132. Історія створення та розвитку Групи Світового банку. Особливості діяльності його членів.

Група Світового банку на нинішній момент складається з 5 юридично відокремлених міжнародних організацій — МБРР, МФК, МАР, МЦУІС, БАГІ.

Період, за який було створено та розвивалась група світового банку нараховує 70 років. Початком їх створення є прийняття рішення про створення МБРР, що був створений за результатами Світової економічної конференції 1944 року. Діяльність МБРР спочатку була спрямована на фінансуванні реконструкції європейських країн, що постраждали під час Другої Світової війни.

Пізніше у віце-президента МБРР Р.Гарнера з’явилася ідея щодо створення нової організації, яка виконувала б в приватному секторі ту ж роботу як МБРР за проектами в державному секторі. Таким чином в 1956 році було засновано МФК, метою діяльності якої є сприяння економічному розвитку країн-членів шляхом заохочення приватних інвесторів інвестувати кошти закордоном, головним чином, у країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою.

В 1960 році як юридично самостійний партнер МБРР було утворено Міжнародну асоціацію розвитку для фінансування найменш розвинутих країн. Проте фактично самостійність цієї організації обмежена, оскільки в неї з МБРР — спільні керівні органи, спільний персонал, організаційно-технічні засоби.

З метою сприяння впливу міжнародних інвестицій шляхом створення сприятливих умов для припинення й урегулювання суперечок між урядами країн-членів та інвесторами під егідою Світового банку в 1966 році було створено Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів.

Завершальним етапом історії встановлення групи Світового банку було заснування в 1988 році Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій з ціллю стимулювання прямих зарубіжних інвестицій в країни, що розвиваються шляхом страхування ризиків некомерційного характеру. Інструментом діяльності БАГІ є надання страхових гарантій іноземним інвесторам від некомерційних ризиків.

Співвласниками Світового банку є більше 184 країн-членів, інтереси яких представляють Раду керуючих і Раду директорів, що перебуває у Вашингтоні. Країни-члени є акціонерами Світового банку, що володіють правом приймати остаточне рішення.

Додатково див 69 пит. Про членів ГСБ!

133. Правові засади фінансових відносин України з міжнародними фінансовими організаціями.

України та МФО є суб’єктами міжнародних відносин. Вони наділені певними правами та обов’язками, що закріплені у нормах фінансового права.

Система фінансового права, на якій базуються відносини України з МФО складається з двох підсистем — фінансового права на міждержавному рівні, норм національного фінансового права у тій частині що регулює відносини України з МФО.

Міждержавне фінансове право формується вигляді багатосторонніх та двосторонніх договорів, міжнародних звичаїв, актів міжнародних конференцій, документів окремих міжнародних організацій.

Договори, що укладаються МФО бувають багатосторонні та двосторонні. До багатосторонніх договорів належать договори універсального типу (наприклад, договори про заснування окремих МФО) та регіональні договори (наприклад Маастрихтська угода про заснування Європейського Союзу). До двосторонніх міжнародних договорів належать договори між державою та певною МФО, а також договори про співпрацю МФО з міжнародними організаціями не фінансового характеру, спеціалізованими установами ООН, безпосередньо самою ООН.

Договори України з МФО підлягають ратифікації Верховною Радою України.

Міжнародним звичаєм є правило, що склалося внаслідок тривалого застосування у відносинах між усіма або декількома державами, але не закріплене у міжнародних угодах. Міжнародні звичаї є джерелом права у тих випадках, якщо відносини не регульовані міжнародним договором.

Акти міжнародних конференцій також є важливим джерелом міжнародного фінансового права.

Міжнародна конференція — це тимчасовий колективний орган держав – її учасників. Нині вони є поширеною формою міждержавного співробітництва. Зазвичай цілями міжнародної конференції є розроблення і прийняття тексту міжнародного договору, обговорення певної актуальної міжнародної проблеми, обмін думками й інформацією з певної міжнародної проблеми.

Документи окремих МФО є важливим джерелом норм, що закладаються в основу правових відносин України з МФО. По-перше, документи такого характеру окреслюють внутрішні права цих організацій — структуру та порядок роботи органів МФО, взаємовідносини між ними, порядок призначення та службовий статус їх посадових осіб. По-друге, вони визначають порядок взаємовідносин МФО з зовнішніми суб'єктами, надають перелік фінансових продуктів МФО та умови їх отримання.

Норми національного права України щодо її відносин з МФО знайшли відображення у ряді документів.

Основоположним законом України, що визначає її взаємовідносини з МФО є Конституція України. В ній зазначаються основні принципи зовнішньоекономічної діяльності, а також повноваження окремих державних органів.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” започаткував формування національного законодавства з питань міжнародних фінансів.

Декрет Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” регулює сферу валютних операцій.

Окремі сфери взаємовідносин України з МФО регулюються нормами законодавства України з питань бюджету, податків, кредиту, фондового ринку, банківської, страхової, інвестиційної діяльності тощо.

Закон України “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій”, Указ Президента України “Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку” визначають порядок взаємодії України з окремими МФО.