5.5. Функціонування та розвиток територіальних громад

Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Місцеве самоврядування — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Соціально-економічні аспекти функціонування і розвитку територіальних громад включають цілий ряд напрямків:

• розвиток громади: формування внутрішньої структури, економічний розвиток громади;

• розвиток зовнішньоекономічних зв’язків територіальних громад;

• розвиток соціально-забезпечувальних функцій територіальних громад освітнього, оздоровчого, культурного та соціального спрямування. Особлива увага направляється на школи, лікарні, оздоровчі заклади, різні соціальні послуги;

• комунальні послуги, які включають забезпечення населення територіальної громади енергоносіями, житлом та його обслуговуванням;

• охорона навколишнього середовища, де особлива увага приділяється раціональному використанню земельних ресурсів, захисту довкілля, функціонуванню громадського транспорту, збору і утилізації промислових і побутових відходів;

• захисні функції територіальних громад і в першу чергу організація ефективної роботи пожежної служби, охорони громадського порядку, служби захисту споживачів та ін.;

• організація дозвілля мешканців сіл, селищ, міст: забезпечення спортивними спорудами, культурні заходи, відпочинок жителів та ін.;

• відродження і збереження національних традицій, організація заходів по відзначенню визначних подій у житті територіальної громади.

Всі ці напрямки діяльності територіальних громад самі по собі не існують. Між ними існують взаємовідносини, тісні внутрішні зв’язки між суб’єктами місцевого самоврядування, які самі потребують глибокої оцінки і вдосконалення. Послідовне узагальнення взаємовідносин суб’єктів, що функціонують на території місцевого самоврядування, їх зовнішніх зв’язків лежить в основі формування економічної моделі території місцевого самоврядування. При цьому життєдіяльність місцевого самоврядування поєднує в собі як місцеві, так і державні інтереси. Тому дуже важливим залишається принцип оптимізації розмежування функцій держави та органів місцевого самоврядування.

Як приклад, формування внутрішньої соціально-економічної структури міста в сучасних умовах залежить від багатьох чинників, які впливають на його системний розвиток лише по вертикалі. Це, в першу чергу, розміщення на території малих і середніх міст крупних промислових підприємств, які виконують державні програми і мають вертикальне галузеве підпорядкування. В таких умовах найважливішим завданням місцевого самоврядування знайти оптимальні відносини між колективами та керівництвом цих підприємств.

У законі «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено статус цих відносин. Повноваження міської ради передбачають залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі у комплексному соціально-економічному розвитку міста. Але разом з цим статтею ЗаконуУкраїни «Про підприємства в Україні» не допускається втручання державних органів у господарську та іншу діяльність підприємств.

Вертикальне управління підприємствами, установами і організаціями не враховує в повній мірі потреби територіальної громади, складовою якої є виробничі колективи підприємств, які знаходяться на її території. Тому в сучасних умовах відносини між органами місцевого самоврядування та керівництвом даних господарських структур з приводу спонсорської або шефської допомоги носять суб’єктивний характер, тобто залежать від конкретних особистостей. Без забезпечення правового рівня ринкових відносин особистостей неможливо забезпечити оптимальність структурних елементів в середині територіальної громади. Існування відносин, які не ґрунтуються на правових засадах спотворює можливість реального визначення нормативів бюджетної та фінансової забезпеченості суб’єктів територіальної громади.

Внутрішня структура території місцевого самоврядування повинна мати таку кількість елементів (суб’єктів господарювання), які забезпечували б її комплексний розвиток. Комплексність структури території місцевого самоврядування — це закінчена модель, побудована на відповідній фінансово-економічній базі. При цьому фінансово-економічна структура територіальної громади базується не лише на формуванні фінансових ресурсів у вигляді місцевого бюджету. Бюджет територіальної громади що формується згідно з Законом України «Про державний бюджет України» служить своєрідним каркасом моделі територіальної громади, забудову якого забезпечує послідовно сформована внутрішня структура. Ефективність спорудженої моделі територіальної громади в повній мірі залежить від шляхів і основних напрямків забезпечення економічного розвитку її внутрішньої структури.

На практиці дуже часто значна частина підприємств всередині територіальної громади, не завжди зацікавлена в розширені асортименту виробів та послуг, працює збитково, не дотримується усіх засад трудового законодавства або просто не працює по тих чи інших причинах. В таких умовах колективи цих підприємств, як мешканці міста, беруть участь лише у видатковій частині бюджету територіальної громади, не наповнюючи при цьому його прибуткову частину.

Наявність таких підприємств створює приховані резерви для фінансово-економічної основи моделі місцевого самоврядування. Такі резерви враховують при формуванні бюджетів територіальних громад, але законодавча база механізмів їх виявлення та залучення дуже недосконала, а в деяких випадках відсутня. Для стабілізації розвитку територіальної системи України необхідно враховувати особливі економічні інтереси територій. Слід звернути увагу на товарні та грошові потоки, які вливаються і виливаються з України через певні території. Моделювання господарських зовнішніх зв’язків території повинно забезпечувати поступове вдосконалення товарного та грошового ринку, невтручання в господарську діяльність підприємств, дрібних підприємців. Законодавча діяльність органів місцевого самоврядування повинна будуватися на регуляторних процесах поступового витіснення з ринку неконтрольованих грошових та товарних потоків.

