65. Гроші як засіб обігу і засіб платеж

У функції засобу обігу гроші обслуговують реаліз-ю товарів, послуг, інших цінностей. Цю функцію гроші виконують реально,тобто покупець повинен мати достатню суму грошей (у будь-якій формі), щоб придбати потрібну цінність. Продавець, одержавши за свій товар гроші, стає власником цінності, яку він може використати для придбання інших продуктів чи ресурсів.Таким чином гроші в цій функції постійно приводять в рух товари,зумовлюють їх обіг.Після кожного акту купівлі-продажу товари вибувають з обігу, пере- ходять у сферу споживання, а гроші продовжують свій рух в сфері обігу.Для успішного викон-ня цієї фун-ї гроші теж повинні бути сталими. У фун-ї за- собу платежу гроші обслуговують погашення бор- гових зобов'язань, які виникають між суб'єктами економіки в процесі відтворення. Боргові зобов'я- зання можуть виникнути у зв'язку а реалізацією товарів та послуг, якщо платіж не відбувається зразу після передачі товару продавцем покупцю, а також у зв'язку з розподілом і перерозподілом вар- тості (сплата податків, фінансування з бюджету, видача погашення позичок) У всіх цих випадках грошові платежі не призводять до руху товарів. Проте опосердковано вони теж пов'язані з реаліз-ю товарів та послуг: всі перерозподільчі платежі в кінцевому рахунку здійснюються заради того, щоб ті хто їх одержить, змогли придбати потрібні їм товари та послуги. На використанні функції засо- бу платежу базується функціонування податкової, бюджетної та банківської систем, оплата праці, сис-ма соці забезпеч та інші ек механізми. Тому гроші як засіб платежу виконують важливу роль у ринковій економіці Для нормального виконання цієї функції вони повинні бути сталими. Знеці- нення грошей внаслідок інфляції знижує реальну вартість коштів, що надходять в погашення борго- вих зобов'язань. Це завдає збитків кредиторам

66. Основні типи грошових систем.

