- •1. Першоджерела кінематографа
- •2. «Люмьєрівський» та «мельєсівський» напрямки у розвитку кінематографа
- •3. Новаторські досягнення кінематографістів «брайтонської школи»
- •4. Початок монополізації європейського кіно. Значення діяльності фірм «Пате» і «Гомон»
- •8. Голлівудська система «кінозірок» та її значення для розвитку кінематографа
- •10. Формування російського та українського кінематографа
- •11. Значення теоретичних і практичних розробок Льва Кулєшова в галузі кіномонтажу та акторської гри
- •12. Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і
- •13. Абель Ганс та Карл Дрейєр – режисери-новатори
- •14. Пошуки французького авангарду
- •15. Уроки німецького кіноекспресіонізму
- •16. Стандарти голлівудської кіноіндустрії
- •17. Голлівуд – пошуки нової екранної виразності
- •18. Провідні жанри радянського дозвукового кіномистецтва
- •19. Екранна гра Еміля Яннінгса як вище досягнення акторської гри у «німому» кіно.
- •20. Екранна документалістика як критерій художньої правди
- •1. «Зірки» кінематографа Марлен Дитріх, Грета Гарбо, Вівьєн Лі, Бетт Дейвіс. Головні спільні риси їх творчості
- •2. Провідні риси стилістики і виконавської майстерності у видатних досягненнях світового кіномистецтва 30-х років хх століття – фільмах ж. Ренуара «Велика ілюзія» та о. Уеллса «Громадянин Кейн»
- •3. Головні риси радянської кіноакторської школи 30-х років хх століття
- •4. Музична кінокомедія 30-х років та її уроки для сучасності
- •5. Напрям «поетичного реалізму» у французькому кіно
- •6. Визначальні ознаки школи італійського неореалізму. Фільм Вітторіо де Сіки «Викрадачі велосипедів»
- •7. Творчість Акіри Куросави – зв´язок двох культур
- •8. Альфред Хічкок – майстер саспенсу
- •9. Особливості стилю та виконавської майстерності кінематографістів французької «Нової хвилі»
- •10. Творчість ф. Фелліні та м. Антоніоні
- •11. Метафоричний кінематограф і. Бергмана, а. Вайди та
- •12. Особливості кіномови та акторської школи радянського кіно на прикладах фільмів «Летять журавлі», «Дев΄ять днів одного року», «Гамлет»
- •13. А. Тарковський та с. Герасимов – два полюси кінематографічної образності
- •14. Сучасна екранна мова. Від Анрі Кольпі до Боба Фосса. «Така довга відсутність», «Кабаре» та «Увесь цей джаз» як приклади сучаної кіномови
- •15. Визначальні етапи розвитку операторського мистецтва
- •1. Творчість о.П. Довженка та його внесок у розвиток українського і світового кіномистецтва
- •2. «Зірки» українського кіномистецтва дозвукового періоду.
- •3. І.П. Кавалеридзе – першовідкривач українського історичного кінематографа
- •4. Творчість і.А. Савченка та стилістика акторських образів у його фільмах
- •5. Акторські образи фільму л. Лукова «Велике життя»
- •6. Фільм м. Донського «Райдуга» та особливості екранного образу героїні, створеного н. Ужвій
- •7. Романтико-героїчний акторський кінематограф б. Барнета, в. Брауна, в. Івченка
- •8. Український поетичний кінематограф, його стилістика та визначні представники
- •9. Фільм с. Параджанова «Тіні забутих предків». Значення його естетики для подальшого розвитку українського кіно.
- •10. Акторська і режисерська творчість Івана Миколайчука та її значення для формування українського поетичного кіно
- •11. Фільми л. Бикова та особливості його акторської школи
- •12. Фільм в. Іванова «За двома зайцями» і традиції класичної української акторської творчості
- •13. Броніслав Брондуков – український Чаплін. Трагедія «маленької людини» у фільмі л. Осики «Камінний хрест»
- •14. Акторські образи сучасників у фільмах м. Хуцієва «Весна на Зарічній вулиці» та «Два Федори»
- •15. Творчість к. Муратової та особливості гри створених нею акторських ансамблів
- •16. Поетичний кінематограф ю. Іллєнка та його органічний зв´язок з народною творчістю (фільми «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою»)
- •17. Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженко – історичний шлях
- •18. Одеська кіностудія художніх фільмів
- •19. Українська студія хронікально-документальних фільмів
- •20. Київська кіностудія науково-популярних фільмів
- •1. Піонери винаходу телебачення.
