- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
- •1 Національні економіки в системі світового господарства. Варіативність моделей економічного розвитку
- •1.2. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн
- •Індекс розвитку людського потенціалу (ірлп) та ввп* окремих країн світу у 2001 р.
- •Галузева структура ввп по окремих країнах
- •1.3. Класифікація країн у світовій економіці
- •1.4. Особливості взаємовідносин між країнами в умовах глобалізації
- •1. Зростання незацікавленості країн Півночі в тісних контактах з Півднем.
- •3. Вибіркова підтримка деяких регіонів країн, що розвиваються:
- •1.5. Основні моделі економічного розвитку країн світу
- •2 Детермінанти економічного успіху країн-лідерів
- •Індекс технологічних досягнень у країнАх лідерАх
- •Питома вага зайнятих у сфері послуг у країнах-лідерах
- •Провідні країни світу в галузі інновацій
- •Показники транснаціоналізації світової економіки, млрд дол.
- •2.2. Генезис сучасного економічного зростання постіндустріальних країн
- •Показники міжнародної імміграції населення та робочої сили до розвинутих країн
- •2.3. Диференціація та вирівнювання постіндустріальних країн світу
- •3 Економіка сша і канади
- •П’ять найбільших корпорацій світу, 2001 (млн дол.)
- •3.2. Чинники і динаміка економічного розвитку
- •Приплив іноземного капіталу в сша впродовж 1995—2000 рр., млрд дол.
- •Прогноз економічного зростання, складений адміністрацією сша
- •3.3. Галузева структура економіки
- •3.4. Особливості внутрішньорегіональної економіки
- •3.5. Зовнішньоекономічна експансія сша
- •Десять найбільших реципієнтів, що отримали іноземну допомогу від сша у 2000 році (бюджетні асигнування Агенції сша з міжнародного розвитку (usаіd)
- •3.5.1. Особливості економічних зв’язків між Україною та сша
- •3.6. Основні напрями державного регулювання економіки у ххі ст.
- •3.7. Характерні риси функціонування національної економіки Канади
- •3.7.1. Еволюція соціальної моделі Канади
- •Питома вага витрат на соціальні потреби у ввп Канади в загальній сумі державних витрат, %
- •4 Економіка Японії
- •4.2. Галузева структура господарства
- •Індекси транснаціоналізації провідних японських компаній
- •4.3. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •4.4. Еволюція економічних моделей
- •4.4.1. Чинники економічного успіху Японії у післявоєнний період. Динаміка розвитку японської моделі (1945—1995 рр.)
- •4.4.2. Причини та наслідки японської кризи 90-х рр. Хх ст.
- •4.4.3. Японська модель в умовах глобалізації світового господарства
- •5 Країни Європейського Союзу
- •Позиції країн єс та аплікантів на вступ у світі (станом на початок 2000 р.)
- •5.1.1. Цілі та завдання Європейського Союзу
- •5.2. Сучасні економічні теорії європейської інтеграції
- •5.3 Економічна модель Німеччини
- •5.3.1. Місце фрн у глобальній та європейській економіці
- •5.3.2. Особливості німецької економічної моделі
- •5.3.3. Сучасна модель розвитку
- •5.3.4. Структура господарства
- •Провідні корпорації фрн за рівнем капіталізації (станом на початок 2000 р.)
- •5.3.5. Зовнішньоекономічні зв’язки
- •5.4. Економіка Франції
- •5.4.1. Позиції Франції у світовій економіці та в Європейському Союзі
- •5.4.2. Французька модель економіки
- •5.4.3. Сучасна структура господарства
- •Провідні французькі корпорації у 2001 р.
- •5.4.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •5.5. Економіка Великобританії
- •5.5.1. Місце країни у світовій економіці та позиції в єс
- •5.5.2. Трансформація британської моделі розвитку
- •5.5.3. Галузева структура господарства
- •Найбільші корпорації Великобританії (млн євро), 2001 р.
- •5.5.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •5.6. Економіка Італії
- •5.6.1. Італія в системі міжнародних економічних відносин
- •5.6.2. Особливості італійської моделі розвитку
- •5.6.3. Галузева структура господарства Італії
- •Структура економіки Італії
- •Провідні італійські корпорації
- •5.6.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •Структура зовнішньої торгівлі товарами, 2000 р.