Тип гр.сис. визначається змістом ії елементів та іх взаємодією.В залежності від сукупності екном. відносин виділяють гр системи ринкового і неринкового типу. Неринкові системи хар-ся наявністю обмежень щодо функціонуваня грошей, адміністративних методів регул-ня гр. обігу, розмежування сфер готівкового і безготівк. обороту, контроля за певними видами операцій. В ринковій системі практично відсутні обмеження на функціонування грош.. В регулюванні гр. обігу викор-ся методи економ. впливу (непрямого).В залежності від механізму регул-ня валюти виділяють гр. системи відкритого і закритого типу. Закрита гр. система в якій мають місце значні валютні обмеження,які ізолюють ії від зонішньго світу. Відкрита гр.система – де відсутні або мінімальні обмежання на здійснення валютних операцій.Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяють саморегулюючу і регулювану гр.систему. Саморегулюючим були системи металевого обігу коли вони існували держава не могла і не було потреби регулювати гр. обіг.Ії функції зводились до встановлення вагового вмісту та контролю за обігом монет.По відношенню до карбування монети діяли дві системи:Система відкритого карбування-усі бажаючи мали права обміняти злитки металу на монети по вазі, внісши плату за корбування. В Росії плата за корбуваня становила 0,2 вартості металу Система відкритого крбуваня застосовувалась до повноцінних монепт, їх вартість була практично рівною номіналу, однак для міцності в монети додовали різні сплави- лігатура. Склад дорогоційного металу в монеті називають пробою. Проба встановилась законодавчо в тисячних долях, або каратах. На практиці монети всеодно стирались тому держава встановлювала ремедіум-допутсиме законом відхилення фактичної вапги монети від законодавчо встановленої. Система закритого карбування передбачає виготовлення монет на держ. монетних дворцах із металу що належать державі с.з.к. застосовується для неповноц. розмінних монет,часто держава встановлює обмеження на функціонування неповноц. грошей. В росії монети номіналом менше 25 копійок були обов"зковими до прийому лише на суму 3 руб.Існували 2 системи металевого обігу:біметалізм і монометалізм. Біметалізм-гр.сист.де роль грошей виконує 2 метали як равно зол. і срібло. Перша форма біметалізму-система паралельноі валюти співвідношення цін між золотом і сріблом встановлюється ринком. Однак це встановлення цін у двох металах є незручним, до того ціни на грошові метали коливались тому держава стала законодавчо фіксувуати співвідношення між золотлм і сріблом-це друга форма біметалізму-фіксованої ціни.Це також дуло незручно так як ринкова ціна одного з металів могла відхиляти від офіційної, що призводило до тезаврації (вилучення з обігу його закордон.Таке явище описується законом Грешена-Коперніка «Гірші гроші витісняють з обігу кращі». Хорошими грошима вважаються недооціненні ,а поганими-переоцінені. Це призводило до порушень в гр.обігу, вимагали частого перегляду офіційних співвідношень між золотом і сріблом. В ХХст. Відбувається перехід до монометалізму, який передбачає функціонування в якості резервних грош. одного металу. Найвищою системою золотого монометалізму є система золотого стандарту.Форми золотого стандарту: Золотомонетний стандарт. Передбачав вільну конвертацію грошей у золото (вільний обмін банкнот на золото, відкрите карбування монет), вільний ввіз і вивіз золота за кардон.Крім засоба в обігу функціонували інші метали в т. ч. срібло,але іх карбування носило закритий характер.вони були обов'язковими для прийому на обмежену суму. Крім функцій засобу обігу і платежу золото виконували і резервну функцію, виступають забеспеченням банкнот: Частина банкнотної емісії,яки не покривається золотим запасом емісійного банку називається Фідуціонарноююю емісією. Розгляд банкнотної емісії обмежувався законодавчо. Відомі кілька емісійних систем: 1)Англійська система-обмеженя фідуціарноі емісії обмежується певною велечиною. У СВ згідно з законом 1844р. ії розмір 14 млн. фунтів понад золотий запас.2) Німецька- розмір банкнотної емісії обмежується сумою 250 млн. марок проте цей мінімум мпожна перевищувати з умовою,що золоте забеспечення банкнот буде не ниже 1\3. 3)Французька- встановлення загального ліміту емісії грошей в межах якого Банк Франції виначав співвідношен ня між фідуціарною і покритою золотом емісією.4)Американська- з 1913р. золоте забеспечення банкнот мала складати 40% при абсолютному мінімумі 30%. Зниження забеспеченності банкнот тягло за собою плату штрафу. Найменш еластична була Англ. Система, а Французька більш пристосована до потреб товарн. обміну. Позитивно рисою золотомонет- ного стандарту була стабільність цієї системи. Він проіснував до 1 СВ. війни. Золото злитковий стандарт передбачав розміри банкнот не на монети а на стандартні злитки золота.= 12.5 кг. В 1925 до нього перейшла Великобританія, В10928-Франція згодом Італія. Голандія.. Канада. Це була спроба повернутись до золотого стандарту після того як і кінці 10-х на поч. 20-х р.панувала сист. Папер.-грош. обігу. Золото девізний стандарт (Девіз-фінансовий актив депомінований в іноземній валюті). Краіни які не змогли забеспечити їх розмін на іноземну валюту,яка обмінювалась на золото. Ця форма існувала приблизно в 30 кр.(Німечина,Австрія, Норвегія).Характерною рисою золотозлиткового і золотодевізного стандарту була відсутність золота в обігу. Золото виконувало лише резервну ф-ю. В період світової економ. кризи в 1929-30р. золотий стандарт було ліквідовано. Найпізніше в 36 його було було ліквідовано в Бельгії, і Італії. Основним недоліком золотого стандарту є протиріччя між кількістю золота і потребами народного гос-ва, економіки в грошах. За умов коли практично ця емісія грош. стає фідуціарною роль держ. регул-ня грош.сфери зростає. Грош. система стає регульо- воною. Регульована грош. система виступає у вигляді систем папер. грош. та кред.-го обігу. Суч гроші не можна назвати ні чисто кредитними ні паперовими. Не існує,не залишилось навіть формального поділу на банківський та казначейський білети. Забеспеченням банкнот виступають активи ЦБ.