1. Оборонна архітектура доби пізнього середньовіччя. Риси романського та готичного стилів в архітектурі. Середньовічна скульптура

До середини XIV ст. українські землі були завойовані і розподілені між сусідніми державами (Польща, Литва. Угорщина, Молдовія). Проте важке політичне становище лише сприяло формуванню української народності. Саме у XIV ст. українська архітектура досягає самобутнього оригінального характеру. Необхідність боротися проти завойовників, постійні міжусобиці, часті народні збурення викликали оборонний характер архітектури. Вона велична, похмура зі стриманим декором. Головною умовою міст і споруд стає обороноздатність. Міста складаються із замку-фортеці та підзахисних населених ділянок біля його підніжжя (посади та подоли).

У будівництві українських замків в цей час використовують досвід спорудження романських і готичних замків Західної Європи. Український замок відрізняється від західноєвропейських більш вільним плануванням (нерегулярним) та відсутністю донжону – головної башти, призначеної для постійного проживання та автономної оборони (виняток — замок в Острозі, окремі замки Закарпаття). При спорудженні замків враховують природні умови. Муровані стіни і вежі замків завершуються зубцями — мерлонами. Територія замку оточується глибоким ровом. Єдиний вхід у замок — в’їзні ворота, що проходять крізь башту, яка серед інших відзначається висотою і потужністю. До неї підводиться підйомний міст через рів. Вежі замків звичайно мали круглу або квадратну форму і виступали за межі мурів. На внутрішньому просторі замку розташовувались палаци князя і вищого духовенства, будинки бояр, храм, кліті-городні (Замок у Луцьку, Острозі, Хотині, Меджибожі, Білгород-Дністровська фортеця та ін.). Протягом даного періоду український замок еволюціонує від однобаштового до багатобаштового комплексу. Окремі замки цього періоду можна назвати романо-готичними, про що свідчать окремі елементи декору (глухі півциркульні аркатури, стрілчасті арки, контрфорси та ін.).

Внаслідок неоднорідності складу населення та співіснування різних конфесій культове будівництво на території України відрізняється типологічною розмаїтістю (церкви, костели, синагоги, мечеті). У православному храмобудівництві формується специфічний тип уфортифікованого храму, характерні риси якого — монолітні стіни, високо розміщені маленькі вікна, єдиний вхід, відсутність зовнішнього декору, наявність стрільниць та інших елементів оборонної архітектури. До оборони пристосовують горище храму, іноді прибудовують оборонні башти, або поєднують храм із стінами муру (Богоявленська церква в Острозі, Успенська церква в Зимному, Покровська церква в с. Сутківці на Поділлі, церкви в с. Тростянці, Уневі). Давньоруські будівельні традиції творчо поєднуються з елементами готичної архітектури, що найкраще проявилося у творах волинської архітектурної школи (Троїцька церква в Межиричі - Острозькому, Богоявленська церква в Острозі). В цих спорудах збережений давньоруський план та структура (тридільні триверхі церкви), а вплив готики проявився у стрілчастій формі вікон, первісному готичному білокам’яному оздобленні, влаштуванні контрфорсів на фасадах та інших деталях.

У XІV - першій половині XVІ ст. скульптура — найменш розвинений вид мистецтва. Розвиток в цей період отримали два види скульптури — монументальне різьблення по дереву та каменю й дрібна пластика.

Монументально-архітектурне різьблення представлене скульптурним рельєфом, в якому поєднується київська традиція та впливи романського й готичного мистецтва. Романські і готичні впливи проявляються переважно на Галичині, яка мала культурні зв’язки з Західною Європою. Про це свідчать збережені фрагменти скульптурного оздоблення храмів XIV- XV ст. Львівської області (романська опора колони у вигляді протоми лева; готичне горельєфне погруддя; консоль склепіння "Даниїл у лев’ячому рові"; голова юнака з с. Унева).

В рельєфах східних земель укорінилася консервативніша тенденція. Тут дотримувались давніх традицій схематичного та умовного різьблення, що наслідувало вирішення ікон та мініатюр Київської Русі (Поліхромний триптих з зображенням Богоматері, Св. Антонія та Феодосія для Успенського собору Києво-Печерської Лаври).

Дрібна пластика представлена численними нагрудними іконками та хрестами, оздобленими мініатюрним різьбленням по дереву, каменю, кістці, або відлитими з бронзи чи срібла. У пластичному вирішенні цих творів переважають умовність та схематизм, через які поступово пробиваються реалістичні тенденції. Сюжети зображень — переводи іконописних взірців, поєднані з впливами народного мистецтва ( іконки "Юрій Змієборець", „Св. Борис і Гліб”, "Св. Ілля пророк на вогненій колесниці" та ін.).