5.2. Основні напрямки та завдання державної регіональної економічної політики

Посилення процесів глобалізації та регіональної інтеграції обумовлюють необхідність розробки нової концепції державної регіональної економічної політики України, яка широко враховувала б специфічні особливості та інтереси регіонів.

Основні напрямки державної регіональної економічної політики. Складовими елементами державної регіональної економічної політики є ряд специфічних напрямків: економічний, соціальний, науково-технічний, екологічний, демографічний, гуманітарний, національний, зовнішньоеконо­мічний, управлінський, поселенський, інноваційний. Так, економічна політика спрямована на пом’якшення регіональних економічних диспропорцій і досягнення економічної рівноваги в країні, на перерозподіл частини засобів із високорозвинених регіонів і ротаційність регіонів, які потребують допомоги. Для цього необхідно:

• створити умови для широкого розвитку підприємницької діяльності;

• планувати, прогнозувати та програмувати розвиток всіх регіонів;

• забезпечити інвестиційну політику та раціональне (комплексне) використання природних ресурсів і всієї власності регіону;

• забезпечити раціональне розміщення та оптимальну галузеву структуру регіональних господарських комплексів (ПЕК, АПК, транспортного, металургійного, будівельного тощо).

Соціальна політика спрямована на максимально можливе вирівнювання рівня життя, умов праці та побуту населення, а також покращення якості і комфортності соціального середовища за рахунок удосконалення міжнаціональних і міжрегіональних відносин, вирішення міграційних проблем. Вона має забезпечити:

• достатній прожитковий мінімум;

• зростання рівня добробуту населення;

• соціальний захист населення;

• рівні права і можливості для громадян щодо вибору місця проживання та працевлаштування;

• раціональне розселення населення.

З соціальною політикою держави тісно пов’язана демографічна політика, яка передбачає активну участь держави, в процесах природного відтворення та міграції населення країни і окремих її регіонів. Вона передбачає заходи на всіх рівнях влади щодо підвищення народжуваності, зменшення смертності, в тому числі і дитячої, збільшення тривалості життя та поступове збільшення чисельності населення країни.

Поселенська (екістична) політика пов’язана з оптимальним використанням території в місцях розселення, а також у розміщенні об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури. Механізм такої політики полягає у комплексній районній планіровці та фінансово-економічних ричагах країни і регіонів.

Екологічна політика обумовлюється погіршенням стану довкілля в умовах зростання промислового та інших видів виробництва, розвитку урбанізації, транспорту та інших джерел антропогенного впливу на природу. Вона передбачає створення умов щодо поліпшення екологічної ситуації в країні і кожному регіоні шляхом прийняття рішень щодо розміщення, розвитку та функціонування промислових підприємств і організацій матеріального виробництва і соціальної інфраструктури.

Основною метою інноваційної політики в Україні є поширення в регіонах науково-технічних досягнень, створення в них науково-виробничих об’єднань і технополісів. Основною частиною такої політики повинна стати протидія «відпливу умів» та залучення в регіональні наукові центри крупних вчених і кваліфікованих кадрів, в тому числі з країн СНД та країн далекого зарубіжжя, в першу чергу, із тих країн, куди виїхали на заробітки вітчизняні спеціалісти. Тому науково-технічна політика в регіонах має бути спрямована на розвиток інвестиційної і інноваційної діяльності в усіх регіонах країни і базуватися на підвищенні рівня науково-технічного комплексу регіону.

Відповідно до основних положень державної регіональної політики України головною метою економічної і всіх інших напрямків регіональної політики є стабілізація виробництва, відновлення економічного зростання в кожному регіоні країни, підвищення на цій основі рівня життя населення та створення науково-технічних передумов покращення позицій України у світовому просторі (у світі).

Завдання державної регіональної економічної політики. Серед пріоритетних завдань регіональної політики України на тривалу перспективу визначено:

• зміцнення економічних основ територіальної цілісності і стабільного розвитку країни;

• сприяння розвитку і поглиблення економічної реформи, формуванню в усіх регіонах багатоукладної економіки, становленню регіональних і загальнодержавних ринків товарів, праці і капіталів, інституційної і ринкової інфраструктури;

• скорочення глибоких відмінностей в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів;

• досягнення економічно і соціально оправданого рівня оптимізації і раціоналізації структури господарських комплексів регіонів, підвищення їх життєздатності в ринкових умовах;

• розвиток міжрегіональних інфраструктурних систем (транспорту, зв’язку, інформатики та ін.);

• стимулювання прискореного розвитку регіонів і міст, які мають крупний науково-технічний потенціал і можуть стати «локомотивами» та місцями зростання економіки всіх регіонів країни;

• надання державної підтримки районам екологічного лиха і з високим рівнем безробіття та складними демографічними і міграційними проблемами;

• удосконалення економічного районування країни.