- •5.7. Скандинавська модель розвитку
- •5.7.1. Особливості розвитку економіки скандинавських країн
- •Основні індикатори розвитку Скандинавських країн
- •Глобальні центри технологічного новаторства в скандинавських країнах та їх світовий рейтинг
- •Найбільші скандинавські компанії за обсягами торгового обороту, 2001 р. Млн євро
- •5.7.2. Суть та основні особливості швецької моделі
- •5.8. Економіка нових країн—учасниць єс
- •5.8.1. Країни цсє та Європейський Союз
- •Основні економічні показники найбільших країн цсє
- •П’яте розширення єс: держави-апліканти у 2002 р.
- •5.8.2. Спільні та відмітні риси трансформаційних процесів у державах цсє
- •Питома вага приватного сектору у виробництві ввп, %
- •Питома вага експорту та імпорту по країнах цсє, %
- •Головні показники розвитку постсоціалістичних країн Європи, 2000 р.
- •Капіталізація країн Центральної Європи, 1999 р.
- •Найбільші компанії країн Центральної Європи, 1999 р.
- •Термін, що необхідний країнам Центральної Європи та Балтії (перша хвиля) для інтеграції до єс (у роках)
- •Термін, що необхідний країнам Центральної Європи та Балтії (друга хвиля) для інтеграції до єс (у роках)
- •Зовнішня заборгованість країн цсє — нових членів єс
- •5.8.3. Економіка Польщі
- •Експорт та імпорт Польщі, млн дол.
- •Основні торгові партнери Польщі, питома вага, 2000 р., %
- •5.8.4. Особливості економіки Чехії
- •Розподіл коштів структурних фондів єс та Фонду згуртування для Чеської Республіки впродовж 2004—2006 рр., млн євро, (ціни 1999 року)
- •5.8.5. Особливості економіки Словаччини
- •Експорт та імпорт Словацької республіки, млрд дол.
- •5.8.6. Особливості економіки Угорщини
- •Зовнішня торгівля Угорщини
- •5.9. Україна — єс
- •Частка зовнішньої торгівлі товарами та прямі інвестиції в Україну з єс, снд та рф, %
- •5.1. Країни Європейського Союзу в системі світогосподарських зв’язків
- •5.2. Сучасні економічні теорії європейської інтеграції
- •5.3 Економічна модель Німеччини
- •5.4. Економіка Франції
- •5.5. Економіка Великобританії
- •5.6. Економіка Італії
- •5.7. Скандинавська модель розвитку
- •5.8. Економіка нових країн — учасниць єс
- •5.9. України і єс
- •6 Економіка країн— аплікантів на вступ до Європейського Союзу
- •6.1. Особливості економіки Болгарії
- •6.2. Особливості економіки Румунії
- •6.3. Особливості економіки Туреччини
- •Загальна характеристика країн-кандидатів на вступ
- •Структура валової доданої вартості, 2002 р.
- •6.1. Особливості економіки Болгарії
- •6.2. Особливості економіки Румунії
- •6.3. Особливості економіки Туреччини
- •7 Економіка країн снд
- •Питома вага провідних регіональних об’єднань, 2000 р., %
- •Розвиток країн снд, 2001 р.
- •Галузева структура валової додаткової вартості (у поточних цінах, у відсотках)
- •7.2. Економіка Росії
- •7.2.1. Економічний потенціал
- •7.2.2. Особливості здійснення економічних реформ у 1990-ті рр.
- •Макроекономічні індикатори розвитку рф
- •7.2.3. Структура сучасного господарства
- •Структура зовнішнього боргу Росії, станом на 30 вересня 2004 р., млрд дол.
- •7.2.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •Торгівля між Росією та єс — 15
- •Структура зовнішньої торгівлі між єс та Росією
- •7.3. Особливості економіки Республіки Білорусь
- •7.4. Особливості економіки Республіки Молдова
- •7.5. Особливості економічних відносин України з країнами снд
- •8 Економіка Китайської Народної Республіки (кнр)
- •8.2. Еволюція економічної моделі
- •Зміни в економічній структурі Китаю
- •Основні макроекономічні показники розвитку Китаю
- •8.3. Галузева структура економіки
- •8.4. Зовнішньоекономічні зв’язки
- •8.5. Розвиток економічних відносин України з кнр
- •9 Особливості економічного розвитку нових індустріальних країн
- •9.2. Економіка Республіки Корея (Південна Корея)
- •9.2.1. Особливості положення в глобальній економіці
- •9.2.2. Особливості корейської моделі розвитку
- •9.3.3. Галузева структура економіки та зовнішньоекономічні зв’язки
- •9.3. Особливості економіки держав — «драконів»
- •9.4. Особливості економіки держав-«тигрів»
- •Основні макроекономічні показники країн Південно-Східної Азії
- •9.5. Розвиток економічних відносин України з новими індустріальними державами
- •10 Економіка країн Близького, Середнього Сходу (бсс) та Північної африки (па)
- •10.1. Позиції країн бсс у глобальній та азійській економіці
- •10.2. Покраїнові відмінності
- •10.3. Економічні відносини України з країнами бсс
- •10.1. Позиції країн бсс та па у глобальній та азійській економіці
- •Основні макроекономічні показники найбільших країн Близького та Середнього Сходу
- •Рейтинг деяких країн Близького та Середнього Сходу за індексом конкурентоспроможності, що зростає
- •10.2. Покраїнові відмінності
- •10. 3. Економічні відносини України з країнами бсс та па
- •Навчальне видання
- •Економіка зарубіжних країн
Структура валової доданої вартості, 2002 р.
