П.С.Прибутько

ПОЛІТОЛОГІЯ

Короткий навчальний посібник

для слухачів і студентів

К И Ї В - 2010

Автор – Прибутько Петро Степанович - кандидат філософських наук, доцент,

Вступ

Політологія – це наука про політику та людей у ній. Та що таке власне політика, що привертає увагу до неї людей? Чому влада над людьми та ситуаціями притягує до себе тільки деяких пред­ставників суспільства? Що підштовхує в різні епохи людей до ви­­вчення соціальної сутності та ролі держави?

Протягом багатьох століть політологія існувала лише як складо­ва якогось учення. Саме тому вона тісно пов'язана з низкою суспільних наук: філософією, історією, психологією, соціо­логією, географією, теорією держави та права, антропологією, астрономією та ін. І знадобилося багато часу, щоб політологія змогла виокремитися та стати самостійною наукою.

Сьогодні політологія посіла чільне місце серед обов'язкових вузівських дисциплін. Її мета – сприяти формуванню громад­ської політичної культури, допомогти осягнути, зрозуміти, до­слідити суспільні процеси, сформувати світогляд кожного громадянина, а молоді – свідомо обрати правильний шлях у житті.

Нині в Україні та поза її межами написано й видано велику кількість літератури, навчальних і навчально-методичних посібників з політології. Їх автори зробили вагомий внесок у розвиток цієї наукової дисципліни, визначили її предмет, дослідили структуру та поняттєво-категорійний апарат.

Цей посібник підготував колектив викладачів кафедри філо­софських та соціальних наук Київського юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України. Посібник написано у формі запитань–відповідей. Він продовжує науково-методичну роботу щодо створення навчальної літератури з політології та зорієнтований на студентів вищих начальних закладів. У запро­понованому посібнику автори не прагнуть здійснити рево­люцію в осмисленні та тлумаченні відомих політологічних істин, а узагальнюють і систематизують їх, наводячи при цьому яскраві приклади з життя сучасного суспільства. Мається на увазі поєднання теоретичних знань у поняттях і категоріях політології із самостійним осмисленням політичного життя країн і участі молоді в ньому.

Розділ I. Політологія як наука

1. Предмет політології, її методи та функції

Популярний термін "політологія" походить від двох грецьких слів: "politike" – державні суспільні справи, і "logos" – вчення, слово. Синтез цих слів визначає політологію як науку про по­літику.

Політика – це одна зі сфер життя державно-організованого суспільства. Ще давньогрецький філософ Аристотель вважав, що політика корениться в природі людини як соціальної істоти, що людина не тільки істота мисляча, але ще й істота політична.

Походження терміну політика (politike) сягає своїм корінням давньогрецьких міст-держав, які називались полісами (polis).

Політика означала мистецтво управління державою. Сьогодні під терміном "політика" слід розуміти специфічну діяльність великих соціальних груп, пов'язану зі встановленням і функціонуванням політичної влади з метою реалізації їхніх суспільно значущих інтересів і потреб.

Політика зачіпає інтереси всіх людей. Сфера її діяльності охоплює:

1) науку, оскільки політика завжди пов'язана зі знаннями та ідеями й опирається на них;

2) установки, інтереси та цілі різних соціальних груп;

3) практичну діяльність людей щодо втілення програм і моделей майбутнього;

4) особистості, соціальні групи, класи, нації, держави;

5) партії, громадські організації та рухи;

6) стосунки та відносини людей пов'язані зі здійсненням державної влади, узгодження соціальних інтересів щодо забезпечення цілісності суспільства та вирішення конфліктів;

7) управління політичною сферою суспільства.

Політика як специфічна діяльність людей стала предметом наукового дослідження ще з часів Стародавньої Греції та Риму. Їй були присвячені філософські трактати Платона "Закони" й "Держава", Аристотеля "Політика" та праці багатьох інших авторів. Проте їхні дослідження ще не створили політичної науки, оскільки вони були переплетені з космологічними, філософ­ськими й етичними уявленнями того часу. Тільки з XVI ст. починається формування власне політичної проблематики, що пов'язу­ється вченими з працями італійського мислителя Н. Макіавеллі.