Основні завдання державної регіональної економічної політики України витікають із чіткого визначення її мети. Крім цього ці завдання тісно пов’язуються з конкретним етапом розвитку економіки держави і відповідають існуючому в країні нормативно-правовому простору.

Серед пріоритетних завдань державної регіональної економічної політики України на тривалу перспективу визначено також структурну перебудову економіки регіонів, яка сприяла б їх комплексному і стабільному розвитку на основі раціонального використання їх природно-ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного та людського капіталів, наявної інфраструктури та історико-культурних надбань і традицій. У першу чергу це відноситься до старопромислових районів, центрів і регіонів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії та складною екологічною ситуацією. Нині до таких регіонів відносяться Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Київська та ін. області, міста Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь, Макіївка та інші. Удосконалення регіональної структури економіки полягає у вирішенні таких проблем: вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів; підвищення ефективності територіального поділу праці; раціоналізації розселення; досягнення стабілізації виробництва у кожному регіоні; оптимізація структури господарства на базі ефективного використання наявного природно-ресурсного, виробничо-технічного та трудового потенціалу кожного регіону; удосконалення спеціалізації сільського господарства відповідно до агрокліматичних умов; здійснення програм облаштування депортованих народів у південних областях; формування нових територіально-господарських утворень — вільних економічних зон, зон прикордонного співробітництва та ін.

Основним завданням регіональної політики у сфері соціального розвитку є забезпечення населення робочими місцями, зниження рівня безробіття та залучення працездатного населення до сфери продуктивної зайнятості. Особлива увага приділятиметься активізації діяльності щодо створення нових робочих місць у споживчій сфері, організації ринкової інфраструктури, малому та середньому підприємстві виробничої сфери. У першу чергу це стосується територій, де реально існує загроза поширення масового безробіття та незайнятості населення: вугільних, металургійних, гірничодобувних центрів Донбасу і Придніпров’я, трудонадлишкових територій Карпатського регіону та монофункціональних територій з нерозвинутою сферою прикладання праці. Необхідно стабілізувати і суттєво розширити сферу зайнятості населення у сільській місцевості.

Необхідною передумовою соціального прогресу та одним з важливих завдань регіональної економічної політики є поліпшення демографічної ситуації у регіонах України, на основі подолання процесів депопуляції та покращення соціально-побутових умов життя населення, здійснення заходів щодо підтримки сімей з дітьми та найменш соціально захищених верств населення, зростання рівня споживання населенням товарів та послуг. Передбачається досягти зменшення показників смертності населення за рахунок створення безпечних умов праці, оздоровлення навколишнього середовища, поліпшення медичного обслуговування населення.

У виробничій сфері пріоритетними завданнями визначено розвиток експортних та імпортозаміних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови (вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічний та науковий потенціал). Це дозволить вплинути на експортний потенціал територій, удосконалити структуру експорту держави, розширити її зовнішньоекономічні зв’язки.

Особлива увага приділятиметься розвитку сільськогосподарського виробництва на основі удосконалення його спеціалізації та підвищення рівня інтенсифікації з метою нарощування експортного потенціалу, комплексної інтеграції переробних галузей з виробництвом сільськогосподарської продукції і сировини.

Велике значення має підвищення ролі регіонів у реалізації екологічної політики держави. В цьому плані передбачається ефективне використання рекреаційних ресурсів Криму, районів узбережжя Чорного і Азовського морів, Карпат, а також багатьох районів Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та інших областей з метою формування високорозвинутих рекреаційно-туристичних та оздоровчо-лікувальних комплексів міжнародного, державного і регіонального значення.

Стратегічним завданням державної регіональної економічної політики України залишається послідовне здійснення програм комплексного облаштування осіб з числа національних меншин, що зазнали репресій та були депортовані з території України, а нині повертаються на місце традиційного проживання.

Важливе значення має прискорений розвиток регіональної та міжрегіональної інфраструктури (транспорт, зв’язок, інформатика тощо), спрямований на стимулювання і підвищення ефективності територіального поділу праці.

Першочерговими поточними завданнями державної регіональної економічної політики передбачається прискорене вирішення таких важливих проблем:

• створення нормативно-правової та інформаційно-методичної бази управління розвитком регіонів відповідно до положень законодавства України;

• забезпечення стабілізації виробництва та відновлення економічного потенціалу в кожному регіоні і підвищення на цій основі рівня добробуту населення;

• сприяння формуванню в усіх регіонах багатоукладної економіки, регіональних ринків товарів, праці, капіталу, а також розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури;

• здійснення заходів щодо соціального розвитку села шляхом державної підтримки розвитку соціально-культурної і побутової сфери;

• створення сприятливих організаційних та правових умов для функціонування спеціальних (вільних) економічних зон у відповідних регіонах;

• сприяння широкому розвитку прикордонної торгівлі, міжрегіонального та міжнародного співробітництва регіонів;

• створення умов для залучення іноземних інвесторів до розвитку виробництва конкурентоспроможних товарів та ін.