6. Політична думка Нового часу

Епоха Відродження мала перехідний характер, і тому остаточний розрив з релігійними уявленнями Середньовіччя відбувся тільки в Новий час (XVI–XIX століття) – в епоху буржуаз­них революцій. Політичні ідеї, що лежали в основі буржуазної ідеології й зародилися ще в епоху Відродження, набули всебічного розвитку.

На початковому етапі періоду Нового часу провідну роль відігравали ідеї ліквідації обмежень, накладені феодальною державою на свободу індивіда. В цей час зароджується ідея природного права й ідея суспільного договору. Перші спроби створен­ня таких теорій належать нідерландським мислителям Г. Гроцію та Б. Спінозі.

ґрунтовного розвитку ці теорії набули в творах англій­ських мисли­телів Т. Гоббса (15688–1679 рр.) і Дж. Локка (1632– 1704 рр.).

Томас Гоббс обґрунтував своє вчення у філософській праці "Про громадянина" й трактаті "Левіафан". Держава, на думку Т. Гоббса, виникає на основі суспільного договору з часів додержав­ного існування людства, коли люди перебували в стані "війни всіх проти всіх". Держава була створена для встанов­лення миру. Тож люди, домовляючись про створення держави, добровільно віддали їй частину своєї свободи, натомість ви­магаючи здійснення функцій охорони, миру й добробуту. Утворення держави, згідно з Т. Гоббсом, означало створення суспільства, організованого владою, котрій воно беззастережно підкорялося. Державна влада єдина та нічим не обмежена й діє безконтрольно. Відстоюючи теорію суспільного договору, Т. Гоббс аналізував і форму правління в державі – монархію та республіку. Надаючи перевагу абсолютній монархії, він вважав неприпустимим будь-який розподіл влади між державними органами.

Іншу концепцію природного права й суспільного договору запропонував Джон Локк у роботі "Два трактати про державне правління". Він вважав, що основними елементами природного права є особиста свобода громадян і підтримка та захист їхньої приватної власності. Суспільний договір, що відбирає частину прав людей на користь держави, не відміняє природних прав, а лише покладає на державу обов'язок захищати право приватної власності. Як тільки держава порушить цей договірний обов'язок, піддані звільняються від підпорядкування їй і мають право розірвати договір. Джон Локк був прихильником конституційної монархії. Відстоюючи її доцільність, він першим ви­сунув ідею про розподіл влади на законодавчу та виконавчу. Ця ідея стала підґрунтям доктрини буржуазного конституціоналізму.

Розвиток ліберальних соціальних політичних ідей про­довжили мислителі французького просвітництва Ш. Мон­теск'є (1689–1756 рр.), Ф. Вольтер (1694–1778 рр.), Ж.-Ж. Руссо (1712 – 1778 рр.).

Шарль Монтеск'є в роботі "Про душу законів" розвинув ідею Дж. Локка про вплив не тільки кліматичних і географічних чинників на політичну сферу, але й соціальних. Головним внеском Ш. Монтеск'є в політичну теорію стало обґрунтування теорії розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову як гарантії безпеки громадян від свавілля керівнків і забез­печення громадянської свободи.

Жан-Жак Руссо, аналізуючи природу держави, дійшов висновку про те, що вона виникає з нерівності людей на основі суспільного договору. В основі держави, на думку Ж.-Ж. Руссо, лежить договір між людьми, завдяки якому вона за допомогою сили захищає особу та приватну власність кожного. Це вчення стало основою його теорії про демократію. Центральна ідея Ж.-Ж. Руссо полягла в тому, що влада в договірній державі повинна належати народу. Вимога народного суверенітету – основа політичного вчення Ж.-Ж. Руссо.

Франсуа Вольтер же вважав своїм політичним ідеалом "освічену монархію", де освічений не лише правитель, але і його піддані. Суттєве значення в його діяльності мала боротьба проти клери­калізму. Наприкінці свого життя Ф. Вольтер дійшов висновку, що кращою формою існування є республіка.

Значний внесок у розвиток політичних ідей лібералізму зробили й німецькі мислителі.

Зокрема, Іммануїл Кант (1724–1804 рр.) у своїх роботах вказував, що кожна людина є абсолютною цінністю й не може бути засобом для досягнення будь-якої мети. Політика, згідно з І. Кантом, повинна бути спрямована на досягнення гармонії цілей і засобів. Особлива увага в теорії І. Канта приділяється ролі правової держави, що є гарантом свободи особистості.

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770–1831 рр.) роз­винув ідеї I. Канта про правову державу. У праці "Філософія права" він обґрунтував положення про те, що свобода особистості реалізується, насамперед, через власність. Свобода та приватна власність, згідно з Г. Гегелем, неподільні. Також Г. Гегелю належить розробка поняття "громадянське суспільство". Саме гро­мадянське суспільство не в змозі подолати бідність і со­ціальні суперечності, що породжуються матеріальними чинниками. Тож власність має набути закріплення законом. Георг Гегель стояв біля витоків розвитку теорії правової держави: в ній правовим шляхом досягається тотожність особливого й одиничного, а моральність отримує свою об'єктивність і дійсність як органічна цілісність.

Консервативна політична думка цієї епохи виникла як анти­буржуаз­на, феодально-антиклерикальна ідеологія, що проти­стояла ліберальним ідеалам свободи, розуму, рівності та прогресу, висунутих Французькою революцією 1789 р. Творці консерва­тивної ідеології – англієць Е. Берк, французи Ж. де Местр і Л. де Бональд критикували ідеї природного права й суспільного договору. Вони називали наявні в суспільстві політичні інститути (сім'ю, державу) природними, а їх революційні руйну­вання – сатанинською справою.

Водночас із політичними ідеями, що обґрунтовували законо­мірність виникнення та розвитку капіталістичних відносин (лібералізм) і протилежними йому ідеями консерватизму, протягом декількох століть (XVI – першої половини XlX століть) розвивались ідеї утопічного соціалізму.

Засновники утопічного соціалізму Т. Мор, Т. Кампанелла, Ж. Мелье, А. Сен-Симон, Ш. Фур'є, Р. Оуен обґрунтували необхідність створення нового суспільства, заснованого на рівності всіх його членів, на колективній власності, обов'язковій праці для всіх і суспільному самоврядуванні. Соціалісти-утопісти зробили спробу створити проект ідеального суспільства та висловлювали ідеї про відміну держави й заміни її громад­ським самоврядуванням.