Країна |
Галузь |
||
сільське господарство |
промисловість |
послуги |
|
Болгарія |
14 |
28 |
58 |
Румунія |
12 |
37 |
51 |
Туреччина |
15 |
27 |
58 |
Джерело: Доклад о мировом развитии, 2003. — М.: Весь Мир, 2003.
Певні проблеми існують також щодо циклічності економічних коливань та сталості зростання, які завжди виникають у зв’язку із реформуванням економіки та відповідною кон’юнктурою на товари та послуги, що складається на світовому ринку. Так, упродовж 90-х рр. ХХ ст. Болгарія мала спади (1990—1993, 1996—1997 рр.) і піднесення економіки (1994—1995, 1998—2000 рр.), румунська ж циклічність була подібною, проте й вона характеризувалася двома етапами занепаду (1990—1992 та 1997—1999 рр.). Природно, що це відбилося на результатах реформ. Якщо порівнювати десять років трансформації економіки (з 1990 по 1999 р.), то наприкінці 1990-х рр. економіка Болгарії виробляла лише 66 % ВВП від рівня 1989 р., а Румунія — 73 %. Потреби у переході до ринку Туреччина не мала, а відтак вона виявилася більш синхронізованою до світових, у тому числі європейських циклічних коливань, проте контрасти зростання ВВП і в цій країні були великими. Так, у 1999 р. цей показник був від’ємним і становив 5 %, але вже у 2000 р. став позитивним і досяг 7,5 %, проте вже в 2001-му він знизився на 9,4 % (це найнижчий індикатор темпів ВВП після Другої світової війни).
6.1. Особливості економіки Болгарії
Перехід країни до ринку виявився значно складнішим та довшим, ніж передбачалося, а результати гіршими, ніж у багатьох інших державах ЦСЄ. Водночас курс на європейську інтеграцію Болгарії схвалює більшість населення країни, хоча побоювання щодо його наслідків також є досить значними, що пов’язане насамперед з високими рівнями конкуренції європейських компаній, можливим банкрутством болгарських підприємств та зростанням рівня безробіття.
Упродовж 1990—1997 рр. економіка країни реформувалася повільно, що було пов’язано з відсутністю цілісної програми розвитку та значними політичними коливаннями щодо подальшого вибору моделі трансформації свого господарства. 1997 р. можна вважати відправною точкою системних реформ болгарського уряду, якому передувало руйнівне падіння ВВП у 1996 р. (– 10,9 %) та 1997 р. (– 6,9 %), високий та гіпервисокий рівень інфляції, відповідно, 123 % та 1082 %, значний бюджетний дефіцит — 10,4 % та – 2,1 %, а також дефіцит платіжного балансу. Низьким порівняно з іншими країнами ЦСЄ був рівень залучених прямих іноземних інвестицій. Системне реформування, яке розпочалося у 1997 р., зводилося до чотирьох основних заходів:
приватизація та ліквідація державних підприємств;
лібералізація політики в галузі сільського господарства, включаючи створення умов для ринку землі;
реформування державних програм соціального страхування;
реформи, що спрямовані на посилення контролю за дотриманням угод; розвиток виконавчої дисципліни.
У вересні 1998 р. МВФ створив довгостроковий пільговий фонд (Exended Fund Facility), який виділив загальні кредити на суму 900 млн дол. для підтримки реформ у Болгарії. Жорстка економічна політика впродовж двох років, максимальне стимулювання малого та середнього бізнесу дала позитивні результати у наступний період. Уже в 1998 р. спостерігався позитивний приріст ВВП (+ 3,5 %), але в 1998-му він трохи уповільнився (+ 2,4 %), проте вже у 2000-му досяг 5,8 % та 4,5 % у 2001 р., коли його абсолютні обсяги сягнули 12,7 млрд дол. Зменшився бюджетний дефіцит (до 12 % у 1998 р.), а рівень інфляції у 1999 р. вже не перевищував 0,7 %, щоправда у наступний період уряду не вдалося приборкати інфляцію і вже у 1999 р. вона зросла та досягла рівня десяти процентів.
