Література для поглибленого вивчення

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1.04.2004 р. «Про схвалення Концепції створення рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання».

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 4.02.2004 р. «Про затвердження Методики визначення комплексної оцінки результатів соціально-економічного розвитку регіонів».

3. Державне управління регіональним розвитком України: Монографія / За заг. ред. В.Є. Воротіна, Я.Ф. Жаліла. — К.: НІСД, 2010. — 288 с.

4. Нова державна регіональна політика в Україні. Зб. наук. праць. За ред. В.С. Куйбіди. — К.: Крамар, 2009. — 232 с.

5. Регіональний менеджмент: Навч. посібник / М.А. Коваленко, Н.А. Кругла, Л.М. Радванська, Г.М. Швороб. — Херсон: «Олді-плюс», 2006. — 304 с.

6. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика / Данилишин Б.М., Фащевський М.І., Чернюк Л.Г. — Черкаси: ЧДТУ, 2006. — 315 с.

Тема 5. Основні засади державної регіональної економічної політики України

5.1. Суть, мета і концепція державної регіональної економічної політики

5.2. Основні напрямки та завдання державної регіональної економічної політики

5.3. Організаційно-економічні складові механізму реалізації державної регіональної економічної політики

5.4. Суб’єкти та об’єкти управління соціально-економічним розвитком регіону

5.5. Функціонування та розвиток територіальних громад

5.6. Реформування системи органів місцевого самоврядування

Вивчивши матеріал цієї теми, студент буде знати:

• вихідні положення, основні напрями та завдання державної регіональної економічної політики;

• організаційно-економічні складові механізму реалізації державної регіональної економічної політики;

• законодавчо-нормативну базу щодо врегулювання відносин власності на регіональні ресурси;

• економічні методи регулювання регіонального розвитку;.

• суб’єкти та об’єкти управління соціально-економічним розвитком регіону;

• територіально-концептуальні проблеми та необхідність реформування системи органів місцевого самоврядування,

а також уміти:

• визначати основні напрями та завдання державної регіональної економічної політики;

• обґрунтовувати основні положення концепції державної регіональної економічної політики;

• аналізувати економічну та соціальну політику держави щодо регіонів (податковий, трансфертний, кредитний та інвестиційний механізми, регулювання цін, соціальний захист);

• визначати перспективні напрями міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та її регіонів.

5.1. Суть, мета і концепція державної регіональної економічної політики

Суть державної регіональної політики. В умовах демократизації та розвитку ринкових відносин, зростання самостійності регіонів об’єктивною необхідністю стає формування нормативно-правового поля, в межах якого реалізується регіональна політика.

Світовий досвід, переконує, що баланс у розвитку, рівновага в державі, її цілісність і поступовий розвиток можуть бути забезпечені лише за умов активізації регіональної політики, розширення прав і обов’язків регіонів у розвитку продуктивних сил. Це обумовлено існуванням глибоких диспропорцій в соціально-економічному розвитку регіонів як у сфері матеріального виробництва, та і в соціальній сфері та диференціацією ресурсного, виробничого, науково-технічного й інтелектуального потенціалів окремих територій.

Виходячи із цього, все більш актуальними стають питання розробки концептуальних основ регіональної політики, розмежування сфер діяльності як держави в регіонах, так і суто регіональної влади на місцях. Саме тому регіональна політика повинна формуватися на двох рівнях: державному і регіональному. Державна регіональна політика створює паритетні сприятливі умови для розвитку кожного регіону та інтеграційних процесів на всіх рівнях. Разом з тим кожний регіон повинен формувати власну соціально-економічну політику, яка забезпечувала б реалізацію регіональних цілей і пріоритетів розвитку. Баланс у розвитку регіонів повинен забезпечуватися шляхом підтримки державою слаборозвинених територій та регулюванням міжрегіональної конкуренції.

Основними напрямками державної регіональної політики є:

• регулювання загальнодержавного і регіонального рівнів управління економікою;

• дотримання співвідношення державного і регіонального аспектів розвитку;

• підйом економіки відсталих регіонів та освоєння нових ресурсів і виробництв на розвинених територіях;

• визначення рушійних сил регіонального розвитку і забезпечення їх взаємодії;

• демографічна політика держави;

• проблеми урбанізації та ін.

