київ

«ЛИБЩЬ»

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено

Рецевзекти: д-р фідол. наук Л. С. Дем’янівська (Київ. нац. у-т) д-р філол. наук Ф. П. Погребенник (Ін-т літератури НАН України)

Уяо$»ядникн П. М. Федченко, М. М. Павлюк, Т. В. Бовсунівська

Автор передмови та приміток П. М. Федченко

Головна редакція літератури з українознавства та соціогуманітарних наук

Головний редактор М. С. Тимошик Редактор Л. Л. Щербатенко

Історія української літературної критики та літе- 1-90 ратурознавства. Хрестоматія. У трьох книгах. Книга перша: Навч. посібник / Упоряд. П. М. Федченко, М. М. Павлюк, Т. В. Бовсунівська; за ред. П. М. Фед- ченка — К..’ Либідь, 1996.—416 с.

І5ВМ 5-325-00679-7 (Кн. 1).

У відповідності до програм лекційних і спеціальних курсів з історії української критики та літературознавства до хрестоматії включені належно систематизовані та прокоментовані різножан­рові критичні матеріали нової і новітньої української літератури. Значна частина цих матеріалів взята з малодоступних нині періо­дичних | книжкових видань та архівних фондів. Подібне видання в Україні здійснюється вперше.

Для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів.

4603020102-022

І _ Без оголошення ББК 83.34УКРя73

224-96

© П. М. Федченко, М. М. Павлюк, Т. В. Бовсунівська, упорядкуван- ІЗВЯ 5-325-00679-7 (Кн. 1) ня, П. М. Федченко, передмова,

І5ВМ 5-325-00680-0 примітки, 1996

Історія будь-якого предмета, зокрема й літературознав­ства, починається з перлого його усвідомлення, визначення суті, мети й функцій, які формуються історично, відбиваючи тенденції загального суспільно-культурного процесу та особ­ливості внутрішнього саморозвитку літератури.

Літературна критика — своєрідний вид літературної діяльності, призначений у світлі певних теоретичних кон­цепцій за допомогою відповідних засобів аналізувати, ви­тлумачувати й оцінювати літературні явища й узагальню­ючи їх, формувати ідейно-естетичні програми літературних напрямів, стилів, активно утверджувати їх у художній прак­тиці, вести боротьбу проти всілякої профанації літературної справи, а зрештою, з’ясовувати характер і закономірності літературного процесу і місце в ньому окремих письменни­ків та художніх творів.

Важливою функцією літературної критики є й популяри­зація найкращих взірців красного письменства та аргу- ментове засудження антихудожніх явищ і цим сприяти даль­шому прогресу літератури та вихованню вищих естетичних смаків читачів.

Саме так формувалася естетико-теоретична і літератур­но-критична думка в Україні від часів Київської Русі до сьогодення. Внаслідок специфічних історичних умов роз­витку вона вимушено брала на себе крім вказаних, ще й наукові, філософські, політичні, соціологічні функції, а то­му й вимагала поліфункціональних діячів енциклопедично широких інтересів та ерудиції — М. Максимовича і М. Кос­томарова, П. Куліша і М. Драгоманова, І. Франка і Лесю Українку. Про всебічне і невпинне піднесення мистецтва українського письменства та його творців постійно дбав і Тарас Шевченко. До митців вони зверталися як своєрідні виразники суспільних інтересів, смаків, вимог, а до чита­чів — як представники творців мистецьких цінностей. Сприя­ючи художньому вдосконаленню мистецтва українського художнього слова, вони одночасно забезпечували розширен­ня меж рідної літератури і входження її в літературу сві­тову.

З