90. Основи розмежування доходів між бюджетами.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи:

• забезпечення надійної фінансової бази для фінансування закріплених видатків;

• встановлення залежності між зусиллями органів влади й управління та формуванням доходів відповідних бюджетів;

• встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адміністративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня.

Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів та місцевих податків і зборів.

Доходи розмежовуються на:

Загальнодержавні податки та платежі (фінансуються делеговані повноваження)

Місцеві податки та збори (фінансуються власні повноваження)

Загальнодержавні податки:

• Закріплені доходи (закріплюються за певним бюджетом і в певному обсязі і визначені в Бюджетному кодексі)

• Регулюючі доходи (закріплені за централізованими бюджетами і розподіляються в певних пропорціях до потреб децентралізованих бюджетів і періодично (як правило, щорічно) змінюються)

На даний час в Україні переважають закріплені доходи. Бюджетне регулювання має досить обмежений характер.

Місцеві податки і збори закріплюються за місцевими бюджетами відповідно до того, який орган їх встановлює. При цьому може також визначатися їх розподіл між окремими ланками місцевих бюджетів.

90. Основи розмежування доходів між бюджетами.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має у своїй основі принцип фінансової децентралізації.

Розподіл доходів базується на нормативно-правовому забез­печенні адміністративно-територіальних одиниць джерелами доходів, які поділяються на:

Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі:

закріплені-- доходи, які повністю або частково (за твердо фіксованим нормативом) надходять до даного бюджету. Норми відрахування (закріплення) встановлені Бюджетним кодексом України та залишаються незмінними і становлять переважну біль­шість у доходах місцевих бюджетів;

регулюючі — такі доходи, від яких встановлюються відраху­вання до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їхніх потреб, тоб­то нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюджетів і регулюються щорічним законом про Державний бю­джет України;

місцеві податки (податок з реклами та комунальний пода­ток) і збори — закріплюються за місцевими бюджетами відповід­но до того, який орган їх встановлює. Місцеві податки, у свою чергу, можуть розподілятися у відсотковому значенні між окре­мими ланками місцевих бюджетів.

Згідно нового законодавства до загальнодержавних належать такі податки та збори(стаття 9): податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок;рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів;фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Місцеві податки та збори (Стаття 10.): податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;єдиний податок. До місцевих зборів належать:збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;збір за місця для паркування транспортних засобів;туристичний збір.