46. Система фінансових відносин України з міжнародними фінансовими організаціями.

Система фінансових відносини України з міжнародними фінансовими організаціями досить багатогранна і включає:

1) відносини щодо внесків у статутні капітали міжнародних організацій. Всі міжнародні організації створені у формі акціонерних товариств. При цьому їхні акції не обертатися на фінансовому ринку, і у разі виходу держави-члена зі складу акціонерів, вони передаються цій же організації.

Величина частки держави у статутному капіталі залежить від її: (а) економічної ваги, яка вимірюється обсягом зовнішньоторговельних операцій, величиною ВВП тощо, (б) політичного впливу.

Залежно від положень установчих документів міжнародних організацій внески держав-членів здійснюються повністю або частково у твердій (ринковій, конвертованій) валюті (здебільшого це долар США та євро), решта сплачується національною валютою. Наприклад, кожна держава-член IMF 25 % номіналу акцій має внести у конвертованій валюті, решту – у національній. Іноді статутний капітал може формуватися і за рахунок монетарного золота. Від держав-членів на момент набуття ними членства у міжнародній організації не вимагається повна сплата їхніх часток.

Отримані прибутки міжнародні фінансові організації не розподіляють між країнами-членами у формі дивідендів, а завжди реінвестують, фінансуючи спільні з країнами проекти та програми.

2) міжнародні організації надають позики, що спрямовуються для фінансування:

(а) структурно-перебудовних програм та інвестиційних проектів урядів держав-членів. У цьому разі кошти міжнародних організацій проходять по відповідних статтях державних бюджетів; (б) проектів місцевих органів влади, що передбачають соціально-економічний розвиток регіонів; (в) проектів у приватному секторі економіки. Залежно від вимог міжнародної організації, кредитування приватного сектору може здійснюватися як під гарантії уряду, так і без них; г) малого та середнього бізнесу. При цьому кредити надаються фінансовим установам-резидентам, а через них – малому та середньому бізнесу.

Міжнародні фінансові організації позичають кошти на триваліший період, аніж кредити звичайних комерційних банків, та за нижчими відсотками. Окрім відсотків мають сплачуватися комісійні, наприклад, за резервування коштів, за їх перерахування та за дострокове погашення боргу.

Надання позик з боку міждержавних фінансових організацій супроводжується необхідністю виконання певних вимог, спрямованих на формування в країні умов для її стабільного соціально-економічного розвитку, зокрема, розроблення та прийняття законодавства у тій чи іншій сфері діяльності.

3) міждержавні фінансові організації інвестують кошти у власний капітал підприємств держав-членів. МФО не є стратегічними інвесторами для того чи іншого емітента, тому ніколи не володіють контрольним пакетом у статутному капіталі та через певний час завжди «виходять» з нього. Сценарії за ціною, що складається на момент продажу, (б) реалізація цінних паперів стратегічному інвестору за узгодженою з ним ціною, (в) викуп акцій існуючими власниками (власником) підприємства.

4) надання державам-членам грантів для фінансування як проектів технічної допомоги, так і окремих етапів робіт у межах великих кредитних та інвестиційних проектів. Гранти завжди мають цільовий характер.