- •1.Поняття валюти її види призначення та сфери використання.
- •2.Функції і роль кредиту в ринковій економіці.
- •3.Інструменти грошово-кредитної політики нбу:
- •4.Функція світових грошей.
- •5. Побудова та розвиток нбу, його структура та операції.
- •5. Побудова та розвиток нбу. Його задачi та операцiї.
- •7. Характеристика базових грошей та грошових агрегатів .
- •9.Необхідність кредиту в ринковій економіці.
- •10. Особливості формування та розвитку комерційних банків в Україні.
- •11.Суть та основні елементи грошових систем.
- •13 .Попит на гроші.
- •14Банківськасистема:структура.Принципи побудови.Функції.
- •15. Платiжний баланс та золотовалютні резерви.
- •16 .Пропозиція грошей.
- •21. Конвертованiсть валюти, її суть, види, значення та передумови.
- •23...Потоки грош. Обороту. Їх взаємозв'язок
- •25.Стійкість комерц. Банків та ії запезпечення.
- •26 .Роль грошей в ринковій економіці.
- •27. Суть та форми прояву інфляції. Причини наслідки.
- •28.Процент за кредит,його суть,фактори зміни та роль. Норма процента.
- •29..Характеристика сучасних засобів платежу, що обслуговують грошовий оборот.
- •30.Грошові реформи.Іх цілі та види.
- •31.Суть та структура грош. Ринку.
- •32.Створення та розвиток грошової системи украіни.
- •33.Форми грошей та іх еволюція.
- •34.Суть, закономірності розвитку та наслідки інфляції.
- •37.Валютна система.Види валютних систем
- •37. Поняття, призначення та види вал. Сис-м. Розвиток вал. Сис-ми в у.
- •38 Швидкість обігу грошей , її суть , порядок визначення та значення в макроекономічній стабілізації .
- •39.Грошовий мультиплікатор та грошова база.
- •39. Грошово-кредитний мультиплікатор.
- •40. Грош. Оборот та його структура
- •44. Валютний курс та фактори, що на нього впливають.
- •55.Функція грошей як засобу н-ня.
- •59 3Акон кількості грошей, необхідних для обороту.
- •60. Структура грошоврго обороту за формою платіжних засобів.
- •65. Гроші як засіб обігу і засіб платеж
- •66. Основні типи грошових систем.
- •67. Поняття ліквідності банку та механізм його забезпечення.
67. Поняття ліквідності банку та механізм його забезпечення.
Ліквідність банку - це здатність банку в б.-як. момент часу сплатити по своїм зобов‘язанням перед вкладниками та юр. особами в грошовій формі по першій вимозі та в повній сумі. Банки, як правило не зберігають ліквідні кошти у вигляді легко реалізуємих активів із стабільними цінами, а вважають що їх без обмеження можна позичити у б.-як. момент. Тому механізм забезпечення ліквідності банку полягає в регулюванні попиту та пропозиції на ліквідні активи. Коли сукупний попит на ліквідні кошти перевищує їх пропозицію, керівництво банку повинно бути готове до дефіциту ліквідних коштів і вирішити, як і в які строки залучити додаткову кількість ліквідних коштів. Якщо в якийсь момент сукупна пропозиція ліквідних коштів банка перевищує сукупний попит на них, то керівництво повинно бути готовим до надлишку ліквідних коштів і при цьому вирішити, як і в які строки інвестувати цей надлишок до того моменту в майбутньому, поки вони не будуть потрібні для покриття попиту на ліквідні кошти. Формули:
1. Миттєва ліквідність: Н5=(Кор.рахунок+Каса)/Поточ. рахунки*100%
Повинен бути не < 15% (с 1.1.99 - не <20%)
2. Загальна ліквідність: Н6=Активи/Зобов’язання*100%
Повинен бути не < 100%
3. Норматив співвідношення високолікв. активів до робочих активів:
Н7=ВА/РА*100%
Повинен бути не < 15% (с 1.1.99 - не <20%)
68. Класична кількісна теорія грошей. Хар-ка її основних постулатів.
Ідеї Арістотеля щодо визначення суті й функцій грошей, їхнього місця в системі економічних зв'язків, пройшовши довгий еволюційний шлях, набули подальшого розвитку в одній із найдавніших економічних теорій, що сформувалася ще в XVI—XVII ст,—кількісній теорії грошей. Слід зазначити, що методологічні принципи вказаної теорії впродовж понад трьох столііь домінують у системі наукових знань з питань грошових відносин. Найбільш детально вихідні методологічні принципи кількісної теорії грошей були аргументовані відомим теоретиком XVIII ст. англійським ученим Юмом у його трактаті “Про гроші”, опублікованому 1752 р. Теорія, про яку йдеться, встановлює функціональну залежність і взаємозв'язок між двома економічними величинами — рівнем товарних цін і кількістю грошей в обігу. ІІ основним постулатом є твердження про те, що будь-яка зміна кількості грошей веде до пропорційної зміни абсолютного рівня цін товарів і послуг, а відтак — до зміни номінального вираження валового національного продукту. Юм визначив досить просту залежність, яка дістала статус класичної: подвоєння кількості грошей призводить до відповідного подвоєння абсолютного рівня цін, вираженого в цих грошах. Кількісна теорія Юма створювала відповідну методологічну основу і для характеристики принципів формування вартості грошей. У його концепції поняття вартості грошей є суто умовним. Як інструмент обігу вони не мають власної вартісної основи. Гроші, за Юмом, входять у структуру обігу без вартості, отримуючи останню лише в процесі обміну. Йдеться про представницький характер вартості грошей, або про фіктивну вартість, яка визначається через кількісне співвідношення товарів, що обертаються, і грошову масу, яка обслуговує цей обіг. Представницька вартість грошей, що обслуговує товарний обіг, залежить від їхньої кількості. Кількісна теорія грошей дістала підтримку представників класичної буржуазної політичної економії. Якщо Юм розглядав її застосування відносно металевих грошей — золота і срібла, то Д.Рікардо переніс її основні постулати і на визначення способу функціонування паперових грошей. Новітній варіант кількісної теорії грошей — це сучасний монетаризм.