48. Вплив фінансування бюджету на національну економіку

Фінансування бюджету - надходження та витрати бюджету, пов'язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету.

Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Фінансування бюджету класифікується за:

1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань);

2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

Джерелами фінансування бюджету є:

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;

3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України.

49. Державне субсидіювання суб’єктів підприємницької діяльності з бюджету

50. Державне субсидіювання суб’єктів підприємницької діяльності

51. Державний борг та його структура

До формування державного боргу призводить використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі.

Державний борг – це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених зобов’язань держави, включаючи боргові зобов’язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Економічна сутність державного боргу виявляється через дві його функції: фіскальну – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків та регулюючу – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.

Державний борг формується під впливом як об’єктивних (несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і скорочення на цій основі податкової бази і т.д.), так і суб’єктивних факторів, що пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці проведення реформ та фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.

Базовим нормативним актом, який здійснює регулювання даної сфери, є Бюджетний кодекс України, в якому зафіксовані загальні принципи боргової політики.

Структура державного боргу:

1. державний борг:

1. внутрішній борг:

• заборгованість перед юридичними особами;

• заборгованість перед банківськими установами

1. зовнішній борг:

• заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку

• заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління

• заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками

• заборгованість не віднесена до інших категорій.

2. гарантований борг:

2.1. внутрішній борг:

• заборгованість перед юридичними особами;

• заборгованість перед банківськими установами

• заборгованість не віднесена до інших категорій.

2.2. зовнішній борг:

• заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку

• заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління

• заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками

• заборгованість не віднесена до інших категорій.

Розмір державного боргу і його структура характери­зує стан економіки та фінансів у державі, рівень ефек­тивності функціонування її урядових структур і са­мостійності проведення власної політики.