Регіональна політика є невід’ємною складовою загальнодержавної економічної політики. Вона ґрунтується на пріоритетності національних інтересів, економічній самостійності регіонів та сприяє ефективному використанню внутрішнього потенціалу територій. Здійснення цієї політики сприяє забезпеченню єдності державних, регіональних та місцевих інтересів. Універсальної моделі регіональної політики, яку можна було б використати в кожній країні немає.

Поняття регіональної політики виникло у ХХ ст. В першу чергу, це класична теорія регіональної політики,обґрунтована Дж. М. Кейнсом. Він вважав необхідним втручання держави у всі основні економічні процеси. Виходячи з цієї теорії нині сформувалася концепція регіонального розвитку, яка передбачає активне втручання держави в розвиток територій з метою зменшення диспропорцій у рівнях розвитку окремих регіонів.

Неокласична теорія економічного розвитку, запропонована американським економістом М. Фрідманом, передбачає мінімальне втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання, а головне завдання регіональної економічної політики полягає у суттєвому підвищенні ефективності розвитку господарських комплектів усіх регіонів країни.

Сучасна регіональна економічна політика Польщі використовує потенціал окремих територій як «локомотивів» економічного зростання всіх регіонів країни та досягнення високого ступеню конкурентоспроможності продукції.

Відсутність у минулому власної регіональної політики привела до виникнення значних диспропорцій у територіальній структурі господарського комплексу України, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного, науково-виробничого та трудового потенціалу регіонів, надмірного забруднення природного середовища у більшості міст і регіонів.

Сучасна регіональна політика є сферою діяльності по управлінню економічним, соціальним і екологічним розвитком країни в просторовому і регіональному аспектах, відображаючи баланс інтересів держави і окремих її регіонів та окремих регіонів між собою. Проблеми збалансованого розвитку регіонів в сучасних умовах стають все більш актуальними, і в значній мірі забезпечують цілісність країни.

Регіональний підхід до вирішення проблем соціально-економічного розвитку України дозволяє найбільш раціонально й оптимально та комплексно використовувати природно-ресурсний, демографічний та економічний потенціал регіонів.

Розпад Радянського Союзу, значний розрив економічних зв’язків з Росією та іншими колишніми республіками, трансформаційні процеси і структурна перебудова господарського комплексу України та її регіонів, формування нових економічних зв’язків як у середині країни, так і з іншими країнами, зумовили необхідність посилення розвитку економічної інтеграції регіонів і визначення нових пріоритетів їх територіально-виробничих комплексів.

Регіональний підхід до розвитку економіки вимагає вдосконалення регіонального рівня управління соціально-економічним розвитком в умовах ринкових відносин. Він потребує радикально змінити традиційну вертикальну схему державного управління на горизонтально-вертикальну. На зміну жорсткій управлінській підпорядкованості областей та міст урядовому центру повинна прийти оптимальна господарська взаємодія регіонів у межах єдиної, загальнодержавної соціально-економічної політики.

Регіональна політика — це практична діяльність держави, спрямована на забезпечення ефективного і комплексного соціально-економічного розвитку окремих територій країни — її регіонів. При цьому розвиток регіонів має бути максимально скоординованим та взаємоузгодженим відповідно до загальнодержавної стратегії соціально-економічного розвитку країни. У широкому розумінні регіональна політика — це система цілей і дій, спрямованих на реалізацію інтересів держави щодо регіонів та внутрішніх інтересів самих регіонів, яка реалізується за допомогою методів, що враховують історичну, етнічну, соціальну, економічну й екологічну специфіку регіонів.

Регіональна політика забезпечує раціональний розвиток й розміщення виробництва, вдосконалення систем розселення і раціональне використання трудових ресурсів, враховує регіональні особливості національної, інвестиційної, структурної, промислової, аграрної, демографічної, соціальної та екологічної політики. Вона є однією з основних складових усієї загальнодержавної політики.

Регіональна політика охоплює різні аспекти життя і розвитку регіонів: політичні, економічні, соціальні, національні, міграційні, адміністративно-територіальні й екологічні. Вона відкриває широкий простір для соціально-економічного розвитку регіонів, що забезпечує економічний і загальний прогрес держави.

З одного боку, регіональна політика — це чітко обґрунтована в законодавчому аспекті практична діяльність держави в усіх регіонах країни, а з другого — соціально-економічна політика, яка здійснюється на основі загальнодержавного законодавства самими регіонами для вирішення тих чи інших регіональних і місцевих проблем.

