему державних, напівдержавних, суспільних, громадських, приватних, а також загальнонаціональних, міждержавних, регіональних, місцевих, загальнотематичних, спеціалізованих, ефірних, кабельних, супутникових, платних, безплатних та інших каналів, яка постійно продовжує змінюватись. Це не заважає французькому телебаченню постійно підтримувати достатньо високий творчий рівень мовлення. Сьогодні основою французького телебачення є об´єднання суспільних каналів «Франс-Телевізьон». Згідно законодавства, вони надають суспільству комплекс програм, які відзначаються різноманітністю, високою якістю, плюралізмом думок, актуальністю інформації, сприяють розвитку усіх видів інтелектуальної творчості, різноманітних знань, культури, мистецтва, розвитку культурного розмаїття різних регіонів Франції, висвітлюють їхнє суспільне життя, поширюють у світі французьку мову тощо. Канал Франс-2 зобов´язаний зранку транслювати релігійні програми різних конфесій. Суспільні канали діють на підставі угод, які вони укладають з державою, а фінансуються за рахунок абонентської плати та реклами. Провідним каналами Франції є загальнонаціональний Франс-2, національно-регіональний Франс-3, який має багато регіональних станцій. Франс-3 – єдиний канал, який має власний повний цикл телевізійного і кіновиробництва, 6 регіональних центрів, студії по виробництву телефільмів; 1994 року було створено освітній канал Франс-5, а 2005 – цифровий молодіжний Франс-4. У Франції діють франко-німецький канал «Арте», кілька міжнародних франкомовних та іншомовних каналів, а також загальноєвропейські канали: спортивний «Євроспорт» та інформаційний «Євроньюс». Спектр комерційних каналів Франції величезний і різноманітний – від загальнонаціональних до вузько-тематичних. Традиційно велике місце у програмах французького телебачення займають аналітична інформація, спорт, культура, численні драматичні серіали, реаліті-шоу, молодіжні, дитячі, місцеві програми, мода, побут, кінофільми. Французьке телебачення відзначається дуже високим рівнем оформлення телепрограм різних жанрів, чудовою майстерністю операторів, органічністю поведінки на екрані ведучих. Високий рівень традиційно демонструє французьке телебачення у висвітленні політичного життя; уважно стежить за потребами регіональних і місцевих аудиторій, намагаючись задовольнити їх потреби. Загалом, воно відрізняється від телебачення інших західних країн особливою естетикою виконання кожної, навіть найпростішої програми.