26. Нормативні документи міжнародних фінансових організацій як джерело міжнародного та національного фінансового права.

Нац фін законодавство не повинно перечити міжнар фін праву. Тому нац законодавство формується в межах міжнар. Міжнародне фінансове право представлене у вигляді нормативних документів МФО. Це можуть бути 1. багато- або двосторонні угоди:

• Договори універсального типу. Наприклад, угода підписана у Бреттон-Вудзі (1944 р.), на Ямайці (1976 р.), угоди про заснування окремих МФО (зокрема, МВФ, МБРР та МФК,

• Регіональні угоди. Ці угоди складають правову основу взаємовідносин держав за регіональною ознакою, частково регулюють відносини між державами регіонів та третіми країнами),

2. акти міжнародних конференцій і нарад,

3. Документів окремих мфо

• Внутрішнє право МФО: установчі документи МФО (статути, договори), рішення внутрішніх органів МФО,

• Зовнішні правовідносини МФО: Взаємовідносини тієї чи іншої МФО із зовнішніми суб'єктами її правовідносин, Надають перелік та характеристики фінансових послуг),

4. міжнародні звичаї.

Під впливом міжнародного права формується національні нормативно-правові акти. Щодо України нормативна база представлена таким чином:

1).Конституція України (зовнішньоекономічна діяльність має спрямовуватися на забезпечення національних інтересів та безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права),

2).Закони КМУ щодо зовнішньоекономічної діяльності (Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"(1991), Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (1993), Постановою КМУ від 15 лютого 2002 р. № 153 "Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги" регулюється порядок роботи з міжнародними програмами технічної допомоги), Укази ПУ (Указ Президента України "Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку" (14 липня 1992 р.) засвідчив, що Україна стала членом ЄБРР і поклав початок діяльності ЄБРР в Україні).

24. Міжнародні правові засади відносин України з міжнародними фінансовими організаціями: складові міжнародного права, принципи міжнародного права.

Україна та МФО є суб’єктами міжнародних відносин. Обсяг прав та повноважень МФО визначається державами-засновниками. Тому у відносинах України з МФО Україна є основним суб'єктом міжнародного права, а інша МФО - похідним (вторинним) суб'єктом міжнародного права.

Система міжнар фін права, на якій баз-ся відносини України з МФО, складається з двох підсистем:

1) Фінансового права на міждержавному рівні.

2) Норм національного фінансового права України у частині, що регулюють її відносин з МФО.

Останні мають узгоджуватися з положеннями міждержавного права, яке є частиною міжнародного дипломатичного та ек-го права і формується у вигляді:

(I)Багатосторонніх та двосторонніх договорів (угод). МФО можуть брати участь тільки у порівняно вузькому колі договорів, можливість укладання яких: передбачена їх статутами або базується на особливому повноваженні держав-членів.

(II)Міжнародних звичаїв - правила, що склалися внаслідок тривалого застосування у відносинах між усіма або декількома державами, але не закріплені у міжнародних угодах. Вони є джерелом права у тих випадках, якщо відносини не врегульовані міжнародним договором.

Звичаї, в основі яких лежить принцип суверенітету та рівності, є обов'язковим для всіх країн. Інші звичаї діють для країн, що їх визнають. Головні ознаки звичаю: однаковість, постійність дотримання, певна тривалість існування, несуперечливість усталеному публічному праву (порядку).

(III)Актів міжнародних конференцій і нарад У доктрині міжнародного права під міжнародною конференцією розуміють тимчасовий колективний орган держав — її учасників. Міжнародна конференція — це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що представляють взаємний інтерес. Міжнародні конференції є поширеною формою міждержавного співробітництва і скликаються для розв'язання політичних, економічних, військових та інших проблем. Як інституціональний механізм міжнародного права і міжнародних відносин вони з'явилися в другій половині XIX сторіччя.

В сучасному міжнародному праві право міжнародних конференцій не кодифіковано. Його джерелами є звичаєві норми й акти міжнародних організацій.

(IV)Документів окремих міжнародних організацій. Вони стосуються:

(а) Внутрішнього права цих організацій, що представляє сукупність норм, що регулюють: структуру та порядок роботи органів МФО, взаємовідносини між їх органами та підрозділами, порядок призначення та службовий статус їх посадових осіб та службовців. Внутрішнє право МФО сформульовано в:

• .Установчих документах МФО (статути, договори)..

• .Рішеннях їх внутрішніх органів МФО (Регіональні підрозділи МФО; Інвестиційні підрозділи; підрозділи з управління людськими ресурсами; МФО; тощо).

• Угодах, що укладаються між МФО та їх службовцями.

(б) Зовнішніх правовідносин МФО. Ці норми стосуються:

• Взаємовідносини тієї чи іншої МФО із зовнішніми суб'єктами її правовідносин..

• Надають перелік та характеристики фінансових послуг (фінансових продуктів), що надаються з боку МФО.

• Визначають процедури, яких слід дотримуватись у разі надання того чи іншого фінансового продукту

Згідно установчих документів ООН та окремих МФО діяльність останніх має здійснюватись на основі дотримання фундаментальних принципів міжнар права, до яких належать: принцип суверенної рівності держав-членів, принцип невтручання міжнародної організації у внутрішні справи держав-членів, принцип поваги державного суверенітету.