63. Засади формування доходів бюджету.

Центральне місце у системі державних доходів посідають доходи бюджетів держави - державного бюджету та місцевих бюджетів.

Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств , організацій і населення до бюджету, а їх матеріальним втіленням є грошові кошти, що мобілізуються до бюджету.

Доходи бюджетів України формуються за рахунок різних джерел. Джерела надходжень коштів до бюджету, їх спрямування і використання в процесі розширеного відтворення визначаються системою економічних відносин, характером суспільних відносин, які становлять матеріальну основу фінансів.

При складанні проекту бюджету відбувається планування його доходів, яке покликане визначити суму коштів, що мас бути залучена до бюджету для фінансування розвитку народного господарства, соціально-культурної сфери, потреб оборони,утримання органів влади і управління.

У процесі планування доходів бюджетів усіх рівнів має бути забезпечено їх виконання за всіма джерелами їх створення.

Доходи бюджету підрозділяються залежно від різних ознак.

За соціально-економічними ознаками доходи бюджету включають доходи, що надходять від підприємств і організацій, та доходи, що надходять від населення.

За джерелами створення розрізняють надходження від державних підприємств і організацій, надходження від підприємств і організацій інших форм власності, інші надходження.

За методами вилучення доходи бюджету містять в собі податкові або неподаткові надходження.

Залежно від частоти появи у бюджеті доходи можуть бути звичайними та надзвичайними.

Доходи бюджету також підрозділяються за ознаками бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація являє собою єдине систематизоване групування доходів і видатків бюджетів за однорідними ознаками.

64. Засади бюджетного федералізму.

Бюджетний федералізм — законодавча зафіксований розподіл функціональних повноважень та відповідальності структур різних рівнів влади з паритетним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ними на засадах державної соціально-економічної і політичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної, міжнаціональної і суспільної солідарності.

Важливо виділити дві функції бюджетного федералізму: політично-консолідуючу і соціально-психологічну.

Існують різні класифікації форм функціонування міжбюджетних відносин за певними критеріями, покладеними в їх основу. Так, за класифікацією Міжнародного валютного фонду залежно від форм політичної взаємодії та ступеня фінансового співробітництва різних рівнів влади вони диференціюються від класичного федералізму (США), кооперативного (Німеччина), до канадського, британського варіанта бюджетного федералізму і режиму адміністративної опіки над органами місцевого самоуправління (Франція, скандинавські країни).

Відповідно фінансові взаємовідносини верхнього й нижчих ешелонів влади можуть характеризуватися: чітким розмежуванням бюджетних надходжень, комбінуванням власних доходів місцевих бюджетів з трансфертами з вищестоящих бюджетів; опорою на механізм солідарного розподілу доходів та систему міжбюджетних субсидій; залежністю від дотацій центрального уряду. Специфічні особливості бюджетного федералізму і міжбюджетних відносин існують у Швейцарії. Нераціональний бюджетний федералізм спричиняє ситуації, коли місцева влада не бачить для себе фінансової вигоди від економічного піднесення регіонів, якими вона управляє. У демократичному суспільстві бюджетний федералізм — не просто результат переговорного процесу між столичною та провінційною елітою. Це скоріше продукт суспільної згоди відносно бюджетної політики згладжування, нівелювання регіональних і локальних асиметрій економічного розвитку та соціального добробуту, що відображає стереотипи мислення й поведінки людей, які вміють домовлятися, йти на компроміси.