6 Економіка країн— аплікантів на вступ до Європейського Союзу

6.1. Особливості економіки Болгарії

6.2. Особливості економіки Румунії

6.3. Особливості економіки Туреччини

До країн—аплікантів на вступ до ЄС відносять три країни — Болгарію та Румунію, членство яких передбачається у 2007 р. та Туреччину, з якою розпочато переговори про вступ, проте країна ще й досі не виконала більшість копенгагенських (політичних) критеріїв коінтеграції, не говорячи вже про економіч­ні. Разом з тим, умовно до групи кандидатів відносять численні нові країни Балканського півострова: Хорватію, Сербію та Чорногорію (Югославію), Албанію, Македонію, Боснію та Герцеговину, переговори про вступ з якими перебувають на різних стадіях завер­шення (ближче всього до цього завершення підійшла Хорватія).

Слід сказати також, що в Євросоюзі добре розуміють, що проб­лема вступу чергової хвилі аплікантів у ЄС є досить болючою не тільки для національних економік, а й для інтеграційного угруповання у цілому, що демонструє табл. 6.1. При коінтеграції Болгарії, Румунії та Туреччини сумарний ВВП ЄС збільшиться лише на 0,6 млрд євро (за ПКС), натомість відносний показник Євросоюзу водночас зменшиться з 19,9 тис. євро до 19,0 тис. Значних вкладень потребуватиме також процес системних трансформацій у цих країнах як у період, який передує вступу, так і після нього.

Таблиця 6.1

Загальна характеристика країн-кандидатів на вступ

Назва країни	Населення, млн осіб	ВВП, млрд євро, за ПКС	ВВП на душу населення, 2000 р., євро
			за ПКС	% до ЕС-15
1. Болгарія	8,4	46,7	5900	25
2. Румунія	22,4	131,9	5900	25
3. Туреччина	65,6	383,3	5500	23
Разом	96,4	561,9	5830	24

Джерело: Борко Ю. Расширение и углубление европейской интеграции // МЭ и МО. — 2004. — № 7. — С. 23.

Різними є також й інші соціально-економічні індикатори. Так, за індексом людського розвитку (ІЛР) Болгарія посідає 57-е місце у світі (2001 р.), Румунія — 72-ге, а Туреччина — лише 96-те, перебуваючи в групі країн, що розвиваються. У Болгарії є дещо вищою тривалість життя — 72 роки, у той час як у Румунії і Туреччині лише 70. Європейський Союз турбує також той факт, що майже 15 % населення Туреччини у віці після 15 років є неграмот­ними, що не є типовим як для країн ЄС—15, так і для десяти нових учасників розширеного ЄС (у Румунії та Болгарії цей показник не перевищує 2 %).

Усі ці країни мають низькі технологічні показники, що відрізняє їх від інших країн ЦСЄ, які вже стали членами Євросоюзу. Так, у 1997 р., витрати на науку і науково-технічні розробки становили в Болгарії 12 дол./жителя, а в Румунії — 8, це при тому, що в цей же період у Словенії вони сягнули 112 дол., а в Чехії — 76. Тим не менше відповідно до світових рейтингів за таким показником як індекс технологічних досягнень (ІТД) у 1999 р. Болгарія вийшла на 28-ме місце у світі, а Румунія лише на 35-те, пито­ма вага експорту високих та середніх технологій у цих країнах становила відповідно 30 % та 25,3 %. Обидві країни входили до групи потенційних лідерів, чого не можна сказати про Туреччину, яка не потрапила не тільки до цієї категорії, а й до наступної за нею.

Досить пекучою проблемою для держав-аплікантів цієї групи є проблема зовнішнього боргу, яка у багатьох випадках перевищує чи принаймні дорівнює граничним нормам, що випливають із маастрихтських критеріїв (пригадайте, спираючись на матеріал попереднього розділу, якими є їх рівні). Найбільшу заборгованість як відсоток від валового національного доходу (ВНД) має Болгарія — 82 % (10 млрд дол.), що перевищує її річний експорт фактично у 2 рази (2001 р.). Далі йде Туреччина — 116 млрд дол., і 57 % ВНД відповідно, проте сам борг перевищує експорт майже у 4 рази. У найкращому становищі знаходиться Румунія з 10,2 млрд дол. боргу, який становить 27 % ВНД, а її експорт є вищим на 1,3 млрд дол. взятих на себе країною боргових зобов’язань. Характерною рисою цих трьох держав є значне перевищення імпорту над експортом (у Болгарії в 1,4 раза, у Румунії в 1,35, у Туреччині в 1,3 раза)¹.

Структурна перебудова господарства в державах цього регіону відбувалася повільнішими темпами, ніж в інших країнах ЦСЄ, а відтак питома вага сільського господарства залишається досить високою, а сфери послуг (не зважаючи на розвиток туризму) поки що малою, що наявно випливає з наведеної нижче табл. 6.2.

Таблиця 6.2