Прогноз економічного зростання, складений адміністрацією сша

Рік	Номінальний ВВП	Реальний ВВП	Індекс споживчих цін		Безробіття, %	Відсоткова ставка, казначейські векселі з терміном погашення 91 день
Зміни у %, IV кв. до ІV кв.				Рівень, календарний рік
2000	5,3	2,8	3,4		4,0	5,8
2001	1,9	– 0,5	2,0		4,8	3,4
2002	4,7	2,7	2,4		5,9	2,2
2003	5,6	3,8	2,2		5,5	3,5
2004	5,5	3,7	2,3		5,2	4,0
2005	5,4	3,5	2,4		5,0	4,3
2006	5,0	3,1	2,4		4,9	4,3
2007	5,0	3,1	2,4		4,9	4,3
2008	5,0	3,1	2,4		4,9	4,3
2009	5,0	3,1	2,3		4,9	4,3
2010	5,0	3,1	2,3		4,9	4,3

Джерело: Economic Report of the President. Washington, 2002. — P. 53.

Як випливає з табл. 3.3, реальний ВВП буде збільшуватись упродовж 2006—2010 рр. зі швидкістю 3,1 % на рік за сталих рів­нів зростання індексу споживчих цін 2,3—2,4 % та рівнів безробіття, близьких до 5 %. Виходячи з методології розрахунку основ­них макроеко­номічних показників, в основу «оптимістичного» прогнозу розвитку США покладено все ж таки модель сталого розвитку, яка останнім часом досить жваво критикується в європейських країнах та в Японії.

3.3. Галузева структура економіки

Структура економіки США має досить типовий вигляд для постіндустріальних країн. Проте питома вага сфери послуг у виробленому ВВП (80 %) є майже рекордною в усьому світі (винятком є деякі малі країни Європи та острівні держави з рекре­аційним комплексом чи зі значними офшорними зонами). На промислове виробництво, яке на початку ХХ ст. явно домінувало у структурі економіки країни, зараз припадає близько 18 %, а на сільське господарство — не більше 2 % ВВП.

Показовою для аналізу галузевих пропорцій у США вважається структура зайнятості. У 1999 р. сукупна робоча сила в цій країні становила 139,4 млн осіб, а її склад в умовах сучасної статистичної звітності цієї держави був таким:

30,3 % — управлінці та висококваліфіковані фахівці;

29,2 % — технічний, торговий, службовий персонал;

13,4 % — зайняті у сфері послуг;

24,5 % — зайняті в обробній та видобувній промисловості;

2,6 % — зайняті у фермерстві, лісовому господарстві та рибаль­стві.

Слід також відзначити, що у 1990-ті рр. рівень безробіття був досить низьким (4,2 % у 1999 р.), навіть нижчим за емпірично розраховану норму безробіття, що заставило американських спеціалістів переглянути свою думку про співвідношення реального безробіття та його норми. Початок ХХІ ст.. і період до 2006 р. не можна назвати вдалими для американської економіки — безробіття зростатиме незважаючи на прогнозоване зростання ВВП¹.

Як випливає з наведених вище фактів, провідною галуззю економіки США є сфера послуг. У середині 1990-х рр. її питома вага постійно збільшувалася і наприкінці ХХ ст. стала домінуючою як за структурою ВВП, так і за структурою зайнятості.

Сфера послуг є досить специфічною галуззю економіки США, яка також має досить диверсифіковану внутрішню струк­туру. Так, понад 25 % припадає на операції з нерухомістю, надання фінансових послуг та страхування. Близько 22 % послуг утворюються в оптовій та роздрібній торгівлі, 26,3 % — це ділові, юридичні, соціальні, особисті послуги, охорона здоров’я, відпочинок, розваги, автосервіс. Питома вага транспорту та зв’язку сягає 8,5 %, а на державне управління припадає 18,4 %.

Банківська сфера в США — розвинена галузь послуг. Вона досить гнучка як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансових ринках. У ході структурної перебудови початку 1980-х рр. швидко зросла концентрація банківського капіталу в умовах суттєвого скорочення малих та середніх банків. Так, за 1980—1990 рр. їх загальна кількість скоротилася більш ніж на 3 тис. Наприкінці 1990-х рр. у 50 із 12 тис. найбільших банків було зосереджено понад 30 % активів і депозитів усіх банків США. Найпотужнішими з них у країні та у світі є «Сіті Бенк корпорейшн», «Чейз Манхеттен Бенк», «Бенк оф Америка». Слід зазначити, що існує також чимало досить великих регіональних банків.

