4.2. Комплексна оцінка соціально-економічного розвитку регіонів

Методичні засади комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів. Кабінетом Міністрів України затверджена методика визначення комплексної оцінки результатів соціально-економічного розвитку регіонів.

Комплексна оцінка результатів соціально-економічного розвитку регіонів (далі — комплексна оцінка) здійснюється з метою аналізу змін, що відбуваються у соціально-економічному розвитку регіонів та впливу місцевих органів виконавчої влади на його поліпшення.

Основними принципами, на яких ґрунтується визначення комплексної оцінки, є:

• цільова спрямованість (відповідність соціально-економічних процесів, що відбуваються в регіонах, цілям, завданням та пріоритетам Програми діяльності Кабінету Міністрів України);

• комплексність (аналізуються економічні, фінансові, виробничі, інноваційні та соціальні показники);

• об'єктами комплексної оцінки є Автономна Республіка Крим, області, м. Київ та Севастополь та інші регіони.

Джерелами інформаційного забезпечення процедур комплексної оцінки є дані Державної служби статистики України та інших органів виконавчої влади.

Методи визначення комплексної оцінки. На першому етапі комплексна оцінка визначається на основі підсумків відносних відхилень показників розвитку регіону від їх найкращих значень в інших регіонах за формулою:

де Rj — сума рейтингів конкретного регіону за кожним з показників; Xij — значення i-го показника j-го регіону (i = від 1 до n); Xmax, Xmin — максимальне та мінімальне значення показників.

Перша частина формули використовується для оцінки показників, зростання яких має позитивне значення (наприклад приріст виробництва), друга частина — для оцінки показників, зростання яких має негативний ефект (наприклад приріст заборгованості).

На другому етапі визначається середнє арифметичне суми рейтингів конкретного регіону за кожним з показників за формулою:

де Rcp — середнє арифметичне суми рейтингів конкретного регіону за кожним з показників; n — кількість показників, за якими проводився розрахунок. За результатами розрахунку визначається місце кожного регіону у загальному рейтингу.

Одночасно з розрахунками в розрізі регіонів здійснюються відповідні розрахунки в Україні в цілому. Отримані результати є характеристикою середнього рівня соціально-економічного розвитку регіонів.

Показники темпів розвитку розраховуються у відсотках до відповідного періоду попереднього року, показники в розрахунку на одну особу та частка (питома вага) — за відповідний період.

Комплексна оцінка супроводжується відповідним аналізом факторів, які вплинули на її зміну, щодо кожного регіону за відповідний період.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, маючи комплексну оцінку соціально-економічного розвитку регіонів, готує пропозиції щодо зменшення диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів, поліпшення ситуації в окремому регіоні або у відповідній сфері та в установленому порядку щокварталу, до першого числа другого місяця, який настає за звітним періодом, надсилає матеріали Кабінетові Міністрів України.

Показники оцінки соціально-економічного розвитку регіонів. Основними показниками соціально-економічного розвитку регіонів є наступні:

1. Темпи зростання (зниження) виробництва промислової продукції (робіт, послуг), відсотків.

2. Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу, гривень.

3. Темпи зростання (зниження) валової продукції сільського господарства, відсотків.

4. Валова сільськогосподарська продукція на одну особу, гривень.

5. Темпи зростання (зниження) обороту роздрібної торгівлі (з урахуванням товарообігу як юридичних, так і фізичних осіб), відсотків.

6. Обсяг обігу роздрібної торгівлі на одну особу (з урахуванням товарообігу як юридичних, так і фізичних осіб), гривень.

7. Обсяг реалізованих послуг на одну особу, гривень.

8. Питома вага прибуткових підприємств у загальній кількості підприємств, відсотків.

9. Темпи зростання (зниження) інвестицій в основний капітал, відсотків.

10. Обсяг інвестицій в основний капітал на одну особу, гривень.

11. Темпи зростання (зниження) обсягу робіт, виконаних за контрактами будівельного підряду, відсотків.

12. Питома вага інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції, відсотків.

13 Темпи зростання (зниження) реальної заробітної плати, відсотків.

14. Темпи зростання (зменшення) співвідношення між заробітною платою та фактичною величиною прожиткового мінімуму, відсотків.

15. Рівень зайнятості населення у віці 15—70 років, відсотків.

Для поглибленої оцінки потенціалу регіонів, як вихідних засад розробки програм соціально-економічного розвитку регіонів, Кабінетом Міністрів України розроблена концепція рейтингової оцінки галузей національної економіки та суб’єктів господарювання. Вона визначає основні засади рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання з урахуванням досвіду міжнародних рейтингових агентств, результати роботи яких використовуються інвесторами на міжнародних фінансових ринках.

Рейтингова оцінка розвитку регіонів. Рейтингова оцінка запроваджується в Україні для визначення кредитного ризику в розрізі:

• регіонів;

• галузей національної економіки;

• суб'єктів господарювання.

Використання результатів оцінки дасть змогу інвесторам визначити інвестиційну привабливість об'єктів.

Концепція визначає критерії, що досліджуються під час проведення рейтингової оцінки, на основі результатів якої встановлюється ступінь кредитного ризику, пов'язаного з об'єктом оцінки, яка оформляється як кредитний рейтинг. Для проведення рейтингової оцінки Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку визначається агентство, яке є резидентом України. Кредитний рейтинг базується на відомостях (зокрема, на даних звіту аудитора), що подаються об’єктом оцінки, і публічній інформації про об’єкт оцінки та середовище його діяльності.