Регіональна економічна політика — це економічна частина регіональної політики, основний її блок. Державна регіональна економічна політика — це цілеспрямована діяльність держави, щодо управління соціальним, економічним та екологічним розвитком регіонів, яка містить комплекс державних рішень та конкретних заходів, що відповідають економічній стратегії держави. Вона пов’язана з державним впливом на розміщення і розвиток виробництва через здійснення певних програм, із державним регулюванням рівнів соціально-економічного розвитку та рівнів життя населення різних регіонів країни з метою недопущення соціальної напруги між регіонами, забезпечення стійкого і збалансованого їх розвитку.

В умовах процесів глобалізації і регіоналізації, які є загальною закономірністю розвитку економіки світу, роль і значення активної регіональної економічної політики України суттєво зростає та цілеспрямовується на системний і комплексний розвиток регіонів, узгоджений зі стратегією держави.

Концепція державної регіональної економічної політики. Державна регіональна економічна політика охоплює всю систему взаємодії відносин між державою і регіонами України, з одного боку та самими регіонами — з іншого. Державна регіональна економічна політика має формуватися таким чином, щоб забезпечити територіальну цілісність держави, створити рівноправні умови функціонування регіональних господарських комплексів.

Державна регіональна економічна політика базується на положеннях Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про концепцію державної регіональної економічної політики», інших нормативно-правових актів, на європейських цінностях (Європейська Хартія про місцеве самоврядування), засадах демократії та національної єдності. Вона орієнтована на підвищення економічних та соціальних стандартів життя для кожного громадянина. Здійснення цієї політики направлене на забезпечення єдності державних, регіональних та місцевих інтересів.

Регіональна економічна політика включає державну, яку проводять центральні органи виконавчої влади та соціально-економічну політику регіонів, за результати якої відповідають місцеві органи виконавчої влади та органу місцевого самоврядування. Держава відіграє провідну роль у формуванні і реалізації регіонально-економічної політики, здійснює її правове, наукове і організаційне забезпечення.

В умовах виходу країни з гострої економічної кризи державна регіональна економічна політика націлена на подолання кризових явищ і дезінтеграційних процесів. Через соціально-економічне піднесення регіонів зміцнюється економічний потенціал держави. Тому головне її спрямування — це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної структури економіки. Державна регіональна економічна політика України формується таким чином, щоб забезпечити територіальну цілісність держави, створити рівновигідні умови функціонування регіональних господарських комплексів. Вона ґрунтується на таких основних принципах:

• конституційності та законності, тобто реалізація політики відбувається відповідно до Конституції та законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, на засадах чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

• правове забезпечення подальшого посилення економічної самостійності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, зміцнення їх соціально-економічної бази та підвищення відповідальності у вирішенні завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку регіонів;

• дотримання пріоритетів загальнодержавного значення та органічної єдності соціально-економічного розвитку регіонів і країни в цілому;

• врахування вимог екологічної безпеки під час реформування структури господарських комплексів регіонів і розміщення нових підприємств;

• забезпечення унітарності України та цілісності її території;

• наближення послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування до безпосередніх споживачів;

• диференційованість надання державної підтримки регіонам, відповідно до умов, критеріїв та строків, визначених законодавством;

• стимулювання співробітництва між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у розробці та реалізації заходів щодо регіонального розвитку.

Всі ці принципи відображають стратегічні і тактичні напрями розвитку держави та регіональної політики і відповідають головній меті державної економічної політики. Чітке додержання принципів регіональної економічної політики забезпечує:

• узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональними й місцевими інтересами;

• залучення регіонального і місцевого самоврядування як партнерів центральної влади у сфері економічної політики держави;

• визнання і повне дотримання загальнодержавних пріоритетів та забезпечення органічної єдності завдань щодо соціально-економічного розвитку країни та її регіонів;

• економічну самостійність регіонів на основі розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування й підвищення їх відповідальності щодо вирішення завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку регіонів;

• дотримання вимог екологічної безпеки при формуванні оптимальної структури господарських комплексів і розміщенні нових підприємств.

