125. Фінансові взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями: економічні та правові засади.

Економічними засадами співпраці України з МФО є отримання фінансових ресурсів, консультативної і технічної допомоги МФО, які доповнюють внутрішні ресурси держави задля вирішення пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку — підтримки економічного зростання та стратегічних реформ, удосконалення системи соціального захисту та підвищення якості життя населення, розвиток муніципальної інфраструктури, інституціональний розвиток органів державної влади, розвиток приватного сектору економіки, розвиток енергетичного сектору, енергозбереження та охорони навколишнього природного середовища.

Правову базу таких взаємовідносин становлять норми фінансового права на міждержавному рівні та норми національного фінансового права у тій частині що регулює відносини України з МФО.

Міждержавне фінансове право формується вигляді багатосторонніх та двосторонніх договорів, міжнародних звичаїв, актів міжнародних конференцій, документів окремих міжнародних організацій.

Договори, що укладаються МФО бувають багатосторонні та двосторонні. До багатосторонніх договорів належать договори універсального типу (наприклад, договори про заснування окремих МФО) та регіональні договори (наприклад Маастрихтська угода про заснування Європейського Союзу). До двосторонніх міжнародних договорів належать договори між державою та певною МФО, а також договори про співпрацю МФО з міжнародними організаціями не фінансового характеру, спеціалізованими установами ООН, самою ООН.

Договори України з МФО підлягають ратифікації Верховною Радою України.

Міжнародним звичаєм є правило, що склалося внаслідок тривалого застосування у відносинах між усіма або декількома державами, але не закріплене у міжнародних угодах. Міжнародні звичаї є джерелом права у тих випадках, якщо відносини не регульовані міжнародним договором.

Акти міжнародних конференцій також є важливим джерелом міжнародного фінансового права.

Міжнародна конференція — це тимчасовий колективний орган держав – її учасників. Нині вони є поширеною формою міждержавного співробітництва. Зазвичай цілями міжнародної конференції є розроблення і прийняття тексту міжнародного договору, обговорення певної актуальної міжнародної проблеми, обмін думками й інформацією з певної міжнародної проблеми.

Документи окремих МФО є важливим джерелом норм, що закладаються в основу правових відносин України з МФО. По-перше, документи такого характеру окреслюють внутрішні права цих організацій — структуру та порядок роботи органів МФО, взаємовідносини між ними, порядок призначення та службовий статус їх посадових осіб. По-друге, вони визначають порядок взаємовідносин МФО з зовнішніми суб'єктами, надають перелік фінансових продуктів МФО та умови їх отримання.

Норми національного права України щодо її відносин з МФО знайшли відображення у ряді документів. Конституція України — зазначаються основні принципи зовнішньоекономічної діяльності, а також повноваження окремих державних органів.

ЗУ “Про зовнішньоеку діяльність” започаткував формування нац законодавства з питань міжнар фін-в.

Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” регулює сферу валютних операцій.

Окремі сфери взаємовідносин України з МФО регулюються нормами законодавства України з питань бюджету, податків, кредиту, фондового ринку, банківської, страхової, інвестиційної діяльності тощо.

ЗУ “Про вступ України до МВФ, МБРР, МФК, МАР та БАГІ”, Указ Президента України “Про членство України в ЄБРР” визначають порядок взаємодії України з окремими МФО.