8.3. Економічний механізм природокористування

Основні складники економічного механізму природокористування.

Економічний механізм природокористування являє собою сукупність нормативів, інструментів тарифної, цінової політики, інституціональних структур, за допомогою яких досягається покращення екологічних умов ведення господарської діяльності.

Структурно економічний механізм природокористування включає такі елементи:

• плату за природокористування;

• економічне стимулювання природоохоронної діяльності;

• плату за забрудення навколишнього природного середовища;

• ринкові важелі щодо природних ресурсів, ціноутворення з урахуванням екологічного фактора;

• екологічні фонди;

• екологічні програми;

• продаж прав на забруднення;

• систему «застава-повернення»;

• екологічне страхування.

Економічний механізм природокористування поєднує методи безпосереднього та опосередкованого регулювання цієї сфери.

Економічні методи управління процесом природокористування належать до найпоширеніших у світовій практиці. Це — платежі за ресурси та забруднення, надання пільг в оподаткуванні підприємств, надання позичок для реалізації проектів з раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; передача частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам і громадянам для гарантованого зниження викидів і скидів забруднювальних речовин, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв, інвестиції на охорону природи, створення державного та регіональних екологічних фондів.

Особливості формування та основні складники економічного механізму природокористування в Україні. До вітчизняних економіко-правових інструментів впливу на фінансовий стан економічних суб'єктів з метою орієнтації їх діяльності в екологічно-безпечному напрямку можна віднести такі:

• податкові інструменти (зокрема, податок на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, податок на транзит через Україну вантажів, податок на шкідливі викиди речовин; інструменти, що стимулюють екологічно обумовлену діяльність — зменшення ставок ПДВ та податку на прибуток, зменшення ставок податку на власність, дозвіл включення в собівартість продукції витрат екологічного призначення, які не пов'язані прямо з основним видом діяльності, надання пільгових умов щодо інвестування в економічну сферу, формування режимів прискореної амортизації, зниження ставок акцизних зборів та ін.);

• платність (найбільш поширена форма інструментарію, який у тому чи іншому вигляді використовується у більшості країн світу) — плата за право користування природними ресурсами, плата за відтворення й охорону природних ресурсів, плата за забруднення навколишнього природного середовища (викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів);

• цінові інструменти — система заходів впливу на економічні інтереси суб'єктів господарювання, основним результатом якої є механізм цілеспрямованої зміни вигідності різних видів діяльності (послуг, товарів) за рахунок зменшення або збільшення ціни;

• сприяння або обмеження на ринку екологічно орієнтованих чи небезпечних суб'єктів, як правило, без прямого фінансового впливу на інтереси суб'єктів (вилучення доходу або субсидування);

• кредитування по термінах, відсоткових ставках, обсягах, гарантіях екологічно орієнтованих видів діяльності;

• відшкодування, які спрямовані на компенсацію різних форм збитків, пов'язаних з порушенням якості навколишнього природного середовища або з необхідністю зазнавати додаткових витрат щодо його запобігання;

• прискорена амортизація — система заходів, яка дозволяє збільшувати величину амортизаційних фондів (частка прибутку, яка не обкладається податком) у перші роки експлуатації основних засобів;

• гранти — особливий вид економічної допомоги, яка надається на конкурсній основі;

• премії, нагороди за успіхи у здійсненні екологічної діяльності;

• екологічне страхування — створення за рахунок коштів економічних суб'єктів резервних фондів (страхових фондів), призначених для відшкодування збитків від впливу на природне середовище в результаті непередбачуваних надзвичайних ситуацій (екологічних аварій, катастроф та ін.);

• екологічний аудит — засіб отримання та оцінки екологічної інформації про підприємство або інший господарюючий об'єкт з метою вироблення коригуючих заходів і прийняття управлінських рішень, особливе значення має для процедури екологічного контролю та екологічної експертизи;

— лімітування природокористування, яке є системою еколого-економічних обмежень за територіями, термінами та обсягами граничних показників використання (вилучення) природних ресурсів, викидів і скидів у навколишнє середовище забруднюючих речовин та розміщення в ньому відходів виробництва.