16. Бюджетний цикл і період.

Головною різницею між бюдж циклом та періодом є те, що бюдж цикл це термін, а бюджетний процес це процес. За ст. 3 БК Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Бюджетний цикл - проміжок часу, що охоплює діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування починаючи з розробки й складання проекту акта про бюджет, його розгляд і затвердження, виконання та складання, розгляд і затвердження звітності про виконання відповідного бюджету.

Загалом бюджетний цикл починається з 1.02 аналізом показників бюджету, що передує плановому, 1.03 місц ради мають затвердити звіт про виконання бюдж поперед періоду, 1.04 НБУ має подати меморандум “Про основи монетарн політики на наступний фін рік” на рівні Держ бюдж, 1.05 подача Кабміном звіту про виконання бюдж за поперед період, до 15.06 має бути подана резолюція до ВР, до 1.07ВР має прийняти бюдж резолюцію(основні макроеконом показники на наступний рік). Після 1.07 у тижневий термін Мінфін готує ін форм листа “Про особливості складання бюджету на наступний рік” і дають це лист.

Місц бюджети отримують бюджетні запити і повинні їх опрацювати їх до 15.08.Потім місцеві бюджети передають до Мінфіну всю необхідну інформацію до 15.09 і передають її до Державного бюджету як проект бюджету, заключають договори. 20.10 перше читання (затвердження основних макроекономічних показників), 27.11 друге читання (затвердження обсягу між бюджетних трансфертів), до 1 грудня третє читання (затвердження бюджету мають закінчити до 1 грудня)

До 1.01 всі бюджети мають бути прийняті, з 1.01 по 31.12 виконання бюджету відбувається, до 1.03 звіт державного Казначейства, до 1.05 звіт Кабміну, який затверджується ВР.

17. Бюджетні інвестиції у розвиток економіки.

Інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Капітальна інвестиція — це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв’язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємств, що будуються та ін. Інвестиції можна класифікувати: за об’єктами вкладення (реальні, фінансові(це вкладення коштів чи інших активів у цінні папери суб'єктів господар)), за характером участі в інвестиціях (прямі, непрямі (опосередковані іншими особами)),за періодом інвестування(довгострок, короткострок),за регінальною ознакою(внутрішні,закордонні)

Інвестуючи у розвиток економіки держава здійснює видатки. Важливими видатками держави є капітальні видатки бюджету – видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, тобто капітальних вкладень виробничого і не виробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов’язані з розширенням відтворенням. У БК не має чіткого визначення бюджетних інвестицій, але більшість авторів зазначають, що бюджетними інвестиціями – це є всі зведені капітальні видатки, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів. суттєвою є реалізація планів уряду щодо посилення уваги до розвитку системи державного інвестування, яка передбачає чітку пріоритетність державних капіталовкладень, спрямованих на реалізацію інноваційних проектів. Можна стверджувати, що нині бюджетним інвестиціям приділяється недостатньо уваги. Зокрема, в Україні активно використовуються лише капітальні трансферти і нерідко ігноруються такі способи інвестування реальної економіки за рахунок бюджетних коштів як внески до статутних фондів та інвестиційні кредити.

Активізація державних інвестицій на цілі структурної перебудови є достатньо обґрунтованим заходом, якщо при цьому, по-перше, є реальна програма інвестування конкретних проектів дійсно пріоритетного значення з впливом на сумісні виробництва, по-друге, забезпечується їх цільове використання з достатньо великою ефективністю і швидкою окупністю. Разом з тим вкладання державних коштів не повинне завжди розглядатися з точки зору отримання прибутку, а ці кошти можуть і повинні спрямовуватися на заходи, метаю яких є досягнення соціального ефекту, що також є ознакою інвестиції. Головними завданнями державної інвестиційної політики: розширення масштабів державного інвестування; зміщення акцентів бюджетного фінансування від реалізації масштабних завдань до підтримки підприємств, що ефективно працюють (використовують ресурсозберігаючі технології, конкурентоспроможну та імпортозамінну продукцію), інфраструктурних і життєзабезпечуючих виробництв; підвищення фінансової дисципліни; розширення масштабів спільного державно-комерційного фінансування ефективних інвестиційних проектів приватного капіталу.