- •1. Першоджерела кінематографа
- •2. «Люмьєрівський» та «мельєсівський» напрямки у розвитку кінематографа
- •3. Новаторські досягнення кінематографістів «брайтонської школи»
- •4. Початок монополізації європейського кіно. Значення діяльності фірм «Пате» і «Гомон»
- •8. Голлівудська система «кінозірок» та її значення для розвитку кінематографа
- •10. Формування російського та українського кінематографа
- •11. Значення теоретичних і практичних розробок Льва Кулєшова в галузі кіномонтажу та акторської гри
- •12. Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і
- •13. Абель Ганс та Карл Дрейєр – режисери-новатори
- •14. Пошуки французького авангарду
- •15. Уроки німецького кіноекспресіонізму
- •16. Стандарти голлівудської кіноіндустрії
- •17. Голлівуд – пошуки нової екранної виразності
- •18. Провідні жанри радянського дозвукового кіномистецтва
- •19. Екранна гра Еміля Яннінгса як вище досягнення акторської гри у «німому» кіно.
- •20. Екранна документалістика як критерій художньої правди
- •1. «Зірки» кінематографа Марлен Дитріх, Грета Гарбо, Вівьєн Лі, Бетт Дейвіс. Головні спільні риси їх творчості
- •2. Провідні риси стилістики і виконавської майстерності у видатних досягненнях світового кіномистецтва 30-х років хх століття – фільмах ж. Ренуара «Велика ілюзія» та о. Уеллса «Громадянин Кейн»
- •3. Головні риси радянської кіноакторської школи 30-х років хх століття
- •4. Музична кінокомедія 30-х років та її уроки для сучасності
- •5. Напрям «поетичного реалізму» у французькому кіно
- •6. Визначальні ознаки школи італійського неореалізму. Фільм Вітторіо де Сіки «Викрадачі велосипедів»
- •7. Творчість Акіри Куросави – зв´язок двох культур
- •8. Альфред Хічкок – майстер саспенсу
- •9. Особливості стилю та виконавської майстерності кінематографістів французької «Нової хвилі»
- •10. Творчість ф. Фелліні та м. Антоніоні
- •11. Метафоричний кінематограф і. Бергмана, а. Вайди та
- •12. Особливості кіномови та акторської школи радянського кіно на прикладах фільмів «Летять журавлі», «Дев΄ять днів одного року», «Гамлет»
- •13. А. Тарковський та с. Герасимов – два полюси кінематографічної образності
- •14. Сучасна екранна мова. Від Анрі Кольпі до Боба Фосса. «Така довга відсутність», «Кабаре» та «Увесь цей джаз» як приклади сучаної кіномови
- •15. Визначальні етапи розвитку операторського мистецтва
- •1. Творчість о.П. Довженка та його внесок у розвиток українського і світового кіномистецтва
- •2. «Зірки» українського кіномистецтва дозвукового періоду.
- •3. І.П. Кавалеридзе – першовідкривач українського історичного кінематографа
- •4. Творчість і.А. Савченка та стилістика акторських образів у його фільмах
- •5. Акторські образи фільму л. Лукова «Велике життя»
- •6. Фільм м. Донського «Райдуга» та особливості екранного образу героїні, створеного н. Ужвій
- •7. Романтико-героїчний акторський кінематограф б. Барнета, в. Брауна, в. Івченка
- •8. Український поетичний кінематограф, його стилістика та визначні представники
- •9. Фільм с. Параджанова «Тіні забутих предків». Значення його естетики для подальшого розвитку українського кіно.
- •10. Акторська і режисерська творчість Івана Миколайчука та її значення для формування українського поетичного кіно
- •11. Фільми л. Бикова та особливості його акторської школи
- •12. Фільм в. Іванова «За двома зайцями» і традиції класичної української акторської творчості
- •13. Броніслав Брондуков – український Чаплін. Трагедія «маленької людини» у фільмі л. Осики «Камінний хрест»
- •14. Акторські образи сучасників у фільмах м. Хуцієва «Весна на Зарічній вулиці» та «Два Федори»
- •15. Творчість к. Муратової та особливості гри створених нею акторських ансамблів
- •16. Поетичний кінематограф ю. Іллєнка та його органічний зв´язок з народною творчістю (фільми «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою»)
- •17. Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженко – історичний шлях
- •18. Одеська кіностудія художніх фільмів
- •19. Українська студія хронікально-документальних фільмів
- •20. Київська кіностудія науково-популярних фільмів
- •1. Піонери винаходу телебачення.
