4. Політична думка Середньовіччя

У Середньовічний період (V–XVI століття) політична думка мала релігійно-етичну форму. Світогляд Середньовіччя був геоцентричним, тобто визначальна роль в природі, суспільному й особистому житті приділялася Богу та здійснювалась орієнта­ція на порятунок душі. Головну роль у розвитку політичної думки виконували релігійні діячі римсько-католицької церкви. У цю епоху було створено християнську політичну концепцію, згідно з якою, держава була частиною універсального порядку, творцем і правителем котрого був Бог.

Один з найбільш видатних мислителів раннього Середньовіччя – Аврелій Августин (354–439 рр.). Основною метою його творів було обґрунтування та виправдання нерівності в суспільстві. Таке становище, згідно з твердженнями Августина, було визначене Богом. У його визначнійпраці "Про град Божий" всесвітня історія подається як протиборство двох проти­лежних градів: граду Божого, представниками якого він вважав праведників, божих обранців, та граду земного, котрий уособлювала держава – велика розбійницька організація, в якій правителі боролися за матеріальні блага та гнобили правед­ників. Мешканці граду Божого, згідно з Августином, були духовно єдині, сповідували релігійні цінності, й зрештою, хід історії, на його думку, цей раз – мав привести до перемоги Божої держави над світською. Отож, Августин протиставляв реальну державу ідеальній. Підкреслюючи це, він визнавав важливу роль середньовічних держав у задоволенні людських потреб і підтримці суспільного порядку.

Водночас, він наголошував на тимчасовому характері держав­ної влади та провадив ідею: Богу боже, а кесарю кесареве, утверджу­вав принцип роздільного та незалежного існування двох влад у державі – духовної та світської. Держава, згідно з Августином, могла б стати частиною граду Божого, але тільки у разі її підпорядкування церкві.

Теократичні концепції держави Августина через сім століть були розвинені та конкретизовані в працях Томи Аквін­­ського (1225–1274 рр.), який не тільки підтверджував творіння держави Богом, але й обґрунтовував необхідність такого виникнення держави раціональними аргументами. При реалізації своїх цілей людське суспільство потребує керівника, котрим і є держава. Головне призначення держави – вести людське су­спільство до визначеної Богом мети – спасіння душі. За часів Томи між світською та духовною владою йшла гостра боротьба за гегемонію. На користь перемоги церкви Тома розробив теорію верховенства церковної влади над світською, котру він обґрунто­вував відмінностями між сутністю влади та її формою. Сутність – це власне інститут держави, а форма – це спосіб правління, структура влади. Найкраща форма правління – монархія. Форма влади, згідно з Томою Аквінським, може походити не від Бога, але судити про її законність може лише церква, тобто державна влада є опосередкована церквою та встанов­лена Богом.