11. Роль мфо у формуванні та розвитку національних економік країн що розвиваються та країн з перехідною економікою.

Однією з задекларованих цілей МФО є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Проте соціально-політична нестабільність в деяких регіонах робить інвестування там ризикованим. сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Найбільш пріоритетними завданнями є забезпечення стійкого соціального розвитку. Також надає допомогу країнам у зміцненні й підтримці основних умов, які необхідні для залучення приватних інвестицій і підтримки їх на належному рівні. Основні функції МФО спрямовані безпосередньо або опосередковано на розвиток мережі інфраструктурних об'єктів світової економіки в цілому та окремих регіонів зокрема, що забезпечує ефективне функціонування наднаціонального виробництва.

Найважливішим напрямом діяльності МФО стало сприяння демонтажеві адміністративно-командної системи управління економікою в постсоціалістичних країнах, її переходу на ринкові відносини й інтеграції у світове господарство.

Діяльність МФО спрямоване на покриття дефіциту платіжного балансу та бюджету, реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, що відпо­відають стратегічним напрямам економічного розвитку держав. Одночасно програми реформування окремих секторів економіки в межах проектів МФО допомагають здійснювати структурну перебудову економіки, впроваджувати світовий досвід, сучасні конкурентоспроможні технології, сприяють приватизації тощо. Саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту

Проекти МФО охоплюють широке коло галузей: фінансово-банківський сектор, транспорт, виробництво товарів широкого вжитку, постприватизаційну підтримку, енергетику, агропромисловий комплекс і т.д. При цьому особлива увага зосереджується на розвитку малого і середнього підприємництва, а також фінансово-банківського сектора.

Однак роль МФО у розвитку національних економік неоднозначна. З одного боку, МФО, насамперед МВФ і СБ, надають відносно дешеві кредити, і таке кредитування є вагомим стимулом для розвитку економіки, припливу іноземних інвестицій в економіку цих країн. З другого – надання кредитів зумовлене низкою вимог, часто неприйнятних для економіки тієї чи іншої країни і не враховує її економіко-історичного розвитку.

Вплив програм МФО на скорочення попиту в країнах-позичальниках (для зменшення наслідків інфляції) у цілому компенсувався впливом девальвації і фінансової лібералізації на підвищення цін. Водночас унаслідок штучного обмеження грошової маси на ринку широко запроваджувалися векселі, взаємозарахування, посилювалася бартери­зація торгівлі.

Великих збитків заподіяло виконання вимог МФО щодо лібералізації зовнішньоекономічної діяльності. Адже у перші роки у країну може надходити велика кількість дешевої імпортної продукція масового вжитку, що призводить до ще більшого придушення вітчизняного товаровиробника.

Впродовж 1990-х років IFC була лідером у просуванні приватизації донедавна державних підприємств у республіках колишнього Радянського Союзу та заохочення інвестицій з боку приватних інвесторів у інфраструктуру багатьох регіонів, що розвиваються, особливо, у Латинській Америці. Однак приватизація, часто за непрозорими схемами та несправедливими умовами конкуренції, приватизаційних об’єктів, що становить потенційну загрозу стабільності в державі, призвела до посилення соціальної диференціації суспільства в державі.

Приплив іноземного капіталу принципово важливий для процесу переходу до ринкової економіки і може багато в чому сприяти реалізації потенціалу економічного розвитку того чи іншого регіону. Національні фінансові системи все ще не можуть надати інвесторам достатні ресурси. Крім того, відчувається дефіцит заощаджень, особливо в період піднесення після рецесії.