- •2. Борис Грабовський – творець оригінальної системи телебачення
- •3. Володимир Зворикін – батько електронного телебачення
- •4. Хронологія розвитку техніки телебачення
- •5. Перші програми світового телебачення
- •6. Становлення масового телебачення сша
- •7. Система британського громадського телебачення
- •8. Телебачення Франції
- •9. Становлення масового радянського телебачення
- •10. Становлення українського телебачення
- •11. Структура українського телебачення
- •12. Становлення українського телевізійного кіно
- •13. Визначні особистості телевізійного ефіру
- •14. Система жанрів документального телебачення
- •15. Жанрові форми художнього телебачення
7. Система британського громадського телебачення
У червні 1946 року трансляцією Параду Перемоги відновилась діяльність британського телебачення.
Його стрімкий розвиток стимулювали трансляції Олімпійських ігор у Лондоні 1948 року та коронації Єлизавети ІІ у 1953 році. Саме тоді кількість приймачів у Великобританії досягла 5 мільйонів, а обсяг телевізійного мовлення склав 40 годин на тиждень. Британська широкомовна корпорація – British Broadcasting Corporation (ВВС) — комплекс радіо-, інтернет- і телемовлення Великобританії, утворена 1922 року. Вона не є державним ЗМІ, а являє собою громадську організацію з Керуючою радою, яка складається з 12 попечителів, котрих призначає королева строком на п´ять років. Ними є відомі представники преси, культури, бізнесу та інших сфер суспільної діяльності. Принципи роботи ВВС були сформульовані ще у 30-ті роки: корпорація існує на абонентську плату; корпорація працює на усю націю, а не на більшість, котра завжди буде вимагати розважальних програм; корпорація постійно удосконалює свою продукцію, розумно сполучаючи інформаційні, освітні та розважальні програми; корпорація повинна мати достатню могутність, аби протистояти будь-якому тискові комерційних і політичних інтересів. Така концепція дозволила протягом кількох десятиліть забезпечувати соціальну відповідальність як усього британського радіомовлення і телебачення, так і певну міру незалежності і свободи слова. Рада визначає загальні напрямки діяльності корпорації, її фінансування, призначає керівників. Бі-бі-сі є позапартійною структурою.
Для створення конкурентного середовища у Британії з 1955 року діє і перший у Європі комерційний телеканал Ай-ті-ві. Британське телебачення досить довго було засобом розваги, освіти та показу важливих політичних і спортивних подій. Лише 1954 року телебачення почало випускати новини – паралельно з радіо. Ранкові новини взагалі з´явились на телебаченні тільки 1983 року, оскільки зранку консервативні британці звикли слухати радіоновини. Ці обставини зробили головним жанром британського телебаченні перших післявоєнних років телевізійні спектаклі та багатосерійні драми. На телебачення працювали кращі англійські драматурги та сценаристи. Вершиною цієї діяльності став багатосерійний фільм за романом Джона Ґолсуорсі «Сага про Форсайтів», 26 серій якого стали, зокрема, першим англійським телефільмом на радянському телебаченні. Досконалі сценарій, постановка та гра акторів зробили його чи не найкращим телевізійним серіалом світу. Цей високий рівень традиційно підтримують й інші телевізійні екранізації класики. 1964 року почала мовлення друга програма телебачення ВВС. 1967 вона стала і першим у Європі кольоровим телеканалом (по системі PAL). На ній не було ні серіалів, ні традиційних новин. Основу програм складали розважальні та освітні програми. Саме на другому каналі ВВС режисером Девідом Аттенборо були створені класичні програми, присвячені життю нашої планети: «Блакитна планета», «Приватне життя рослин», «Життя на Землі», «Життя птахів». Ці багатосерійні цикли стали прообразом нинішніх численних пізнавальних фільмів на DVD. 1994 року з´явивився і міжнародний канал ВВС: «Бі-бі-сі уорлд», який спеціалізується на новинах та аналітичних оглядах міжнародних подій. Випуски новин та відповідна аналітика взагалі є гордістю ВВС. Оперативність, блискучий рівень відеорепортажу, висока культура оформлення студії та графіки протягом тривалого часу були зразком для телебачення усього світу. Головним у новинах ВВС завжди було вміння висвітлювати не тільки самі новини, але й значення їх для подальшого розвитку світових подій. Ще один цікавий напрямок діяльності ВВС – створення першокласних програм з вивчення англійської мови, які демонструються на увесь світ. У 90-х роках кількість різноманітних телевізійних каналів, у тому числі кабельних, почала збільшуватись. Сьогодні комерційне телебачення Британії є достатньо розгалуженим. Основу його програм складають серіальні «мильні опери», деякі з них йдуть протягом кількох десятиліть і розраховані здебільшого на людей старшого віку та сільське населення. Розрослося і ВВС, яке до того ж арендує кілька каналів для різноманітного регіонального та тематичного мовлення. Загалом, історія британського телебачення – історія пошуку компромісу між вимогами суспільства та викликами часу, між високою культурою та інтересами масової аудиторії. Слід визначити, що завдяки сталій структурі громадського мовлення воно справлялося з цими проблемами значно краще, ніж телебачення інших західних країн.