Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник художня культура 10 клас.doc
Скачиваний:
114
Добавлен:
06.11.2018
Размер:
1.41 Mб
Скачать

Література:

  1. Безклубенко С. Д. Українське кіно. Начерк історії. – К., 2001.

  2. Госейко Л. Історія українського кіно. – К., 2006.

  3. Довженко і кіно ХХ ст.: зб. статей / Л. Брюховецька, С. Тримбач (упоряд.); І. Дзюба (наук. ред.). – К., 2004.

  4. Художня культура України. Навч. посіб. / Л.М. Масол, С. А. Ничкало,

Г. І. Веселовська, О. І. Онищенко; За заг. ред. Л. М. Масол. — Х.: Вид-во «Ранок», 2010.

Розділ 4. Українська художня культура хх ст.

Тема 5. Художня культура української діаспори Урок 34. Художня культура української діаспори

  1. Культурно-мистецьке життя української діаспори

Новий історичний перерозподіл Європи, який склався після Першої світової війни, більшовицького перевороту в Росії, поразки визвольних змагань українців 1917-1930 рр. призвели до масової політичної еміграції українців. Досягнення діаспори того періоду з історичної ретроспективи вражають масштабами, розмахом діяльності в усіх сферах життя. У надзвичайно складних умовах бездержавності у стислі терміни українська інтелектуальна еліта зуміла згуртуватися, виробити стратегію і тактику відродження національної ідеї у країнах зарубіжжя, насамперед Європи. У скорому часі була розбудована мережа різних інституцій, серед яких чільне місце зайняли наукові, освітні, мистецькі заклади, що мали за мету виплекати національно свідомі, високопрофесійні українські кадри європейського зразка.

У цей період Прага стала найпотужнішим осередком культурно-національного життя українських емігрантів за кордоном. На перехресті західноєвропейських культур у міжвоєнній Празі постала ціла колонія українських митців, творчість яких мала великий резонанс у чеських мистецьких колах. Це стало можливим завдяки талановитому організаторові українського культурного життя за кордоном Дмитра Антоновича — відомого історика мистецтва, дипломата, одного із засновників (1923 р.) Української Студії пластичного мистецтва у Празі, її ректора до 1932 року. Студія стала справжньою Українською Академією образотворчого мистецтва, яка випустила цілу плеяду талановитих митців. Особливо це стосується празької групи графіків, насамперед Віктора Цимбала, Роберта Лісовського, Володимира Січинського, Миколи Бутовича, Катерини Антонович, Галини Мазепи, Юрія Вовка. Тут навчались також Петро Холодний Молодший, Степан Колядинський, Євген Норман, Оксана Лятуринська, Галина Мазуренко, Павло Громницький, Ярослава Музика. Довгий час працювали і творили Іван Кулець, Михайло Бринський, Іван Мозалевський, Сергій Мако, Василь Хмелюк, Онуфрій Пастернак та ще десятки імен. Важлива подія сталася у 1998 р. — працівники Слов’янської Бібліотеки в Празі, опрацьовуючи так звані “засекречені фонди”, виявили понад 1000 творів 68 митців українського графічного мистецтва, що були колись власністю Музею Визвольної Боротьби України і вважались назавжди втраченими, серед них праці Нарбута, Гординського, Кричевського, Кульчицької, Касіяна, Гаврилко, Ковжуна. У музеях Чехії і Словаччини знаходяться сотні картин українських художників, які за оцінками мистецтвознавців є вагомим внеском у європейський авангард першої половини XX століття.

Естафету науково-культурного і суспільно-громадського життя у повоєнний період підхопила українська діаспора Німеччини, основою якої була політична інтелектуальна еміграція. У Мюнхені творив знаменитий скульптор з Івано-Франківщини Григорій Крук (навчався у Краківській та Берлінській академіях мистецтв). Його скульптурні твори стали окрасою музеїв Європи: Національного у Парижі, Британського у Лондоні, Східнонімецького у Регенсбурзі.

Не зовсім сприятливі умови життя у повоєнній Німеччині змусили велику частину української еміграції покинути її межі. Частина українських інтелектуалів виїхала за океан (Америка, Канада, Австралія), а частина обрала Францію, уряд якої ставився доволі лояльно до емігрантів. З Парижем пов’язані імена всесвітньовідомого скульптора Олександра Архипенка, українського письменника, художника, перекладача, літературознавця, культуролога Святослава Гординського. Помітний слід у такій багатій малярській палітрі Парижа залишили митці з України. Серед них: Михайло Андрієнко, Олекса Грищенко, Василь Хмелюк, Темистокль Вірста, Кассандр (Мурон Адольф), Михайло Гаврилко, Святослав Гординський, Павло Громницький, Йоанна Нижник-Винників, Софія Зарицька, Юрій Кульчицький, Петро Омельченко, Микола Вакар.

Суспільно-культурне життя українців у Польщі міжвоєнного періоду було досить розвинене. У Варшавській та Краківській Академії Мистецтв здобули європейську освіту відомі українські майстри пензля, серед яких Олекса Новаківський, Роман Сельський, Олена Кульчицька, Іван Труш, Олекса Сміх-Шатківський. У Криниці (тепер територія Польщі) народився світової слави художник-примітивіст, відомий під псевдонімом Никифор (справжнє прізвище цього українця-лемка Дровник). Світову популярність митцю-самоуку принесла виставка його творів у Парижі, організована у 1932 р. Львівським народним музеєм імені Т. Шевченка.