150.Форми фінансування бюджету, їхня характеристика.

Фін-ня бюджету - надходження та витрати бюджету, пов'язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації держ. майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використ-ся для покриття дефіциту бю-ту або визначення профіциту бю-ту.

Бюдж. дефіцит представляє собою різницю між держ. доходами і видатками. Це означає, що держава стає позичальником фін. коштів у населення, банків і підприємств або ін. держави, у міжнарод. фін. організацій. Форми залучення позикових коштів для фін-ня витрат бю-ту можуть бути такими, як випуск і розміщення держ. зобов'язань, різноманітні позики. Небезпеку для ек-ки представляє не дефіцит як такий, а джерела фін-ня та природа дефіциту. Рівень бюдж. дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до ВВП, виражене у відсотках.

Існує три способи фін-ня дефіциту держ. бюджету:

-грош-кредитна емісія (монетизація);

-внутр. і зовн. позики (боргове фіна-я);

-збільшення податкових надходжень до бю-ту.

При грош-кредит. емісії Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпечені зрост-ям тов. маси, і з допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.

При монетизації дефіциту бю-ту держава отримує доход від друк-ня грошей — сеньйораж. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грош. маси над приростом реального ВВП. Наслідки негативні: розвивається не контрольована інфляція, підриваються стимули для довгострок. інвестицій, розкруч-ся спіраль цін — з/п і заощадження нас-ня знецін-ся. Даний засіб дає ефекти в короткострок. періоді, але надалі все повертається в старе положення тільки в більших масштабах.

Ін. засобом покриття бюдж. дефіциту є метод держ. позик - внутр. і зовн. заборгованість держави громадянам, фірмам і установам даної країни, які є утримувачами ц.п., випущених державою, є внутр. боргом держави.

Внутр. держ. позики здійснюються у вигляді продажу держ. ц.п., позик у позабюдж. фондів (напр., у фонду страхування по безробіттю або пенс. фонду) і одержання кредитів у банків (ця форма фін-ня дефіциту часто порушується місц. владою).Заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам і установам є зовн. боргом держави.

Головною хибою держ. позик є зростання держ. боргу, а його необхідно виплачувати з відсотками.

Борг. фін-ня бюдж. дефіциту нерідко розгляд-ся як антиінфляційна альтернатива монетизації дефіциту. Однак борг. спосіб фін-ня не усуває загрози зростання інфляції, а тільки створює тимчасову відстрочку для цього зростання, що є характерним для багатьох перехідних економік. Якщо облігації державної позики розміщуються серед населення і комерц. банків, то інфляційна напруга виявиться слабшою, ніж при їх розміщенні безпосередньо в Нацбанку. Однак Нацбанк може скупити ці облігації на вторинному ринку ц.п. і розширити, т.ч., свою квазифіскальну ді-ть, що сприяє зростанню інфляційного тиску.

У випадку обов'язкового (примусового) розміщення держ. облігацій у позабюдж. фондах під низькі (і навіть від'ємні) відсоткові ставки, боргове фін-ня бюдж. дефіциту перетворюється, по суті, у механізм додаткового оподаткування.

Третій метод фін-ня дефіциту держ. бюджету — це збільшення податкових надходжень до держ. бю-ту. Даний метод виходить за рамки власне фін-ня бюдж-го дефіциту, оскільки реалізується у довго строк. перспективі на базі комплексної податкової реформи, націленої на зниження ставок і розширення бази оподаткування.

Жоден зі способів фінансування дефіциту держ. бюджету не має абсолютних переваг перед ін. і не є повністю неінфляційним.

151.Функціональна класифікація видатків бюджету, її характеристика. =152