1.Поняття валюти її види призначення та сфери використання.

Термін валюта має 2 значення:1 це грош. одиниця країни- ніціонал валюта,2.Це грошові одиниці іноземних держав,яаі викор-ся в міжнародних розра-ках-іноземна валюта.В МВФ місцева валюта одного учасника є іноземною валютою для другого.Валюта є грошова одиниця,що викор-ся у функціях світових грошей.Коли гроші обслоговують МЕВ і викор-ся як міжнародн. Розрах-ва одиниця чи міжнар. Засіб обігу і платежу.Вони реалізують себе і фугкцічях світових грошей. Це свідчить про органічний взаємозв»язок у внуирішн.і зовнішн. Грошей. Функціісвітових грошейє логічним проджовженням грошових функцій що реалізуються на внутрішньому ринку.Реалізація грошей як валюти, тобто функція світових грошей, є найвищою формою застосування.Отже, в широкому розумінні поняття валюта означає грошову одиницю що використовується у функціях світових грошей тобто як міжнар. Розрах-ва одиниця,засіб обігу і платежу.Залежно від імітента валюта поділяється на 3 різновиди:1.Нац.вал.(йдеться ппро викор=ня нац гр.од.як міжнар. Засобу обігу і платежу) 2. Іноземна вал.- іноземні грошові знаки у вигляді банкнот,скарбничих білетів, монет що знаходяться в міждержавному обігу.Крім цього в поняття іноземна валюта в широкому розумінні включаються іноземні ЦП-плаиіжні документи (чеки,векселі, акредитиви,сертифікати),фондові ресурси(акції,облігації) та інші вальтні цінності. Якщо іноземна валюта викор-ся як засіб офіц3ійнихз днржав. Нагромаджень вона отримує статус резервної валюти; 3.Колективні вал.-спеціальні між.грош. од. Що виконують певну сукупність функцій світових грошей, і функціонують як на інтернаціональних (світових) так і на регіональних засадах.Класифікація валют можє здійснюватися і в інщих площинах.Залежно від режиму викор-ня розрізняють конвертовану і не конверт. Вал. Коверт.вал.може бкти повністю або частково конверт. При здійснені розрахункових операцій вживають поняття валюта імпортера і валюта експортера,валюта платежу, вал. Клірінгу,.векселя,ціни.Валюта ціни це валюта в якій устоновлюється ціна контракту. Вона вибирається з наібільщ сталих валют. Нею може бути валюта однією з краін учасників контракту чи третьої краіни. Валюта платежу-цевалюта в якій здійснюється платіж. Вона не обов'язково збігається з валютою ціни.В такому випадку в контракті обумовлюється курс переводу однієї валюти в іншу.

2.Функції і роль кредиту в ринковій економіці.

Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і,як правило,з виплатою процента Із суті кредиту випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення.Отже кредит вихонув перерозподільчу функцію. Вона властива всім формам та видам кредиту. Перерозподілятися може тільки вартість (як у товарній, так і в грошовій формі), котра в даний момент є вільною. При цьому власник вартості не змінюється, ним лишається кредитор. Позичальник тимчасово користується лише споживною вартістю наданих у кредит речей чи грошових ресурсів.Вартість може перерозподіля- тися між окремими суб'єктами господарської діяльності. На зміну золотим грошам прийшли кредитні, котрі за певних умов можуть ставати паперовими. Але кредитні гроші виникають в обігу (безготівковому чи готівковому) на основі кредиту за допомогою двоїстого запису. Іншого механізму виникнення кредитних грошей немає. Тому другою функцією кредиту е створення грошей в/от грошовою обігу—внтиципаційна (емісійна) функція, її виконує тільки банківський кредит Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість, грошей в обігу. Однак вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг. Воно повинно супроводжуватися цілим рядом заходів, котрі дали б можливість зменшити кількість грошей в обігу. Інколи називають ще контрольну функцію кредиту, але розуміють її по-різному. Ек відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позички," користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди бере участь не менше ніж дві сторони :

позичальник—сторона, що зацікавлена в одержанні позички для досягнення своєї певної цілі, кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит. ЦІ сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позички, є об'єктом кредиту. За суб'єктами кредитної угоди та їх комбінацією можна виділити ряд основних типів кредитних відносин. 1) Найпоширенішими с кредитні відносини між банками, з одного боку, те під-ми. господарськими організаціями і товариствами — з іншого Саме такі відносини найкраще відповіда- ють умовам розвинутих товарно-грошових відно- син 2)Кредитні відносини між банками і державою. Так, Нац банк України, як і центральні банки Інших країн, надає кредит уряду на покриття дефіциту держав­ного бюджету, банки купують облігації державних позик. Чим більший дефіцит державного бюджету, тим більшого розвитку набуває державний кредит. До цього кредиту тісно примикає кредит банків місцевим бюджетам. 3) Кредитні відносини між під-ми, організаціями та товариствами. Нині він набуває широкого розвитку, особливо у зв'язку з введен- ням комерц кредиту і вексельних розрахунків. 4) Кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку банки частіше виступають як позичальники, в не як кредитори. 5). Кредитні відносини між під-ми, організаціями, товариства- ми, і одного боку, та населенням — а іншого. Такі відносини не дуже поширені, однак ігнорувати їх не можна. Населення отримувало кредит переважно на споживчі цілі. але в умовах ринкової сколоміки дедалі частіше воно одержує такі кредити на виробничі потреби. 6) Кредитні відносини між фіз особами (громадянами). 7). Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Ці відносини регулюються як нормами права держав, що а них вступають, так і нормами міжнародного права.