4. Хронологія розвитку техніки телебачення

1 березня 1928 року сталася знакова подія в історії телебачення – вийшов перший номер першого журналу, присвяченого телебаченню. Видавцем журналу було британське Королевське телевізійне товариство, створене винахідником однієї з перших у світі систем механічного телебачення на основі диску Ніпкова – Джон Лоджі Берд. Зокрема, ним був розроблений і у 1929-1931 роках продавався телевізійний приймач Берда, який і мав назву «телевізор». Регулярні дослідні передачі за методом Берда відбувались з 30 вересня 1929 до 1935 року, надалі поступившись місцем телебаченню електронному.

29 квітня 1931 року – початок експериментального мовлення на основі диску Ніпкова у Всесоюзному електротехнічному інституті у Москві під керівництвом П. Шмакова та В. Архангельського;

1 жовтня 1931 року почав регулярні телепередачі Московський радіотехнічний вузол. Глядачами програм з розгорткою на 30 рядків були здебільшого радіоаматори у всьому Радянському Союзі;

Середина 1931 року – демонстрація німецьким вченим М. фон Арденне електронної системи зі стандартом розгортки 100 рядків;

21 липня 1931 – перша телестанція в Нью-Йорку на основі механічного телебачення (Сі-Бі-Ес). Майже одразу ж Ен-Бі-Сі почала трансляції через антенну, встановлену на «Емпайр стейт білдінг»;

1 травня 1932 року – початок серійного випуску телевізорів Б-2 системи А. Брейтбарта на заводі имені Козицького в Ленінграді;

Березень 1935 – у Німеччині оголошено, що передачі Берлінського телецентру стають регулярними. Передачі йшли тричі на тиждень, однак майже повна відсутність телевізійних приймачів, змусила керівництво країни почати організацію салонів для колективного перегляду, своєрідних телетеатрів, що стримувалось недостатньою якістю зображення;

Серпень 1936 року – висвітлення ходу Олімпійських ігор у Берліні з обсягом прямих трансляцій до 8 годин на добу. З цією метою у Берліні було створено 25 переглядових пунктів, а до Гамбургу було прокладено кабель;

2 листопада 1936 року британська радіокомпанія Бі-бі-сі почала регулярні телевізійні трансляції за допомогою електронного телебачення системи фірми «Емі-Марконі» з розгортанням зображення на 405 рядків. Саме ця дата вважається початком регулярного телевізійного мовлення у світі, оскільки якість зображення привела до швидкого збільшення кількості власників телевізорів. Телебачення ставала не тільки регулярним, але й масовим видовищем;

19 листопада 1936 року – проведений перший запис звуку на розроблену у Німеччині магнітну стрічку фірми BASF;

Вересень 1937 року – демонстрація в Парижі електронної телеустановки з розгортанням зображення на 455 рядків;

9 березня 1938 року почалося пробне електронне телевізійне мовлення з розгортанням зображення на 343 рядка з телецентру на Шаболовці через Шуховську башту;

25 березня 1938 року – початок демонстрації фільмів по телебаченню у Москві (показано кінофільм режисера Ф. Ермлера «Великий громадянин»);

1 вересня 1938 року – запущено Ленінградський телевізійний центр електронного зображення;

5 листопада 1938 року – початок дослідних електронних телевізійних передач Московського телецентру на Шаболовці;

Того ж року на Ейфелевій башті у Парижі встановлено передавальний пристрій електронного телебачення і почалися регулярні трансляції (щоправда, в умовах майже повної відсутності у Франції телевізорів);

10 березня 1939 року почалися регулярні телевізійні передачі Московського електронного телецентру з розкладом на 343 рядка;

30 квітня 1939 року почалися регулярні телевізійні трансляції у США (Нью-Йорк). Кожного вечора по наперед заданій програмі їх могли дивитись 200 власників телевізорів. Телевізори не мали звуку і доводилось приймати звук на певній хвилі радіоприймача. Однак на грудень 1941 року у США було вже 7,5 тисяч приймачів, а регулярні програми вели уже 10 телевізійних станцій.

15 грудня 1945 року Московський телецентр першим у Європі відновив регулярні телевізійні трансляції.