Формування внутрішньої структури і економічний розвиток територіальних громад та врахування і ефективне поєднання їх особливих економічних інтересів тісно переплітаються з функцією соціального забезпечення громади. Ця єдність проявляється в наступному:

• в забезпеченні управління закладами освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури та спорту, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

• в органічному поєднанні мереж, визначенні оптимальної необхідності їх закладів, які б повністю забезпечували суспільно необхідні потреби громади;

• в мобілізації достатніх фінансових ресурсів, що нагромаджуються від внутрішньої і зовнішньої діяльності суб’єктів господарювання, які повністю забезпечували б життєдіяльність соціальної сфери.

Розмежування функцій місцевого самоврядування та держави в реалізації соціальних програм території потребує серйозного законодавчо-нормативного вдосконалення. Для цього слід враховувати, що населення окремих регіонів споживає різну кількість соціальних послуг освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, спорту та ін. Вдосконалення нормативів споживання соціальних послуг повинно виходити з формування об’єктивно необхідних норм на низових територіях (село, селище, місто, адміністративний район). Однією із найважливіших проблем життєдіяльності територіальних громад на сьогодні залишаються проблеми житлово-комунального господарства. Особливо вони проявляються в усіх містах, де мешкає понад дві третини населення України. В переліку цих проблем найголовнішою є проблема експлуатації, управління та утримання житлового фонду. Без серйозних і глибоких змін в управлінні житлово-комунальним господарством неможливо провести реформи муніципального управління і вдосконалити форми місцевого самоврядування.

Нині держава розпочала втілювати нові форми управління і обслуговування житлово-комунальним господарством. Концепція державної житлової політики передбачає здійснення поступового, по мірі проведення економічних реформ, перерозподілу функцій між органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, закладами і організаціями в сфері будівництва, реконструкції і утримання житла з метою їх децентралізації.

В основі проведення реформ у житлово-комунальному господарстві повинен бути принцип демополізації у сфері надання послуг з обслуговування житла шляхом створення ринку житла та ринку послуг. В сучасних умовах реформування житлових відносин появилася нова форма управління — це об’єднання співвласників житлових і нежитлових приміщень. Вони створюються для спільного управління нерухомістю, що перебуває в їх спільній власності.

Одним з найважливіших напрямків діяльності органів місцевого самоврядування є розподіл і використання земельних ресурсів відповідно до вимог Конституції України та відповідних законодавчих актів.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об’єктом права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Стаття 14 Конституції України гарантує право комунальної власності на землю, тобто право територіальної громади володіти, ефективно використовувати і розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах землею як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Територіальна громада виступає на земельному ринку рівноправним партнером, що використовує землі комунальної власності як ресурс та фінансово-економічну основу місцевого самоврядування. Землі комунальної власності для територіальної громади є основною нерухомістю, яка забезпечує одержання постійно зростаючого прибутку.

Важливими суспільними послугами, які формуються на території громади і як складова економічної моделі є функціонування шляхів твердого покриття пішохідного призначення, громадський транспорт. Ці послуги регулюються територіальною громадою і мають неоднаковий рівень видатків на ці послуги в різних містах.

В сучасних умовах господарювання та життєдіяльності на території громад надзвичайно актуальною залишається проблема збору і утилізації твердих побутових відходів населення та об’єктів господарювання. Важливо законодавчо закріпити за органами місцевого самоврядування цю функцію, фінансуючи цю роботу за рахунок місцевих бюджетів.

Проблема утилізації твердих відходів будівництва величезних полігонів, які займають величезні площі особливо характерна для великих і середніх міст. Гострота цієї проблеми обумовлена значною мірою відсутністю в Україні економічно безпечних та фінансово доступних технологій переробки побутових відходів. Ця проблема лише на першому етапі є проблемою територій і органів місцевого самоврядування. Комплексне її вирішення повинно фінансуватися в значній мірі за рахунок Державного бюджету шляхом будівництва крупних екологічно чистих сучасних сміттєпереробних заводів.

До важливих напрямків діяльності органів місцевого самоврядування належать захисні функції і в першу чергу, ефективне функціонування пожежної служби, служби охорони громадського порядку, захисту споживача. Частково ці служби фінансуються і за рахунок державного бюджету.

Органам місцевого самоврядування притаманна функція організації дозвілля мешканців, розвитку фізкультури і спорту, організація відпочинку і культурних заходів для мешканців територіальної громади, розвитку її духовності, збереження місцевих історичних традицій, вшанування пам’ятних подій. Економічна модель території місцевого самоврядування не може бути завершеною без визначення фінансових джерел для фінансування цих важливих суспільних послуг.

Усі напрямки функціонування та розвитку територіальних громад пов’язані між собою, перш за все, фінансовим базисом, єдністю території, спільністю інтересів та універсальністю споживання суспільних послуг. Управління територіями здійснюють органи місцевого самоврядування. Найважливішими його формами і методами є фінансово-економічні інструменти, що закріплені бюджетною та податковою системами територій місцевого самоврядування.