8.5. Регулювання регіональних ринків праці

З посиленням світових інтеграційних процесів та орієнтацією економічного розвитку на інноваційно-інвестиційну модель актуалізується забезпечення прогресивних трансформаційних перетворень на національному та регіональних ринках праці на основі активного втручання держави в процеси обігу робочої сили, формування високого рівня попиту на неї, досягнення динамічної рівноваги між ними. Якісно новий рівень розвитку регіональних ринків праці повинен відбуватися з урахуванням потреби населення у високопродуктивних і технологічно досконалих робочих місцях у тих сферах господарювання, які спроможні забезпечити Україні та її регіонам реалізацію конкурентних переваг на світовому товарному ринку.

Це означає, що сучасна політика регулювання регіональних ринків праці повинна перетворитися на провідну ланку в єдиній соціально-економічній політиці, що здійснює держава з метою наближення до європейських стандартів життєдіяльності населення, покращення соціального клімату в країні та забезпечення усталеного суспільного розвитку.

У зв’язку з цим виникає необхідність вирішення на державному рівні двох пріоритетних завдань:

• перше – забезпечення економічного зростання, загального покращення соціально-економічної ситуації, створення умов для динамічного руху капіталу, що сприятиме розвитку системи робочих місць і зростанню потреби в робочій силі;

• друге – піднесення споживчого попиту населення через удосконалення системи розподільчих відносин, розширення можливостей отримання додаткових доходів, що використовуватимуться як самостійне інвестиційне джерело в національній економіці.

Основними принципами регулювання регіональних ринків праці є:

• забезпечення реалізації права на працю та вільний вибір діяльності всім громадянам;

• сприяння ефективній зайнятості населення, мінімізація безробіття, створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва.

Регулювання регіональних ринків праці здійснюють:

• державна служба зайнятості;

• Міністерство соціальної політики України;

• Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

• міграційні служби;

• місцеві органи управління.

Адміністрація області (міста) і регіональні центри зайнятості:

• розробляють програми забезпечення зайнятості населення;

• здійснюють міграційну політику;

• організовують громадські роботи.

Основні функції регулювання зайнятості покладено на структурні підрозділи Державної служби зайнятості, створені за територіальною ознакою у кожній області та районі. Основними завданнями державної служби зайнятості населення є надання послуг громадянам у працевлаштуванні.

Регулювання регіональних ринків праці ґрунтується на заходах активної і пасивної політики. Активна політика являє собою сукупність правових, організаційних та економічних заходів, орієнтованих на зниження рівня безробіття, забезпечення профорієнтації та професійної підготовки населення, організацію громадських робіт, створення нових робочих місць, кредитування підприємництва. Пасивна політика являє собою сукупність заходів, спрямованих на фінансову підтримку безробітних та забезпечення захисту інших соціально вразливих верств населення.

Важливою складовою регулювання регіональних ринків праці є вплив на міграційні потоки через встановлення імміграційної квоти (затверджують щороку з врахуванням статево-вікової структури населення, рівня освіти, безробіття, наявності ринку житла).

Світовим досвідом доведено, що в країнах ринкової економіки ефективність регулювання регіональних ринків праці істотно зростає завдяки створенню нових і вдосконаленню існуючих інститутів ринку праці. Вони є тією ланкою, що з’єднує і забезпечує взаємодію всіх суб’єктів регіонального ринку праці. Нерозвиненість цієї складової зумовлює домінування стихійних процесів на ринку праці.

У зв’язку зі зміною кон’юнктури регіональних ринків праці України слід розширити спектр основних функцій державної служби зайнятості, підвищити якість послуг населенню. Необхідним є опрацювання нових підходів до організації професійного навчання та перенавчання безробітного населення з тим, щоб скоротити масштаби застійного безробіття в регіонах. Доцільно вдосконалити наявний механізм стимулювання продуктивної самозайнятості населення з метою забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів країни.

Удосконалення механізму регулювання зайнятості потребує врахування загальних закономірностей розвитку ринкової економіки, а також специфічних соціально-економічних умов кожного регіону.