Practice3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана»

Кафедра інформатики

Практична робота №3

з дисципліни «Інформатика та комп’ютерна техніка»

Тема: « Локальні мережі. Глобальні мережі. Мережеві папки та файли. Мережевий принтер. Пошук файлів та комп’ютерів у мережі. Спільне використання ресурсів: під’єднання до каталогів (папок), файлів , принтерів.»

Виконала: Овчатов Владислав Юрійович

студент 3-ї групи І-го курсу

спеціальності 6507

Перевірив: Куліда В.Г .

Київ - 2015

1. Описати принципи робота із засобом WINDOWS “Сетевое окружение”.

2. Дати поняття архітектури комп’ютерної мережі та принципів роботи.

3. Описати типи комп’ютерних мереж.

4. Дати поняття протоколу комп'ютерної мережі.

5. Описати способи передавання повідомлень у мережі.

6. Описати способи спільного використання ресурсів мережі (каталогів, файлів, принтерів тощо).

7. Описати та відпрацювати засоби пошуку файлів та комп’ютерів у мережі.

8. Описати та відпрацювати засоби підключення до файлів та принтерів.

1. Мережним оточенням в сучасних операційних системах називається елемент робочого столу, в якому графічно відображаються всі комп’ютери, з’єднані між собою через локальну мережу (дротову або бездротову). Через мережеве оточення можна здійснювати обмін файлами між комп’ютерами, якщо доступ до передачі відкритий.

2. Основним призначенням комп’ютерної мережі є надання великій кількості користувачів одночасного доступу до її обчислювальних ресурсів. Виходячи з цього, комп’ютерна мережа являє собою систему розподілу обробки інформації, яка складається з територіально-розосереджених комп’ютерів, котрі взаємодіють між собою за допомогою пристроїв зв’язку. Комп’ютери, які входять у склад мережі, виконують достатньо широке коло функцій, основними серед яких є організація доступу до мережі, управління передачею інформації, представлення обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі. У відповідності до цього за функціональним призначенням, всю множину систем комп’ютерної мережі можна поділити на абонентські, комунікаційні та головні (Host) системи (сервери).

Розрізняють кілька мережних архітектур. Сьогодні найпоширеніші з них дві: однорангова та клієнт-серверна.

Одноранговою називають мережу, в якій усі комп'ютери рівноправні, кожен із них має можливість використовувати певні ресурси інших підключених до мережі комп'ютерів або пристроїв і надавати їм доступ до своїх ресурсів. Централізоване керування доступом до однорангової мережі та її ресурсами неможливе — усі параметри, призначені для керування доступом потрібно встановлювати на кожному комп'ютері окремо. Однорангові мережі прийнятні для дому та малих офісів, де комп'ютерів небагато (у межах десятка).

У клієнт-серверній мережі одні пристрої відіграють роль лише клієнтів, а інші — лише серверів. Клієнти спільно використовують певні ресурси (принтер, файли на сервері, модем), а сервер керує доступом до цих ресурсів. Кількість комп'ютерів у клієнт-серверних мережах може бути різною — від кількох до сотень або тисяч. Керують такими мережами адміністратори, які мають значно більші права, ніж звичайні користувачі.

Мережа на основі сервера може надавати широкий спектр послуг, серед яких є такі, які важко або неможливо отримати в одноранговій мережі. Крім того, клієнт-серверна мережа є більш захищеною та зручнішою в керуванні.

3. Для класифікації комп’ютерних мереж використовуються різні ознаки, вибір яких полягає в тім, щоб виділити з існуючого різноманіття такі, які дозволили б забезпечити даній класифікаційній схемі такі обов’язкові якості:

• можливість класифікації всіх, як існуючих, так і перспективних КМ;

• диференціацію істотно різних мереж;

• однозначність класифікації будь-якої комп’ютерної мережі;

• наочність, простоту й практичну доцільність класифікаційної схеми.

Певна невідповідність цих вимог робить завдання вибору раціональної схеми класифікації КМ досить складної, такою, котра не знайшла до цього часу однозначного рішення. В основному КМ класифікують за ознаками структурної й функціональної організації.

По призначенню КМ розподіляються на:

• обчислювальні;

• інформаційні;

• змішані (інформаційно-обчислювальні).

Обчислювальні мережі призначені головним чином для рішення завдань користувачів з обміном даними між їхніми абонентами. Інформаційні мережі орієнтовані в основному на надання інформаційних послуг користувачам. Змішані мережі поєднують функції перших двох.

По типу комп’ютерів, які входять до складу КМ, розрізняють:

• однорідні комп’ютерні мережі, які складаються із програмно-спільних ЕОМ;

• неоднорідні, до складу яких входять програмно-несумісні комп’ютери.