Наприкінці XIX – початку XX століть відбувається якісний стрибок на шляху перетворення вчення про політику на самостійну галузь науки. Це було пов'язано зі зростанням значення політич­ної сфери життя в суспільстві та нагальною потребою в науковому пізнанні політики – з одного боку, а з другого – з ускладнен­ням політичних структур суспільства, новими масштабами відносин між державами, розширенням участі народних мас у політиці та бурхливим розвитком соціальних наук.

Сьогодні політологія – одна з найбільш широких галузей наукового знання, що має як теоретичне, так і практичне значення. За загальною кількістю здійснюваних досліджень і пуб­лікацій, політологія обіймає одне з провідних місць серед соціаль­них наук.

Політологія – це наука про державно-організоване су­спільство як політичну систему, що функціонує та розвивається, на основі взаємодії її складових: політичних суб'єктів, політичних інститутів і політичної свідомості, або інакше кажучи – це наука про політику та її взаємини з людиною та суспільством.

Як і кожна наука, політологія має власні об'єкт і предмет до­слідження.

Об'єкт політологіі – це політична сфера суспільного життя, пов'язана зі взаємодією різних соціальних груп, соціальних інститутів і організацій, що опосередковують ці взаємини стосовно державності.

Предмет політології – це сфера державно-організованих зв'язків, взаємодій і відносин, тобто форм державного устрою, та проблеми політичної влади (її сутності й структури, механіз­мів розподілу та здійснення).

Важливим для розуміння політичної науки також є питання про її методи. Та спершу варто з'ясувати, що таке метод взагалі.

Метод – це спосіб, підхід, інструмент, яким користується певна наука, для дослідження закономірностей і категорій, що становлять її предмет.

Найширшого застосування в політології набули такі методи:

 інституційний – аналізує діяльність офіційних структур і становлення формальних правил ухвалення рішень;

 історичний – вивчає становлення та розвиток політичних відносин, політичних явищ і політичних норм в єдиному зв'язку минулого, сьогодення та майбутнього;

 соціологічний – досліджує політику з позицій інтересів і по­треб соціальних груп;

 біхевіористський (поведінковий) – аналізує політику з позицій мотивів політичної поведінки індивідів;

 психологічний – досліджує психічні чинники й інди­відуальні риси суб'єктів політики (детальніше див. Розділ ІІІ);

 системно-функціональний – вивчає політику як одну з функціональних систем суспільства та її взаємозв'язки з іншими системами і зовнішнім середовищем;

 контент-аналіз – цілеспрямовано вивчає конституції, правові акти, партійні програми, інструкції, тобто аналізує будь-якого роду політичної інформації;

 опитування – використання опитувань учасників політичних подій, що спрямовані на збір фактів, необхідних для аналізу політичної ситуації;

 складання когнітивних карт – фіксація типових реакцій людей на кризові ситуації та порівняння їх зі зразками їхніх же дій за стабільних умов;

 спостереження за подіями – збирання емпіричних даних під час безпосереднього сприйняття політичних явищ.

Роль політичної науки для суспільства полягає в необхідності утвердження достовірних знань про політику, об'єктивної інформації про політичні процеси, в запобіганні політичним помилкам. Вона реалізується завдяки її функціям.

Функції політології – це ті завдання, котрі вона виконує в суспільстві. До них належать:

– методологічна – полягає у виробленні прийомів аналізу явищ політики, в результаті яких розкривається та пояснюється сутність складних політичних процесів і створюється система підходів раціонального розуміння політичної дійсності;

– теоретична – проявляється у створенні політичних теорій про суттєві зв'язки та закономірності політичних явищ;

– ідеологічна – передбачає обґрунтування та пропаганду політич­них ідеалів, цінностей і цілей, що відповідають інтересам певних соціальних спільностей;

– прогностична – полягає в складанні тривалих і короткочасних прогнозів про діапазон та тенденції розвитку політики;

– світоглядна – розкриває значення політичного в системі уявлень людини про світ, суспільство та місце людини в си­стемі суспільних відносин;

– пізнавальна – дієвиий засіб пізнання навколишньої політич­ної дійсності.

З вище викладеного матеріалу можна зробити висновок, що політологія як наука та навчальна дисципліна має власний предмет, свої методи дослідження та виконує певні функції в суспільстві.