Негативним наслідком реалізації «монетарних» підходів є високий рівень безробіття в країні. У 1990-ті рр. чітко простежувалася його позитивна динаміка (1990 — 1,8 %, 1995 — 11,1 %, 2000 — 17,9 %). Такій ситуації на ринку робочої сили немалою мірою сприяла архаїчна структура зайнятості, за якою майже 26 % сукупної робочої сили припадало на сільське господарство, 31 % — на промисловість і 43 % — на сферу послуг (1998 р.). Подальші реформи скоригували цей стан, проте навіть і зараз в аграрному секторі національної економіки створюється 12,5 % болгарського ВВП і зайнято близько 10,7 % трудових ресурсів (2002 р.).
Основними сферами сучасного господарства країни є машинобудування та металообробка, харчова та хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, чорна та кольорова (передусім мідна) промисловість, виробництво ядерного палива. В аграрному секторі домінує вирощування овочів, фруктів, тютюну, пшениці, соняшнику, винограду та виробництво вина; у тваринництві представлено практично всі галузі з домінуванням вівчарства та великої рогатої худоби.
Аналогічним до спеціалізації є експорт країни, основа якого — метали, механізми та обладнання, пластмаси, продовольство, тютюн, одяг. Подібним до цього є імпорт, основою якого є, щоправда, більш високотехнологічна продукція машинобудування. Протягом останніх десяти років Болгарія мала негативне сальдо зовнішньої торгівлі. Так, у 2000 р. імпорт на 20 % переви- щував експорт країни. Традиційним для країни є іноземний туризм, який нерідко називають «прихованим експортом». Наприклад, у 2000 р. країну відвідало понад 2 млн іноземних туристів, що принесло 963 млн дол. чистого доходу (8 % ВВП країни).
Основними торговельними партнерами Болгарії є держави Європейського Союзу, хоча їх частка виглядає меншою за інші країни ЦСЄ (близько 50 %, а не 60 %, як у цих державах). Високою є питома вага експортно-імпортних операцій з Туреччиною, Росією, Україною.
Упродовж наступних двох років найважливішою проблемою країни має стати подальше зближення з ЄС, а відтак основними напрямами коінтеграції Болгарії до Європейського Союзу у період до 2007 р. мають стати:
виконання маастрихтських критеріїв, перш за все у вимогах зменшення зовнішнього боргу як відсотка від ВВП; шляхами подолання цієї диспропорції може бути зростання самого ВВП та нарощування експорту;
подальша структурна реформа, у тому числі підвищення продуктивності праці (особливо в аграрному секторі), зменшення енергомісткості продукції, що випускається, та підвищення загальної технологічності виробництва (в 1997 р. в Болгарії, за даними російського дослідника Д. Зенкіна, на 1 кг умовного палива було вироблено продукції на 0,4 дол., в ЄС — на 4,7 дол.);
суттєве зростання заробітної плати та рівня доходів (у Болгарії середня плата за годину становить близько 0,7 дол. (1998 р.), а, наприклад, у Німеччині — 30 дол.);
реформування пенсійної та страхової системи;
зменшення рівня безробіття, хоча в ЄС не вважають його показник критичним, проте такий напрям є досить важливим для подолання соціальної напруги у суспільстві;
подальша лібералізація банківської і фінансової системи країни;
суттєва корекція регіональної політики (станом на 2002 р. майже 51,5 % ПІІ сконцентровано в столиці — Софії, а різниця в доходах населення має тенденцію до значного зростання).
Сучасний рівень зовнішньоекономічних відносин Болгарії з Україною не може задовольнити обидві країни насамперед в обсягах зовнішньої торгівлі, хоча Україна ще донедавна посідала п’яте місце в болгарському імпорті (3,4 % у 1997 р.). Уведення візового режиму з Україною теж не сприяє подальшому розвиткові іноземного туризму в країні, в якій рекреанти з країн СНД переважають над усіма іншими. Важливим елементом нормалізації відносин є спрощення візового режиму, відновлення діяльно- сті паромної переправи «Іллічівськ (Україна) — Варна (Болгарія)», розвиток взаємовигідних контактів у межах організації чорноморського співробітництва та нарощування обсягів зовнішньої торгівлі.