59 3Акон кількості грошей, необхідних для обороту.

Грош. обіг підпорядковується своім специфічним законам. Суть закону грош. обігу полягає в тому, що фактична кіль-ть грошей в обігу повинна бути необхідній для обігу масі грошей. Кф=Кн.При перевищенні Кф над Кн певна частина грошей стає зайвою, що може призвести до інфляції. Навпаки менша кількість Кф порівняно з Кн може викликати нестачу платіжних засобів в обігу і призвести до кризи збуту, кризи неплатежів. Виходячи з цього пошук Кн є важливою практичною проблемою. Гроші призначені для опосередкування обліку товарів, отже кіль-ть грошей для обігу прямо пропорційна ВВП. Кн= ВВП. ВВП = р х q. , де р-середній рівень цін в порівнянні з базовим періодом. q- реальний націон. продукт. На практиці збільшення нацю продукту не обов'язково призводить до збільшення грош.маси. Насправді одна грош. одиниця може обслужити кілька трансакцій. Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Кн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці Цю залежність можна виразити формулою: Кн = Цт\0 де Цт — сума цін товарів, що реалізуються за певний період, О — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період. З відміною золотого стандарту автоматичний механізм вирівнювання Кф і Кн зазнає суттєвих деформацій. Протягом даного періоду часу для обігу необхідна лише певна, об'єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Кф=Кн де Кф—фактична маса грошей в обігу, а Кн — об'єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Кф перевищує Кн — значить в обігу з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Кф менше від Кн — їх нестача Якщо врахувати всі ці додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину Кн можна виразити так Кн=(сума ЦТ-сума К+сумаП-сумаВП)­/О ,де сума К—сума продажів товарів і послуг у кредит, сумаП— загальна сума платежів, строк оплати яких наступив сумаВП—сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

Фактична кількість грошей в обігу повинна бути рівною необхідній для обігу масі грошей. Кф=Кн. При перевищенні Кф над Кн-певна частина грошей стає зайвою, що може призвести до інфляції. Менша к-ть Кф порівняно з Кн може викликати нестачу платіжних засобів в обігу і може призвести до кризи збуту. Пошук Кн є важливою практичною пробемою. Гроші призначені для опосередкування обміну товарів. К-ть грошей для обміну прямо пропорційна ВВП. Кн=ВВП, ВВП=PQ.P-середній рівень цін в порівнянні з базовими періодами:Q-реальний національний продукт. На практиці збільшення НП не обов'язково призводить до збільшення гр. маси. Наспрвді ОДНА гр. одиниця може обслуговувати кілька трансакцій. Швидкість обороту гр. одиниці: v-частота переходу грошей від одного економічного агента до іншого. V-кіпькість гр маси за період. Основні фактори, що впливають на V: І.Рівень %-х ставок. Більш високі %ны ставки призводять до підвищення швидкості обороту гр. одиниці => тому, що об'єкти кладуть готівку в банки під вказаний %. Суб'єкти трансформують менш ліквідні активи у більш ліквідні-збільш попит на готівку.

2. Реальні доходи.Коли зростають доходи підвищується попиту на гроші, тобто коли ми враховуємо оборот V:М= PQ / V

Кількісне рівняння обміну Фішера М\/= PQ .Будь які зміни в грошовій сфері призводять до змін в товарній сфері.Сталість вартості грошей залежить від кількості грошей, швидкості їх обертання та об'єму виробництва. Рівняння є товталогією -воно є справедливим, але нічого не говорить про реапьність.Використання на практиці цього рівня- ння можливо з певними застереженнями. Рівнян- ня Фішера показує імперичні залежності між різ- ними факторами грошового обігу.Коли М збіль- шилося, то для збереження рівноваги на грош ринку, потрібно зменшити v. або збільшити р та q. Проте величина q-є умовно-стабільною і залежить від виробничих відносин у суспільстві. Впливати на неї можна у віддаленій перспективі. V-є теж відносно сталою і постійно піддається держ регулюванню.