У сучасних США відбувається подальший процес злиття та поглинання фінансових установ та універсалізація їх діяльності, що призвело до суттєвої диверсифікації банківських послуг. За останні двадцять років банки почали займатися й іншими «нетрадиційними видами» діяльності: страховим бізнесом, інвестиційними операціями, брокерськими угодами, лізингом, факторинговими угодами, консультаційним та інформаційним сервісом і кредитуванням системного будівництва деяких промислових об’єктів «під ключ» з подальшою участю у розподілі прибутків. За даними В. Колесова та М. Осьмової (2000), 45 % фінансування лізингу та 75 % обсягу факторингових операцій обслуговують великі комерційні банки. Не можна не відмітити також те, що й у ХХІ ст. активно триває процес переміщення фінансових центрів з атлантичного регіону (Нью-Йорк) до тихоокеанського (Лос-Анджелес, Сан-Франциско).

Промисловість США традиційно поділяється на три складові: обробну, видобувну та електроенергетику. 90-ті рр. ХХ ст. були вдалими для більшості промислових компаній. З 1990 по 1997 рр. індекс промислового виробництва зріс на 25,7 % (в інших розвинутих країнах лише на 11,3 %). Зараз на обробну промисловість припадає близько 80,4 % продукції, що виробляється, 13 % утворюється в електроенергетиці і лише 6,6 % у видобувній галузі. Проте упродовж наступних десяти років ХХІ ст. ситуація суттєво змінюватиметься, темпи зростання уповільнюватимуться, а в деяких галузях намітилася тенденція до зниження ділової активності.

Останні два десятиріччя найбільше розвивалися галузі «нової економіки», які традиційно належать до наукомістких галузей. Серед них вирізняється мікроелектроніка, лазерна техніка, генна інженерія, біотехнологія тощо. Основною складовою їх фінансування є венчурний (ризиковий) капітал. З цією метою в країні створено потужні венчурні фонди (Venture Funds). У ХХІ ст. темпи зростання «нової економіки» уповільнилися через причини, що були розкриті у попередньому розділі.

У цілому в промисловості швидкими темпами відбувається про­цес централізації та диверсифікації капіталу. У середині 1990-х рр. досяг свого апогею процес злиття та поглинання компаній. Тільки у 1997 р. загальна сума придбань різних компаній становила 879 млрд дол. Прикладом найбільш відомого злиття може бути об’єднання компаній «Боїнг» з «Мак-Доннел Дуглас» з одного боку, а з другого «Локхіда» з «Нортон Грумен», тобто фірм, які контролюють левову частку виробництва цивільних і військових літаків та обладнання до них.

Наприкінці 90-х рр. ХХ ст. та на початку ХХІ ст. активно проходив процес злиття американських автомобільних концернів з європейськими, що сприяло підвищенню їх глобальної конкуренції.

Сільське господарство. В країні налічується понад 2 млн фер­мерських господарств і протягом 1990-х рр. мала місце тенден- ція до зменшення їх кількості, збільшення їх площ та подальша інтенсифікація виробництва.

Зараз на США припадає більш ніж 45 % світового виробниц- тва кукурудзи, 12 % світового виробництва пшениці, країна зай­має провідні позиції щодо вирощування рису. Крім цього, США посідають перше місце за експортом кукурудзи та пшениці та друге за експортом рису (після Таїланду). Американські фермери досягли найвищої у світі продуктивності праці. На початку ХХІ ст. один фермер США забезпечував потреби в сільськогосподарській продукції 59 осіб (японський — 14, західноєвропейський — 19). Витрати на виконання державних програм у галузі АПК становлять 4,5 % всіх видатків федерального бюджету США і рівноцінні наданню щорічної державної субсидії в розмірі 410 дол. на кожний гектар ріллі.

Однак попри все залишається актуальною проблема банкрут- ства фермерів. За прогнозами американських економістів-аграр­ників, кількість ферм найближчим часом знизиться до 1,5 млн, а середній їх розмір зросте на 25 %.