21. Конвертованiсть валюти, її суть, види, значення та передумови.

Одним з найважл. елем-iв вал. сис-ми є конверт. нацiон. грош. одиницi - можливiсть для учасн. зовнiшньоекон. вiдносин легально обмiнювати її на iноземнi валюти та павпаки без обмеження. Чим бiльше валютних обмежень використ. в країнi, тим менше конверт. є її валюта. Вiдсутнiсть вал. обмеж. означає вiльну конверт. валюти. У науковiй лiтературi та практицi склалася досить чiтка класиф. рiзних форм конвертованостi.

Повна конверт.: за поточними операцiями, за рухом капiталiв. Цi категорiя дiляться на: для резидентiв, для нерезидентiв. Вони дiляться на фiз. та юр. осiб. Внутрiшня конверт. - для резидентiв. Зовнiшня - для нерезидентiв. Зi схеми видно, що конвертованiсть валюти повна лише тодi, коли вона охоплює всi види зовнiшньоекон. операцiй та поширюється на всiх власникiв валюти - фiз. та юр. осiб.

Часкова конвертованiсть - на деякi галузi зовнiшньоекон. дiяльн. або деякi категорiї власникiв режим конвертов. не пошир-ся. Найчаст. має мiсце варiант, коли вiльний обмiн нац. валюти на iноземнi дозволяється тiльки щодо поточних операцiй. Розрiзняють зовнiшню та внутрiшню конвертованiсть валюти. При зовнiшнiй повна свобода обмiну зароблених у країнi грошей належить тiльки iноземцям (нерезидентам). При внутрiшнiй - навпаки. Свiтовий досвiд свiдчить, що неконвертованiсть валюти найчастiше зумовлюється такими причинами: завищений вал. курс, нерац. внутр. цiни, товарн. дефiцит. Конвертов. вал. - категорiя ринкової економiки. Без конвертованостi немає розвинутого ринку, без останнього не може бути повнiстю конвертованої валюти. Вихiд з цього становища можна знайти на шляху поступової вiдмiни валютних обмежень, переходу на ринковi вiдносини та забезпеч. високої збаланс. економiки. Умовою конверт. є створ. ел-iв власне конверт. - реального курсу валюти, вал. ринку, свобода експортно-iмп. операцiй та використання в них нацiональниої валюти. Тому говорити про негайну повну конвертованiсть гривнi передчасно.

23...Потоки грош. Обороту. Їх взаємозв'язок

Грошовий оборот – це процес безперервного переміщення грошей між суб'єктами ек відносин у сусп відтворенні.Велика кількість грош. платежів , які здійснюються мільйонами екон суб'єктів становлять в сукупності грош оборот. Всі платежі можна згрупувати в декілька велика великих потоків залежно від їх призначення у відтворювальному процесі.

Наука оперує крім поняття потік ще й поняттям запас. Потоки являють собою велечини які знаходятьсяу русі вимірюються в одиницях за певний проміжок часу. Напр. Місячний доход громодянина склав 500грн. Це динамічна велечина (потік). Запаси-це статистичні велечини, що служать для виміру кількостей, котрі є в наявності на конкретний проміжок часу. Наприклад.станом на 1 серпня залишки на ощадній книжці громодянина склали 500грн. З прикладів видно, що гроші є важкою динамічною і статистичною велечиною.В динаміці можна простежити сукупність грош. платежів в різних секторах економіки. Ці платежи уиворюють грош. потік. Сукупність усіх грош. потоків (усіх платежів) в економіці за певний період часу складають грош. оборот. Суть та структуру грош. обороту можна розглянути на снові схеми кругобоброту доходів та продуктів.

На схемі присутні основні групи економ. агентів: сімейні господарства, підприємства, держава. Вони взаємодіють між собою через групи ринків: 1).ринку ресурсів, де підпри-ва купують робочу силу, капітал, природні ресурси. 2). Ринку продуктів, де продаються вироблені підпроіємствами товарти та послуги 3).Фін-го (грошового) ринку, через який грошові кошти переміщаються від іх власників до споживачів інвестицій.Екон. агенти обмінюються грош. потоками, як показано на схемі:

1)Купівля підприє-ми ресурсів для вир-ва (всі ресурси належать приватним особам.2)Доходи сімейних господарств(нац доход.)3)Оплата державою праці державних службовців. 4)Витрати сімей-х господарств на споживання. 5)Надходжен- ня підприємствам віл реалізації товарів і послуг (витрати на нац.продукт без вартості проміжних товарів).6)Оплата сімейними господарствами чистих податків (без трансферних виплат). 7)Передача тимчасово вільних грошових коштів (заощадження сімейних господарств) 8)Надходження інвестиційних коштів нак підпр-ва, коштів для інвестицій.9)Витрати підприємств на інвестиції.10)Держ. кредит.11)Держ. закупки. 12)Оплата імпорту.13)Оплата експорту.14)Притік капіталу із-зі кордону шляхом покупки активів нерезидентами та позик на фінан. ринках. Притік капіталу виникає у випадку перпевищення імпорту над експортом. Зворотня ситуація- відтік капіталу, виникає коли експорт перевищує імпорт. Серед зазначених грошових потоків найбільш важливими є націонільний доход і нац. продукт. НД складається із сукупних доходів сімейних господарств.(припускається що всі під-ва привавтні). НП складається з вартості всіх товарів і послуг вироблених у державі( за виключенням вартості прміжних товарів). Характерною рисою грошового обороту є його замкнутість (збалансованість).ННПД=НП. Балансуються і інші потоки. 1)Грошові потоки сімейних господарств: отримані доходи витрачаються на споживання і сплату податків.,ці потоки балансуються через інвестування заощаджень.2) Грош.потоки уряду :коли доходів не вистачає для держ. закупок і оплати праці службовцям, уряд робить запози- чення на фінансовому ринку. 3)Г.П. під-в: доходів п-в невистачає для того щоб інвестувати кошти , балансуючим потоком .4)Г.П, ринку ресурсів:п-ва купують ресурси які балансуються з доходами сімейних господарств.Г.П, ринку продуктів, якщо економ. система замкнута то балансування НД і НП досягається автоматично ( це абсолютний виняток економ. система є відкритою), якщо імпорт перевищує експорт то гроші покидають економ. систему 12, в результаті НД<НП, щоб вріноважити потоки можна за рахунок емісії, але це викликає інфляцію, тому звертаються то пот оку капіталу 14.Серед грошових потоків е такі що належать до втрат і до ін'єкцій. До втрат належать потоки: сплата податків сімейними господа-ми, а оплата імпорту,Сума втрат+(втрати на споживан- ня складають НД).До ін'єкцій відносять: інвестиц, держ.закупки, платежи та експорт.Сума інвест.+ втрати на споживання складають НП.

24. Процент в умовах інфляції.

Економісти називають банківський % номінальною ставкою % (і), а збільшення вашої купівельної спроможності - реальною ставкою % ( r). Позначивши інфляцію через n, можна вивести рівняння Фішера: I=r+n, звідки номінальна ставка % є сумою реальної ставки і темпа інфляції. У відповідності з рівнянням Фішера збільшення темпа інфляції на 1% викличе збільшення номінальної ставки % на 1%. Але рівень цін залежить не лише від теперішнього рівня пропозиції грошей, а й від очікувань на майбутнє. Якщо Центральний Банк проголосить майбутнє зростання пропозиції гршей, але залишить її теперішній рівень без змін. Якщо люди повірять йому, то вони будуть очікувати швидкий ріст грошової маси і прискорення темпа інфляції. В зв*язку з ефектом Фішера це призведе до збільщення номінальної ставки %, що в свою чергу стане причиною скорочення попиту на грошові запаси в реальному виразі.. Оскільки в номінальному вираженні кількість грошей в обігу залишилася без змін, то це викличе зростання рівня цін. Таким чином очікування більш високого рівня приросту грошової маси в майбутньому призведе до підвищення рівня поточних цін.

Інфляція породжує % ризик - небезпеку втрат. В позичковому контракті, як правило обумовлюється номінальна ставка %, розрахована на основі прогнозованих темпів інфляції. Якщо темп інфляції виявився відмінним від очікуваного, то реальний доход, який отримує кредитор виявляється відмінним від очікуваного на момент укладення угоди. З одного боку, якщо темп інфляції виявився вище від очікуваного, кредитор втрачає, оскільки зайомщик повертає кредит знеціненними грошовими одиницями. А якщо темп інфляції виявився менше очікуваного, то виграє кредитор, так як вартість суми, що повертається виявляється більше очікуваної. Розглянутий приклад є поясненням причин небажання іноземних фірм надавати кредити Україні. Навіть якщо незважати на недовершеність законодавства, величезні ставки податку і інші відомі причини, непередбачуваність темпів інфляції зводить нанівець всі зусилля по проведенню переговорів. Навіть деяке приборкання інфляції не виключає можливості її стрімкого непередбачуваного розкручення. Щоб запобігти втратам, банки в період інфляції застосовують такі способи: 1)вводять плаваючі % ставки за кредит, котрі переглядаються через конкретні періоди - щомісячно чи щоквартально. 2) Намагаються надавати короткострокові позички. 3)Значно підвищують % ставки з урахуванням темпів інфляції. 4)Надають кредити не під %, а з умовою часткової участі в прибутку від прокредитованого заходу тощо.