Кредитні рейтинги можуть бути короткостроковими (характеризують кредитний ризик у короткостроковій перспективі — до одного року) і довгостроковими (характеризують кредитний ризик у довгостроковій перспективі — понад один рік).

Прогноз кредитного рейтингу (позитивний, стабільний чи негативний) є коментарем стосовно переважаючих тенденцій, які впливають на кредитний рейтинг, з точки зору його можливої зміни в подальшому.

У процесі проведення рейтингової оцінки регіонів уповноважене агентство розглядає сукупність економічних показників та політичних факторів, показники виконання бюджету, а також характеристики міжбюджетних відносин і макроекономічної політики. Основою методології рейтингової оцінки регіонів, органів місцевого самоврядування є аналіз якісних та кількісних показників і середовища їх діяльності.

Аналізу підлягають:

• економічний стан регіону;

• результати діяльності органів місцевого самоврядування;

• галузева структура;

• цикли ділової активності;

• обсяг існуючих і очікуваних інвестицій;

• стан основних фондів;

• демографічна ситуація, зокрема, чисельність та структура працездатного населення;

• рівень доходу та ВРП на душу населення.

Тенденції економічного зростання порівнюються з демографічними характеристиками та структурними змінами в економіці країни. При цьому, значна увага приділяється довгостроковим тенденціям структурних змін та їх впливу на майбутнє економічне зростання.

Аналізу підлягають також стабільність системи міжбюджетних відносин і відносини органів влади різних рівнів. Міжбюджетні грошові потоки аналізуються з точки зору їх структури, обсягів, передбачуваності і прозорості.

Важливим фактором рейтингової оцінки є визначення ефективності управління фінансами. Аналізується стан виконання бюджету, динаміка обсягів доходів і видатків, процедура прийняття рішення про зміну бази оподаткування, прогнозні бюджети. Під час прогнозування доходів враховується вплив на їх рівень тих чинників, що вже припинили дію, а також чинників, що не діяли в попередні роки (наприклад, приватизація окремих об'єктів комунальної власності).

Оцінка структури доходів передбачає проведення дослідження основних джерел, змін співвідношення цих джерел протягом певного часу та їх відповідності економічній базі. При цьому порівнюються власні доходи і міжбюджетні перерахування.

У процесі дослідження витрат звертається особлива увага на оцінку частки необов’язкових витрат, здатність адміністрації їх зменшувати, а також тенденцію до підвищення витрат у випадку несприятливих економічних змін.

Для оцінки виконання бюджету найважливішим фактором є величина розбіжностей між планованими і фактичними показниками. Частиною цього аналізу є дослідження поточних доходів і витрат для визначення ступеню консерватизму бюджетного планування. Ефективність управління капітальними вкладеннями оцінюється у процесі проведення аналізу обсягу інвестицій протягом середньострокового періоду з таких джерел, як поточний профіцит і міжбюджетні трансферти (субвенції). Визначається показник відношення потреби у бюджетному фінансуванні до дохідної частини бюджету.

Аналізуються результати проведення соціальної політики, зокрема динаміка обсягу простроченої заборгованості з виплати заробітної плати та інших соціальних платежів, а також заборгованості населення та юридичних осіб за спожиті електроенергію, природний газ, тепло- і водопостачання, водовідведення, житлово-комунальні послуги.

Рейтингова оцінка галузей національної економіки та суб'єктів господарювання включає наступні складники.

1. Індекси ділової активності в галузевому розрізі призначаються для широкого використання суб'єктами господарювання під час розроблення проектів програм економічного і соціального розвитку чи бюджетів, а також є важливими показниками для інвесторів, що оцінюють інвестиційну привабливість галузей національної економіки.

2. Під час проведення рейтингової оцінки суб'єкта господарювання проводиться якісний та кількісний аналіз результатів його фінансово-господарської діяльності, визначається їх відповідність законодавству, стратегія розвитку суб'єкта, його конкурентоспроможність та становище на ринку, кваліфікація та спеціалізація працівників, технології виробництва продукції (робіт, послуг).

3. В процесі визначення галузевих ризиків аналізується ефективність державного регулювання галузі (передусім, це стосується таких галузей, як електроенергетика, машинобудування), оцінюється порядок ліцензування діяльності суб'єкта господарювання, наявність пільг та державного регулювання цін, стандартів якості продукції (робіт, послуг).

4. Визначаються основні показники діяльності суб'єкта господарювання (величина активів, капіталу, реалізації, доходу, чисельність працівників). Проводиться оцінка кваліфікації та спеціалізації працівників, рівня оплати та мотивації праці, роботи підрозділів і осіб, відповідальних за кожний з напрямів діяльності.

Проводиться оцінка виробничих потужностей, ресурсної бази, а також виробничих ризиків суб'єкта господарювання на підставі результатів аналізу показників його прибутковості та фінансової стійкості, розподілу грошових потоків, потреби в інвестиціях.

5. Під час проведення аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання оцінюється організаційна структура та механізм планування, обліку та моніторингу фінансової діяльності.

Визначається структура капіталу, потреба в інвестиціях, ліквідність активів, динаміка дебіторської та кредиторської заборгованості, доходів і витрат, прибутку і рентабельності, ефективність внутрішнього фінансового контролю.

У процесі проведення рейтингової оцінки фінансової установи аналізуються виконання нею фінансових нормативів та показників, що встановлюються законодавством, ефективність управління фінансами та ризиками, а також програми її стратегічного розвитку, інвестиційна політика.

Рейтингова оцінка фінансової установи характеризує ступінь її платоспроможності та фінансової стійкості, здатність своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов'язаннями.