Особливе значення займає класифікація по територіальній ознаці, тобто по величині території, що покриває мережа. І для цього є вагомі причини, тому що відмінності технологій локальних і глобальних мереж дуже значні, незважаючи на їхнє постійне зближення.

Класифікуючи мережі по територіальній ознаці, розрізняють:

• локальні (Local Area Networks – LAN) мережі;

• глобальні (Wide Area Networks – WAN) мережі;

• міські (Metropolitan Area Networks – MAN) мережі.

4. Мережевий протокол в комп'ютерних мережах — заснований на стандартах набір правил, що визначає принципи взаємодії комп'ютерів в мережі. Протокол також задає загальні правила взаємодії різноманітних програм, мережевих вузлів чи систем і створює таким чином єдиний простір передачі. Хости (будь-який вузол мережі що відправляє або приймає дані через мережу називають хостом (host)) взаємодіють між собою. Для того, щоб прийняти і обробити відповідним чином повідомлення, їм необхідно знати як сформовані повідомлення і що вони означають. Прикладами використання різних форматів повідомлень в різних протоколах можуть бути встановлення з'єднання з віддаленою машиною, відправка повідомлень електронною поштою, передача файлів. Зрозуміло, що різні служби використовують різні формати повідомлень.

5. Комутація з використанням призначених каналів зв'язку. У цьому випадку між комп'ютерами налаштовують постійний канал зв'язку з фіксованою швидкістю передавання даних та смугою перепускання. Налаштування та підтримка такого каналу, особливо на далеку відстань, коштує дорого. Крім того, якщо навантаження невелике або нерівномірне, то перепускну здатність каналу зв'язку використовують неефективно. Призначені канали можна встановити за дво- або багатопунктовою схемою.

• Двопунктове — це сполучення призначеним каналом двох комп'ютерів. Його використовують як у локальних, так і в глобальних комп'ютерних мережах для передавання великих обсягів даних.

• Багатопунктове — це сполучення трьох або більше комп'ютерів призначеним каналом. Сам канал у цьому випадку експлуатують у режимі розподілу. Ефективність його використання більша, ніж двопунктового. Багатопунктове сполучення застосовують тільки в локальних КМ, воно потребує спеціальних засобів керування розподілом каналу. У сполученнях з комутацією, на відміну від методу з призначеним каналом, зв'язок між комп'ютерами є не постійний, а відбуваєгься за запитом. Ці методи комутації поділяють на дві групи: з комутацією каналів та з проміжним зберіганням.

6. Щоб користувачі мережі мали доступ до певного комп'ютера, диска, папки, файлу, принтера, сканера, цей об'єкт потрібно надати у спільне мережне користування, тобто перетворити на мережний ресурс (мережний диск, мережну папку, мережний принтер тощо). Звичайно, тут не йдеться про зміну фізичного способу підключення пристрою до мережі. Усі дії щодо надання об'єкта у спільне користування виконуються у програмному середовищі. При цьому адміністратор або власник ресурсу (користувач) надає об'єкту ім'я, під яким той буде відомий у мережі, та визначає, хто матиме доступ до нього. Наприклад, повний доступ до папки може бути відкрито лише для певних користувачів, а всі інші матимуть тільки можливість переглядати її вміст.

Якщо відкрито, скажімо, мережний доступ до диска певного комп'ютера, то користувачі зможуть переглядати, редагувати та зберігати файли на цьому диску, створювати й видаляти на ньому папки. Така централізація файлів спрощує обмін даними та спільну роботу користувачів. Вони можуть, зокрема, окрім власних папок створити папку для файлів, над якими спільно працюватимуть, або папку, де міститимуться потрібні всім документи.

Можливість спільного використання ресурсів стане в пригоді ще й тоді, коли з усіх комп'ютерів мережі лише один матиме дисковод для читання компакт-дисків або лише до одного буде підключено принтер.

7. Пошук мережі — це настроювання мережі, що визначає, чи може комп’ютер бачити (знаходити) інші комп’ютери та пристрої в мережі, а також чи можуть інші комп’ютери в мережі знаходити цей комп’ютер. Дозволяє комп’ютеру бачити інші комп’ютери та пристрої в мережі й дозволяє користувачам інших комп’ютерів бачити ваш комп’ютер. Це спрощує надання спільного доступу до файлів і принтерів.

8. Традиційно найпоширеніший спосіб доступу до принтера в домашній мережі – підключення його до одного з комп’ютерів і визначення дій Windows для спільного доступу. Це називається спільний принтер. Мережеві принтери - пристрої, які підключаються безпосередньо до мережі як автономний пристрій. В основному вони використовувались у великих організаціях.