3. Ренесанс: від сакрального до світського світосприймання. Ренесансна архітектура та скульптура України

Архітектура України другої половини XVI – першої половини XVII ст. відповідає загальноєвропейському стилістичному розвитку. Як і в сусідніх країнах в Україні в цю добу застосовується класична ордерна система, пов’язана з культурою італійського Ренесансу. Головний ренесансний осередок — місто Львів. Особливістю Ренесансу в Україні був слабкий вплив на формотворення, ренесансні форми здебільшого використовують для оздоблення будівель.

В містах західних земель поширюється регулярне розпланування з прямокутною ринковою площею, прямокутною сіткою вулиць, рівними кварталами (Львів, Бережани, Жовква). Площа-ринок — квадратна або прямокутна в плані, мала висотні акценти у вигляді ратуші в центрі, костелу або церкви на одному з боків та будинків найзаможніших міщан по периметру. В містах формується вулична забудова європейського зразка з суцільними фронтами кам’яниць. Ренесансні кам’яниці здебільшого двоповерхові, лише у Львові — триповерхові, фасади найчастіше тривіконні. Ренесансні риси у зовнішньому оздобленні кам’яниць: симетрія, застосування ордерних деталей та горизонтальних членувань, карнизні або аттикові завершення, використання русту (грубо обробленого каміння) в облицюванні фасадів („Чорна кам’яниця”, будинок Корнякта у Львові).

Розвиток вогнепальної зброї та артилерії в другій половині XVI – першій половині XVII ст. призвів до запровадження бастіонних систем в укріплення замків. Бастіонні замки — прямокутні, рідше п’ятикутні в плані з п’ятикутними баштами, що виступають за мури. В архітектурі замкових палаців спостерігається перевищення репрезентативних функцій над оборонними. Відбувається поступовий перехід від укріпленої резиденції до відкритого палацово-паркового ансамблю доби бароко (так звана композиція "палац у фортеці"). Корпуси палаців оформлюються ордерними деталями, аттиками, рустом, аркадами, галереями (Ужгородський, Мукачівський замки, замки у Жовкві, Бродах, Золочеві, Збаражі). Тип ренесансної резиденції найповніше втілений в замку в Підгірцях.

В українській церковній архітектурі в другій половині XVI – першій половині XVII ст. поряд з переорієнтацією на західні стилі ренесансу та бароко простежується намагання зберегти давні східнохристиянські традиції. Визначна пам’ятка даного періоду — Ансамбль Львівського Успенського братства ( 1591-1629). Унікальний ансамбль поєднав дві художні системи — автохтонні традиції і стиль Ренесанс. Ядро ансамблю — квадратна в плані триярусна вежа-дзвінниця Корнякта під наметовим дахом (четвертий ярус добудований в добу бароко). Архітектор — П. Барбон. За досконалістю ренесансних форм вона належить до найкращих зразків європейської архітектури. Згодом із заходу до вежі була прибудована триверха каплиця Трьох Святителів (архітектор А. Підлісний). Фасад каплиці прорізаний великими арковими вікнами і має ордерні членування — цоколь, подвійні пілястри і розвинений антаблемент. З півдня згодом була прибудована Успенська церква (архітектор П. Римлянин), орієнтована вздовж червоної лінії вулиці. Церква тридільна, триверха, фасад розчленований пілястрами великого доричного ордеру, фриз антаблементу збагачений різьбленими метопами. Архітектурне оформлення інтер’єру також виконане в ордерній системі.

Скульптура другої половини XVI – першої половини XVII ст. зосереджена переважно на західноукраїнських землях. Українська скульптура доби Ренесансу формується на основі імпорту форм західного мистецтва, що поєднуються з місцевими традиціями.

В цей період монументально-декоративна скульптура розвивається у тісному синтезі з архітектурою. Фасади житлових і культових споруд оздоблюються різьбленим орнаментом, тематичною скульптурою, в якій дотримано ренесансних норм (декоративне оздоблення фасадів будинку Шольца, Єзуїтського костелу, Бернардинського костелу, каплиць-усипальниць у Львові; скульптурна група "Бій архангела Михаїла з Сатаною" для львівського Арсеналу; фриз Успенської церкви у Львові).

В період Ренесансу виникає скульптурний портрет у формі надгробку. Надгробки являють собою пристінні конструкції з цоколем, на якому розміщений саркофаг у ніші, перекритий антаблементом з фігурним аттиком, іноді фронтоном. Замовники надгробків — магнати, духовенство, середня шляхта. Для надгробків характерна шаблонність пози, портретність, наявність символічних атрибутів, геральдичних мотивів в оформленні (надгробки Костянтина Острозького, Олександра Лагодовського, Станіслава Ганля, Ганни Синявської, Олександра Лагодовського).