- •2. Борис Грабовський – творець оригінальної системи телебачення
- •3. Володимир Зворикін – батько електронного телебачення
- •4. Хронологія розвитку техніки телебачення
- •5. Перші програми світового телебачення
- •6. Становлення масового телебачення сша
- •7. Система британського громадського телебачення
- •8. Телебачення Франції
- •9. Становлення масового радянського телебачення
- •10. Становлення українського телебачення
- •11. Структура українського телебачення
- •12. Становлення українського телевізійного кіно
- •13. Визначні особистості телевізійного ефіру
- •14. Система жанрів документального телебачення
- •15. Жанрові форми художнього телебачення
4. Хронологія розвитку техніки телебачення
1 березня 1928 року сталася знакова подія в історії телебачення – вийшов перший номер першого журналу, присвяченого телебаченню. Видавцем журналу було британське Королевське телевізійне товариство, створене винахідником однієї з перших у світі систем механічного телебачення на основі диску Ніпкова – Джон Лоджі Берд. Зокрема, ним був розроблений і у 1929-1931 роках продавався телевізійний приймач Берда, який і мав назву «телевізор». Регулярні дослідні передачі за методом Берда відбувались з 30 вересня 1929 до 1935 року, надалі поступившись місцем телебаченню електронному.
29 квітня 1931 року – початок експериментального мовлення на основі диску Ніпкова у Всесоюзному електротехнічному інституті у Москві під керівництвом П. Шмакова та В. Архангельського;
1 жовтня 1931 року почав регулярні телепередачі Московський радіотехнічний вузол. Глядачами програм з розгорткою на 30 рядків були здебільшого радіоаматори у всьому Радянському Союзі;
Середина 1931 року – демонстрація німецьким вченим М. фон Арденне електронної системи зі стандартом розгортки 100 рядків;
21 липня 1931 – перша телестанція в Нью-Йорку на основі механічного телебачення (Сі-Бі-Ес). Майже одразу ж Ен-Бі-Сі почала трансляції через антенну, встановлену на «Емпайр стейт білдінг»;
1 травня 1932 року – початок серійного випуску телевізорів Б-2 системи А. Брейтбарта на заводі имені Козицького в Ленінграді;
Березень 1935 – у Німеччині оголошено, що передачі Берлінського телецентру стають регулярними. Передачі йшли тричі на тиждень, однак майже повна відсутність телевізійних приймачів, змусила керівництво країни почати організацію салонів для колективного перегляду, своєрідних телетеатрів, що стримувалось недостатньою якістю зображення;
Серпень 1936 року – висвітлення ходу Олімпійських ігор у Берліні з обсягом прямих трансляцій до 8 годин на добу. З цією метою у Берліні було створено 25 переглядових пунктів, а до Гамбургу було прокладено кабель;
2 листопада 1936 року британська радіокомпанія Бі-бі-сі почала регулярні телевізійні трансляції за допомогою електронного телебачення системи фірми «Емі-Марконі» з розгортанням зображення на 405 рядків. Саме ця дата вважається початком регулярного телевізійного мовлення у світі, оскільки якість зображення привела до швидкого збільшення кількості власників телевізорів. Телебачення ставала не тільки регулярним, але й масовим видовищем;
19 листопада 1936 року – проведений перший запис звуку на розроблену у Німеччині магнітну стрічку фірми BASF;
Вересень 1937 року – демонстрація в Парижі електронної телеустановки з розгортанням зображення на 455 рядків;
9 березня 1938 року почалося пробне електронне телевізійне мовлення з розгортанням зображення на 343 рядка з телецентру на Шаболовці через Шуховську башту;
25 березня 1938 року – початок демонстрації фільмів по телебаченню у Москві (показано кінофільм режисера Ф. Ермлера «Великий громадянин»);
1 вересня 1938 року – запущено Ленінградський телевізійний центр електронного зображення;
5 листопада 1938 року – початок дослідних електронних телевізійних передач Московського телецентру на Шаболовці;
Того ж року на Ейфелевій башті у Парижі встановлено передавальний пристрій електронного телебачення і почалися регулярні трансляції (щоправда, в умовах майже повної відсутності у Франції телевізорів);
10 березня 1939 року почалися регулярні телевізійні передачі Московського електронного телецентру з розкладом на 343 рядка;
30 квітня 1939 року почалися регулярні телевізійні трансляції у США (Нью-Йорк). Кожного вечора по наперед заданій програмі їх могли дивитись 200 власників телевізорів. Телевізори не мали звуку і доводилось приймати звук на певній хвилі радіоприймача. Однак на грудень 1941 року у США було вже 7,5 тисяч приймачів, а регулярні програми вели уже 10 телевізійних станцій.
15 грудня 1945 року Московський телецентр першим у Європі відновив регулярні телевізійні трансляції.