Для здійснення державної регіональної політики важливе значення має науково обґрунтована концепція регіонального розвитку країни. Основними напрямами цієї концепції є:

• активізація державного сприяння демократичному самоврядуванню й управлінню кожним регіоном у його органічних інтеграційних зв’язках з іншими регіонами і з державою в цілому. Правові і економічні відносини повинні будуватися за принципом верховенства загальнодержавного права і законів;

• поглиблення територіального поділу праці та спеціалізації господарства регіонів, які повніше відповідали б їх природним умовам і ресурсам, вимогам більш раціонального, якіснішого та оптимального виробництва, комплексного розвитку господарства, їхній інфраструктурі та можливостям їхніх ринків;

• здійснення регіональної науково-технічної політики економного і раціонального використання місцевих ресурсів, широкого застосування маловідходних та безвідходних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, а також нових інноваційних форм організації виробництва.

Головною метою державної регіональної економічної політики України, визначеної у Концепції та інших документах, є:

• збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного, трудоресурсного, економічного і науково-технічного потенціалу кожного регіону та тісного співробітництва між регіонами, конкурентоспроможності економіки, підвищення продуктивності праці, зростання інноваційної активності регіонів;

• послідовне здійснення заходів щодо поступового підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів та ефективності територіального поділу праці, раціоналізації систем розселення;

• врахування економічних, соціальних, історико-культурних, екологічних особливостей регіонів під час проведення економічних реформ на місцях;

• забезпечення внутрішньорегіональної збалансованості економічного розвитку, екологічного стану, соціально-демографічного і суспільно-політичного процесу;

• розвиток і вдосконалення галузевої структури господарства регіонів з метою раціональнішого використання місцевих ресурсів і забезпечення високого рівня занятості трудових ресурсів, максимального зменшення безробіття та підвищення життєвого рівня населення.

В процесі реалізації державної регіональної економічної політики головна її мета деталізується відповідно до суспільного розвитку країни в конкурентних сферах економіки:економічній, соціальній і екологічній.

В економічній сфері головною метою державної регіональної економічної політики є:

• досягнення економічно і соціально виправданого рівня комплексності та раціоналізації структури господарства регіонів, підвищення життєзабезпечення галузей виробництва в ринкових умовах;

• створення сприятливих економічних передумов для розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури, активного проведення приватизації державного майна, земельної реформи, реформи у галузі державного оподаткування та інших ринкових перетворень;

• формування і розвиток спеціальних (вільних) економічних зон і налагодження на новій основі системи зв’язків між прикордонними регіонами;

• удосконалення економічного районування країни.

У соціальній сфері головною метою державної регіональної економічної політики є:

• створення необхідних умов для підвищення рівня добробуту і стабілізації рівня життя населення країни, забезпечивши повну і раціональну зайнятість, соціальний захист та ефективність регулювання регіональних ринків праці та міграційних процесів;

• сприяння покращенню демографічної ситуації та запобігання гострим проявам депопуляції населення, спрямованих на збільшення тривалості життя та забезпечення природного приросту населення в регіонах;

• формування раціональної системи розселення шляхом активізації функціонування сіл та міських поселень, регулювання розвитку великих міст.

Головною метою державної регіональної економічної політики в екологічній сфері стає запровадження механізму раціонального природокористування, запобігання забрудненню довкілля та збереження життєздатних умов на території регіонів, екологічно обґрунтоване розміщення продуктивних сил у регіонах. Особливого значення набуває попередження кризових ситуацій у регіонах з надмірним техногенним навантаженням на навколишнє середовище. Необхідно пом’якшити негативні наслідки екологічних катастроф (Чорнобильської та інших).

В цілому найвищою стратегічною метою державної регіональної економічної політики України в найближчій перспективі залишається вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів та забезпечення на цій основі єдиних життєвих стандартів для всього населення на рівні країн Європейського союзу.

У зв’язку з посиланням процесів глобалізації та регіональної інтеграції виникла необхідність внесення деяких уточнень і змін у розробку нової концепції державної регіональної політики України, враховуючи активну участь України в європейському регіональному співробітництві. Спираючись на норми європейського міжнародного права і досягнення країн ЄС щодо пріоритетних напрямів регіональної політики, Україні необхідно здійснити в першу чергу реформу адміністративно-територіального устрою держави, чітко визначити статус регіонів, опрацювати механізм взаємодії відповідних інститутів на місцевому та регіональному рівнях.